rss
05/31/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Релігія і політика \ Активний липень Київського Патріархату

Поточний місяць ознаменувався високою активністю Української православної церкви Київського Патріархату і особисто його Глави Патріарха Філарета.

Першою такою активною суспільною акцією була прес-конференція на тему: “Церква і держава: свята й будні”. У ній взяли участь Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Предстоятель УПЦ Київського Патріархату; митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Димитрій, ректор Київської православної богословської академії; єпископ Васильківський Євстратій, голова Інформаційного управління Київської Патріархії. Саме їх читач бачить на чільній світлині цього репортажу.
Як анонсував прес-центр Київської Патріархії, якому ми вдячні за надані матеріали, основними темами прес-конференції мали бути чотири питання:
- взаємовідносини Київського Патріархату і Держави в нових умовах;
- відзначення ювілею 1000-ліття Святої Софії Київської – чи передадуть Малу Софію і кому?
- відзначення 28 липня 2010 р. річниці Хрещення Київської Руси;
- ставлення Київського Патріархату до візиту Московського патріарха Кирила в Україну.
Патріарх Філарет та супроводжуючі особи прибули вчасно, незважаючи на автомобільні пробки, які часто паралізують центр Києва. Вів прес-конференцію єпископ Васильківський Євстратій, голова Інформаційного управління Київської Патріархії.
Глава УПЦ КП виглядав добре, був, як завжди, спокійним, уважно оглянув присутніх представників ЗМІ, говорив виважено, відверто, але дипломатично, коли дехто з присутніх надмірно загострював питання.
Читачам потрібно враховувати той загальний політико-церковний контекст, у якому сьогодні здійснюється діяльність УПЦ КП, та і не тільки цієї церкви в Україні. Це і було власне першою темою прес-конференції.
Нова влада – і це добре відомо, вона цього не приховує – орієнтована на УПЦ Московського Патріархату і навіть на Російську Православну Церкву (РПЦ), а з іншими українськими церквами прямих стосунків не має. Якщо Президенти Кравчук, Кучма і Ющенко постійно зустрічалися з Патріархом Філаретом, їх Адміністрації контактували з УПЦ КП (та іншими українськими церквами), то Президент Янукович такі контакти поки що не налагоджує.
Зі свого боку УПЦ КП не чекає пасивно, коли нова влада почне з нею будувати відносини, а проявляє свою ініціативу у налагоджуванні нормальних робочих стосунків. Адже вони потрібні для нормального функціонування церкви у державі, для більш повного задоволення потреб парафіян.
Тому Патріарх Філарет нещодавно направив листа Президентові Януковичу ось такого змісту:

Президенту України
ЯНУКОВИЧУ В.Ф.
Шановний Вікторе Федоровичу!

