Передмова

Всього 3 дні подорожі автобусом за екскурсійним маршрутом “Вся Вірджинія”, всього 400 миль від Нью-Йорку. Але цих трьох днів вистачило, щоб ще і ще раз впевнитися: жодні джерела інформації не замінять побаченого власними очима. А коментар грамотного, зацікавленого гіда залишить це пам’ятним і хвилюючим.
Власні “дотики” до історії чи сьогодення цінні ще й тим, що викликають роздуми, асоціації, порівняння. Отож, переконання автора: “Лише на власні очі!”

Вільямсбург – місто-музей: історію в Америці уміють берегти

Саме так, не місто музеїв, як наприклад, Париж чи Буенос – Айрес. А все місто з його архітектурою та стилем життя – це один суцільний музей. Підкреслюю, разом зі стилем та побутом Таким його зробили наші сучасники, щоб відтворити та зберегти американську історію кінця XVIII століття. Це 1770-ті роки напередодні американської революції, яка, як відомо, закінчилася проголошенням незалежності 13 -ти штатів Америки від Британського королівства. Ідеї незалежності якраз формулювалися у головах батьків нації (Вашінгтон, Джефферсон, Медісон) – вихідців саме з цієї колонії за назвою Вірджинія. І вона ж була першою що проголосила свою незалежність. Тому й називають Вірджинію матір’ю Штатів, а ще матір’ю американських Президентів, бо вісім з них – родом звідси (Джорж Вашінгтон, Томас Джефферсон, Джеймс Медісон, Джеймс Монро, Джон Тейлер, Томас Вудро Вільсон, Закарі Тейлор, Вільям Гаррісон), в тому числі чотири з п’яти найперших. А Вільямсбург нарівні з Бостоном та Філадельфією вважаються місцем народження незалежності та демократії.

Майстерня 18 ст працює сьогодні. Вільямсбург.

В сьогоднішньому місті-музеї все так, як було у колоніальній Вірджинії. На відміну від північного сходу Америки (район великого Бостону), де осідали шукачі релігійної свободи, в район Вірджинії прибувала економічна іміграція. Шукали багатства за прикладом Іспанії. Цим багатством стали землі, які насильно зі зброєю в руках відбирали у корінного населення – індійців. Першим містом-поселенням англійців став Джеймстаун, перша столиця колонії. Вільямсбург- друга столиця (1699 -1780) Коли з’явилася ідея зберегти містечко від повного занедбання і розрухи, відреставрували 88 збережених будівель, а ще понад 200 збудували за оригінальними кресленнями тих часів.

Природній міст. Вірджінія

І ось за 36 доларів (якщо ви подорожуєте приватно) і набагато дешевше, якщо у складі групи – ви опиняєтеся XVIII столітті. Ні автомобілів, ні автобусів. Мешканці (на сьогодні їх 60 тисяч) ходять пішки або їздять велосипедами. (Щоправда, кажуть, на околиці є сучасна частина, невидима для туристів). Одягнені всі по тодішній моді: перуки. кафтани, чоботи у чоловіків; чіпці, широкі спідниці з фартухами – у жінок. Всі зайняті ручною працею у ремісничих майстернях: кузня, млин, майстерня з пошиву взуття і т. д, де користуються технологією XVIII століття. Далі – тартак, пожежна, тюрма, навіть гільйотина... Збережені будівля Конгресу та будинок губернатора. Стоїть церква, яку відвідували Джорж Вашингтон і Томас Джефферсон. Збереглася її цегляна огорожа.
Ось довго стоїмо біля шевця, який орудує шилом та дратвою- шиє чоботи для гвардійця. Охоче відповідає на запитання. Така їх робота. Всі вони артисти-статисти. Мають попит прогулянки в кареті, майже в такій, якою користувалася Скарлетт О’ Хара з “Віднесених вітром”. До речі, вишуканий готель “ Томас Джефферсон” у сучасному Річмонді – це той, де знімали кілька епізодів для цього фільму.
Отож, в крамницях продають товари тих часів. Придбала пергамент з текстом Декларації незалежності від 4 липня 1776 р. з 13-ма “оригінальними” підписами та.... гусячим пером, яким тоді її писали.
В усіх тавернах подають їжу, приготовлену за тодішніми рецептами. Можна поїсти в таверні “Raliegh”, яку відвідували (не віриться!) майбутні Президенти Джорж Вашингтон і Томас Джефферсон.
З 3-ї до 5-ої години кожного дня на головній вулиці розпочинається театральне дійство “Місто революції” – історична, документальна, костюмована вистава, що відтворює основні події напередодні та в час проголошення незалежності. Події надто драматичні, бо не всі мешканці столиці та колонії підтримали цю ідею. Точилася боротьба і серед населення.
Що важливо? Щотижнево на кожний день погодинно з 9 ранку до 8 вечора друкуються тематичні програми історичних заходів (events), які відбуваються чи то прямо на головній вулиці, чи в інших місцях. Серед них, зокрема, 45- хвилинні зустрічі та дискусії (окремо) з... Джоржем Вашінгтоном, Томасом Джефферсоном, Патріком Генрі. Приймайте виклик, гру і дискутуйте зі “справжніми” учасниками подій.
В програмах тижня – піші тематичні прогулянки у супроводі місцевих екскурсоводів, концерти тогочасної музики і т. ін. Напрокат можна взяти костюм тих часів і за 12 дол. вас навчать танцям XVIII століття. Тоді любили танцювати. Зберігся щоденниковий запис сучасника: “ Вірджинія буде танцювати, або помре”...
... Все, до чого можна доторкнутися, що можна відчути, почути, стати свідком минулого, тут не перерахувати. Все добротно, напевно, цікаво, як і все, що може давати прибуток. Тому сюди варто приїздити мінімум на 2 дні, а то й більше. Зацікавленим мандрівникам подароване долею та агенством “Ameriсan Voyager” (Нью-Йорк) поверхове знайомство варто продовжити самостійно.

