В суботу, 12-го червня, поети Чикаго та шанувальники поезії зібрались в Культурному осередку, щоб послухати нові вірші, поспілкуватися між собою, познайомитися з молодими колегами.

Всіх нас на цю зустріч зібрала голова поетичного об’єднання “Свічка Тараса”, поетеса Ольга Винничук. Хоч всі ми часто спілкуємося телефоном, зустрічаємося на вечорах поезії, проте вже давно не мали спеціальної зустрічі, щоб спокійно поговорити в колі друзів. Дехто з членів об’єднання не змогли бути присутніми з поважних причин, а декого вже давно нема між нами. Хвилиною мовчання вшанували присутні світлої пам’яті отця Ярослава Свищука, Михайла Орлича, Володимира Павелчака. Вони завжди залишаться в нашій пам’яті, як і їхні невмирущі поетичні і прозові рядки.
 Ольга Винничук розповіла про ту роботу, яка була проведена за останні роки, про вечори поезії Володимира Ковалика, Ольги Царицанської, Зіновія Маринця, Богдана Мартиняка. Всі присутні поети Володимир Ковалик, Аничка Савчук-Лукач, Богдан Мартиняк, Іванна Яковенко, Роман Гнатюк, Ярослав Боднар, Софія Тодд, Анатолій Путренко прочитали свої поезії. Дуже приємною була присутність молодих поетів Людмили Путренко (16 років), Софії Кокотко (13 років) і поета, з яким ми не були раніше знайомі – Романа Гнатюка (псевдонім Юрій Коваль).
У багатьох поетів талант проявився тут, коли приїхали в Америку. Це декому здається дивним. Коли людина опиняється далеко за межами своєї рідної землі, в її душі загострюються відчуття. Туга за рідними, труднощі нового життя заставляють побачити себе і весь світ ніби збоку і зовсім по-іншому все оцінити. Часом виникає необхідність взяти в руки олівець, і на папір лягають щирі рядочки про те, що наболіло в душі. Та приходить ця “Муза” не завжди і не до всіх. Це досить дивний стан людської душі, коли ти відчуваєш, ніби хтось диктує тобі, а ти лиш записуєш. І справді, слова приходять до нас, часом серед ночі і потрібно лише записати все одразу, бо вранці вже не зможеш нічого пригадати.

На зустріч прийшлий шанувальники поезії, дехто з них також має свої вірші. Дуже гарні вірші написала Оля Сум про долю жіночу, надіємось, що вона й далі буде писати. Свої вірші прочитали молоді наші поетеси. Приємно, що ці дівчата подають гарні надії. Хай Бог їх благословляє на поетичній ниві.
В поезії легше відтворити минуле, але важче йти в ногу з життям. Тепер наше життя, політична ситуація в нашій Україні дуже ускладнюється. Надіємось, що й наші поети та письменники відреагують на все у своїх поезіях і літературних творах. Це ж бо наше з вами покликання і справа честі.