Засвідчуючи цим листом Вам як Главі Української держави свою повагу, від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату звертаюся до Вас з проханням приділити увагу важливим питанням державно-церковних відносин, які потребують належного вирішення.
І. Київський Патріархат схвально сприйняв Ваш Указ № 682/2010 від 11 червня 2010 р. про відзначення у 2011 р. 1000-ліття собору Святої Софії в Києві. Від самого початку наша Церква незмінно підтримувала цю ініціативу науковців та громадськості, що було належним чином закріплено і рішенням Священного Синоду від 14 травня 2010 р.
Вашим Указом передбачено створення Кабінетом Міністрів України організаційного комітету з підготовки та проведення заходів, присвячених 1000-літтю заснування Софійського собору. У зв’язку з цим від імені Київського Патріархату на ім’я Прем’єр-міністра України Миколи Яновича Азарова були надіслані пропозиції щодо включення до складу організаційного комітету представників від нашої Церкви. Переконаний, що їхня участь, разом з представниками інших конфесій, сприятиме кращому виконанню оргкомітетом покладених на нього завдань, стане ще одним кроком держави у реалізації Конституційного положення про рівноправність всіх конфесій.
Прошу Вас зі свого боку підтримати нашу пропозицію щодо включення представників Київського Патріархату до зазначеного оргкомітету.
ІІ. Нам стало відомо про внесення керівництвом УПЦ (МП) до Вас та до Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова пропозицій щодо відновлення, в рамках підготовки до ювілею, богослужіння у храмі Теплої (або Малої) Софії на території Національного історико-культурного заповідника “Софія Київська”.
У зв’язку з внесенням такої пропозиції вважаю за необхідне поінформувати Вас, що з 1920 по 1934 р. собор Святої Софії був кафедральним храмом Української Автокефальної Православної Церкви. В ньому відбувалися Перший (у 1921 р.) та Другий (у 1927 р.) Всеукраїнські Православні Церковні Собори, на його території знаходилася резиденція глави УАПЦ та її керівний орган – Всеукраїнська Православна Церковна Рада. На території собору похований один з визначних діячів УАПЦ архієпископ Київщини Нестор (Шараївський). Після закриття собору для богослужінь у 1934 р. до 1936 р. його громада ще звершувала богослужіння у Теплій Софії.
Після відновлення автокефалії Української Церкви у соборі Святої Софії відбувалася урочиста інтронізація першого Українського Патріарха Мстислава Скрипника (листопад 1990 р.) та його наступника Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира Романюка (жовтень 1993 р.). Останній у липні 1995 р. був похований біля дзвіниці Святої Софії.
Враховуючи значення Софійського собору в історії Української Церкви та у становленні її автокефалії, будучи спадкоємцями УАПЦ, постановою Всеукраїнського Православного Собору Київського Патріархату (жовтень 1993 р.) цей храм було проголошено кафедральним собором Київського Патріархату, а Митрополичий будинок на його території – офіційною Патріаршою резиденцією. Тоді ж Всеукраїнський Собор звернувся до Президента України з проханням передати храм Святої Софії, так звану Теплу Софію та Митрополичий будинок у користування Київському Патріархату.
З міркувань недопущення міжконфесійного протистояння – адже на право користування комплексом Святої Софії на той час вже зголосилися також і УПЦ (МП), і УГКЦ – зазначене прохання не було задоволене, а комплекс Софійського собору був внесений до переліку пам’яток, які не підлягають передачі у користування конфесіям. Київський Патріархат з розумінням поставився до цієї позиції Держави, разом з тим не полишаючи свого бажання відновити духовне та молитовне життя у соборі та Теплій Софії, про що за останні понад 15 років ми неодноразово повідомляли державне керівництво.
У зв’язку з цим вважаю за необхідне підтвердити незмінність позиції Київського Патріархату – ми виступаємо за відновлення на території Святої Софії молитовного та богослужбового життя у храмі Теплої Софії. Однак, враховуючи реальний стан міжконфесійних відносин, ми вважаємо, що передавати Теплу Софію або й весь комплекс собору Святої Софії для богослужінь необхідно або після подолання церковного розділення та утворення в Україні єдиної Помісної Православної Української Церкви, або на паритетних засадах у почергове користування Київському Патріархату та УПЦ (МП) згідно до закону.
Шановний Вікторе Федоровичу! Ми цінуємо та підтримуємо висловлену Вами на засіданні Громадської гуманітарної ради 13 травня 2010 р. позицію, що для Української держави всі конфесії – рівні та водночас рідні. Тому сподіваємося, що вирішення питань організації святкувань ювілею 1000-ліття Софійського собору, в тому числі можливого відновлення на його території богослужінь, буде відбуватися з неухильним дотриманням цієї Вашої позиції та з урахуванням зазначених вище фактів, міркувань та побажань.
ІІІ. Користуючись нагодою вважаю за необхідне також підтвердити незмінність свого бажання мати з Вами, як Главою держави, зустріч для обговорення шляхів подальшого розвитку державно-церковних відносин. Основні тези позиції Київського Патріархату з цього питання були викладені у надісланому Вам 14 травня 2010 р. листі від імені Священного Синоду. Також підтримую висловлену в березні 2010 р. пропозицію про зустріч з Вами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, до складу якої входить і Київський Патріархат.
IV. У 2008 р. на прохання Київського Патріархату та інших християнських Церков України Указом Президента України було встановлене щорічне відзначення 28 липня на державному рівні річниці Хрещення Київської Руси. Священний Синод на своєму засіданні 14 травня 2010 р. постановив з нагоди цього свята провести 27-29 липня 2010 р. в м. Києві загальноукраїнські церковні торжества, кульмінацією яких мають стати 28 липня 2010 р. урочисте Богослужіння у Володимирському соборі та Хресний хід від цього храму до пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру. Аналогічні урочистості, проведені минулого року, відбулися піднесено і зібрали понад 15 тисяч віруючих. Користуючись можливістю, запрошую Вас, шановний Вікторе Федоровичу, взяти участь у цих урочистостях, а також прошу виявити можливе сприяння у їх організації та проведенні.
Ми молимося за Вас як Президента України, просячи у Господа незмінно подавати Вам Свою благодатну допомогу у виконанні покладених на Вас обов’язків служіння Українському народу, та закликаємо на Вас Боже благословення!

