rss
11/23/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Репортаж \ Багатоголосий гімн Матері

У всіх світових культурах образ Матері є найсвященнішим. В українській культурі та ментальності Мати має декілька базових світоглядних іпостасей: Мати-Земля, Мати-Природа, Україна-Мати, Богоматір і, нарешті Мати як та священна для дітей Жінка, яка народила кожного з нас на світ.

Недарма День Матері є святом більшості цивілізованих народів. Коріння цього свята у вшануванні Богинь давніх часів кожного народу. Праукраїнці вшановували Берегиню, Оранту як таких, на яких покладали усі свої сподівання. З прийняттям християнства у Київській Русі образ Богородиці поступово став одним з базових елементів християнської свідомості русичів, праукраїнців. Ікони Матері Божої стали для української культури та побуту надзвичайно важливими, а їх вшанування – незмінною традицією, у тому числі і сімейною. Як приклад сучасного прочитання цієї традиції наведу оригінальну модерністську роботу померлого 1993 року в Торонто українського художника Мирона Левицького, яку до Національного музею Львова привезла його дружина Галина Горюн-Левицька. М.Левицький розписав, зокрема, десять церков Північної Америки та Австралії і тема Матері, Богородиці була для нього дуже близькою.

 

 

 

 

 

Title 

М. Левицький. Мадонна з дитям, 1964 р.

 

Неможливо уявити собі українську ментальність без вшанування Матері у всіх її іпостасях та проявах. І якщо у Богородиці просили захисту, то Мати-Земля годувала, а Україна-Мати була тією Батьківщиною, без якої українці свого життя не уявляли, куди б не закинула їх доля. Та й Мова завжди зветься материнською і це недаремно, бо саме із вуст Матері кожне немовля чує перші слова рідною мовою.

Свято “День Матері” було колись, приблизно 1928року, в українських громадах започатковано Союзом Українок Канади, заборонено 1939 року більшовиками, а згодом уже у часи Незалежності 1999 року запроваджено Указом Президента Л.Кучми (знову ж таки на пропозицію, зокрема, і Союзу українок) і відзначається у другу неділю травня.

Єдиним масштабним концертом, яким відзначається уже не перший рік у столиці України це свято, є проект “Мамо, вічна і кохана…”, який організовує Київський Національний університет культури та мистецтв (КНУКіМ). Його ректор народний артист України Михайло Поплавський є автором та генеральним продюсером цього українського за духом та стилем проекту, далеко не першого і не останнього зі своїх українських проектів.

Ось і цього року 10 травня за безкоштовними запрошеннями до Національного палацу мистецтв “Україна” прийшли понад три тисячі глядачів. Настрій від самого порогу створювали їм шеренги усміхнених студентів, які кожній жінці, що входила, вручали троянду.

 

Title

 

Можете уявити, з яким задоволенням глядачки та їх супутники займали свої місця у залі. Ще не прозвучала жодна нота, ще не розпочинався концерт, а психологічний стан зали був уже радісно-піднесений і вдячний. Михайло Поплавський, як завжди, робив усе з розмахом і щедрістю, бажаючи подарувати присутнім свято.

На місцях для почесних глядачів уже звично розташувалася сім’я Ющенків. Відвідуючи різноманітні українські проекти та концерти М.Поплавського ще за часів свого президентства, Віктор Ющенко продовжує цю традицію і тепер. Сім’я була не у повному складі, але неодмінна присутність дітей на цікавих заходах є традиційною для Ющенків.

Фотографуючи їх, я нагадав пані Катерині, що ця світлина буде опублікована у Чикаго і вона радісно посміхнулася, очевидно згадавши свої чиказькі роки та знайомих.

 

Title 

 

Концерт розпочався тим, що на сцені, прикрашеній великим написом “Мамо, вічна і кохана…”, з’явилися театр сучасної класичної хореографії “Сузір’я Аніко” (керований балетмейстером-постановником, народною артисткою України Аніко Рехвіашвілі), лауреати Всеукраїнського телевізійного дитячого конкурсу “Крок до зірок” дитячий ансамбль “Україна” і станцювали “Вальс квітів” на чарівну музику П.Чайковського. Потім несподівано рано вийшла народна артистка України, Герой України Ніна Матвієнко і лірично виконала “Пісню про маму” на слова ще одного Героя України Бориса Олійника. Її супроводжував Академічний хор, капела бандуристів, камерний оркестр, ритм група. Оскільки зірки такого рангу виходять, як правило, під кінець програми, можна думати, що завданням пані Ніни було камертонально налаштувати залу на мелодію і тему материнства, з чим вона чудово впоралася.

