rss
05/31/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ “Дядя Вітя Янукович – мудрий президент”!

Минулими вихідними українська владна еліта гуляла – президент Віктор Янукович святкував 60-річчя. Під галас, тости і музику Верховна Рада прийняла закон про проведення виборів, звільнила з міністерського крісла Нестора Шуфрича і пішла на канікули. Ну, а вся країна так і прилипла до телеекранів: провідні канали на вихідних наввипередки транслювали шедевр кіномистецтва “Президент. Початок шляху” про визначні факти біографії Віктора Федоровича.

Ще до цього визначного фільму польські ЗМІ почали з легенькою підозрою придивлятися до України: економічних реформ не видно, натомість легенько промальовуються контури “культу особистості”. Щоправда, пересічні українські громадяни, з якими поділилася своїми підозрами польська газета “Rzecz pospolita”, побоювання поляків намагалися розвіяти. Мовляв, який тут може бути культ особистості – якщо самої особистості, як такої, немає? Але, тим не менш, культ таки простежується.
Найбільше польських журналістів вразила фраза з нашого заголовку – це, взагалі-то, рядок з… дитячої пісеньки, яку співають дошкільнята в дитячому садочку на Луганщині. Автор шедевру – місцевий пісняр і поет, 68-річний Олександр Мірошниченко.
Звичайно, далеко не в кожній області є такі талановиті піснярі, однак і без них українських дітей буде кому інформувати про те, якою винятковою особистістю є чинний глава держави. От у школах, ліцеях та інших навчальних закладах Криму планують 1 вересня розпочати навчальний рік з уроку, присвяченого виборчій програмі Януковича “Україна для людей”.
Щоправда, ще не у всіх областях зрозуміли, що громадянам потрібно активно розповідати про моральну досконалість першої особи, однак, здається, це все ще попереду.
От з урядовцями вже працює Микола Азаров: міністрам роздають проекти нового податкового кодексу відразу “за компанію” з портретами Януковича. Однак найбільше польських журналістів вразило те, що в українському уряді також заявляють, що портрету Президента потрібно поклонятися так само, як прапорові й гімнові держави.
Втім, поляки ще не знають, що український прапор на офіційних зустрічах Януковича частенько вішають догори ногами… Але портрет президента шанують набагато більше, ніж прапор – ще жодного перевернутого портрету в урядових кабінетах не зафіксовано.
До речі, на Житомирщині вже продають портрети українського президента, зроблені з бурштину. Звісно, в асортименті митців – портрети різних відомих особистостей, однак тільки на портреті Віктора Федоровича присутній чітко виражений німб… Якого, до речі, польські журналісти не зауважили – відразу відчувається, що в них на політичні німби око не натреноване…
Однак це вже дрібниці.
Полякам пощастило: коли вони писали про те, як підтримують українські телеканали президента країни, вони ще не знали, що на вихідні всі телеканали України окупує фільм про чесноти першої особи держави. О, польські журналісти були б просто у захваті…
Віктор Федорович постав у всій красі – ось він балакає зі школярами, от садить дерева, а ось – сідає до гелікоптера, прикриваючи безмежно добрі очі чорними окулярами…
“Це – справжній чоловік!”, – переконувала громадян у стрічці архітектор Лариса Скорик. Та ж сама, котра трошки раніше від імені всієї львівської інтелігенції роздивилася в повороті голови і формі рук Януковича ознаки приналежності до вищих прошарків суспільства і приховану інтелігентність в четвертому коліні. Щоправда, цього разу автори фільму в пані Скорик про інтелігентність не запитували – це явно виходило б за рамки творчої концепції стрічки, де главу держави показували як “просту людину”. Втім, пані архітекторці гріх скаржитися на долю, її спостережливість і пристрасть до євгеніки гідно оцінили. Минулого тижня глава держави оновив склад Національного комітету з Шевченківських премій – і дописав туди Ларису Скорик… Ну і сам факт того, що їй надали можливість розповісти про Януковича у документальному фільмі – теж багато чого означає.
Адже є підозра, що охочих долучитися до цього шедевру було немало.
“Ми бачимо, які люди задоволені, як стало спокійно в країні, ти розумієш, що буде завтра!” – розповідала з екранів телевізора співачка Таїсія Повалій.
“Президент задає ритм усій країні!”, – бубнів голос за кадром.
“Це єдиний з усіх прем’єрів, який не брав участь у політичних ігрищах”, – розповідав спікер Володимир Литвин. Що ж, кому-кому, як не йому краще знати…
Присутній у фільмі і однокласник Януковича, який розповів, що майбутній президент завжди зважував свої слова перед тим, як відповісти на уроці. Щоправда, однокласник не пояснив, куди ж поділася така цінна риса Януковича зараз…
Переглянути цей шедевр кіномистецтва можна тут: http://tvline.biz/ru/tv/? id=9130287&act=tvp&channel=ut1
Автором і режисером фільму “Президент. Початок шляху”, який демонстрували у своєму ефірі Перший канал і ICTV, є генеральний директор Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф.
А от телеканал “Київ” вирішив виділитися, і зняв свій власний фільм на ту ж тему. Столичний телеканал можна зрозуміти – зараз столичну владу “трусять” з усією серйозністю.
Спочатку “підсиділи” мера Києва, Леоніда Черновецького – і призначили “регіонала” Олександра Попова, який раніше обіймав посаду міністра ЖКГ, першим заступником голови КМДА, а де-факто – головним куратором Києва від Банкової. Потім змінили ще 5 заступників мера, таким чином ПР і без виборів фактично перебрала владу в Києві до своїх рук, і залишила Черновецькому роль “британської королеви”.
Потім СБУ прийшло з ломами, кувалдами і тому подібними атрибутами правосуддя до кабінету правої руки мера, секретаря Київради Олеся Довгого, через два дні повторило “вояж” до ще кількох кабінетів мерії, з всіх цих приміщень винесли купу документів, котрі стосуються розподілу столичної землі. Таким чином всі, хто підозрював, що з допомогою прихильності Віктора Ющенка київському мерові вдалося багато чого цікавого зробити (і заробити), мали нагоду переконатися у своїй правоті. Однак навряд чи робота нової влади буде чимось кардинально відрізнятися. Тож, єдине в чому не варто сумніватися – це в тому, що після чергової зміни влади на Банковій до київської мерії знову прибуде СБУ з кувалдами…
Сам Черновецький сприйняв зміни на диво спокійно – і вирушив у відпустку за кордон “підлікуватися”. Однак, за чутками, тяжкий стан здоров’я не завадив йому прибути на напівофіційне святкування 60-річчя Януковича і власною персоною привітати головного пенсіонера держави.