З повагою -
ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський
і всієї Руси-України
29 червня 2010 року

 

 Title

 

Читачі можуть пересвідчитися з перших рук, з оригіналу, що Глава УПЦ КП виважено і толерантно звернувся до офіційно обраного Глави держави і жодним словом не давав підстав для якогось загострення чи не підтримання стосунків. Однак, поки що відповіді на свого листа, як і на листа від імені Священного Синоду УПЦ КП не отримав і на прес-конференції ще раз обговорювалися проблеми, порушені у даному зверненні. Було очевидно, що Патріарх хотів ознайомити громадськість з тими питаннями, які він ставив у листі до Президента Януковича, оскільки це є теми широкого суспільного звучання. Але Святіший Владика цікаво прокоментував відсутність відповіді на свої листи: “Не було видимої реакції... Однак навіть якщо немає відповіді, це не означає, що реакції немає”. Тож, очевидно, слід розуміти, що прихована реакція у влади на ці листи є, але вона поки що не оприлюднена у позиції чи відповіді.

 

Title 

Патріарх Філарет на прес-конференції

Свою системну позицію з цих питань УПЦ КП сформулювала у спеціальній заяві, яку наводимо нижче.

Заява Прес-центру Київської
Патріархії щодо державно-церковних відносин

Конституцією та законами України визначено, що Церква відділена від держави і що всі конфесії, які діють на законних підставах, рівні перед державою і законом. Проте, будучи відділеними від держави, українські конфесії не відділені від суспільства. Як наслідок, на базі двох вищенаведених законодавчих принципів та сучасних реалій у попередні роки в Україні склалася партнерська модель державно-церковних відносин. На жаль зараз їй загрожує руйнування, якого ми прагнемо не допустити.
Ця модель є підсумком важкого шляху, позначеного міжконфесійними та майновими конфліктами 90-х років, “чорним вівторком” 18 липня 1995 р. на Софійському майдані. Гіркий досвід протистояння засвідчив, що модель рівного ставлення держави до різних конфесій, модель партнерської державно-церковної взаємодії – найбільш прийнятна в українських умовах.
Тому Київський Патріархат із занепокоєнням констатує, що окремі релігійні та білярелігійні діячі, а також політики, в тому числі з-за кордону, штовхають нашу державу в бік іншої моделі – фаворитизації лише однієї конфесії за рахунок інших. Ці діячі пропонують державі адміністративними методами втручатися у міжконфесійні суперечки, в усіх питаннях ставати на бік лише однієї Церкви – Московського Патріархату.

