Всі думають, що активна здача національних інтересів президентом України почалася з підписання договору про обмін площ Севастополя на російський газ. А от і ні - ви просто не встигаєте уважно стежити за президентом України, він набагато спритніший, ніж ви думаєте.

Як вам, наприклад, відмова від українського високозбагаченого урану? Це, нагадаю, результат візиту Віктора Януковича до США, 12 квітня.

Ні, сама відмова, загалом, річ позитивна - все одно користі з нього ніякої, тільки місце займає. А ядерну бомбу нашим політикам давати не варто, вони димовими шашками - і то путньо скористатися не можуть.

Але зовсім інша річ - в обмін на що відмовлятися і на чию користь.

Так, звичайно, Україні пообіцяли за це діло 250 млн. доларів. За деякими даними - в кредит. І до того ж, на що саме пообіцяли - на гарантування безпеки ЧАЕС. Люди з доброю пам'яттю мали б на цьому місці почати активно метикувати, де б дістати ляльку вуду. Точніше, дві ляльки вуду, одну - Федоровича, іншу - Даниловича. І урочисто-символічно викинути їх в яку-небудь калюжу під четвертим реактором ЧАЕС - нехай каються.

Чому? Та тому, що Україні вже не вперше обіцяють гроші на безпеку ЧАЕС.

Згідно з Меморандумом про взаєморозуміння між країнами G-7, Єврокомісією і українським урядом про закриття ЧАЕС, підписаному в Оттаві 20 грудня 1995 року, Україні була передбачена компенсація у розмірі 2,307 млрд. доларів на здійснення програм зупинки ЧАЕС і реформування енергетики.

Передбачалося, що 498 млн. доларів з них становитимуть субсидії і 1,809 млрд. доларів - кредити міжнародних фінансових організацій. До цього моменту керівництво України заявляло, що на виконання згаданих програм необхідно ніяк не менше 4 млрд. доларів. Але в остаточних політичних торгах щодо закриття електростанції Леонід Кучма не зміг відстояти озвучену цифру, і українській стороні довелося погодитися на фінансові умови західних інститутів. Як ви думаєте, дійшли ці гроші до України? Правильно, не дійшли.

Про компенсацію за відмову від ядерної зброї і говорити не варто. Натомість Захід "подарував" Україні незалежність. Незважаючи на те, що це вже був не 1991, а 1994 рік.

За словами Анатолія Зленка, який обіймав тоді посаду міністра закордонних справ, відмова від ядерної зброї розглядалася Заходом "одним пакетом" з визнанням світовою спільнотою України як незалежної держави. Тому українське керівництво було вимушене піти на низку серйозних поступок.

Не поспішайте сваритися на "поганий" Захід. Останній зовсім не зобов'язаний захищати інтереси країни, основною державною філософією якої є класичний лозунг надміру романтичних натур: "Ой, а чи від всього я вже встиг відмовитися (зрозуміло, на благо світу, бо комусь більш потрібно)?".

Втім, найсмішніший (чи найсумніший - як кому) момент в урановій історії - це не сума компенсації. Ні. Найсмішніше - це те, куди підуть 90 кг українського урану. Не забуваємо, одна з причин того, чому Україна мала б від нього відмовитися - це те, що або українській владі заманеться з нього зробити бомбу, або ж за умов повного розгардіяшу його можуть вкрасти терористи і зробити з нього бомбу. Ну таки в тому щось є - і владних дурнів в нас вистачає, і злодіїв, з терористами, щоправда, тяжкувато, на щастя.

Так от, комізм ситуації в тому, що український уран поїде... до Росії.

Як ви гадаєте, чиїй владі швидше спаде на думку зробити з нього бомбу - українській чи російській? Тут вже навіть не про те мова, де більше злодіїв чи терористів...

Але на місці грузинів я би почала вже копати ядерні бункери. Бажано на всю країну.

Зате Віктор Федорович має нагоду бити себе кулаком в груди і казати, що він налагодив стосунки зі США. Зрозуміло, його попередник там про Голодомор розповідав, на Росію скаржився, і зовсім не додумався попорпатися в державних скринях на предмет зайвих речей.

А от пан Янукович відразу виявив, що там, в цих скринях, ціла купа всілякого різного погано лежить. І навіть зметикував, кому якого хабара, вибачте, подарунка від щирого серця за державний кошт можна вручити. Відразу видно треноване око "господарника" радянської закалки.

Після урану пішов Крим - про це, як і про яйця та димові шашки у Верховній раді, вже весь світ знає. Давненько ми не потрапляли на передовиці провідних ЗМІ світу, ті вже й забули, що українські депутати - це клоуни світового масштабу.

(з інтернет-форумів)

Відповідно, якщо Росії знову закортить напасти на Грузію, як це було у 2008 році (а тоді кораблі до грузинських берегів пливли саме з Севастополя), то Україна вже буде не нейтральною країною, а країною-агресором і співучасником нападу.