 

Title 

 

У яскравому українському контексті свою “Пісня про маму” на слова В.Олексюка виконав лауреат Всеукраїнського пісенного конкурсу Станіслав Гоян, йому акомпанували та супроводжували лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів академічний хор КНУКіМ “АNIMA”(художній керівник – заслужена артистка України, професор Наталія Кречко); камерний оркестр, капела бандуристів (керівник – заслужений артист України, професор Андрій Іваник).
Після виконання дівочим гуртом “Червоні маки” пісні “Мамині яблуні”, на сцену у гарній вишиванці вийшов натхненник проекту Михайло Поплавський, який для початку виконав свій хіт “Росте черешня в мами на городі”(муз. А. Горчинського, сл. М. Луківа).

Пісню сприйняли, як завжди, дуже тепло, вона супроводжувалася кадрами, знятими на подвір’ї та у хаті Меланії Поплавської. Після цього несподівано для зали пан Михайло дещо поглибив материнську тему і проспівав пісню “Батько”, яку багато хто чув вперше і яку він присвятив своєму татові. Як і перед цим, на екрані експонувалися світлини Михайла Романовича Поплавського, кадри воєнної хроніки.

Тему батька підхопив Мар’ян Гаденко своєю авторською піснею “З отчої криниці”, потім настала, так би мовити, “тематична черга” прославити співом інших членів родини. Так, народна артистка України Надія Шестак з материнською теплотою проспівала пісню на свої слова “Сину мій”, народний хор КНУКіМ продовжив тему і виконав щемливу пісню “Сину, качки летять” (муз. О. Білаша, сл. М.Ткача) а динамічний народний артист України Микола Свидюк навпаки – заспівав “Доня моя донечка”, музику до якої написав сам.

Поглиблюючи тему, заслужені артисти України Віктор Павлік та Андрій Князь нагадали глядачам, що кожна Мати є також і жінкою і проспівали “Кохайте жінку” на слова відомого поета-пісняра Степана Галябарди та “Чужа наречена”.
Своєрідну “відповідь” чоловікам власною авторською піснею “На жаль, я не твоя” дала елегантна Тетяна Нєдєльська. З ліричним смутком народний артист України Олександр Пономарьов немов би підтвердив цю неможливість щастя, виконавши пісню “Ніколи”.

Зрозумівши, що якось треба вносити оптимізм у тему стосунків та підбадьорити попередніх песимістів, народний артист України Павло Зібров з настроєм виконав свою пісню “Жінка кохана”.
Заслужений артист України Віталій Козловський перевів тему від Матері-Жінки до матері-Природи і примирливо виконав знаменитий нестаріючий хіт “Чорнобривці” (Муз. В.Верменича, сл. М.Сингаївського).

 

Title 

 В.Козловський

 

А дитячий колектив з жартівливою назвою “Шаляй-валяй” азартно виконав пісню Н.Мая “Квітуча Україна”. Дивлячись на цих юних українців та україночок, можна було впевнитися, що квіту в України достатньо.

 

Title 


Йому на зміну вийшли зразковий дитячий шоу-театр “Чунга-чунга”, (художній керівник – Лариса Шутько) та лауреат Всеукраїнського телевізійного дитячого конкурсу “КРОК до ЗІРОК” народний ансамбль танцю “Україна”, (художній керівник, відмінник освіти України – Ольга Яценко) і разом зі своїм патроном та натхненником виконали під бурхливі аплодисменти невмирущий, найпопулярніший дитячий хіт “Хай завжди буде сонце” – до речі українською, бо хто пам’ятає, це від створення був російськомовний шлягер. До речі, це звична практика Поплавського – брати хіти різних народів та перекладати їх слова і виконувати українською, вводячи тим самим ці пісні в українокультурний обіг.