Ми бачимо, як Московський Патріархат, користуючись тим, що керівництво держави молиться в храмах УПЦ (МП), намагається отримати “право вето” на рішення держави у церковних питаннях, вимагаючи від державних мужів позитивно розглядати лише їхні прохання, а прохання Київського Патріархату ігнорувати.
Наприклад, до держави висувається вимога передати в користування Московському Патріархату історичні храми, на які претендує Київський Патріархат. Одночасно майже в ультимативній формі звучать вимоги не задовольняти ніяких прохань Київського Патріархату. Ми очікуємо, що напередодні та під час візиту Московського патріарха Кирила в Україну такі тенденції лише посилюватимуться. Це поглиблює міжконфесійний конфлікт та викликає обурення наших віруючих.
Державним мужам необхідно усвідомити, що такими вимогами представники Московського Патріархату провокують міжконфесійне та суспільне збурення, наслідки якого доведеться долати лише самій державі. Більше того – не виключено, що в певних закордонних колах такі провокаційні дії можуть розглядатися, як спосіб ослаблення української влади, розхитування суспільства, підриву державності. Все це потрібно розуміти, особливо спостерігаючи за тим, як для наших сусідів ні багатолітня дружба, ні близькі відносини не стають на заваді, коли одна держава бажає натиснути на іншу.
Київський Патріархат прагне бачити в особі держави дружнього, стабільного і прогнозованого партнера у діалозі та співпраці на благо українського народу. Ми також прикладаємо всіх зусиль для того, щоби самим бути такими партнерами для держави – і в минулому, і тепер. Київський Патріархат цілком поділяє думку, висловлену Президентом України Віктором Януковичем на засіданні Громадської гуманітарної ради: “Для Української держави всі Церкви і релігійні організації рівні і водночас рідні. Дотримання цього принципу ми вимагатимемо від керівників державної влади на всіх рівнях. Держава ніколи не втручатиметься у справи Церкви. Це повинні вирішувати громади і душа кожної людини”. Ми хочемо, щоби ці слова Глави держави перетворилися у реальні кроки з налагодження співпраці на всіх рівнях влади.
14 травня 2010 р. Священний Синод Київського Патріархату надіслав Президенту України листа з викладенням своїх міркувань з основних питань взаємовідносин між Церквою і державою. 29 червня 2010 р. листи до Президента та Прем’єр-міністра України надіслав Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Ми сподіваємося, що держава прислухається до голосу Київського Патріархату.

Прес-центр Київської Патріархії
1 липня 2010 р.


Окремо на прес-конференції Патріарх Філарет торкнувся очікуваного приїзду в Україну Патріарха Кирила, Глави РПЦ, який заплановано з 20-го по 28 липня цього року. Резонно зазначивши, що “Київський Патріархат не може протестувати проти приїзду Патріарха Кирила в Україну, як візиту до мирян своєї церкви”, Патріарх Філарет наголосив, що перебіг та підсумки двох попередніх візитів Патріарха Кирила в Україну продемонстрували, що це не скільки архіпастирські візити, стільки політичні візити з намірами просування концепції т.зв. “русского міра” Ідея Патріарха Кирила – підкреслив Глава УПЦ КП – передбачає об’єднання Росії, Білорусі та України в єдиний простір. А під цією благозвучною вивіскою криється імперська ідея позбавлення України своєї державності і незалежності. Таким чином Україні намагаються нав’язати ідею політичної єдності з Росією, перетворити українську державність у фікцію. Патріарх Кирил веде наступ на Україну і Українську Церкву, намагаючись позбавити її законних прав. А Російська Православна Церква є інструментом Російської держави для досягнення цих цілей”.
Торкнувся Глава УПЦ КП і чуток, що дехто виношує ідею приєднання до титулу Патріарха Московського та всієї Русі Кирила ще й слова “Київського”, щоб він офіційно називався Патріархом Московським, Київським і всієї Русі. Якщо це не чутки, то таке приєднання було б неправильним, незаконним, зазначив Патріарх Філарет.
Завершуючи тему, Патріарх Філарет заявив: “Українська Православна Церква Київського Патріархату застерігає Предстоятеля Російської Православної Церкви Кирила від політичних заяв під час свого чергового візиту в Україну”.
Більш широко позиція УПЦ була викладена в спеціальній заяві.

