Порівнюючи з минулим роком
Минулого вікенду відбувся Четвертий фестиваль української культури на Союзівці, організований Українським Народним Союзом (УНС) та Українською народною фундацією під патронатом Української амбасади у Вашингтоні. Готував фестиваль оргкомітет у минулорічному складі: менеджер Нестор Паплавський, скарбник УНС Рома Лісовська, зав. культурними програмами Оксана Тритяк та їх помічники з адміністрації Союзівки, 15 студентів з України та добровольці. Завдання нелегке – не здати темпів фестивалю минулого року, який був охарактеризований як « грандіозний» «масштабний», з багатотисячною участю гостей.
Отож, порівнюючи... Якщо по відвідуваності, то хіба на 10-15 відсоток менше (підрахунок ще не остаточний). Щодо організації та змісту – іспит на «Так тримати!» витримано. Молодці союзівці! Злагоджено працювали всі складові: мистецькі ярмарки, їдальні, буфети, забави до ранку, концерти у «Весельці» (закритий зал) та в літньому відкритому театрі на природі.
Як і в минулому році у основний суботній день відбулося 4 програмних концерти: ранковий, денний, вечірній, нічний. Враховуючи забаву вночі, субота була майже 24 годинним «робочим» тобто відпочинковим днем. З урахуванням вечірнього концерту у п’ятницю та ранкового– у неділю (традиційний виступ знаменитого хору «Думка» з Нью-Йорку) – це шість великих шоу.
Уже напрацьований ритуал відкриття фестивалю в цей же день на головній сцені літнього театру: парад ветеранів з прапорами, виконання трьох державних гімнів – України, США, Канади (співала Святослава Качарай). Гостей та організаторів фестивалю вітали представники українських дипломатичних місій: у п’ятницю–посол, представник України при ООН Юрій Сергеєв, у суботу– Посол України в США Олександр Моцик, Генеральний консул України у Нью-Йорку – Сергій Погорельцев (від його імені– віце-консул Костянтин Ворона) та президент Українського Народного Союзу Стефан Качарай. А у неділю на концерті хору «Думка» був присутній конгресмен Моріс Гінчі, який висловив своє захоплення їх співом.

Ігор Матла–  хорист з  50-річним  стажем

***
Більшість відвідувачів, що прибули з дуже багатьох штатів Америки та Канади притягували суботні шоу. Учасники концертних програм– колективи чи окремі артисти з України, Канади та місцеві.
Незаперечним, незмінним «королем» українського фестивалю був і залишається український танець: запальний та ліричний, класичний та модерний, сюжетний та індивідуальний. Мистецтво українського танцю – найкращий утримувач національної ідентичності нових поколінь американських, канадських українців. На цьому фестивалі три дні змагалися два найбільших танцювальних колективи: традиційно– студія літнього табору Роми Прийми-Богачевської, Союзівка та ансамбль «Купала» із Едмонгтону, Канада, який нещодавно гастролював в Європі та Америці. Це було змагання двох самодіяльних колективів на професійність і важко визначити переваги когось із них: масовість, молодість, висока техніка, чудові, яскраві, фестивальні костюми. Пречудові «Волинський танець» та «Карпатська душа» «Купали» були їхніми фаворитами у кожній програмі. Студія Прийми Богачевської показала у цьому сезоні розмаїття нових карпатсько-гуцульських танців: «Буковинський», «Гоцульські іскри», «Легені». Їх нове «Вороження» – це сюїта під класичну музику, «Циганський»– порадував експресією, костюмами та технікою виконання, а вічно юний, на фінал «Гопак»– найбільшою запальністю, національною промовитістю. Продемонстрували своє мистецтво постановників танцю хореографи Аня Богачевська-Лонкевич Орландо Паган.

