Кожна держава має свої освітні заклади, якими пишається, в яких виховується генофонд нації, її майбутні національно­свідомі провідники. В Англії - це Оксфорд, у Франції - Сорбона, в Америці - Гарвард. Для України такою святинею протягом багатьох століть була КиєвоМогилянська Академія.

Вона виступала носієм духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Тож не дивно, що в 1991 році, одразу після проголошення незалежності України, академія почала відновлювати свою діяльність. Натхненником і основним ініціатором цього процесу був В'ячеслав Брюховецький, на сьогодні почесний президент Національного Університету КиєвоМогилянська Академія. Протягом 17 років професор Брюховецький разом з однодумцями і сподвижниками будував храм української науки, впевнено крокував у напрямку досягнення мети: увійти до кола 500 найкращих університетів світу. Ось як визначає академія поставлені перед собою завдання: "Досі жоден український університет не потрапляв до такого переліку.

Для того щоб опинитися в одному ряду з найавторитетнішими та найвпливовішими університетами, НаУКМА має стати потужною науково­навчальною корпорацією, яка акцентує увагу на розвитку наукових досліджень, інтегрованих до світового наукового процесу, працює за законами сучасного освітнього менеджменту, корпорацією, в першу чергу, орієнтованою на розвиток українського суспільства".

На сьогоднішній день НаУКМА входить до трійки найпрестижніших університетів України. Могилянська спільнота складає майже 10 тисяч спудеїв, викладачів та випускників. В липні 2009 року університет отримав статус дослідницького та автономного, зважаючи на своє значення у системі освіти в Україні. В університеті працюють 6 факультетів, 17 бакалаврських програм, 20 маґістерських програм, 36 аспірантських програм, 14 докторантських програм, 28 наукових центрів та лабораторій, КиєвоМогилянська БізнесШкола (kmbs), Докторська школа (PhDпрограми).

Проте найважливішим в діяльності КиєвоМогилянської Академії є не солідний перелік з не менш вражаючими цифрами. Основне місце Могилянки на полі української науки і освіти визначається її громадянською позицією. Під час Помаранчевої революції 2004 року НаУКМА була першим українським університетом, який разом із своїм керівництвом відкрито виступив проти фальсифікацій підрахунку голосів. 16 березня 2010 року Президент НаУКМА Сергій Квіт звернувся до освітянської громадськості з закликом "висловитися публічно проти Дмитра Табачника - особи, неприйнятної на такій важливій та відповідальній посаді, як міністр освіти і науки України"^.. Відрадним є те, що університет продовжує багатовікові традиції, визначені ще кілька століть тому її засновниками: виховання громадян, гідних своєї історії і відповідальних за майбутнє Вітчизни.

Нажаль, в сучасній українській державі університет з такими поглядами та запитами не може досягти прогресивного розвитку самотужки і тільки за рахунок державного фінансування, яке на сьогоднішній день просто мізерне. Тому з певних міркувань було створено КиєвоМогилянську Фундацію, яка тісно співпрацює з університетом і допомагає впроваджувати нові прогресивні проекти та намагається фінансово їх підтримувати. КиєвоМогилянська Академія певним чином представляє українську освіту на міжнародному рівні. За роки свого існування НаУКМА стала членом 47 міжнародних наукових та професійних асоціацій, підписала та реалізувала понад 200 угод з зарубіжними університетами та інституціями. При допомозі Фундації було організовано програму обміну викладачів та студентів Академії з американськими університетами та організаціями. Величезні зусилля фундації були направлені на впровадження в дію Електронної Бібліотеки України на базі бібліотеки КиєвоМогилянської Академії, яка дасть змогу університетам України, а згодом і громадським бібліотекам мати безкоштовний доступ до наукових робіт з цілого світу.

Цей та інші важливі проекти були втілені в життя тільки завдяки підтримці меценатів та жертводавців з України та діаспори, які розуміють важливість розвитку української науки і освіти. Їх датки допомагають фінансувати професорські та стипендійні фонди, які дають змогу викладачам та студентам проводити дослідницьку роботу. Пожертви до ендавмент фонду дають Академії можливість працювати в економічно важкий час. Академія заохочує також меценатів до створення іменних фондів з конкретним призначенням. Така традиція існує в усьому світі і допомагає відкривати нові імена та долучати ширші верстви перспективної молоді до наукової діяльності.