Заява Прес-центру Київської
Патріархії щодо запланованого візиту
в Україну Московського Патріарха Кирила

Як відомо, наприкінці липня цього року в Україні з третім візитом перебуватиме Предстоятель Російської Православної Церкви Московський Патріарх Кирил. Перебіг та підсумки двох його попередніх візитів переконливо свідчать – діяльність Патріарха Кирила щодо України носить переважно політичних характер. Свої візити він використовує для того, щоби просувати ворожу українській державності політичну концепцію “руського міра”, в якому Україні відведена лише роль слухняного “молодшого брата”.
Українська державність по суті вступає в суперечність з його баченням Москви, як “третього Риму”, що панує над “руським міром”. Під гаслами “духовної єдності” Патріарх Кирил просував і просуватиме надалі ідею політичної єдності України з Москвою, перетворення української державності у фікцію. А для досягнення цієї мети Патріарх Кирил діє тими самими методами, що і російське керівництво у “молочному” та “газовому” конфліктах з Білоруссю – душить Україну в “братніх обіймах”.
Рік, який минув з часу його першого візиту, підтвердив, що для зміцнення своєї влади Московський Патріарх прагне також зруйнувати незалежність і самостійність УПЦ (МП) в управлінні. З цією метою висуваються ідеї створення в Києві постійної “патріаршої резиденції”, набуття Кирилом українського громадянства, навіть проголошення його “Патріархом Московським, Київським і всієї Руси”. Все це – небезпечні кроки, які лише збурюють і так не просту церковну ситуацію в Україні.
На словах Патріарх Кирил та його помічники виступають за подолання розділення Українського Православ’я, за діалог з цього приводу з Київським Патріархатом. На практиці ж ми бачимо, що в той час, як в Україні є і щире прагнення до діалогу, і правдиве бажання припинити розділення Церкви, в Московській патріархії хочуть лише імітувати діалог, виглядати миролюбно, насправді проводячи політику агресії. Відразу після успішної зустрічі двох робочих груп з підготовки до діалогу між УПЦ (МП) та Київським Патріархатом в жовтні 2009 р. з боку Московської патріархії були зроблені рішучі кроки до того, щоби цей діалог насправді не зміг відбутися, а справа затягнулася в часі.
Дії Патріарха Кирила підтверджують, що він хоче не відновлення єдності Православної Церкви в Україні, а відновлення своєї влади над Українською Церквою.
Патріарх багато говорить про свою турботу за долю Українського Православ’я – але вперто відмовляється від продуктивного спілкування з Київським Патріархатом, до якого належить більшість православних в Україні. Московський Патріарх знаходить час і можливість для зустрічей та діалогу з католицькими кардиналами, протестантськими пасторами, ісламськими муфтіями та юдейськими рабинами – лише для діалогу з Київським Патріархатом у нього немає ні можливості, ні бажання. Хіба все це – не вияв лукавства, недостойного сану Предстоятеля Помісної Православної Церкви?
Тому від візиту Патріарха Кирила в Україну ми не очікуємо нічого доброго. Знову лунатимуть політичні заяви, знову будуть звучати прокльони на адресу українського народу за “підтримку розкольників”. Патріарх облещуватиме нову українську владу, штовхаючи її на шлях силового розв’язання існуючих суперечок. За його дорученням його підлеглі будуть далі, як і дотепер, шукати серед духовенства Київського Патріархату зрадників, щоб їхню зраду оголосити “бажанням багатьох розкольників повернутися в Московський Патріархат”.
В цій ситуації найкращою настановою для нас є слова апостола Павла: “Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!” (Рим. 12:21). У дні, коли Патріарх Кирил перебуватиме в Києві, ми будемо відзначати річницю Хрещення Київської Руси та проведемо Православний пастирсько-просвітницький форум з метою активізувати духовне просвітництво. 28 липня 2010 р. зранку ми будемо, як і минулого року, звершувати богослужіння у Володимирському соборі та Хресний хід до пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру.
Ми закликаємо всіх наших вірних та прихильників прийти на це богослужіння і Хресний хід, щоби разом помолитися Богові – за Україну, за Київський Патріархат, за державу і народ. І за Патріарха Кирила, щоби Господь дав йому мудрість і сили діяти не лукаво, діяти на благо Православ’я, а не задля реалізації геополітичних планів панування над “руським міром”.

Прес-центр Київської Патріархії
1 липня 2010 р.


У свою чергу, ректор Київської православної богословської академії, митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Димитрій (Рудюк) свій виступ на прес-конференції присвятив в основному темі відзначення 1000-ліття Софійського собору.

