Асоціації дослідників голодоморів в Україні з приводу заяви Президента України Віктора Януковича на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи 27 квітня 2010 р. про заперечення голодоморугеноциду 19321933 років в Україні

Ми, фундатори та активісти Асоціації дослідників голодоморів в Україні, яка діє з 27 червня 1992 р., глибоко обурені зухвалою і цинічною заявою В.Януковича в Страсбурзі 27 квітня 2010 р. про те, що Голодомор в Україні не був геноцидом українського народу, а трагедією усіх народів колишнього СРСР. Така заява не відповідає історичним подіям і фактам 19321933 рр. в Україні, причинам, формам, ідеологічним мотивам та соціально­демографічним наслідкам Голодомору в УСРР, нехтує політично­правовими та юридичними актами, ухваленими Верховною Радою України та судовими органами протягом 20032010 рр., а також ігнорує рішення вищих законодавчих установ багатьох країн світу, що визнали Голодомор геноцидом.

Ваша заява, пане Президенте, політично недалекоглядна, юридично суперечлива і безпідставна, аморальна з позиції християнської моралі, яка зневажає світлу пам'ять мільйонів жертв Голодомору в українських селах УРСР, станицях Кубані і Ставропілля, в селах народів Поволжя, північного Казахстану, позаяк кваліфікуєте злочин проти людяності абстрактним тлумаченням - трагедія. Людина православна, віруюча, для якої християнська мораль - не культовий сезонний обряд, а заповідь Христова, ніколи не стала б на шлях спокуси задля комерційно­кланової вигоди. Неприпустимо, коли порушують Конституцію і закони, гендлюють територією України та угіддями, обмежують суверенітет, але аморально торгувати мертвими душами, вдаючись до політичної ревізії вже усталеної в Україні юридичної оцінки Голодомору­геноциду 19321933 рр.

Можна десятки раз повторювати термін трагедія, але він не стане від того юридичною та політично­правовою категорією. Така полохлива позиція не личить Президентові України, котрий свідомо уникнув існуючого напередодні масової колективізації та Голодомору етноніму Українська РСР, конституційного статусу українського радянського громадянства, закону про громадянство УРСР та СРСР від 1931 р. Український народ, навіть в умовах більшовицького тоталітарного режиму, судячи з нормативноправових актів, ухвалених протягом 20х - першої третини 30х рр. ХХ ст. ВУЦВКом (радянський парламент), Раднаркомом УРСР (уряд), Цивільного кодексу УСРР 1922 р., Конституції УРСР та СРСР, мав, хоч і формально, виразні ознаки політичної нації. Навіть Й.Сталін, В.Молотов, Л.Каганович, листуючись між собою у 19311933 рр., оперували термінами "українці", "український народ", а Ви переполошилися, оглядаючись на Москву, тому замінили визначення український народ Вашим передвиборним та абстрактним гаслом - "Україна для людей".

Нагадаємо Вам, що в сільських районах України напередодні Голодомору, за матеріалами перепису населення 1926 р., мешкало 23,5 млн осіб, з них 20,6 млн становили етнічні українці (88%), 1,3 млн - росіяни (5,5%), 370 тис. - поляки, 360 тис. німці, 353 тис. євреї, 251 тис. молдавани, 96 тис. греки, 93 тис. болгари, решту чехи, білоруси. Вони мали національно­адміністративні райони в УРСР, але були громадянами Української Соціалістичної Радянської Республіки згідно Конституції та закону про громадянство від 1931 р., тобто представляли Український народ. Верховна Рада України, враховуючи цю обставину, ухвалила 28 листопада 2006 р. Закон "Про Голодомор 19321933 років в Україні" (див. Відомості ВРУ, 2006, ¹50, Ст.504), подавши ст.1 в редакції: "Голодомор 19321933 років в Україні є геноцидом українського народу". Звертаємо Вашу увагу, пане Президенте, саме Українського народу. За неї тоді проголосували 233 депутати, але Ви та фракція Партії регіонів, крім двох депутатів - Г.Герман і Т.Черновола, голосували проти.

