rss
08/03/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Димова завіса над Україною
Події останнього часу в Україні досить-таки невизначені та малозрозумілі. Кого не спитаєш - а що зараз відбувається? - люди у відповідь тільки плечима знизують. Видно, що політики вовтузяться, але їх заплутані маневри розшифровуються далеко не відразу. Вогню не видно, але диму прибуває.

Спробуємо все-таки крізь цей дим розшифрувати останні події разом з вами, шановні читачі.

Так, що там з коаліцією?

Формування, переформування та перепереформування уже, начебто, сформованого - ось ті тягомотні процеси, які Україна змушена спостерігати відносно майже безнадійних спроб створити після парламентських виборів-2006 життєздатний та впливовий політичний фронт. Переживши невдачу спроби "помаранчевої" коаліції та шок від виникнення ідеологічно протиприродної коаліції "регіоналів", соціалістів та комуністів, ми спостерігаємо нині якісь політичні cудоми. Вони зримо видні від ще одного протиприродного (знову ж таки у ідейно-політичному сенсі) процесу - намагань "Нашої України" влитися до вже існуючої коаліції.

Суспільство це не тільки спостерігає, але і прагне осмислити, дати оцінку та ввести до загальнополітичного українського контексту. Адже мало увійти до якоїсь коаліції - треба зробити, щоб це стало зрозумілим та вмотивованим для громадськості.

Однією зі спроб такого експрес-аналізу став, зокрема, недавній спеціальний випуск політичної телепрограми "Толока", яка виходить на Першому національному каналі. Про значимість "Толоки" для редакційної політики Першого національного свідчить, зокрема, те, що її постійним ведучим є перший заступник керівника каналу Віктор Павлюк і виходить вона у прайм-тайм.

Учасниками цієї програми стали народні депутати Микола Оніщук (заступник голови депутатської фракції "Наша Україна"), Андрій Шевченко (БЮТ, голова комітету з питань свободи слова Верховної Ради України), Юрій Мірошниченко (Партія регіонів), Іван Заєць (депутат чотирьох скликань, перший заступник Голови УНП), Олег Тягнибок, голова партії "Свобода". Мав честь взяти участь у цій телепрограмі і автор цих рядків.

Оскільки темою програми якраз і була коаліція, то кожен з учасників висловився згідно позиції своєї політичної сили і у цих виступах було добре видною та міра свободи чи скутості, яка зумовлена своєрідною цензурною рамкою офіційної позиції кожної зі сил.

Найбільш складним було становище Миколи Оніщука. Досвідчений юрист і активний парламентар, він мав довести присутнім та величезній телеаудиторії (а Перший національний має найбільшу зону покриття своїм телесигналом і приймається практично у кожному населеному пункті України), що "Наша Україна" все робить правильно і нічим не зраджує Майдан. Він наголосив, що його політична сила хоче не увійти до нинішньої антикризової коаліції ("де ви бачите в Україні кризу? - патетично спитав пан

rybachenko#38Оніщук і всі засміялися, бо ж живемо у кризі по самі вуха вже фактично з півроку), а наполягає на створенні нової коаліції національної єдності, у якій "нашоукраїнці" не бачать комуністів, а бачать нові програмові документи, які і хочуть запропонувати.

"Регіонал" Ю. Мірошніченко виступав підкреслено миролюбиво, у новому стилі команди Януковича, але резонно запитував - чому "Наша Україна" має диктувати свої умови коаліції, якщо та вже створена і працює? Негоже приходити до чужої хати і з порогу ставити свої вимоги. Запевнянь про наміри "регіоналів" вести ефективну політику і дотримуватися положень Універсалу було з його боку чимало, але вони всіма учасниками передачі (за винятком, як не дивно, тільки Оніщука) були зустрінуті вельми критично і недовірливо.

Іван Заєць був, навпаки, вільним від усіляких рамок, тому що УНП до парламенту не пройшла і не мала стримуючих кулуарних домовленостей. Тому він атакував і "Нашу Україну" і "регіоналів" за те, що вони обманули своїх виборців.

Бютівець Андрій Шевченко обстоював опозиційну точку зору і звинувачував "Нашу Україну" у тому, що вона відкинула Юлію Тимошенко як кандидата у Прем'єри, а натомість вибрала своїм партнером Януковича, власними руками віддавши йому владу.

Шевченко обіцяв активність фракції БЮТ як прискіпливого контролера дій влади в ціломі і коаліції особливо, причому вже найближчими днями.

Олег Тягнибок на ряді фактів показав, що Янукович і "регіонали" в цілому уже приступили до економічного "дерибану" України і ніякий Універсал їх у цьому не зупинить. Оскільки він сидів поряд зі мною, то встиг пошепки сказати пару слів про свою активність у Львові, де він тепер переважно знаходиться, але то вже інша тема.