“Танцюють всі!”
Зла доля знов вирішила підсунути Федоровичу незапланований сюрприз. Його офіційний день народження був 9-го липня, в п’ятницю. Але святкування було заплановано на суботу, і за задумом, все мало проходити дуже офіційно. В ці ж дні у Ялті було заплановано неформальний саміт глав держав Співдружності Незалежних Держав, який плавно мав би перейти у неформальне святкування на одній з державних дач.
В зустрічі брали участь президенти шести з одинадцяти країн СНД: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Росії і України – таким чином гулянка проходила на дуже високому рівні.
Все було б чудово, якби не високі технології в поєднанні з народною любов’ю. Невідомий герой сховався за сценою з прихованою камерою – і країна отримала нагоду переглянути ще один фільм про Януковича, однак набагато коротший, і з набагато меншою кількістю слів. Втім, нічого особливо крамольного на стрічці не було – ну витанцьовував глава держави, як сільський парубок, з Людмилою Кучмою і заступником глави адміністрації президента Іриною Акімовою. Ну назвав його Філіп Кіркоров Олександром, ну з ким не буває… Ну не було на святі першої леді – що ж поробиш, за внуками не має коли і чоловіка привітати…
Однак відео вийшло доволі популярним – і, здається, неповним. Бо в неділю, після свята, точніше, після двох днів святкування ювілею Янукович скасував заплановані прес-конференції і показ авіатехніки. А на відео що герой свята, що гості виглядали ще доволі пристойно – таким чином можна зробити висновок, що стрічка таки була трошки процензурована…

Останній день Ради. Перед відпусткою
Українські парламентарії минулої суботи працювали просто ударними темпами – швидше за все, не могли піти відпочивати без прийняття ще одного подарунка президенту. Їхньої тяжкої роботи знову не витримала електрика – під час розгляду поправок (а їх запланували розглянути аж 1529) до закону про вибори в Раді на кілька хвилин зникло світло. А фракція БЮТ і взагалі під час розгляду законопроекту демонстративно пішла геть з сесійної зали. Однак депутати не звернули на ці обставини уваги (хіба це перший раз?) – і таки прийняли в цілому закон про місцеві вибори. Про змішану систему і відсутність блоків все було ясно ще минулого тижня, а от поправка на “старість партії” була для багатьох сюрпризом. За новим законом, місцева організація партії може висувати кандидатів на місцевих виборах за умови, що вона зареєстрована не пізніш як за триста шістдесят п’ять днів до дня виборів.
Арсеній Яценюк відразу зрозумів, що за його вірну роботу технічним кандидатом віддячувати не збираються, і на місцеві вибори (на які вже було викинуто чимало грошей з каси “Фронту змін”) його просто не пустять – і пішов писати звернення до Конституційного суду. Втім, навряд чи це йому щось дасть. В понеділок КС зібрався і призначив нового голову – “донецького” суддю Анатолія Головіна. Відтак, шанси, що КС ухвалюватиме рішення всупереч волі Банкової, прямують до нуля…
Втім, не одному Яценюку в ці дні сумно. “Підставили” в останній день Ради і міністра МНС Нестора Шуфрича – за його словами, це крісло пообіцяли людині Віктора Балоги, тож пан Нестор, як дисциплінований партієць, майже мовчки віддав посаду.
Навряд, чи відставка була для Шуфрича сюрпризом – за день до цього Янукович підписав указ про призначення пана Нестора заступником секретаря Ради нацбезпеки і оборони.
Інші оглядачі припускають, що причин відставки могло бути декілька: чи то людські жертви під час повені на Закарпатті, чи то “надосвоєні гроші”, чи то ж й справді бажання ПР залучити до своїх рук адмінресурс Закарпаття, котрий наразі перебуває в руках Балоги. Як би там не було, однак є підозра, що недаремно Балога полірував ґудзики на пам’ятнику коминаря… Втім, Шуфрич – теж уродженець Закарпаття, тож тепер його черга топтати стежку до згаданого монументу.
Окрім того, депутати також обмежили “свободу віросповідання” всіх, хто мітить в мери міст. Відтепер всі вони мають належати до якоїсь партії, безпартійним на такі посади – зась. А партій, яким можна брати участь у виборах – не так вже й багато…

