Рік тому Україна погодилася на перегляд своїх газових угод з Росією і на те, щоб газ Україні продавав єдиний монополіст - посередник компанія „РосУкрЕнерго".

Через місяць після факту підписання січневих угод український уряд „довідався", що за його спиною були підписані невигідні угоди про ставку транзиту та ставку зберігання у вітчизняних газосховищах газу. Через місяць після факту підписання січневих угод український уряд довідався, що за його спиною були підписані невигідні угоди про ставку транзиту та ставку зберігання у вітчизняних газосховищах газу. Відомо також, що основними дійовими особами при узгодженні документів були Дмитро Фірташ і Ігор Воронін.

«РосУкрЕнерго» зареєстрована у швейцарському кантоні Цуг. Вона випустила 1000 акцій: 500 із них було передано зареєстрованому в Австрії холдингу «Аросгаз», а ще 500 - зареєстрованому там само холдингу «Центрагаз». Акціонерами цих холдингів, а отже й одержувачами прибутку від роботу РУЕ, стали компанії та фізичні особи, що їх посилено приховували від громадських очей. Відомо було тільки одне: «Аросгаз» контролюють росіяни, «Центрагаз» - українці. Якщо Росія оперативно, про що йтиметься нижче, своїх акціонерів від «Аросгазу» «відбілила» і замкнула на державу, то акціонери «Центрагазу» довго залишалися невідомими. Потім виявилося, що українські власники компанії - панове Фірташ та Фурсін.

Останній є товаришем і партнером екс-помічника Леоніда Кучми Сергія Льовочкіна.

Пан Фірташ, власник 90% акцій, які дісталися «Центрогазу», - особа непублічна, однак у вузьких колах широко відома. Передусім саме він, як близький знайомий розшукуваного FBI Семена Могилевича, а за рядом компаній, серед яких і «Хайрок», його партнер, - зацікавив західні спецслужби. Вивчалася його діяльність і в попередниці РУЕ, компанії «ЄвралТрансГаз».

І дізналася Україна ці факти свого часу не від СБУ і навіть не від президента чи прем'єра - а зі сторінок газпромівської газети «Известия».

Після того Фірташ заявив, що «приховував факт того, що він є власником частини «РосУкрЕнерго», щоб отримати можливість робити бізнес із «Газпромом», а також для того, як пише з його ж слів «Волстріт джорнел», щоб «уникнути політичного тиску в Україні».

Свого часу газета „Дзеркало тижня" дивувалася, про який такий тиск пан Фірташ каже, якщо при одній українській владі він був за фактом присутності співвласником робочого кабінету Юрія Бойка (екс-голови НАК «Нафтогазу»), частим гостем Леоніда Кучми і людиною, котра чуйно ставилася до потреб як екс-першої леді, так і патронованої нею партії «Жінки за майбутнє». Дій нової влади Дмитро Фірташ також остерігався недовго. А точніше - до того моменту, доки Михайло Дорошенко не організував зустріч Фірташа з Віктором Ющенком. Саме з його рук уже скарбник виборчої кампанії отримував внесок, обсяг якого виявився втричі меншим, ніж загальна цифра пожертвувань на демократію Бориса Березовського, і все ж становив дуже серйозну семизначну цифру...

Інтереси Фірташа і Фурсіна в Координаційному комітеті представляли пан Воронін і пан Бойко. Ці панове під час спільної роботи в НАК «Нафтогаз Україна», відповідно до документів «РосУкрЕнерго», входили в Координаційний комітет РУЕ від так званого українського холдингу «Центрагаз».

Що давало їм право перебувати там? Юрій Єхануров стверджує, що право перебувати в КК їм давало рішення правління НАК «Нафтогазу». Що, втім, дуже і дуже спірна теза...

Загалом всі родинно-дружньо-грошові зв'язки в історії з газовими угодами є дуже і дуже заплутаними.

В той час, коли газові угоди дружньо обговорювала вся Україна на всіх телеканалах, чиновники в один голос обіцяли, що ціна на газ для населення не зміниться - оскільки йому будуть продавати газ, який добувають в Україні, тож угода з „РУЕ" на простих смертних поширюватися не мала... І от на тобі - громадянам ціну таки підвищують. Поступово але вперто. Відтак питання: куди ж тоді таки пішов дешевий український газ?

Більше того. Останні місяці обласні „газові підприємства кричать криком: Компанія «РосУкрЕнерго» намагається протиправними методами здобути контроль над регіональними підприємствами з газопостачання та газифікації «Закарпатгаз», «Волиньгаз», «Львівгаз», «Івано-Франківськгаз», «Чернівцігаз» і «Чернігівгаз». Причому гребуть наші газенерго руками наших же правоохоронців.

«Тиск із боку правоохоронних органів почався після того, як наші акціонери відмовили «РосУкрЕнерго» у продажу акцій підприємств», - сказав голова спостережної ради «Закарпатгаз» Любомир Шершун у п'ятницю у Києві на прес-конференції, у якій також взяли участь керівники інших газопостачальних компаній.

Переговори між представниками «РосУкрЕнерго» та нинішніми акціонерами облгазів, за його словами, пройшли на початку жовтня нинішнього року. Л.Шершун додав, що не знає подробиць переговорів. Правоохоронні органи розпочали систематичну перевірку діяльності облгазів теж у жовтні. Керівники газопостачальних компаній розцінюють дії силовиків як тиск із метою зміни їхніх власників. Іншими словами - банальне рейдерство - газове.

Глави облгазів у ході прес-конференції звернулися до президента України, прем'єр-міністра, РНБО та Генпрокуратури з проханням втрутитися у виниклу ситуацію... І якщо „нагорі" в ситуацію не втрутяться, то через деякий час ми зможемо з повним правом говорити про те, що Україна втратила контроль не лише над над механізмом власного енергозабезпечення, а й над механізмом розподілу газу.