Гайдамаки (сидять) з  членами  Булави ( управлінням) табору  «Вовча тропа», E. Chatham, NY

Гайдамаки  з пластунами  табору «Вовча тропа», E. Chatham, NY після  концерту

Фестивальний  літній  театр

Краща  вишиванка  на фестивалі.   Валентина  Гвоза

***
Переважна більшість гостей фестивалю, любителі кобзарського мистецтва отримали велике задоволення від виступів високопрофесійної Капели бандуристів із Канади: художній керівник, диригент заслужений артист України – Віктор Мішалов. Їх годинна ранкова програма у « Веселці» зібрала повний зал, а у вечірній програмі – аплодисменти ще більшої аудиторії літнього театру. Про зацікавленість публіки свідчили маса запитань та бліц-інтерв’ю з диригентом і членами капели, популярність їх СД. Глядачі- професіонали відзначали високий виконавський рівень, особливо в частині піанісімо. Це заслуга В. Мішалова – художнього керівника з великим досвідом, музикальною освітою та самовідданістю улюбленій справі.
Капела існує з 1991 року, базується в Торонто, серед хористів- багато ветеранів хорового співу. Наприклад, баритон Ігор Матла має 50-літній стаж хорового співу. Серед бандуристів – переважно молодь. В їх числі – брати Юрій та Олесь Петлюра – двоюрідні племінники Симона Петлюри (див. фото). Їх батько Володимир також учасник Капели. Юрій, він же капельмайстер Капели та Олесь працюватимуть в серпні інструкторами у літньому таборі навчання гри на бандурі, які щорічно проводить у США Капела бандуристів ім. Шевченка з Детройту

Волинянки  з ансамблю «Купала», Едмонтон

Члени   Капели бандуристів з Канади Олесь та Юрій  Петлюра

Танець  «Привіт» . Студія   Роми  Прийми Богачевської

***
Очікуване задоволення подарувала уже знайома і улюблена учасниця фестивльної Союзівки оперна співачка, сопрано Людмила Фесенко. Вона чарівна, як чарівний її голос. Людмила співала також у складі тріо разом з і скрипалем Віталієм Жмутом та гітаристом Сергієм Побєдинським. Це тріо з їх репертуаром, що влаштував усіх, було доброю окрасою концертних програм. Жаль, що не почули у суботньому концерті відомого оперного співака, баритона Олега Чмира, виступ якого у п’ятницю мав дуже добрі відгуки.

 Довгоочікувані, таємничі «Гайдамаки»
Всім було відомо із програм фестивалю що його організатори підготовили для гостей сюрприз. Назва сюрпризу: фолк – етно- рок гурт «Гайдамаки». А ось що за цією назвою скривалося, мало хто був освідомлений. Гастролі у США цього гурту з України – вперше. Отож, всі в передчутті відкрить незнаного! Виступ планували на 9 вечора. Але, але.... 9 РМ... 10 РМ... 10.30 РМ... На сцені якась «Зрада» з Канади (теж рок – група, але на сюрприз зовсім не схожа)... 11 РМ... Ті, хто приїхав на Союзівку на один день в розпачі: ночівкою не запаслися, а мусять ще доїхати автом не до близьких домівок. Були такі, що не дочекалися довгоочікуваних 11. 15 РМ, коли на сцені з’явилася громовиця: сім наших хлопців -молодців – гайдамаків. Вибухова енергія! Експресивність! Музичні інструменти – в «золотих руках». Кожен із них – маестро! Ведучий концерту та соліст із шаблею в руках, одягнений лише в козацькі шаровари, моментально оволодіває магнетичною увагою публіки і так уже до кінця. Українське слово, пісня! Пісня несе певний зміст, думку і навіть ідеологію. Не залишили байдужими нікого. Але по-різному. Молодь – в захопленні, драйві (позитивній енергетиці), а старше покоління мають свою особливу думку, про що нижче. Хто ж вони – наші гості?

