Кажуть, під час другого туру президентських виборів в Україні на Сонці спостерігалася небувала активність – найсильніша за останні 5 років. Днями бурі на нашому світилі знову почали нарощувати активність, і таки неспроста – йде перша репетиція українських місцевих виборів. Глянеш на такі постійні збіги – і стає страшно за нашу зірку. Ну але про Сонце, збіги і наукові напівжарти – якось іншим разом, цього ж разу придивімося детальніше до місцевих виборів.

Тим, хто цікавиться українською політикою, мабуть відома найбільша помилка Юлії Тимошенко: провальна політика “на місцях”. Про це ще в 2005-му році говорила “Українська правда”, однак виправляти помилку Юлія Володимирівна чи то не хотіла, чи то не могла. В одну з “партій влади” наввипередки кинулися “грошові мішки”, і, маючи добрячий запас грошей, працездатності, наполегливості і впертості, швиденько посунули тих громадян, які потрапили в ту ж “Батьківщину”, як то кажуть, за покликом серця. Як людина, яка мала нагоду зблизька спостерігати за такими процесами, можу відповідально заявити: мала місце не стільки помилка Тимошенко, скільки особливості сучасного українського суспільства, на які зараз досить часто звертають увагу аналітики і оглядачі: великі й маленькі олігархи відрізняються від решти електорату не тільки і не скільки підвищеною хапучістю (що справедливо далеко не для всіх), скільки наполегливістю і цілеспрямованістю. При цьому, щоправда, частенько не гребують будь-якими засобами для досягнення мети, але то вже інше.
З такими даними вони доволі швидко витіснили, відсунули, а то й просто вижили з партії менш проворних колег-ветеранів і взялися за роботу.
На перших місцевих виборах після Помаранчевої революції місцеві олігархи і міні-олігархи, котрі пристали до “Батьківщини” вручну ночами клеїли партійні прапорці і витрачали досить серйозні гроші на виборчу кампанію зі своєї кишені, проте вони точно знали, чого саме хочуть, і заради чого працюють. І коли таки потрапили в депутати, взялися за діло з ще більшим завзяттям, однак з дещо іншою метою – примноження власних статків. І приховати цей факт набагато важче, ніж махінації “на горі”. Адже якщо на рівні депутатів Верховної Ради чи міністрів ще можна замилити очі громадянам виступами на різних телешоу, то на місцях люди добре знають, хто і що робить, і на голосні заяви їх не купиш.
І тому саме на місцевому рівні різниця між БЮТ і ПР стала зовсім не такою помітною, якою могла би бути. Зараз, що й не дивно, ці “нові партійці” поволі розбігаються, обливаючи одні одних, а за компанію – і саму Тимошенко – купою бруду.
Втім, в інших політичних сил ситуація на місцях не набагато краща…
Хоча у БЮТ ще є шанс виправити помилки і спробувати залучити до роботи наполегливих, працьовитих і совісних людей (таких, в Україні, на щастя, достатньо), однак зробити це буде набагато важче, ніж 5 років тому. До того ж, у ПР це, здається, розуміють – і намагаються прискорити дату місцевих виборів будь-яким шляхом.
Фокуси зі списками
Схоже, в ПР зараз докладають всіх зусиль, аби на місцевих виборах відсунути БЮТ від влади. І намагаються бити по найболючішому місцю: тому, що авторитет БЮТ на місцях тримається саме на імені партійного лідера. Це ім’я можуть прибрати з виборчих списків у прямому сенсі цих слів. Для цього навіть не обов’язково відходити від діючої пропорційної системи (коли виборці голосують за партійні списки) до мажоритарної системи голосування (коли голосують персонально за кандидата, який може бути і безпартійним самовисуванцем).
У аналітиків “Дзеркала тижня”, приміром, є підозри, що у новому законі про місцеві вибори (якого ще, до речі, владна коаліція так і не запропонувала) може бути вимога до кандидатів проживати на території міста, району, області, де вони балотуються. Таким чином на місцевих кандидатах опозиційного БЮТу далеко не заїде, та й комуністам за такої системи багато не світить. Не дають шансів останнім і мажоритарні вибори. А от блоку Литвина якраз мажоритарні вибори були б “на руку”, однак самих литвинців в ВР зараз активно “закуповують”, тому навряд чи їм вдасться відвоювати “мажоритарку”.