Історію творять особистості...

Вкотре в цьому пересвідчуєшся і подумки повертаєшся до незлічених історичних аналогій. Є вибрані Богом особистості, без участі яких, їх розуму, переконань, дій не відбулася б історія тих чи інших народів, країн...
Ось і тут, у Вірджинії, в одному з 50-ти штатів Америки з 8-мільйонним населенням..... Не було б освічених батьків нації, не було б 4 липня 1776 року, не була б створена доктрина майбутньої держави...

Основний транспорт у сучасному Вільямсбурзі

На власне сприйняття чи не найяскравіша постать серед таких особистостей, чия біографія тісно пов’язана з Вільямсбургом, це Томас Джефферсон (1743-- 1826), 3-й президент, автор Декларації незалежності, вчений, архітектор, просвітитель, якому належать слова: “Грамотний народ важко обманути”. Одну із вищих освіт він отримав в місцевому діючому коледжі Вільяма і Мері, заснованому в 1693 р, що є другим за віком після Гарварду і входить нині в число найпрестижніших університетів країни.

Джекі Чаплін працює продавцем у крамниці

У сучасній столиці штату Річмонді, який також оглянули, будинок Капітолію проектував саме Джефферсон. А кілька останніх років свого життя він присвятив створенню університету у місті Шарлотсвілл, Вірджинія. Сам підготував архітектурний проект університетського комплексу, устав, навчальні плани, сформував перший професорський склад, а за рік до його смерті у 1825 р. відбулося відкриття університету. На пам’ятнику заповів написати лише одне: “Творець університету у Вірджинії”. Це було приоритетною справою багатогранної діяльності за його власною оцінкою.

Памятник Джоржу Вашінгтону на Капіталійській площі, Річмонд, Вірджінія

... Мільйонер Джон Рокфеллер-молодший. Це він підтримав ідею пастора Гудііна, який на дух не сприймав індустріалізацію, відновити занедбаний Вільямсбург і зберегти його для нащадків законсервованим у ХVІІІ столітті. У 1926 був для цього створений фонд “Колоніальний Вільямсбург” і вже в 1935 р місто відновилось, як фенікс із попелу. Проект – приватний, некомерційний, самоокупний, який постійно вдосконалюється і яким до цього часу керують нащадки Рокфеллера.

Лорей – печера

 
Наприклад, нещодавно було втілено чудову ідею своєрідного вуличного театру для вистави “Місто революції”: актори- виконавці досконало вивчають історію, біографії своїх героїв, готові до імпровізацій і відтворення реальної поведінки, свого героя і т.д. Дискусії та зустрічі з глядачами – це не вивчені ролі, а “справжні” герої...
А все почалося з ідеї однієї людини Джона Рокфеллера-молодшого. Він зумів вписати сторінку в історію США.