«Гайдамаки», яким аплодує Європа

«Талановиті – це нічого не
сказати. Ви – кобзарі, митці! Ви
шалені й магнетичні!»
Із відгуків

В одному з європейських довідників написано, що цей гурт є « Музична формація України, що мислить по-європейськи.... Має власне обличчя... Це український фольк, є прикладом яскравої rock та world music культури, синтезом сучасного року, дабу, панку, ска та глибинних скарбів української та балканської музики» Самі себе вони назвали « Haydamaky – Kozak System».
А ще підкреслюють, що «Гайдамаки» вийшли, висловлююючись модним словом, з андерграунду. Початківці – це київські студенти. Місце народження – Київ. Рік народження – 1993. Тоді саме в групу, де залишилося 2 учасники, прийшов Олександр Ярмола – музикант із вищою музикальною освітою, з вродженим талантом новатора в музиці, філософським мисленням, гострим відчуттям потреб часу, шаленою природною енергією, що проявляється на сцені, а також шаленою працездатністю. Він стає лідером групи, потім гурту. У 2001 році після довгих пошуків своєї власної ідеології, стилю та складу групу перейменували в «Гайдамаки». Кращої назви не знайдеш, враховуючи їх революційність в усьому: змісті пісень, стилі, сценічній поведінці, іміджі... А ще наші сучасні гайдамаки вірять, що через музику можливі соціальні зміни...
Впевнена, історію «Гайдамаків», про їх завоювання Європи в останнє десятиліття, будуть писати серйозні музикознавці. Вони пройшли шлях від виступів для перехожих на вулицях Берліну та панкклубах до багатотисячних майданів на найбільших фестивалях Європи. Їх виступам чи творчим концертам аплодували вся Польща та Німеччина (це їх базова аудиторія), а далі – Словакія і Чехія, Австрія та Італія, Голландія і Швеція, Швейцарія і Бельгія, Норвегія і Румунія, Сербія та ін. Серед них найвідоміший кінофестиваль « Berlinale» у 2009р. Тоді ж – участь у фестивалі у Торонто. Нині після Союзівки та виступів у літніх таборах Пласту та СУМу, а з 24 серпня гурт виступає в Канаді: Едмонгтон, Калгари, Вінніпег... Останні виступи в Україні – це участь у фестивалі « Рок- січ» у Луцьку (2009) та Києві. В останні п’ять років один за одним – запрошення від серйозних європейських фірм запису їх музики на диски (всього – 5), їх презентації, інтерв’ю на серйозних європейських телеканалах, нові пропозиції та злива позитивних відгуків. «Гайдамаки» крокують по планеті... Як нам, старшим, це не дивно.

«Карпатський танець»    Ансамбль   «Купала»

***
Своїм виступом на головній сцені головного фестивалю північно- східної Америки «Гайдамаки» завдячують запрошенню УНС. Це був сміливий крок організаторів – піти на зустріч смакам молоді, яка сприймала їх безальтернативно. В кінці викликали на біс скандуванням « Гай-да-маки», «Гай-да- маки»...
Отож, на сцені – повний склад гурту: Олександр Ярмола – лідер гурту, соліст, сопілка, автор пісень; Іван Леньо– аккордеон, цимбали, спів; Сергій Борисенко- ударні; Володимир Шерстюк – бас, дримба; Олександр Дем’яненко – гітара; Сергій Соловій – труба; Олександр Чаркін – тромбон. Злагоджений ансамбль з високою музикальною культурою і з супермодерним сценічний стилем. Щоб заразити публіку енергетикою, вони її продукують самі: стрибки, енергійні рухи, біг, вигуки та варіації з шаблею – одночасно з піснею чи грою на інструментах...
Загальну картину враження від концерту в цілому складуть кілька типічних для окремих груп слухачів подані відгуки:
Марія Немилівська, 22 роки, Нью-Йорк: « Я не люблю музики у стилі року. Але «Гайдамаки» мені сподобалися, дуже приємна несподіванка. На моє враження публіка сприймала їх добре. Ось і моя сусідка, хоч вона і набагато старша, такої думки. Особливо сподобався соліст, його гра на сопілці (Олександр Ярмола,– авт.) та акордеоніст (Іван Леньо,-авт.) На екрані – кліпи майже до кожної пісні, а це і козаки, і гетьмани, і сюжети релігійні. Гарне доповнення. Співали англійською мовою також, звучали слова-заклики: «свобода», «незалежність». Особлива зворушливий момент, коли акордеоніст зіграв мелодію, об’явлену як подяку його батьку за те, що він віддав його у музикальну школу. Іван не бачив його 10 років, зустрів в цей приїзд.
Іван Гвоза, доктор, професор, політолог, Сиракузи: «Я працював зі студентською молоддю 30 років, продовжую працювати у Рідній Школі. Мені здається, що потрібні інші приклади, щоб виховувати нашу молодь у цивилізованому дусі, більш елегантному. Ось танцювальні студії Роми Прийми Богачевської цього досягають. Тому мої онуки Микола та Захар Буняк танцюють в ній... «
Валентина Гвоза, учителька французької мови: « Мені здається, що це набагато інший стиль, як наприклад, у Руслани, яка мені так сподобалася на минулорічному фестивалі. Занадто багато спорту. У перших рядах дуже заважав занадто підсилений звук. Слів не було чути зовсім, бачити щось через натовп стрибаючих перед сценою теж...»