Приємно було дізнатися, що українська громада Чикаго бере активну участь у фінансовій підтримці фундації. Численні приватні жертводавці відчутно допомагають своїми датками. Не стоять осторонь і громадські організації та установи. Слід, зокрема, згадати нашу кредитівку. Фундація Українсько­ Американської Кредитної Спілки Самопоміч передала цього року $15 000 на ендавмент фонд Національного Університету Києво Могилянська Академія. Таку ж суму ($15 000) внесла і Фундація Спадщина на ендавмент фонд.

А минулими вихідними в авдиторії кредитівки і за спонсорством Фундації Самопоміч відбулася зустріч громади з Почесним Президентом Університету В'ячеславом Брюховецьким та деканом факультету правничих наук при КиєвоМогилянській Академії Андрієм Мелешевичем. Тему зустрічі доповідачі визначили таку: "Освіта - запорука демократичного розвитку України". Ця тема гаряче обговорювалась всіма присутніми, які висловлювали свою точку зору на найбільш болючі питання сьогодення в сфері української освіти і не тільки.

В'ячеслав Брюховецький розповів про сучасний стан освіти в Україні. В своїх відповідях торкнувся місця КиєвоМогилянської Академії в системі освіти країни та суспільногромадському житті. Гадаю, для багатьох слухачів було приємною несподіванкою дізнатись, що власне "Могилянка" (саме так з любов'ю її називав почесний ректор) впровадила вперше в Україні бакалаврські (1991 р.) та магістерські (1996р.) програми. Тепер запущено новий проект - Ph.Dпрограму, яку за словами В. Брюховецького, ще не визнає Міністерство освіти України, проте ні керівництво університету, ні сам доповідач не сумніваються в правильності своїх проектів. Ця перша в Україні 4річна докторська школа без державного фінансування тільки відкрилася. До того часу, коли перші випускники будуть готові отримати свої звання, Міністерство її визнає. Про це професор говорив з такою впевненістю, що з легкістю переконав усіх у залі. За його словами, такі ж "муки" перейшли і бакалаврська та магістерська програми, поки отримали визнання.

Цікаво і з оптимізмом пояснив В'ячеслав Брюховецький і свій погляд на те, чому майбутнє України полягає в освіті і вихованні молодого покоління. На його думку, саме ці люди, які народились і виросли в самостійній Україні, свідомо будуватимуть свою самостійну державу. Їм потрібно в цьому тільки допомогти. І саме в цьому й полягає завдання освітніх закладів: навчати і виховувати національно­свідомих громадян молодої незалежної держави Україна. Позитив і переконаність у тому, що майбутнє України все­таки хороше, навіть в світлі останніх подій, передалось всім у залі. Цікаво, що один з учасників зустрічі підсумував: " Я ніколи не міг погодитись, що в Україні все нормально, коли мені так казали родичі звідти. Тепер ви допомогли мені зрозуміти, що там дійсно триває нормальний процес".

На запитання, що стосувались правової сфери, відповів Андрій Мелешевич, декан факультету правничих наук при КиєвоМогилянській Академії, теж вельми цікавий співрозмовник. Присутні буквально засипали його запитаннями щодо останньої угоди ЯнуковичаМедведєва. Було також багато запитань про українську мову, правомірність нових положень міністра Табачника та багато інших. Нажаль, час зустрічі не був необмеженим, і довелось її завершувати. Як на мене, ця дискусія тривала б і до вечора, оскільки ніхто й не збирався залишати зал. А все тому, що всім було надзвичайно цікаво. Під кінець зустрічі В. Брюховецький люб'язно підписував бажаючим книги "Той, хто відродив Могилянку". Їх видала друкарня Академії, а окремі гості отримали в подарунок.

Підписав він один екземпляр і для газети "Час і Події", при цьому завваживши, що є нашим читачем. Це, звичайно, було для нас найбільшою похвалою. Адже, якщо нас читають такі люди, значить ми працюємо недаремно.

Світлини Оксани Ханас