Історію в Америці не переписують, її поважають

В Річмонді існує Алея Конфедератів. Це, власне, ряд пам’ятників вздовж зеленої алеї. Кому пам’ятники? Так би мовити, переможеним “ворогам”. Наприклад, пам’ятник головнокомандуючому армії конфедератів в роки Громадянської війни, талановитому генералу Роберту Лі. Він зумів у війні з Північними штатами протягом трьох років утримувати Річмонд-- столицю конфедератів. Цей монумент все одно, якби ще при радянській владі поставили та зберегли пам’ятник генералу Колчаку. Тут же також вшанований останній президент Конфедеративних штатів Америки Джеферсон Девіс. Для нас, хто з сучасної України чи з будь-якого пострадянського простору – це дивовижно. Адже вакханалія з пам’ятниками – знесені, відновлені, знищені, зіпсовані – означає переписування історії згідно своїх вподобань чи поглядів, адже у кожного з героїв – свої прихильники.
У багатій Америці не так уже й багато монументів. Але якщо вони вже зведені, до них лише повага і дбайливе ставлення. Історія не переписується. А найменші спроби це робити припиняються громадським спротивом.
Тут же згадується Буенос-Айрес. В Аргентині протягом століття один диктатор змінював іншого. У кожної влади були свої герої та пам’ятники їм. Але нікому не приходила думка нищити “попередників” Знову ж: історія не переписується, бо вона уже відбулася так чи інакше. А пам’ятники не що інше, як свідчення історії.

На що здатні американські регіони?

Якщо взяти лише Вірджинію та ту територію, яку встигли подолати автобусом за три дні, то відповідь може бути така: здатні на подвиги і самостійність. Приклад: 35 – кілометровий Чесапікський міст- тунель через однойменну затоку. Це інженерне диво з’єднує східне побережжя півострова Делмарва в Атлантичному океані з материковою частиною Вірджинії. До 1964 року – рік завершення його споруди – автомобілі перевозили паромами, що було матеріально невигідно і незручно. Та, головне, міст збудували самостійно, зусиллями штату, за 200 млн. дол. протягом 3,5 років. Федеральний уряд не допомагав. Отож, “Все можуть регіони!”
Без перебільшення і компліментів – це унікальна споруда. Одразу по закінченні її будівництва відбувся міжнародний конкурс, в якому брало участь біля сотні подібних проектів. Міст-тунель Чесапікського заливу визнаний “одним із семи чудес інженерного мистецтва сучасності” і залишається й сьогодні одним з найбільших подібних комплексів у світі.
Тепер це вже 2 лінії, в дві сторони (другу добудували в 90-ті роки). Його унікальність в тому, що міст у двох місцях пірнає під воду і на певній відстані знову виринає. Тунелі під водою стоять на насипаних на дні затоки островах для того, щоб по поверхні в цих місцях могли проходити потужні кораблі, в т. ч. і військові. Це виявилося дешевше, ніж будівництво височезного суцільного мосту з врахуванням проходження під ним кораблів.

Чи гордість для Штатів Норфолк?

Патріот США, а тут майже всі громадяни патріоти, підтвердить: це гордість, демонстрація сили і міці держави. Тут розміщена одна з найбільших військових баз американських Військово-Морських Сил. Місто Норфолк з більш, ніж 200 тис. населенням знаходиться на узбережжі цього самого Чесапікського заливу. Норфолк – рідний дім для могутніх авіаносців з морською авіацією, крейсерів, есмінців, фрегатів, атомних човнів, десантно- вертолітних кораблів і навіть президентського корабля. Це також навчальна база. І все це коштує величезних грошей. Наприклад, один із 10-ти атомних човнів, збудованих останнім часом, під назвою “Gejrge H. W. Bush” обійшовся у суму 6, 2 млд. доларів. А висота одного з есмінців дорівнює висоті 24- поверхового будинку. Кажуть, що в середньому кожних 2,5 хвилини в небо піднімається літак тренувального чи навіть бойового характеру. Обслуговує базу велика інфраструктура вартістю до 5 млдр. дол. на рік. А утримання військової “начинки” бази дорівнює річним бюджетам двох середніх европейських країн. Тобто, все в американському стилі, одна з рис якого – грандіозність, маштабність!

Пляжі курорту Вірджінія -Біч

На щастя, наш маршрут не передбачав відвідин самої бази. Ми проїздили повз неї до нашого готелю на ночівлю, але пару разів гід хвалився: “Дивіться, дивіться наліво, он який красень стоїть!”. Це про есмінця. Смертоносний гігант і “красень”? У мене, переконаної пацифістки, все це “начиння” викликає відразу, острах, неприйняття. Невже це може колись, не дай Бог, спрацювати?!! Адже, на превеликий жаль, з цієї чи подібної бази і сьогодні піднімаються в небо бойові літаки, пливуть водами військові кораблі в гарячі точки Землі, де вони, смертоносні яструби, начебто, допомагають іншим країнам ствержувати демократію та справедливість... Ні, мені напевне подобається лише отой воістину красень міст-тонель, у цьому ж Чесапікському заливі, у цьому ж штаті Вірджинія, який називають матір’ю американської демократії.

