У 2009 році під час суду над Бернардом Меддофом, організатором однієї з найбільших у світі фінансових пірамід, що своїм крахом визначила початок світової економічної кризи, американським правосуддям було допущено безпрецедентне порушення судової практики. Замість виклику свідків до суду перед суддею зачитувалися їхні листи. Це виключення було зроблено для свідків, вік яких перевищував 80 років.

Багатьом відомо, що значна частина американського суспільства має збереження, вкладені в акції різних компаній або довірені інвестиційним фондам. Але виявилося, що більшість приватних інвесторів Америки, це... пенсіонери.
Американці, яким зараз 80 і більше років – це люди, що народилися в епоху Великої депресії. Перше, що вони побачили і запам’ятали у своєму житті – злидні, безгрошів’я і невпевненість у завтрашньому дні своїх батьків. Потім була Друга світова війна і роки повоєнного піднесення економіки. Можливо, саме тоді багато представників цього покоління і зрозуміли, що про свою старість треба дбати по-перше – заздалегідь; а по-друге – самому.
Згідно з даними сучасної статистики, кожен четвертий житель США інвестує вільні кошти у фондовий ринок. Для порівняння: у Європі це робить кожен п’ятий, а в Росії – лише кожен сотий.
Якщо подивитися, як середня американська сім’я розподіляє кошти свого сімейного бюджету, то можна виявити приголомшливі (для середнього європейця) речі.
Виявляється, що близько чверті коштів, якими володіє родина, вкладені в нерухомість, ще десята їх частина лежить на рахунках у банках і використовується для оплати особистих витрат.
Далі – приблизно двадцята частина коштів американської сім’ї вкладена в товари тривалого користування. Це побутова техніка, електроніка, автомобіль і так далі. 2% своїх заробітків американці витрачають на програми накопичувального страхування. А ось 60% своїх грошей американці вкладають у різні облігації, акції, пайові інвестиційні фонди або пенсійний фонд. Тут доречно буде обмовитися, що Пенсійний фонд США є сьогодні найбільшим інвестором в світі.
Природно, що ніхто в світі не народжується з умінням правильно розподіляти і вкладати гроші. Навіть американці. Більш того, в середовищі професійних менеджерів і трейдерів людина, яка приймає 50% правильних рішень або здійснює 50% прибуткових угод, вважається професіоналом своєї справи. Всього потрібно вчитися, у тому числі й інвестування.
У США державні програми з навчання основам інвестування працюють вже понад півстоліття. Будь-який охочий може пройти це навчання на курсах, причому часто зовсім безкоштовно або ж за дуже символічну плату. У Сполучених Штатах основні закони розвитку економіки знає більшість жителів країни, включаючи фермерів і домогосподарок. До речі, частенько і ті, й інші досить успішно керують своїми рахунками на біржі. Природно, ми говоримо тут про людей, які думають насамперед про своє майбутнє, а не про те, на кому в черговий раз одружився баскетболіст NBA чи за що в черговий раз притягнули до суду нову зірку репу.
Цілком очевидно, що навчальні курси дають людині лише початкові економічні знання і не роблять професійного інвестора з сантехніка або водія вантажівки. Тому, в Сполучених Штатах дуже затребувані послуги фінансових консультантів і фахівців з дослідження ринків. Обидві ці професії входять у десятку найбільш високооплачуваних професій США. Фінансовий консультант отримує в середньому 122 тисяч доларів на рік, а аналітик ринку – 82.5 тисячі.
Якщо американців почали цілеспрямовано навчати інвестуванню ще в середині минулого століття, плюс прийти до них на допомогу завжди готова ціла армія фінансових консультантів, то стає зрозумілим, звідки в сьогоднішній Америці така кількість професійних інвесторів. А інвестора, який зумів збільшити свій початковий капітал у десятки, а іноді й сотні разів, можна назвати професіоналом, навіть якщо він працює простим водопровідником. Яким же чином стало можливим, щоб звичайна людина, вийшовши на пенсію, могла жити на відсотки зі свого капіталу? Причиною цього стала надана рядовим американцям можливість інвестувати навіть невеликі кошти на фондовому ринку.