Тим часом пан Путін по приїзді до України красиво натякнув на ціну в 230 доларів. За такою ціною, між іншим, вже продають газ Грузії...

Найбільші споживачі газу в Україні - це справді не прості смертні, а великі промислові підприємства. Саме вони є досить енергозатратними, здебільгого мають застаріле устаткування, тому висока ціна газу б'є по них в першу чергу. А ці підприємства, зрозуміло, належать українським олігархам. І саме вони першими почали активно рухатися в бік енергонезалежності.

Є в Україні такий цікавий винахідник - Олександр Єкімовських. Винайшов він цікаву річ - теплогенератор для газових плит. Іншими словами, він адаптував каталітичний спосіб згорання до звичайної газової плити. Якщо ККД у звичайної газової плити - 50-55%, то у моїх пристроїв ККД - майже 100%. Вони максимально використовують енергію, яку дала природа газу. Ми можемо зменшити споживання газу в країні у два-три рази! І тоді, гадаю, нам вистачить власних запасів блакитного палива для побутових потреб. Учені підрахували: в чотирьох конфорках побутової газової плити енергії майже 100 кіловатів, що дорівнює, для прикладу, потужності автомобіля «Волга», треба тільки вивільнити і застосувати цю енергію для потреб людини. Науковці із ЛНУ «Львівська Політехніка» довели: встановлення моїх пальників на газових плитах населення країни щороку заощадить майже 20 мільярдів гривень тільки на кип'ятінні води. А коли перерахувати енергію спалювання газу на тепло, їжу, прання і т.д...

Цих 20 мільярдів - то було ще за ціни 50 доларів за кубометр...

Про результати досліджень Єкімовських письмово повідомляв Кабінет міністрів, інших зацікавлених осіб нашої держави ще за прем'єра Януковича. Перед революцією йому пообіцяли допомогу у впровадженні приладу у масове виробництво - але тільки після виборів. Однак вибори та влада програла...

Потім він звернувся до нової влади. Уряд Тимошенко розглянув пропозиції, теж пообіцяв допомогу на всіх рівнях, запропонувв перелік львівських підприємств для співпраці у налагодженні виробництва моїх теплогенераторів. У відповіді з «Нафтогазу» за підписом Немченка пообіцяли, що будуть в обов'язковому порядку встановлювати споживачам мої каталізатори для економії газу, але Немченка також уже нема на посаді.

Далі настала черга обіцяти уряду Єханурова...

Одно слово, теплогенераторів в домівках прости смертних немає й досі. Зате з того часу панові Єкімовскіх надійшло замовлення на модернізацію заводів, які належать Порошенку, оточенню пана Азарова, іншим нерядовим громадянам.... Таким чином модернізація пішла - тільки не в той бік...

Спецслужби США не залишалися байдужими до діяльності «РосУкрЕнерго», по-перше, тому, що підозрювали Семена Могилевича, якого розшукує ФБР, у причетності до цієї компанії, а по-друге, тому, що краще і швидше, ніж Європа, розуміють стратегію Росії у газовій сфері, де «РосУкрЕнерго» є не лише засобом заробітку, але й важливою деталлю в «газовому автоматі Калашникова». Відомо, що відповідні служби проводять моніторинг транзакцій РУЕ, зокрема і ті, котрі йдуть через Райффайзенбанк. Цікаво, чи встановлені під час цього моніторингу факти переведення коштів із РУЕ на рахунки політиків і чиновників пострадянського простору?

З приходом зими із тим, що Росія дедалі жорсткіше розпоряжається своїм „газовим краником" з політичним підтекстом, зростає інтеререс ФБР до персони пана Могилевича. Однак наразі новин про якісь успіхи в розслідуванні зв'язків „РУЕ" та Могилевича, немає.

Для української сторони, яка не подбала ні про входження до складу акціонерів дочок НАК, ні про легальний контроль з боку НАК над діяльністю «РосУкрЕнерго», зате розподілила частки в одержанні прибутку між приватними особами, - частка в «РосУкрЕнерго» була не інструментом відстоювання національних інтересів, а виключно засобом збагачення або Фірташа і Фурсіна, або тих приватних осіб, які стоять за ними. Тільки внаслідок подібного підходу могла виникнути ситуація за якої російськими 50% РУЕ володіє «Газпром» - державна організація, а так званою «українською» половиною - дві персони, які у кращому разі, можливо, сплатять податки в український бюджет від своїх колосальних прибутків. Чому так вийшло - треба питати хіба в українських президентів - цього та попереднього...

Українська переговорна команда сильно посварилася свого часу із єдиним альтернативним постачальником газу - Туркменистаном. Тепер у Туркменістані стан взагалі невизначений - наступника Туркменбаші ще немає, а коли він буде - зовсім не зрозуміло, яку саме газову політику він проводитиме...

Таким чином українська економіка - зрештою, і вся країна - в ці передноворічні дні перебуває в стані, який важко назвати інакше, ніж „передчуття шоку". Є ймовірність, що «РосУкрЕнерго» змушене буде зійти з газової арени. Ще менша йморвіність того, що українські чиновники, які вже показали, що в газових питаннях керуються чимзавгодно, тільки не державними інтересами, зможуть відстояти ці інтереси, підняти договори з Узбекистаном і Казахстаном на транзит, взяти документи Європейської енергетичної хартії, заручитися підтримкою ЄС і США і піти цілувати капці прийомнику Туркменбаші та спробувати укласти прямі контракти на поставку газу. Або ж хоча б взяти на державному рівні участь у створенні посередника.але попри весь новорічний настрій в таке диво повірити важко...