rss
11/23/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Українське Чикаго \ Дай, Боже, дочекати нарік «Петрівчанських узорів»

Якось стало вже традицією при нашій Православній церкві Святої Покрови Київського Патріархату, що в Чикаго, збиратися усією парафіяльною родиною, щоб відсвяткувати свято Первоверховних Апостолів Петра і Павла, а разом з тим згадати про свято Івана Купала, про день літнього сонцестояння.

Заздалегідь до цього свята готувались всі, та не раз було чути і: «Дай, Боже, до Петра дочекати! Ну то як там, щось буде на Петра?! Та буде, недарма в народі кажуть – святий Петро за плугом ходить, святий Павло воли все водить, сам Господь Бог пшеничку сіє, а святий Ілля заволочує. Справа святих Петра і Павла жито-пшеницю зажинати. З нового хліба мандрики пекти, усіх пригощати і зозулю лякати, бо зозуля на щастя лиш до Петра кує. А мандрики на свято всі люблять – це пампушки з пшеничного борошна, яєць і сиру. Ними, кажуть, живились святі, коли світом мандрували. А ще колись в Україні до цього свята варили три борщі в горщиках, бо святий Петро три рази відрікався від Христа. Ними дівчата навіддані пригощали всіх охочих скуштувати. До цього дня білили хати, змащували присьби, плели вінки, села красувались в маках, волошках, рожах. В цей день жінки пригощали пивом чоловіків, а дівчата парубків – квасом. Весілля не обходилось без музик, жартів та ігор.
Свято «Петрівчанські узори» при нашій церкві розпочалося суботньою ярмаркою і тривало два дні. Господарем нашого свята був Іван Білецький. Саме завдяки йому церква, подвір’я, парафіяльний зал виглядали святково. В Івана це від Бога – як береться за якусь справу, то від щирої душі і з любов’ю, бо там, де ошатність – там і приємність. Під час служби отець Архимандрит Питирим привітав Івана зі святом і всі присутні дзвінко побажали йому довгих і благих літ. Наше невеличке подвір’я вмістило всіх. Тут веселої витинала «Черемшина» у складі Ярослава Боднара (керівника ансамблю, саксафон, сопілка), Володимира Литвина (клавіші) та солістів Ольги Винничук та Анатолія Путренка. Тут танцювали та пригощалися від щирого серця, чим Бог послав. Музики і кухня – це перше, що є на святі. Наша кухня, яка завжди чимось пахне смачненьким, що йде від серця і рук Ксенії Великань. Їй допомагали Надія Жлобідська, Надія Злотар, о. Олексій та Люба Касперук. Івану Білецькому допомагали Ігор Осиф та Ярослав Радчук. Ну, а наші найвитриваліші хлопці надворі все смажили і пекли. Від них віяло Україною. В капелюхах, огорнені димом, вони виглядали міфічно казково, особливо, коли посміхались нам і підморгували: «Ну як, смачно?» Тому велике спасибі Володимиру Подьо, Василю Пасічнику, Василю Попівнику. Наше братство, очолюване Василем Плиткою, попрацювало на славу, як і сестринство Галини Дубровської. Голова Парафії Марія Кривенко та настоятель храму о. Архимандрит Питирим на святі відповідали за ярмарок. Люди відпочивали сім’ями, з дітьми й онуками, звучали коломийки, жарти, сміх. Саме такі свята зближують людей, а те маленьке подвір’я стало на мить милим затишком, що нагадував нам батьківське обійстя, яке часто нам сниться.
Було все у нас. Дай, Боже, дочекати нарік «Петрівчаських узорів». Приходьте на чебуреки, мандрики, смачне м’ясо і веселу музику.

 

Title 

 

Title 

 

Title 

 

Title 

 

Title 

 

Title 

 

Title 

 

Title 

 

Title 

Наша пісня, наша мова…

Відкриття виставки «Мистецтво альбомної обкладинки» в Українському Національному Музеї

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com