***
А ось загальний висновок цілої категорії літніх людей толерантної оцінки (з думкою багатьох представників знайомилася особисто). Суть їх така: це не наш смак, але розуміємо, що молоді це подобається, бо в неї інші смаки, бо це інші часи. А хлопці є патріотами, і ми раді, що вони приїхали, що співають українською мовою не тільки тут, а й в усіх країнах. Нехай вони через цей модний «драйв» теж впливають на патріотичну свідомість нашої молоді. Вони сильніші від американського року.

***
Що зашкодило бенефісу «Гайдамаків»? Техніка! Старша публіка – толерантна і радикальна– одностайна в одному: шалено підсилений звук. Від цього гуркоту втікали з перших і останніх рядів. Не витримували діти. Ніхто не чув слів, які потонули в несамовитому гуркоті. Мені вдалося послухати опісля концерту більше десятка їх пісень в нормальному звучанні на YouTube. Перш за все подобався зміст, що дало підставу назвати автора пісень Олександра Ярмолу і філософом, і ліриком. А в приватній розмові професіонал співак Олег Чмир дуже високо оцінив їх високий рівень музичного мистецтва, професіоналізм. До дискусії про смаки можна додати ще відоме: «Любиш те, що добре знаєш»

Інтерв’ю з Олександром Ярмолою - лідером гурту «Гайдамаки»