Ще один ймовірний “фокус” – на виборах можуть заборонити блоки, і визнати тільки партійні списки. В такому випадку політичним блокам доведеться нелегко: блочним кандидатам від різних партій доведеться конкурувати зі своїми ж товаришами по блоку, або ж змінювати партійність і проситися “на тимчасове проживання” під крило більш сильної з блочних партій. Ну і результат таких процесів зрозумілий: як мінімум половина опозиції пересвариться між собою, і, цілком можливо, луна від цього процесу дійде аж до парламентських виборів.
Зараз в Раді йдуть активні торги про дату виборів – в ПР їх хочуть призначити на 31-ше жовтня 2010 року. Ну а вміння торгуватися “регіоналам” ніколи не бракувало.

…ЄЦ або вакантне місце патріота

Про те, що певна категорія українців прагне віддати голоси “патріотичному проекту”, але при цьому “не Юльці”, відомо давно. Особливо активна частина цієї аудиторії вже завоювала собі почесне прізвисько “противсіхів” на президентських виборах. Традиційно ці люди голосували за “Нашу Україну”, однак останнім часом з цим політичним проектом кояться небувалі метаморфози. Частина “НУ-НС” вже перелетіла до владної коаліції, а ще частина збирається це зробити найближчим часом.
18 червня до складу коаліції “Стабільність і реформи” увійшли шестеро народних депутатів з фракції “Наша Україна – Народна самооборона”: Валерій Борисов, Давид Жванія, Володимир Марущенко, Олег Новіков, Сергій Харовський і Віктор Шечук.
Юрій Луценко днями звинуватив у “вербуванні тушок” Жванію, і заявив, що за кожну депутатську “тушку” в ПР платять півтора мільйона доларів. Жванія у відповідь заявив, що у Луценка – публічна істерика, ніяких валіз з грошима там і близько не стояло, і взагалі, всі “тушки” працюють виключно на об’єднання країни. Одне слово, відповідь передбачувана, і тому не цікава. Та й політична орієнтація Жванії для спостережливих не стала сюрпризом: саме Жванія разом з Миколою Мартиненком прийшли від НУ-НС на перший офіційний бал президента Януковича… Був там, до речі, і екс-голова секретаріату Ющенка – Віктор Балога.
Набагато цікавішими є аргументи “майбутніх тушок”. От, для прикладу, нардеп від НУ-НС Катерина Лук’янова заявила, що увійде до провладної коаліції, якщо остання зніме з посади міністра Дмитра Табачника. Як відомо, Табачник – майже офіційний цап-відбувайло в теперішній владі і майстер відволікання громадської уваги, тому навряд чи такого цінного кадра проміняють на одну депутатську “тушку”. Ну а от на валізу “тушок”, тобто, вибачте, групу депутатів – цілком можливо.
Ще цікавішими є аргументи Лук’янової на тему політичної позиції чинної коаліції. Відповідаючи на запитання, як вона почуватиметься в коаліції, проти якої нещодавно так активно виступала, зокрема, під час ратифікації харківських угод, Лук’янова наголосила: “Я і зараз виступаю проти харківських угод, я не змінила своїх поглядів, але я вважаю, що саме Володимир Литвин винен у тому, що відбувається, адже Янукович декларував свою позицію давно, а спікер парламенту...”.
Ні, ну справді, спікер парламенту на тому яйценосному засіданні вчинив підступно: як він міг змінити погляди і взяти на засідання парасольку? Зате тепер цілком зрозуміло, звідки взялася така дивна передбачливість разом з парасолькою: явно котрийсь із прихильників послідовності Віктора Януковича в лавах НУ-НС повідомив, що в опозиції на засідання готують “яєчний десант”. Залишається тільки здогадуватися, за які саме “давно задекларовані” пропозиції Януковича доведеться голосувати новоспеченим коаліціантам…
Зрозуміло одне: політичні перспективи НУ-НС після таких перельотів стають дедалі більш туманними. Таким чином місце офіційних поміркованих патріотів на політичній арені залишається вільним. І цим вже користаються кмітливі люди з партії під промовистою назвою ЄЦ, тобто “Єдиний центр”.
Проект Віктора Балоги, який від початку позиціонувався як “організація захисту Ющенка від Тимошенко”, про що майже неприкрито говорило керівництво партії, доволі швидко переорієнтувався у цьому мінливому світі. Сам Балога, якого свого часу Ющенко називав то своїм сантехніком, то своїм “другим я”, після своєї відставки з Секретаріату президента обізвав Ющенка всілякими нехорошими словами (зокрема – технічним кандидатом) і заявив, що балотуватися на другий термін президент “не має морального права”. Перед президентськими виборами Балога майже відкрито підтримував Януковича і так само майже відкрито домовлявся з ПР про допомогу в обмін на контроль над Закарпаттям. І після президентських виборів і перших призначень із задоволенням заявив, що губернатором Закарпаття став “його учень”, Олександр Ледида. Втім, Балога є неформальним лідером ЄЦ, і його торги не заважають багатьом партійцям бути нардепами від НУ-НС і висловлювати прихильність до Ющенка.