Сумно. Грузинів шкода.

Але за яйцями й димом майже ніхто не помітив, як помандрувала в бік Росії українська авіаційна промисловість. Здали найновіші розробки авіаторів майже без бою - в спільне підприємство під російським контролем. Бідолашні російські авіатори тепер плачуть - тому що російське підприємство - конкурент українського Антонова - перебуває у трошки гіршому стані. І якщо перед російським керівництвом постане вибір, куди прибутковіше вкладати інвестиції, то гроші підуть на українське підприємство, а не на російське. Тобто, перепрошую, вже не українське, правильніше буде сказати "підприємство на українській території". Авіатори, щоправда, сподіваються на те, що підготувати офіційні документи на СП швидко не вийде - однак сумніваюся, щоб така дрібниця когось в українській чи російській владі турбувала. Бо й справді - хто їх питатиме, ті документи?

На тому спритний український президент не зупинився - полетів "налагоджувати стосунки" з Європою. "Здав" Голодомор, який і так для ЄС був трошки незручним - зайвий раз сваритися з Росією їм не хочеться, як-не-як, зима скоро, а там і газ...

Якби такою логікою керувалися поляки, про Катинь зараз би вже ніхто не згадав.

А тут на тобі, такий подарунок долі - сам Віктор Федорович приїхав і особисто заявив: ніякого голодомору не було, був просто голод як атмосферне явище, до того ж, не тільки в Україні. Ну а тоді, відповідно, ображатися нема на кого.

Втім, в ЄС мабуть запідозрили, що здачею Криму і Голодомору українська влада не обмежиться, і зовсім скоро територія РФ підійде під польський кордон, як це і обіцяли вже давно Володимир Володимирович Путін. Пригадуєте, "Україна - це ж навіть не держава, Джордже!".

І в ЄС тихенько, скромно, майже неофіційно заявили Києву, що, мовляв, якщо Київ за півроку зробить реформи (на які, до речі, Києву виділять гроші!), то Європа подумає про безвізовий режим. 5 років проєвропейської помаранчевої влади Європу на цю думку не наштовхували. А як тільки замайорів на горизонті "чобіт російського солдата" з повною свободою дій - і будь-ласка, нате вам безвізовий режим! Просто чарівна демонстрація справжніх європейських цінностей!

Є підозра, що в РФ теж помітили "рухи" з боку Європи - і Володимир Володимирович в офіційній розмові чи то жартом чи то обмовкою запропонував Україні об'єднати "Газпром" і "Нафтогаз". Наскільки спритні люди в українській владі - а й ті ледь бубликом не вдавилися. І видали офіційний коментар: мовляв, Володимир Володимирович пожартували. Втім, уважні спостерігачі відразу скажуть, що пожартувати Володимирович можуть про їхню з президентом РФ орієнтацію, а от про газ - навряд... Що й підтвердили за кілька днів "Газпром" та Дума РФ: мовляв, Володимир Володимирович зробив Україні хоча й "не дуже вигідну для РФ", але серйозну пропозицію, тож, панове, готуйтеся об'єднуватися...

Українці натомість, навіть бубликами давитися не думають: більшість ЗМІ тяжко рахують, що здаватимуть найближчим часом. Медведєв в Україні 17-го травня збирається підписати ще десять угод.

Як мінімум, на черзі - сумнозвісна Тузла, суднобудівництво, розрібний ринок газу в Україні, атомна енергетика, газотранспортна система, спиртзаводи... Один з гірничо-збагачувальних комбінатів росіяни-співвласники вже самі забрали "у співпраці" з Беркутом, а його співвласник, український олігарх, теж бубликом вдавився, однак змовчав.

І, що найцікавіше, нікого ця перспектива особливо не лякає.

Та все ж цікаво: коли уряд вирішить перевести всіх платників єдиного податку на загальне оподаткування і змусить кілька тисяч українців-єдиноподатників і півтора мільйони їхніх працівників платити не по 200 гривень щомісяця, а по 40 - 45% від прибутку - реакція буде так само спокійною? Особливо при тому, що на тому таки єдиному податку сидять більшість українських програмістів, журналістів і тому подібних молодих активних користувачів інтернету, здатних до самоорганізації.

Є ще, щоправда, варіант, що реакція платників податків буде приблизно така ж, як і у їхніх російських колег по нещастю. Он нещодавно поважний російський економіст, академік РАН Віктор Полтерович озвучив російську національну податкову стратегію: "За нераціональної політики держави невиплата податків може виявитися більш ефективною поведінкою не тільки для окремих неплатників, а й для суспільства загалом".

Тож букмекери вже можуть ставити ставки, що буде швидше: бунт з вилами, мовчазні демонстрації непокори з бубликами в руках, осяяння української влади, чи повна здача українських інтересів під тихенькі бездіяльні матюки на кухнях та форумах... Втім, там, на горі, десь над хмарками, наївних дурнів люблять; може вони знову - вкотре - щось для цієї країни придумають?