 

Title 

 

Ще краще виглядатимуть територіальні виборчі комісії – їх матимуть право формувати тільки партії, представлені в парламенті. Таким чином, “пролітає” не тільки Яценюк, а й Сергій Тигіпко. А те, наскільки важливо мати свого представника у виборчій комісії, партії зрозуміли після другого туру президентських виборів: без “контролю опозиції” виборча комісія спокійно може намалювати у звітах кілька зайвих відсотків у той чи інший бік. А це вже може суттєво змінити ситуацію…
Окрім того, не виправдалися і надії тих, хто розраховував, що партійні списки стануть “прозорішими”. Партійні списки і далі лишатимуться закритими, їх формуватимуть партійні лідери. Тому експерти, для прикладу, голова Комітету виборців України Олександр Черненко, вважають, що “на цих виборах усе виглядатиме навіть гірше, ніж було досі”. Хоча ще не так давно всі думали, що гірше вже нема куди…
Обурюється новим законом і Віталій Кличко.
“Про яке оновлення політики ми можемо говорити, якщо цей закон фактично не дає можливості новим політичним силам брати участь у виборах? Він не має нічого спільного з демократією та суперечить Конституції. Адже в ній чітко зазначено право кожного громадянина бути обраним. Тепер, аби реалізувати це право, потенційному кандидатові треба йти на уклін до певної політичної сили”, – заявив боксер. Його партія УДАР теж, здається, на цих виборах “пролітає”. А Києвом ширяться чутки, що Кличко може погодитися “на співпрацю” з ПР…

Позитив наостанок
В день ювілею на Януковича чекав ще один сюрприз, який, здається, на Банковій ще не зауважили. Німецький підприємець Райнхард Майдер подає до суду на президента України Віктора Януковича як гаранта Конституції через неповернення податку на додану вартість. Українська бюрократична система ледь не довела його фірму до банкрутства – за два роки держава заборгувала йому 26 мільярдів гривень. Будь-який інший інвестор давним-давно плюнув би на це дурне діло, попрощався з грошима, а то й взагалі б згорнув свої справи в Україні. За словами німецьких експертів, більшість тих бізнесменів, котрі таки залишаються працювати на українських теренах, наперед звикають до думки, що відшкодовувати ПДВ їм ніхто не буде, і “дарують” ці гроші українській державі. Однак цього разу, здається, найшла коса на камінь: впертий німець заявив, що нікуди з України не поїде, бо, якщо б не халепа з ПДВ, його бізнес – виробництво великих промислових ножів – давав б доволі непогані прибутки. Шкода, в новині не повідомляється, до якого саме суду звертатиметься німецький підприємець, сказано лишень, що бізнесмен припускає, що після цього суду, мабуть, доведеться подавати ще один позов – для відшкодування вже не ПДВ, а моральних збитків. Що ж, якщо він збирається звертатися до української судової системи, то моральні збитки в нього попереду будуть чималі. Однак якщо він таки піде до європейських суддів, і якщо знайде потім механізм виконання судового рішення (а в Україні домогтися виконання рішення суду без додаткових “вливань” – це окрема проблема зі сфери очевидного-неймовірного)… А ще якщо потім знайдуться ще 10 – 20 – 200 таких впертих підприємців, котрі розумітимуть, що є в Україні ресурси, заради яких можна погодитися і на сім кіл судового пекла – то, цілком можливо, справи в цій державі таки підуть догори.

“Велику вісімку” слід розпустити

Куди б його вступити?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com