Публічне та офіційне заперечення історичного факту голодоморугеноциду українського народу, яке пролунало з уст Президента України В.Януковича, беручи до уваги ст.2 Закону ВРУ від 28 листопада 2006 р., є "... наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним". Його заява створює деструктивну політично­правову колізію у міжнародних стосунках України з тими країнами, які визнали Голодомор геноцидом українського народу: з Естонією (заява Парламенту від 20.10.1993 р.), Австралією (заява Сенату 28.10.1993 р. та Палати представників Парламенту 22.02.2008 р.), Канадою (резолюція Сенату від 19.06.2003 та закону від 29.05.2008 р.), США (висновки спеціальної комісії Конгресу від 19.04.1998 р., резолюція ¹356 Палати Представників Конгресу від 29.09. 2006 р., підтриману Сенатом 25.09.2008 р.), Угорщиною (постанова ¹129/2003 Державних Зборів), Литвою (заява Сейму від 24.11.2005 р.), Грузією (резолюція Парламенту від 20.12.2005 р.), Польщею (постанова Сейму від 16.03.2006 р. та Закон від 4.12.2006 р.), Еквадором (резолюція Національного Конгресу Республіки від 30.10.2007 р.), Перу (резолюція Конгресу Республіки від 21.06.2007 р.), Парагваєм (декларація Сенату Національного Конгресу Республіки від 25.10. 2007 р.), Колумбією (резолюція ¹079 Палати Представників Конгресу Республіки від 10.12.2007 р.), Мексикою (постанова Палати Депутатів Національного Конгресу від 19.02.2008 р.), Латвією (декларація Сейму Республіки від 13.03.2008 р.). У 2004 р. Святий Престол у Ватикані оприлюднив свій офіційний документ "Компендіум соціальної доктрини Церкви", у якому (част.2, гл.11, III с., п.506) говориться про геноцид українців у ХХ ст. Вони висловили офіційну позицію, але заява Президента України В.Януковича не суголосна з ними. Як дивитися у вічі іноземним дипломатам, що представляють ці та інші країни, які висловили свого часу співчуття з приводу голодомору в Україні. Знову звертатися до Росії за порадою...

Страсбурзька заява Президента України суперечить постанові Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 р. по справі ¹475, яку порушила Служба Безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні 19321933 рр. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України. Суд, розглянувши справу, констатував факт геноциду в Україні. Президент Політичного комітету ПАРЄ Горан Ліндблад підтримав 19 січня 2010 р. рішення українського суду стосовно юридичної оцінки Голодомору. Його причини та наслідки в Україні з'ясовував представник в ПАРЄ від Туреччини М.Чавушоглу, котрий мав виголосити доповідь, але після обрання головою, слово було передано представникові Швеції Бйорну фон Сюдов. 28 січня 2010 р. юридична комісія ПАРЄ схвалила поправки до проекту резолюції, внесені представником Великобританії, які стосувалися визнання Голодомору геноциду. Їх мали виголосити на квітневому засіданні ПАРЄ, а тут Ви з Вашою дивною, хоча цілком прогнозованою заявою, тому рішення ПАРЄ від 28 квітня 2010 р. стосовно Голодомору на Вашій совісті.

Візит В.Януковича до Страсбурга та його чергова заява протягом першої п'ятидесятниці зайвий раз підкреслює невтішний політологічний висновок: ми маємо Президента України, але у нас немає Українського Президента. Він дослухався до політичних настанов керівництва Російської Федерації, Державна Дума якої навіть не визнала Голодомору на власній території, намагається уніфікувати його жахливі наслідки в Україні 19321933 рр. шляхом просування чергової і недолугої ідеологеми про інтернаціональний та всесоюзний голод. А чому б не розподілити порівно майно колишнього СРСР між республіками, позаяк воно було загальносоюзним, адже нафтові та газові свердловини і родовища Тюмені розробляли спільно, а з використанням радянських політв'язнів­остарбайтерів у 3050х рр. в Сибіру, на Далекому Сході та Пвночі створювалися металургійні комбінати, хімічні заводи. Ніхто не пропонує їх справедливо, побратському поділити, навіть пресловутий газ продається "Дорогою ціною": в обмін на територію, спільне володіння українськими промисловими підприємствами, второй государственный за принципом "Даешь, русский язык­ государственным!".

Ваша заява, пане Президенте, принизлива для українців. Нам соромно за неї і за Вас. Людина, а тим паче Президент України, яка не визнає голодомор геноцидом, тобто злочином, яка кривить душею і сумлінням, не має морального права навіть наближатись до святих місць масових поховань та меморіально­музейних споруд, що увічнюють пам'ять народу про безневинно убієнних українських селян та громадян України штучним голодом.

Київ, 28 квітня 2010 р. Рада Асоціації

Почесний голова - Герой України
Левко Лук'яненко

Голова Асоціації -доктор історичних наук Василь Марочко

Виконавчий директор - Олександр Ушинський

Члени Асоціації: