За всіма правилами жанру кожен, хто хоча б трохи знайомий з ситуацією в Україні, і має хоч якісь симпатії до незалежності цієї держави, мав би зараз мати настрій - гірше нема куди. Всі варті уваги підприємства перекуповують бізнесмени сусідньої держави, в освіті твориться казна-що, перші особи наввипередки знущаються над історією, громадянами і всім на світі, 450 депутатів витрачають на своє оздоровлення з держбюджету в десятки разів більше грошей, ніж виділяють на боротьбу з епідемією СНІДу... Але навіть в цій страшній халепі хтось там зверху смикає за ниточку - і вся країна ридає від сміху. Ну а що робити: нахабний "бандерівський" вітер і вінок із закарпатської ялини ледь не прибили Гаранта!

Минулий тиждень в країні пройшов більш-менш спокійно. Депутати майже без конфліктів прийняли кошторис Верховної Ради на 2010 рік, щоправда, скромно відмовилися показати цей документ журналістам. Чому відмовилися - незрозуміло, в Україні такі документи нікого вже давно не шокують. Однак журналісти виявилися настирливими і таки спробували виставити цей папір на загальний огляд. Нічого особливого: для прикладу, на оздоровлення депутатів цього літа витратять 17 мільйонів гривень. Як відомо, на боротьбу з епідемією туберкульозу та СНІДу (з останнім в Україні і взагалі кепсько) держава витратить аж цілих півтора мільйони гривень. На візити депутатів за кордон країни витратить майже мільйон доларів. На фінансову підтримку двох газет, які висвітлюють діяльність ВР - "Голосу України" та "Віче" - витратять майже два мільйони доларів (13 мільйонів гривень). А от на фінансування пропаганди України за кордоном держава витратить 9 мільйонів гривень.

Та й справді, який може бути імідж України за кордоном, якщо туди так часто їздитимуть наші депутати? Ніякі державні вливання в пропаганду не допоможуть.

Тим паче, що державні пани й пані навіть на місцях вмудряються так державний імідж сформувати, що хоч стій, хоч падай. От, для прикладу, пані Ганна Герман, заступник голови Адміністрації Президента. Ще кілька місяців тому поважні польські ЗМІ писали про неї, як ледь не про єдиний "промінчик світла" в сучасній українській владі, людину, яка знає кілька мов (зокрема і польську), шанує європейські цінності, і, можливо, таки зможе налагодити стосунки з ЄС. І таки справді, пані Герман за то взялася - запросила до Києва журналістів закордонних телерадіокомпаній, провела прес-конференцію. Українських журналістів на те діло не пустили, однак всім відомо, що за роки незалежності в українських стін виросли доволі потужні вуха, які чують кожен шурхіт. А пані Герман на тій конференції такого нашурхотіла....

Цікаво, чи знає пані Герман, що у Німеччині виявили курячі яйця з українським діоксином? Німці кажуть, що якась ферма купила в Україні зерно з діоксином, кури його наїлися, і от вам, маєте яйця - не прості, а з діоксином.

Так от, до чого я веду - боюся, ще кілька таких лекцій про місцеві особливості у виконанні представників вищої влади, і в країні знайдуться ентузіасти, поїдуть до Німеччини закуповувати діоксинові яйця великими гуртовими партіями. А потім зустрічатимуть пані Геман і Гаранта Конституції урочистим військовим салютом. І заразом пані Герман з пані Янукович матимуть чудовий матеріал для своїх виступів: це вам не якісь там наколоті апельсини, це вже страшна традиційна біологічна зброя опозиції, яка за 5 років вмудрилася так жаливо мутувати. Втім, опозиція з того часу теж трошки змінилася і відчутно здрібініла, вочевидь, на опозиції природа вирішила зекономити...

До слова: щось першої леді України взагалі не чути. І, що цікаво, переживають за пані Янукович не так українські, як російські ЗМІ. Один з глянцевих журналів розібрав по поличках весь стиль українського президента з гербом і дружиною включно, і дуже дивувався, що пані Людмила, відома своїми апельсинами, не показується на люди. Російських журналістів зрозуміти можна - на своїм президентом і прем'єром не те що сміятися - милуватися, і то можна тільки дуже обережно, а тут тобі таке поле для творчості...