Коли черга дійшла до мене, то я висловив таку точку зору. Сам принцип досягнення суспільно-політичного компромісу я підтримую і як політолог і як представник "Третьої сили". Але при подібному альянсі завжди постає питання про політико-психологічну сумісність учасників коаліції та узгоджену стратегію дій на подальшу перспективу. Особливо це стосується розподілу та реалізації владних повноважень на найближчу перспективу і досягнення домовленості на президентські вибори 2009 року.

Те, що коаліціянти є несумісними у майже всіх відношеннях - очевидне. То як же вони домовляться про спільні дії, якщо у складі коаліції є принаймні чотири традиційних претенденти на президентське крісло-2009 - Мороз, Симоненко (тричі балотувалися), Янукович і Ющенко?

Яке рішення може прийняти така несумісна коаліція щодо єдиного кандидата на посаду Президента? Вона або розпадеться перед виборами (тоді в чому її нинішній сенс?), або ж її учасники свідомо використовують її в якості димової завіси для своїх виборців.

Що ж має приховувати від громадськості ця завіса? Або розгубленість "помаранчевого табору", який ніяк не може вийти з післявиборчого парламентського шоку від своєї поразки та добровільної здачі влади своїм найбільшим суперникам-ворогам і квапливо шукає свою нішу у владному розподілі сил, або ж є якась таємна домовленість. Такою домовленістю, припустив я, може бути підтримка "регіоналами" Ющенка на наступних президентських виборах взамін на економічну владу, яку отримає команда Януковича вже зараз. На це вказують ряд фактів, але їх аналіз - це тема окремої розмови.

Назвавши коаліцію димовою завісою, я очікував заперечень Оніщука та Мірошниченка, але, як не дивно, вони промовчали. Зате Заєць та Тягнибок активно мене підтримали і сипонули ще пригоршню критики на коаліціянтів.

rybachenko#38Ця теледискусія у мініатюрі відобразила ту велику суспільну дискусію, яка ведеться сьогодні в Україні. Навіть і тепер, коли я пишу ці рядки у середу увечері, ясності щодо коаліції нема ніякої. Чи вступить "Наша Україна" до коаліції, чи ні, а якщо вступить, то які умови зуміє виторгувати - залишається неясним. Дим, дим...

Одне ясно - природної, а відтак і міцної коаліції бути не може. А якою буде вимушена протиприродна коаліція - побачимо.

Юлія Тимошенко активізується

У середу 13 вересня фракція БЮТ різко активізувалася. Перед цим Тимошенко зустрічалась з Президентом. Віктор Андрійович був стриманим, зате Юля чомусь таємниче посміхалася, як лисичка. Може розцінила цю зустріч як поступку Президента внаслідок власної активності?

В якості першої теми активності Юлія Володимирівна безпомилково вибрала газову. Тут є над чим позбиткуватися опозиції. І це не тільки темні газові угоди через сумнівну фірму "Укрросенерго", але і підвищення у 3 рази тарифів на газ для населення України. Пересічні споживачі у шоці. Тимошенко чітко намацала це слабке місце у соціально-економічній політиці Уряду і вирішила дати бій. Сьогодні, при спробі створити спеціальну слідчу парламентську комісію за ініціативою БЮТу і на чолі з бютівцем М. Сивульським, опозиціонери відчули відкритий спротив і головуючий на сесії комуніст Адам Мартинюк з порушеннями регламенту, як стверджує Тимошенко, "завалив" цей проект. У результаті бютівці блокували трибуну і спікерську ложу. Та великої бійки не відбулося. Зала швидко спустіла, і було оголошено перерву до четверга.

Тимошенко пішла з парламентської зали ледь не останньою. Та її настрій очевидний - вона пішла, щоб повернутися і, судячи з усього, спуску Уряду не дасть.

Юрій Шухевич збирається об'єднуватися

Коаліціянти активізували у суспільстві тему об'єднання. Тому потроху почали ворушитися й інші. Тему об'єднання національно-демократичних сил ми порушували неодноразово. І ось ще одна подія - лідер УНА-УНСО Юрій Шухевич оголосив, що не проти об'єднатися з партією "Нова сила". Про це він днями оголосив на прес-конференції у столичному агентстві "Інтерфакс".

Чути це було доволі дивно, адже таке поєднання реально нічого не дасть. Бо якщо УНА є відомою політичною силою, то щодо її партнера цього не скажеш. Тим більше, що таке об'днання, як було сказано, має відбутися на базі "Нової сили". Щось не віриться мені, що територіальних парторганізацій "новосильців" більше, ніж у їх розкрученого соратника. Адже "унсовці" гримлять в Україні вже майже 2 десятиліття і, певне, мають якийсь організаційний потенціал. І знову ж таки важливою є їх сумісність. "Унсовці" є рішучими та агресивними націонал-патріотами, з явно вираженою політичною "мускулатурою", а "новосильці" доволі спокійні та розважливі. Думаю, "унсовцям" більше підійшло б партнерство, скажімо, з "Порою", але і в такому випадку відкритою залишилась би головна проблема - хто буде лідером?

rybachenko#38При всій повазі до Юрія Шухевича та його легендарного прізвища, старий і сліпий чоловік, який без супроводу не може пройти і кроку, не може розглядатися як перспективний політик загальнонаціонального масштабу, здатний стати помітною фігурою у виборчих змаганнях. Як почесний голова - так, свою роль Шухевич ще відіграє, але хто ж тоді буде не символічним, а реальним лідером?