Тепер Віктор Іванович ставить перед собою більш амбітні цілі: перемога на місцевих виборах. В ЄЦ заявляють, що хотіли, щоб вибори проводилися за мажоритарною системою, партія збирається йти на вибори “як самостійна і самодостатня сила”.
А до виборів у ЄЦ готуються дуже активно. Цих вихідних, 20-го червня в 104 населених пунктах України відбулися позачергові місцеві вибори. На відміну від інших позачергових місцевих виборів, у цих виборів була одна цікава ознака: на всіх інформаційних ресурсах, включаючи УНІАН і т.д. новини про ці вибори йшли з ремаркою “повідомляє прес-служба Єдиного Центру”.
Те, що на сайті ЦВК новин про ці вибори не було взагалі, а останньою на цю тему була новина за 26-те травня про призначення фінансування позачергових місцевих виборів, не дивує. Останнім часом на сайтах поважних державних структур взагалі новини йдуть “з перебоями”, а сайт Міністерства внутрішніх справ і взагалі був на кілька днів випав з інтернет-простору без жодних пояснень.
Зате шалений ентузіазм, з яким ЄЦ кинувся виконувати просвітницьку функцію і стати єдиним вісником і прес-службою позачергових виборів, не може не дивувати.

Зрозуміло, в новинах окремими рядками було прописано заслуги партії: мовляв, “Єдиний Центр” має другу за чисельністю команду кандидатів, поступаючись лише Партії регіонів, яка висунула 69 кандидатів; партія бере участь у виборах по всій країні, а не тільки в тих регіонах, де має популярність, і т.д.
З врахуванням того, що ЄЦ неофіційно, але підтримує Януковича, різниця між кандидатами від ПР і ЄЦ прагне до нуля, але в новинах про це не згадувалося. Натомість, на другий виборів в ЄЦ голосно відрапортували: “12 представників Єдиного Центру отримали перемогу на позачергових виборах до місцевих органів влади. Це другий результат з поміж інших політичних сил, що приймали участь у виборах. Так Партія регіонів отримала 29 перемог, ВО “Батьківщина” та Народна партія – по 7, Наша Україна та КПУ – по 1.” Ну і далі додали, мовляв, минулого року “кожен четвертий представник партії очолив місто, селище або село”.
Схоже, репетиція майбутніх загальних місцевих виборів пройшла успішно… Не дарма Балога вперто шліфував “на щастя” ґудзики на пам’ятнику сажотрусу в Мукачево.
Тим часом, БЮТ на своєму сайті повідомляє тільки про те, як пройшли вибори у трьох сільських радах на Волині, де виборці підтримали більшість кандидатів від ВО “Батьківщина”. Втім, незначна кількість перемог у цієї політичної сили, враховуючи згадані процеси на місцях – не дивина. Дивно інше: чому в партії все ж таки не скористалися нагодою і не стали конкурентом ЄЦ у справі висвітлення хоча й невеличкого, але таки виборчого процесу? Невже опозиції не було що сказати про вибори у 101-му виборчому пункті?
Не краще висвітлює ці маленькі вибори і сайт ПР: на ньому є лише одна невеличка новина про вибори в шести районах Харківської області, і наголос в ній робиться на тому, що “представники БЮТ на цих виборах не посіли навіть 3 місце”, що, на думку авторів новини, свідчить про “руйнування БЮТ”.
Втім, партія влади може собі дозволити проігнорувати вибори в 98-ми населених пунктах. Тим паче, що гостям сайту цієї політичної сили є чим розважитися. Як вам, для прикладу, такий заголовок: “Был активный “Терминатор”, стал словесный “Маст…батор”” (подаю зі збереженням мови та стилістики). Матеріал – про “моральное уродство” (термін – з тексту) Юрія Луценка. І поряд з цим – інший заголовок: “Свобода слова – це перш за все відповідальність”. Просто чудове поєднання. І все це – на офіційному сайті офіційної партії влади… Не було б то так сумно – можна було б посміятися. Втім, останні дії уряду свідчать, що сміятися країні таки просто доведеться: на родючих землях країни ростимуть… офіційні гектари коноплі. Днями Кабінет Міністрів збільшив квоту на вирощування конопель (Cannabis) на 809%, або на 8,9 тис. га, до 10 тис. га в 2010 році в порівнянні з 2009 роком…