 

Title 

 

Він відзначив, що УПЦ Київського Патріархату підтримала рішення Президента відсвяткувати в 2011 році 1000-ліття Софії Київської й висловила солідарність з сучасними дослідниками, які наводять аргументи на користь того, що собор був закладений святим рівноапостольним князем Володимиром, а не князем Ярославом Мудрим. “У дослідників є достатньо переконливі докази, що Софія Київська була закладена отцем Ярослава Мудрого – князем Володимиром – в 1011 році”, – підкреслив митрополит Димитрій. Він додав, що Київський Патріархат хоче відзначити ювілей заснування Софії Київської як “центру Київських митрополитів, як центру Київської Митрополії”.
Проти такої позиції виступив відомий і відкритий противник УПЦ КП, керівник прес-служби УПЦ МП В.Анісімов.

 

Title 

В.Анісімов полемізує


Він спробував полемізувати з позицією щодо річниці побудови Собору, заявивши, що такий підхід вимагатиме перегляду ряду історичних дат. Він також різко заперечив вищезгадані чутки про намір приєднати до офіційного титулу Патріарха Кирила слова “Київський”.
Присутні журналісти не підтримали гострого полемізму В, Анісімова, а учасники прес-конференції толерантно відповіли йому, як і всім іншим журналістам, по всіх пунктах.
Прес-конференція засвідчила, що УПЦ КП та його керівництво, особисто Патріарх Філарет займають по відношенню до влади спокійну, конструктивну, виважену позицію, наполегливо домагаючись встановлення нормальних робочих стосунків між своєю Церквою та державою у особі нової владної команди.
Тому наприкінці Святіший Владика висловив надію на проведення зустрічі з Віктором Януковичем найближчим часом, підкресливши, що поки не представилася така можливість: “Ми знаємо, що нинішній Президент України прихильно ставиться до Церкви і хочемо, щоб Президент зустрічався з Київським Патріархом, як і його попередники”.
Єпископ Євстатій оголосив прес-конференцію закінченою, але ще довго журналісти брали окремі ексклюзивні інтерв’ю у Патріарха Філарета, Митрополита Димитрія та у нього.
Та, окрім громадсько-політичних справ, заяв та акцій в липні у УПЦ КП була і сумна подія – пішов з життя митрополит Львівський і Сокальський Андрій. Колись я його фотографував і звернув увагу на гарне розумне обличчя, приємну посмішку, промовисті очі Митрополита. Тепер ось його не стало на 65 році життя, після тяжкої хвороби.

 

Title 

Митрополит Андрій залишиться у пам’яті усміхненим


6 липня 2010 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Володимирському кафедральному соборі м. Києва разом із духовенством відслужив Літію за упокій душі новопреставленого митрополита Андрія. 7 липня 2010 р. близько 18 години Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет прибув до Львова. У Покровському кафедральному соборі він очолив служіння парастасу за упокій душі спочилого митрополита Львівського Андрія. Патріархові співслужили архієреї та численне єпархіальне духовенство. Призначений тимчасово керуючим Львівською єпархією митрополит Рівненський і Острозький Євсевій сказав слово в пам’ять про покійного ієрарха.
8 липня 2010 р. о 9 годині ранку у соборі здійснилася заупокійна Божественна літургія, після якої відбулося відспівування і похорон митрополита Андрія.
Вічна пам’ять новопреставленому митрополиту Андрію!
Отакі печальні події ще раз ставлять перед нами усіма питання сенсу земного життя, його наповненості Вірою, Розумом, ідеалами Добра, Істини, Краси – до чого мусимо прагнути – як цього прагнули і досягли СВЯТІ ПЕРВОВЕРХОВНІ АПОСТОЛИ ПЕТРО І ПАВЛО, у день пам’яті яких я і закінчую свій репортаж.

Київ, 12 липня 2010 року. Світлини автора.
Адреса для відгуків та спілкування:
[email protected]

 

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет: “Визнання УПЦ КП – це питання часу

Православний візит з політичним підтекстом

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com