Лідер  гурту «Гайдамаки» лександр  Ярмола

Олександре, розкажіть про себе. Ви дійсно родом з Чернобиля?
Так, це моє рідне місто, де я жив з бабусею і дідусем до 12 років життя, бо батьки, працюючи в Києві, не мали своєї квартири і чекали черги на неї. До цього часу я вважаю Чорнобиль рідним містом, дуже часто відвідую, там вгощають свіжою рибою, виловленою тепер у Прип’яті. Воно подобається мені більше, ніж Київ саме через людей. Адже в провінційному, невеличкому містечку люди знають одне одного і це служить тормозом навіть в антиморальних вчинках. Соромно перед іншими, які тебе знають. А у великих містах відчуженість, незнайомість і вчинки менше контрольовані. А радіації там так само, як і в Києві. (Якось його запитали, де б він хотів відпочивати. Не задумуючись: « У Чорнобилі, бо це моє рідне місто»)
Де ви навчалися?
До армії – музикальне училище. Після повернення з армії (Олександр 1966 р. народження-авт) трішки вчився у будівельному інституті, Через моє захоплення музикою і співом порадили його залишити. Працював деякий час хористом у хорі ім. Верьовки, а далі поступив на вокальний відділ Київської консерваторії, попав у клас Костянтина Огнєвого (відомий український оперний співак – тенор, професор консерваторії, -авт.) Він зразу зрозумів, що я не для оперного співу, рок-музикант та співак в мені був видний здалека. Одначе закінчив його клас і я йому дуже вдячний за все, чому навчив. Ми добре розуміли одне одного.
А далі?
Це вже були роки перебудови і моє захоплення рок музикою знайшло вихід.
Хто пише пісні та музику для ваших концертних програм?
Слова мої, музика наша. Рок- група- це як авторська пісня.
Яка називаєте свою музику? Чи робите оранжировки народних пісень?
Наша музика – це революційна музика, музика перемін, цілковито наша. Ми – гайдамаки! (А гайдамаччина в Україні у 18 столітті була селянською революцією, народним спротивом зовнішній окупації). Обробок народних пісень не визнаю, «оброблені» стають мертвими. Є ті народні пісні (обрядові, кобзарські і т. д), які не потребуть вмішання і назавжди залишаються народною класикою. А наша музика – теж народна і відповідає змінам, які сталися сьогодні в народі і перш за все його молоді.
За останні 5 років « Гайдамаки» об’їздили всю Європу, прийняли участь у десятках єврофестивалів, а в минулому році навіть в українському фестивалі Торонто. Хто ваш основний слухач?
Молодь, інтелігенція. Люди прогресивні. Найідеальніший слухач – це студенти університетів. І ті, що їх закінчили. Бо у нас є складні речі, які потребують інтелектуальної роботи. Я проти «жвачок» FM і проти «фастфудів» у музиці. Я– за вишукану кухню. Адже є румунська, болгарська, італійська, яка потребує особливої приправи, особливого вина. Наша « кухня» – специфічна, українська, змістовна.
Але ж вчора під сценою лише тінейджери були найпристраснішими фанами, намагаючись копіювати ваші суперенергійні стрибки, рухи, ловити драйв...
А ви думаєте, що серед тінейджерів нема розуміючих? Є!
На форумі вебсайту «Гайдамаків», до речі, чудово змістовно, дуже грамотно в усіх відношеннях оформленого, багато відгуків про вашу пісню «Мені здається». Один слухач написав, що вона розплющила йому очі. В програмі вчорашнього концерту її не було. Чому?
Якраз тому, що вона складна по змісту. Із більше як 60 пісень, які уже записані на 5 наших дисках таких, що потребують особливого прослуховування багато. Ми відібрали для концерту 20 таких, які могли сприйматися всіма учасниками фестивалю...
А про що вона? Процитуйте кілька рядків..
Вона якраз про відсутність моралі у великому місті. Вона дуже особиста. « Як мені жити серед людей? З тим, що ніхто не чує, не розуміє... Живу, як усі, світа білого не бачу.. Ховаюсь у великих містах, Лишаюся сам на сам в ефірному просторі...» Там згадується Чорнобиль, тому і кліп зроблений там.

***
Ще стільки запитань, але на Олександра уже чекали. Керівники УНС повезли «Гайдамаків» до літнього табору пластунів « «Вовча тропа»,, де вони для юнаків та юначок дадуть спеціальний концерт.
А про особливу «кухню» їх музики, філософський зміст їх пісень пишуть і пишуть у відгуках... Лише два з них із сайт-форуму www. haydamaky.com:
«Ваша музика здатна як подарувати години натхненної праці, так і спричинити глибокий сум. Бо вона торкає серце, зігріває душу. Саме завдяки таким людям як ви, я гордий того, що я українець»
« Надіюсь, що ваші пісні будуть звучати не тільки в Європі, а й по всій нашій Батьківщині. Ваші філософські погляди здатні зробити світ набагато кращим та значно випереджають мислями багатьох людей, особливо в Україні. Слухаючи вашу музику я насолоджуюсь фольклорною українською піснею у поєднанні з неповторним рок-звучанням і чудовою лірикою».

 ***
Президент УНС Стефан Качарай зміг на момент здачі цих нотаток до друку зробити лиш деякі висновки. Головний з них: задум вдався. Організатори фестивалю результатами задоволені.
«Гайдамаки» продовжують знайомити зі своїм мистецтвом українську юнь. Як уже згадувалося, вони дали 40–хвилинний концерт у літньому таборі Пласту, а сьогодні – у таборі СУМу. Юні сприймали їх одностайно, на «ура». А музиканти здивовані таким цікавим таборовим життям нашої молоді, про яке уяви не мали.
Хай щастить вам, наші козаки-гайдамаки! Успіхів, завзяття, подальших цікавих відкриттів у житті українців Північної Америки! До нових зустрічей!