Будучи лише скелетом великої тварини з непростим минулим С’ю абсолютно несподівано для всіх стала визначною пам’яткою міста. Щодня за останні 10 років тисячі мешканців Чикаго та гостей міста приходять у Field Museum, щоб подивитися на найбільш вцілілий скелет тиранозавра. Ще тисячі людей побачать копію останків тиранозавра у Disney World’s Animal Kingdom в Орландо, що у штаті Флорида, на тимчасових виставках у Трінідаді та Кувейті. Навіть з Японії приходять листи у Field Museum від школярів, які просять привести С’ю до них на виставку.

Певною мірою С’ю є найзнаменитішим динозавром у світі – вона приваблює не менше туристів у місто, ніж Water Tower та Buckingham Fountain.
 Цього місяця музей святкуватиме десятиріччя володіння скелетом тиранозавра. Рівно 10 років тому С’ю вперше постала перед очами відвідувачів. А з моменту придбання останків за нечувану на той час суму – 8, 2 мільйони доларів на контроверсійному аукціоні минуло 13 років.
С’ю “відкрила” нові перспективи для виставок у музеї та дослідженні великих динозаврів-хижаків. Відкриття, до яких “долучилася”, С’ю стосувалися віку тварин: тривалість життя тиранозавра склала 28 років; ваги: було виявлено, що такі динозаври набирали 5 фунтів на день; спадковості: було виявлено зв’язок між тиранозаврами та сучасними птахами.
Крім того, С’ю повипливала на ситуацію з “чорними археологами”, які роблять розкопки не з науковою метою, а з бажання заробити на цьому. Суперечки навколо її відкриття та боротьби за володіння скелетом спричинило прийняття нового законодавства, підписаного два місяці тому Президентом Бараком Обамою.
Президент музею розповів, що купуючи за такі неймовірні кошти, надані засновниками музею та донорами, вони сподівалися на певний успіх виставки. Але навіть не підозрювали, що С’ю стане абсолютним тріумфом у фінансовому та рекламному сенсі. “На той момент ми не розуміли, що робимо історичну покупку, не підозрювали, що С’ю стане відомою на весь світ”, – додав президент.
До потоку компліментів тиранозавру долучилася і директор Департаменту Чикаго з питань туризму, яка вважає, що одна із найбільш приваблюючих пам’яток у Чикаго є С’ю. “Вона є чимось, що ти може побачити лише у Чикаго”, – каже директор.
За підрахунками музею, що з тих пір, як скелет був виставлений на огляд, 16 мільйонів людей прийшли на нього подивитися. Ще 6, 5 мільйонів відвідувачів виявили бажання побачити копії скелету на різних тимчасових виставках у 43-х містах США та 14 містах за межами країни. Сотні тисяч побачили третю копію останків на постійній виставці у Disney World’s Animal Kingdom.

Придбаний для навчальної мети скелет у свою чергу дечого “навчив” адміністрацію музею. Зокрема, як робити успішний бізнес. Передусім, це стосувалося переїзних виставок з копією останків, які мають надзвичайний успіх. По-друге, С’ю стала причиною партнерства з такими спонсорами, як McDonald’s та Disney. “Я можу стверджувати, що володіння С’ю підвищило наші стандарти роботи та амбіції”, – додав президент музею.
Для науковців С’ю також стала дарунком долі, адже більшість останків динозаврів, які коли не будь знаходили археологи, обчислювалися декількома кістками. В даному випадку було віднайдено 75 відсотків скелета, тобто близько 300 кісток. Ті, яких не знайшли, здебільшого були малі кістки з ребер, хвоста та лівої ноги. Якщо вже казати конкретно про знахідки останків тиранозаврів, то до С’ю було відкрито останки тільки 6 тварин, за яких можна було скласти трохи більше 40 відсотків скелета. Ці тварини жили у Північній Америці впродовж 2 мільйонів років, аж до повного зникнення динозаврів 65 мільйонів років тому.Перші ж вивчення останків С’ю виявили великі нюхові цибулини, що свідчило про її гострий нюх, а архітектура ноги дала зробити висновок, що тиранозаври не такі вже швидкі мисливці, як вважалося раніше.
Цього року музей запросив фахівців судово-медичної експертизи поліції Чикаго здійснити лазерне сканування скелету для того, щоб створити комп’ютерну 3-D модель, що дасть можливість визначити масу тіла С’ю, рівновагу тіла, які м’язи були на її ногах, наскільки швидко тиранозавр бігав тощо.
Слід сказати, що С’ю кличуть “вона” випадково, тому що скелет був названий на честь археолога С’ю Хендріксон, яка знайшла останки на ранчо Південної Дакоти у 1990.

Хендріксон допомагала Пітеру Ларсону, приватному мисливцю-археологу, який отримав дозвіл від власника ранчо на розкопки його землі. Коли величина знахідки стала очевидною, власник ранчо, який частково мав індіанське походження, подав позов на визнання колективного права власності племенем Сіу. У зв’язку з цією справою федеральні власті вилучили останки з-під володіння Ларсона, який претендував на те, щоб вважатися повноправним власником. Несподівано, уряд вирішив, що скелет належить власнику ранчо, який виставив їх на аукціон, щоб отримати якомога більшу компенсацію. Це породило тривогу в палеонтологів, які боялися, що на аукціоні останки можуть бути викуплені заможним, анонімним колекціонером, котрий, придбавши безцінний для науки скелет, закриє доступ до нього. Тому можна уявити наскільки науковий світ підтримав викуп останків Чикагським музеєм. Були однак висловлені і песимістичні передбачення, що така висока ціна розпочне “золоту лихоманку” серед мисливців за знахідками.
“Це є суперечлива подія в історії палеонтології”, сказав Кейт Рігбі, науковець з Notre Dame University Одразу після згаданого аукціону були ледве не втрачені назавжди останки тиранозавра у Монтані, коли власник землі спробував бульдозером “викопати” знахідку.
Аукціон припав також на період боротьби, яка триває десятиліттями навколо закону 1906 року, що забороняє будь-кому, крім уповноважених науковців, проводити розкопки на території громадських земель у західних штатах. Вся ця історія з розкопками С’ю та юридичними баталіями навколо неї триває й надалі, незважаючи на зміни у законодавстві, закріплені підписом чинного Президента.