Щоправда, варто віддати належне деяким російським ЗМІ, які обережно намагаються просунути носа в щілину між своїми президентом та прем'єр-міністром. От наприклад, одна з російських газет нещодавно розповіла про величезну аферу - в російських сибірських лісах на державних чи то 17, чи то 30 мільярдів доларів побудували нафтопровід "в нікуди". Тобто, спочатку побудували, потім з'ясували, що залізницею возити нафту дешевше. Зрозуміло, на будівництво пішло грошей набагато менше, ніж було виділено, конструкція вийшла хиткою й непевною, і так би про неї й забули, якби якісь екологи випадково не додивилися, що з того нафтопроводу в Сибір тече нафта. І з'ясувати, скільки таких дірок в трубі, практично неможливо, бо ліс безмежний, труба довга, і хто його знає, що з нею там робиться.

Трубу будували практично під патронатом найголовнішої в РФ людини (не президента).

А оскільки проти слова вищих осіб в цій державі навіть жовта преса нічого не пише, то є підозра, що конкуренція між двома вищими особами в цій державі поволі набуває досить чітких обрисів. Бо без "віянь" нагорі навряд би російські ЗМІ відважилися на публікацію такого компромату на найголовнішу в країні особу.

Тут можна було б згадати, як кілька років тому Путін дивився на українські сварки між прем'єром і президентом, і красномовно обіцяв, що в Росії такого бути не може. З ким поведешся - так тобі і треба, цю приказку в Росії добре знають. І, схоже, Україна в цій тихій боротьбі відіграє не останню роль.

Їхні сварки - то їхня проблема, нехай би собі сварилися, біда в іншому: Росія збирається не тільки свої труби будувати, а й українську трубу модернізовувати. Україна - не Сибір, зрозуміло, (у нас обов'язково б хтось під тріщину в трубі підставив би каністрочку:)) приховати серйозні несправності навряд чи буде так легко, однак, навіть якщо про це і буде кому писати, то навряд чи буде кому реагувати...

Втім, і без труби Україна поволі перетворюється на великий полігон для російських "відкатів", і єдине, що може тішити - це те, що проходить цей процес з гумором.

Ну от, для прикладу, вирішила нова влада проінспектувати стару владу, точніше, не скільки стару владу, скільки Юлію Тимошенко та її уряд. І таки в команді Віктора Федоровича знайшлася людина з фантазією: делікатне діло обізвали аудитом і запросили до нього американську фірму, яка на весь світ прославилася тим, що колись захищала інтереси Моніки Левінскі. То не біда, що ця контора аудитом не займалася, чого не зробиш заради шанованого і грошовитого клієнта. Ну, фірма теж віників не в'яже, клієнтів підбирає зі смаком, ніякої роботи не цурається. Їхня фірма-субпідрядник свого часу відмивала добрий імідж Леоніда Даниловича Кучми від справи Гонгадзе. І, оскільки Данилович останнім часом визирає з телеекранів весь в білому, можна сказати, що таки справді - відмили, хоч і з деяким запізненням. Ще один субпідрядник тої фірми свого часу захищав у Лондоні добре ім'я Рината Ахметова від нападок українських журналістів, які звинуватили таку поважну і багату людину у причетності до кримінального минулого... Захистили, зрозуміло.

Але, як відомо, Україна - це така країна чудес, що скільки б грошей не викидала багата людина на свій імідж, завжди десь там вгорі хтось може смикнути за ниточку - і вся країна заходитиметься від сміху.

От як цього разу - приїхав в гості президент РФ Дмитро Медведєв, майже нічого не говорив про трубу, розповів про своє українське коріння, пішов разом з українським колегою покласти пам'ятні вінки до Вічного вогню на могилі Невідомого солдата, а також до Меморіалу жертв Голодомору.

Мало того, що обох президентів дощ намочив до нитки, побив градом, то ще й біля могили Невідомого солдата на Януковича ним же ж покладений вінок накинувся. Президент кілька секунд самостійно боровся з вінком, аж поки йому не допомогли охоронці, які встановили вінок на кріплення.

Прес-служба глави держави, щоправда, намагалася залагодити інцидент, слізно просила пресу не викладати на посміховисько фото і відео, але хто ж міг втриматися від того, щоб не підняти настрій країні з самісінького понеділка?