Весело всміхається травень,
Бо скінчилась навчання пора,
І зібралась на дзвоник останній
Вся весела шкільна дітвора!

Останній день у школі, останній раз так поряд обличчя вчителів та друзів, останній дотик до вже знайомих парт, останній погляд у такий рідний клас – чи не такі слова пронеслись у голові майже кожного випускника Школи Українознавства при парафії Св. Кн. Володимира, поки вони всі разом очікували врочистого входу до зали?!

І ось під мелодію вальсу, під оплески всіх присутніх, з легким щемом у серці, з піднятими головами випускники Школи вслід за батьками, які несли хліб на вишитому рушникові, вслід за класним керівником, яка боролась зі сльозами та хвилюванням, закрокували до зали! Лунає гімн України, вносяться прапори США та України – свято починається! Одинадцятеро учнів, яким присвячена урочиста лінійка у Школі Українознавства приймають перше вітання від директора школи п. Світлани Фаріон:

Неначе мить промайнули шкільні ваші роки,
І ви, як птахи, розлетитесь у різні боки,
Тож на порозі дорослого життя,
Бажаю вам сміливо йти у майбуття!

А далі випускників привітали настоятель собору, отець-архимандрит Панкратій, представники каси “Самопоміч”(як ще й вручили сертифікати кожному випускнику) та голова парафії п. Раїса Братків. Потім випускники зайняли місця глядачів – директор школи запросила їх подивитись святкову програму, підготовлену учнями, пригадати свій шкільний шлях від дитсадочка до випускного.
Першокласники щиро позаздрили старшим:

Ось які великі стали! Просто тьоті й дяді!
І сьогодні ми, найменші, вас вітати раді!
Скільки ж треба каші з’їсти,
щоб такими стати?
Кілограмів, мабуть, триста,
щоб їх наздогнати!
А цукерок, морозива, тістечок і чаю...
А ковбаси скільки треба? Я й не уявляю! -

Попрощались учні дитсадочка зі своєю вихователькою – час їм уже в перший клас. А четвертокласники з сумом розлучались зі своєю першою вчителькою, сказали їй свої прощальні слова, подякували за те, що навчила читати й писати, не боятись труднощів, дала старт у подальше навчанні:

Вчителько перша,
 Ми сьогодні вже йдемо від вас
 По стежині навчання у п’ятий клас,
 Не сумуйте, рідненька, за нами,
 Ми завжди пам’ятатимем Вас!

Усі учні Школи Українознавства – від дитсадочка і до восьмого класу щиро позаздрили випускникам, побажали їм щасливої дороги у дорослому житті:

Тож щасливим хай буде ваш обраний шлях.
Хай вам добре у світі живеться,
А цей срібний дзвіночок у ваших серцях
Добрим спогадом хай озоветься!

Після привітань перейшли до нагород. Найстаранніші, найчемніші та найуспішніші учні отримали з рук директора школи похвальні грамоти – і було їх цьогоріч не менше ніж у минулому році! А всім іншим учням директор побажала успіхів у навчанні вже у наступному навчальному році! Проте на цьому подяки та грамоти не закінчились. Вчителями року було визнано викладача музики п. Любов Лехняк, завуча школи, вчителя початкових класів – п. Тетяну Шевченко та вихователя дитсадочка – п. Марію Урбан. А вчителі – О.Панкратій (релігія), п. Адам (історія), п. Леся (української мова), п. Тетяна (географія та культура), п. Ірина та п. Марія (другий та четвертий класи), вихователь передшкілля п. Марія – були визнані улюбленими та нагороджені медалями. Особливих слів подяки за плідну працю у Школі Українознавства заслужила вчителька української літератури п. Лідія Охмат, яка була нагороджена грамотою за п’ятнадцятирічну працю у школі!

 
 На закінчення виступили випускники, які приготували особливі слова прощання зі своєю школою, якій вони присвятили стільки субот. Порадували десятикласники всіх вчителів цікавою та своєрідною “Абеткою вчителів”:

 А – Ах! Подивитись,
хто прийшов!
 Б – Борисе, виплюни жуйку!
 Д – Давай щоденника,
двієчнику!
 С – Сядь і не нервуй мене!
 Щ – Щоденники на стіл!
У віршованій формі випускники подякували за любов і терпіння:
 Сьогодні вам найкращі побажання
 І найтепліші сонячні слова,
 Нехай здійсняться всі ваші бажання,
 Щоб вас любила завжди дітвора!
І на завершення:
В знак розкаяння прийміть від нас ці
гарні ніжні квіти,
 Хай Бог завжди і скрізь вас береже,
хай люблять уже інші ваші діти!

Під оплески залу випускники Школи Українознавства подарували вчителям квіти та невеличкі подарунки за працю та любов до учнів!
П. Леся Плугатор, класний керівник, з хвилюванням у голосі від щирого серця сказала свої напутні слова: “Лине час невблаганно та нестримно, не хочеться ні з ким прощатись та розлучатись, але пора вже відпускати у далеке доросле життя своїх перших учнів; тих, з якими пройшла багато труднощів, але до яких звикла; тих, кого любила, за яких переживала та хвилювалась.

Хай кожен з вас лиш добре серце має,
Іде у світ навчатись і творить!
В очах любов, натхнення вічно сяє
І доля щастям сонячно горить!”

І ось вони, одинадцятеро випускників Школи Українознавства, – Олег Антонюк, Анастасія Апалькова, Софія Бобровська, Михайло Дилендорф, Андрій Лозовий, Арсен Орловський, Юлія Петришин, Анастасія Підгайна, Олександр Сковронський, Софія Собків, Соломія Шпак – стоять на сцені і з хвилюванням слухають слова своїх батьків, які линуть з самого серця. Адже це – “випуск” дітей у доросле життя, у самостійність та невідомість. Від імені усіх батьків випускників привітала п. Лілія Антонюк (мама Олега Антонюка) та п. Микола Дилендорф (батько Михайла Дилендорфа):

Вам сьогодні з дитинством прощатися час,
 А життя – не стежинка у полі,
 А життя – це дороги тернисті не раз!
 Хай вам буде удача і щастя в житті. 

Батьки передали учням – випускникам хліб на вишитому рушникові – як благословення у щасливу путь! А далі лунав останній прощальний шкільний вальс і крутились у танці вже майже дорослі випускники! Щеміло у серці, пригадувались і свої шкільні роки, пливло перед очима життя і хотілося побажати цим дітям тільки удачі і щастя в житті!
І ось настала вирішальна мить для останнього дзвінка. Це право було надане випускнику Арсену Орловському та учениці першого класу Олесі Андрущак.
Летіть у самостійність, здобувайте та примножуйте, будьте українцями та несіть гордо своє українське ім’я!