 

Title 

 

Виконувалися і композиції без співу – такі різні як “Ніч така місячна” і “Ода радості” – і знову ж з великим успіхом.

Як відомо, на популярний конкурс Євробачення-2010 27 травня цього року від України їде ще практично невідома широкому загалу молода співачка з чоловічим іменем яке пишеться нею у англійській транскрипції Alyosha, а промовляється у російській транскрипції – Альоша. На цьому концерті ми побачили її і почули з піснею англійською мовою “Sweet people”. Слова до пісні Альоша написала сама, є також і співавтором музики. Отож важко було зрозуміти, ким вона себе почуває – ім’я має російське, пише його, а також і слова пісні, англійською. Щось на кшталт африканців у складі сучасного київського “Динамо” – грають, голи забивають, але рідними не відчуваються. Здається, саме цю ж пісню вона збирається виконувати у даному надто англізованому конкурсі і впевнена, що увійде до першої десятки за підсумками голосувань. Проте букмекерська контора William Hill не поділяє оптимізму Альоші і до першої десятки її не внесла.

У всякому випадку її виступ був енергійний, проте жодної української струни у душі не зачепив. Може тому аплодувала їй переважно молодіжна частина публіки, а старші глядачі, підозрюю, навіть не знали, хто перед ними.

 

Title 

 Співачка Альоша
 

Натомість дуже гаряче публіка зустріла виступ московського співака українського походження Олександра Сєрова. Він родом з села Ковалівка на Миколаївщині. Юність провів в Україні, тут вивчився, працював у Миколаєві, Чернівцях, де керував ансамблем сестер Ротару – Лідії та Ауріки, потім перебрався до Москви, де став суперзіркою ще радянської естради, здобув чимало призів, звань, гастролював за кордоном, у тому числі і у США. Сильний ліричний голос Сєрова, його класичні хіти, у тому числі і культова “Мадонна” викликали у зали овацію, оскільки в Україні співак є дуже популярним. До речі, свій спіч до зали після виконання пісень Сєров сказав українською (не забув за 35 років московського життя), чим викликав схвальні аплодисменти.

Не меншим успіхом користалися пісні, які виконала вже наша суперзірка – народний артист України, Герой України легендарний Василь Зінкевич. Особливо пронизливо прозвучали не менш культові “Два кольори” на слова Д.Павличка, музика О.Білаша.

Материнську тему концерту з великим успіхом закрив того вечора Михайло Поплавський, виконавши у фіналі композиції А. Матвійчука та Г.Татарченка “Ода матері” і “Україна”. Наприкінці на сцену вийшли усі учасники концерту і розчулена зала хвилин з 10 не хотіла своїми оваціями відпускати їх. Поплавський періодично делікатно говорив у мікрофон глядачам: “До побачення, можете розходитися, до нових зустрічей”, але люди все стояли та вдячно аплодували.

Концерт, його чудове технічне оснащення, світло, музика, сценографія, підбір пісень та виконавців – усе було напрочуд вдалим, хвилюючим, дійшло до глибини сердець присутніх.

Насамкінець я вирішив сфотографувати головних героїв свята. Вони це помітили і весело сигналізували свої привіти у мій об’єктив, а, значить, і до вас, шановні читачі. Багатоголосий гімн Матері, Жінці усі зірки проспівали того вечора сердечно, пристрасно, благоговійно. Дякуємо автору цього свята, відзначаємо його невсипущу енергію і азарт.

 

Title 

Зліва направо: М.Гаденко, П.Зібров, М.Поплавський, О.Сєров, В.Зінкевич, Н.Матвієнко, А.Князь та юна українська зіронька, ще невідома світові.

 

До нових українських проектів, до нових зустрічей з людьми, які люблять та пропагують мистецтво України! Нехай нас усіх береже Ікона Володимирської (Вишгородської) Божої Матері – найдавніша українська ікона.

 
11 травня 2010 року, Київ.  Світлини автора.

“Відкритий світ” відкритим людям. (Репортаж про нову програму Міжнародної культурно-оcвітньої Асоціації)

На день народження Львова приїхав король Данило

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com