Краса, яку створив сам Бог: Природний міст, печери Лорей

Відбулося для більшості з нас і “відкриття Америки”. Власне, двох чудес, збудованих самою природою. І не так далеко від місць наших помешкань: Нью-Йорк, Нью-Джерсі. А від Вашінгтону, СД всього 3 години їзди автом. Йдеться, по-перше, про “Природній міст” (The Natural Bridge) у Східній Вірджинії, біля містечка Shenandoah Valley.

Чесапікський міст- тонель – чудо інженерної техніки. Вірджінія
 

Багато років тому річка Cedar Greek вимила діру в горах, залишивши зверху міцний прошарок, який практично служить мостом (див. фото). Скільки століть чи тисячоліть це вимивалося, ніхто не знає. Але в наші дні через цей самий міст проходить гайвей (автострада) за №11. По обох сторонах мосту – дерев’яна огорожа. Це найдовша в Штатах дорога, якою, не звертаючи, можна доїхати з Нью-Йорку до Лос-Анжелесу, перетнувши 15 чи 17 штатів.
А ще міст знаменитий тим, що у свій час був власністю Томаса Джефферсона. В 1774 році він за 20 шиллінгів викупив у англійського короля Георга ІІІ 635 кв. м. землі, на території якої знаходиться це чудо. А 19-річний Джорж Вашінгтон свого часу і залишив на скалі свої ініціали “G W”, які гіди з гордістю демонструють.
Внизу каньйону, під мостом, що на висоті більше 60 м, облаштована прогулянкова дорога вздовж лісової хащі, що закінчується водоспадом. Неймовірні враження від незайманого цивілізацією куточка! Сам Джефферсон дуже любив це місце, називаючи його одним із найкращих витворів природи.
О 9 – й вечора в каньйоні демонструється світло-шоу “Створення світу”: диктор розказує при відповідному освітленні та в супроводі класичної музики, як Бог створював світ день за днем. Звичайно, вражаюча комбінація. Правда, дехто й кепкує, вважаючи дещо примітивним зміст. Проте, вже майже 100 років шоу незмінно користується попитом.
Печери Люрей (Lurey Caverns)- це друге диво, що вражає навіть більше, ніж міст. Оглядини цих печер – це подорож у казковий підземний світ: там сталактіти, сталагміти у вигляді десятків хитромудрих фігур, дівочих довгих кіс, морських коралів, чудових кристалів, блискуча гладінь озер, в яких відзеркалюються казкові скелі... А під кінець – “пісня скель”: в 1954 р. тут встановили спеціальний орган (Greate Stalacpipe Organ), звуки якого самовільно створюються в гірських глибинах. Як це виходить, навіть важко уявити.
На цьому узбережжі є й інші, не менш цікаві печери – Grand Caverns та Shenandoah Caverns.
Щоправда, ці неперевершені витвори природи не піддаються опису, як не можна описати картину найвидатнішого художника. Це все треба бачити самому. Відоме: “Один раз побачити і... залишитися жити”.
Віддаючи шану різнобарвним ландшафтам та багатьом художнім витворами природи (печери, мости, водоспади, чудові пляжі, гірські річечки, ліси), у рекламних проспектах пишуть: “Вірджинія для закоханих” (Virginia is for Lavers). Мається на увазі безліч романтичних місць.
* * *
Ось таким був цей триденний тур штатом Вірджинія, який можна назвати величезним суцільним туристичним комплексом. Згадане – лише частка (хоч і головна) з того, що пропонує туристам цей край. Адже Вірджінія дуже різномнітна: на сході – рівнина з океанським узбережжям та піщаними пляжами відомого курорту Вірджінія Біч, куди і ми встигли заглянути, а кмітливі навіть поплавати в океанських хвилях. На заході – лісисті гори Аппалачі, славетні красою гірських річок. Вірджинія – це і живий “підручник” американської історії, і технологічні досягнення сьогодення.

Епізоди історичної театральної вистави на вулицях Вільямсбургу, Вірджінія

І лише дивуєшся і заздриш, як Америка зуміла перетворити туризм на величезну статтю прибутку. Всі екскурсійні об’єкти в бездоганному стані. Скрізь музеї, друкована інформація, карти, пояснення, маса сувенірів, аж інколи забагато.
Але, віддамо належне: вміють американці робити гроші. Правда, підпорядкування всього життя цій головній меті не зробить нікого щасливішим. А от подорожі, пізнання і відкриття світу приносять допитливим і зацікавленим насолоду і щастя.