Такої фігури учасники об'єднавчого процесу поки що не називають, можливо саме тому, що її не мають. Всі відомі політичні лідери в Україні уже "розібрані" різними

політсилами, "безробітних" серед них практично, нема.

Отож об'єднання, яке планується на пізню осінь, приросту політичної ваги і нової якості обом партнерам, на мою думку, не дасть. То чому ж все-таки вони оголошують про об'єднання? Дим, дим...

Українська націонал-демократія має дочекатися свого молодого Довбуша, який стане справжнім героєм і своїм топірцем зможе зносити голови всім ворогам України. А високошановний Герой України Юрій Шухевич, на такий топірець лише важко спирається, повільно і у супроводі помічника просуваючись обмеженим простором. Він у цьому не винен - вік, стан здоров'я, пережите... Але політика - сфера жорстока. Вона вимагає від лідера море сил, енергії, титанічної працездатності і могутнього емоційного запалу.

Тільки такі стають видатними ватажками. Будемо їх чекати.

Комуністи захоплюють архіви

Закінчити свою сьогоднішню розповідь я хочу однією вражаючою новиною. Суспільство її ще не усвідомило, але, думаю, ще усвідомить і жахнеться. Адже Головою Державного комітету архівів призначена активний член Компартії України, Ольга Гінзбург. Вона була народним депутатом минулого скликання у складі комуністичної фракції, а цього разу мала непрохідне місце і залишилася за бортом Верховної Ради.

І от комуністам при розподілі коаліцією посад кинули "з панського плеча" таку собі, на думку коаліційних командирів, малоцінну і нікому не потрібну посаду. Справді, ну який донецький погодиться лізти у ті архівні нори і ковтати столітню пилюку, замість того, щоб, як всі "нормальні пацани", активно "кувати гроші"?

А між тим, для демократичного розвитку України архіви мають величезне значення. Скільки там ще невідомих свідоцтв нищення України і царським і особливо комуністичним режимами - важко навіть сказати. І ось на цю принципову посаду садять переконану комуністку, яка у своїй роботі буде керуватися передусім рішеннями свого ЦК, а не інтересами ретельного збереження національної пам'яті України.

Всі архівісти і науковці України, почувши цю новину, перебувають у стані шоку та жахливого очікування. Справа не тільки у партійній приналежності новопризначеної, але і в її фаховій підготовці.

Справа у тому, що комуністка Гінзбург є за фахом арматурницею, тобто майстром з виготовлення залізних прутів, що вона і здійснювала на арматурному заводі того самого славнозвісного містечка Конотоп, яке вже подарувало Україні двох депутатів-антиукраїнців - Наталю Вітренко та її вірного зброєносця Володимира Марченка, які ось уже добрий десяток років відкрито виступають проти незалежності України.

Не знаю, чи зміцняться відтепер віконні решітки архівних будівель за рахунок конотопської арматури, але те, що над державними архівами України нависла смертельна небезпека - можна стверджувати майже напевне.

Адже зовсім недавно на очах у всього суспільства з архівів безслідно зникли всі судові справи тоді ще молодого Януковича і тепер жоден обвинувач не може довести, що Прем'єр України колись дійсно відбував два терміни ув'язнення.

А ось уже й перші ластівки. На запит відомої львівської правозахисниці Ірини Калинець щодо архівів про репресованих у тюрмі КДБ на вул. Лонського, зі столиці їй відповіли, що 15 тисяч справ передано до Львова. Перевірка показала, що цих справ у Львові нема. То чи знайдемо через деякий час хоч якесь свідчення про семидесятилітнє знущання репресивного апарату комуністів над Україною?

Одна надія на те, що понижений у посаді колишній керівник цього відомства а нині перший заступник пані Гінзбург доктор історичних наук професор Г. Боряк, авторитетний український архівіст, не дасть нищити архіви, а ще сподіваємось на всіх патріотів-архівістів, які через оприлюднення подібних фактів допоможуть хоч якось завадити можливому "стиранню" національної пам'яті України.

Але надія ця слабка. А де ж, хочеться запитати, Президент та його Секретаріат, без відома яких у країні і муха не повинна пролетіти? Що, здали і архіви разом із Майданом? Дим, дим...

“Хто винен?” чи “Що робити?”

Відродження Росії

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com