Американський фондовий ринок

Фондовий ринок являє собою механізм залучення приватних інвестицій в економіку. Зростання економіки і зростання залучених коштів можливі тільки тоді, коли цінні папери на ринку володіють високою ліквідністю. А ліквідність, у свою чергу, забезпечується кількістю продавців і покупців на ринку. Чим більше учасників ринку – тим вища ліквідність паперів. В останні кілька десятиліть намітилася й зворотна залежність – інвестор обирає для себе такий ринок, на якому звертаються найбільш ліквідні папери. З цієї точки зору найбільш привабливим фондовим ринком у світі є фондовий ринок США.
У США крім двох центральних бірж – Нью-Йоркської (NYSE) і Американської (ASE) існує ще 8 регіональних. З них тільки на Нью-Йоркській звертаються цінні папери більш ніж 2 750 компаній, на суму майже 20 трильйонів доларів. Щоденний обсяг торгів на американських біржах перевищує 50 мільярдів доларів. Російський фондовий ринок не обертає стільки за рік. Щодня акції середньої за американськими мірками компанії купують і продають на суму близько 3 мільйонів доларів, а щоденний обсяг торгівлі акціями найбільших компаній США – таких як IBM, Intel, Microsoft перевалює за мільярд по кожній з них.
Іншими словами, ліквідність акцій американських корпорацій така, що будь-які з них можна купити або продати практично миттєво.
Але відмінність фондового ринку США від ринків інших країн не лише у великих обсягах торгів. На сьогоднішній день ринок цінних паперів США є найбільш захищеним від будь-яких ризиків фондовим ринком світу. Система його регулювання, що має дворівневу структуру, склалася ще в 30-х роках минулого століття і до цих пір є найбільш ефективною в світі. Крім того, що інвестиції в США захищені законодавчо, вони ще й автоматично страхуються від форс-мажорних та кримінальних ризиків, причому абсолютно безкоштовно для інвестора.
Прибутковість фондового ринку США складає в середньому 14% на рік. Тобто, вклавши в середині 70-х років минулого століття 10 тисяч доларів в акції компаній, що входять до складу індексу Доу Джонса, на сьогоднішній день можна було б мати 300 тисяч доларів.

Ще трохи про пенсіонерів

За станом на 22 березня 2010 року в США проживає 308 915 тисяч осіб. 15% з них – це люди віком за 65 років. Середня тривалість життя американського чоловіка 75 років, жінки – 80 років. Якщо кожен четвертий сьогоднішній пенсіонер почав займатися інвестуванням 30-40 років тому, то виходить, що на сьогоднішній день в США проживає більше 10 мільйонів приватних інвесторів пенсійного віку, що володіють вельми значним сукупним капіталом.

Трейдери та інвестори

В останнє десятиліття, в мову впевнено увійшло слово “трейдер”. Трейдерами називають людей, що здійснюють операції на фінансових і товарних ринках. Чому ж, кажучи про американські пенсіонерів, ми не вживаємо слово “трейдер”, а називаємо їх інвесторами? Справа в тому, що між трейдером і інвестором існує дуже велика різниця.
Трейдер – це спекулянт. Йому все одно – зростає ринок або падає. Це цікавить його тільки тому, щоб знати, яку позицію йому відкривати – довгу або коротку. Трейдер проводить свій час, стежачи за зміною котирувань, і витягує прибуток з операції, як тільки ціна змінюється в цікавий для нього бік. У світі зараз проживає безліч трейдерів, які заробили свій маєток на обвалі котирувань акцій і валют, тобто під час економічного спаду.
У інвестора інші цілі. Інвестування не є його постійною роботою, і він не може собі дозволити стежити за динамікою змін цін щодня. Економічна модель, за якою зараз розвиваються практично всі економіки світу, має на увазі постійне зростання вартості активів компаній. Ось це зростання і цікавить інвестора. Тому він і вкладає свої кошти виключно в реальний сектор економіки.
Трейдер може заробляти як на фондовому або товарному ринках, що мають на увазі довгострокове зростання, так і ринку Форекс, що є по суті канальним.
Тепер стає зрозумілим, чому в США така увага приділяється навчанню населення основам фінансової грамотності – уряд Сполучених Штатів, як і уряд будь-якої іншої країни, зацікавлений в довгострокових вливання в реальну економіку, а не в кількості спекулятивних угод на біржі.
І в уряду Сполучених Штатів, на відміну від урядів більшості інших країн, є сьогодні серйозний союзник у боротьбі з наслідками економічної кризи. Це армія пенсіонерів, які вміють грамотно інвестувати свої кошти і які представляють собою одну з основних рушійних сил фондового ринку США.

Що маємо в результаті...

Ось так американський уряд вирішив проблему пенсійного забезпечення своїх громадян. Якщо в Росії пенсіонер цілком перебуває на державному забезпеченні, що при сьогоднішній пенсійній системі дозволяє йому лише сяк-так зводити кінці з кінцями, то американський пенсіонер, мало того що забезпечує себе сам, так він ще й рухає вперед економіку своєї країни. Насіння, посіяні 50 років тому, дають сьогодні приголомшливі сходи.
 Літні американці можуть дозволити собі вибрати місце проживання – багато хто з них перебирається в штати з м’яким кліматом; дороге лікування – найчастіше за кордоном, де вартість його менша, ніж у США; подорожі по світу. Одним словом все те, що мається на увазі під словами “гідна старість”. І забезпечили вони собі цю старість cамі, нехай навіть за підтримки і з подачі уряду.

(Земляцтво трейдерів та інвесторів США і Канади). Джерело: “Біржовий лідер”