Для широкої української громадськості недавнє повідомлення про затримання в Москві чотирнадцяти учасників організованого злочинного угруповання, керованого Гіві Немсадзе, залишилося майже непоміченим. Хіба мало банд затримували раніше? І вже зовсім непоміченими лишилися коментарі правоохоронців про те, що так само, як усі дороги ведуть до Рима, ниточки від діяльності угруповання Немсадзе ведуть до українського парламенту. Але ж виборець має знати своїх героїв-депутатів. Як чинних, так і тих, хто прагне посісти їхні місця. За словами начальника Управління МВС України в Донецькій області Михайла Клюєва, членів цієї банди підозрюють у тісних зв'язках із держслуж-бовцями "найвищого рангу» та з народними депутатами України. А також із кандидатами в майбутній парламент. Зокрема, за неофіційною інформацією, з мільярдером Ринатом Ахметовим. Саме з пошуками бойовиків Гіві були пов'язані нашумілі обшуки у фірмі "Люкс" на території донецької резиденції Ахметова у вересні минулого року - з показовими виступами бронетехніки.

За словами начальника першого оперативно-розшукового бюро МВС Росії Юрія Карасьова, після перевірки на причетність до злочинів, скоєних у Росії, підозрюваних екстрадують в Україну. Та коли це відбудеться, Карасьов не сказав. Неквапність росіян цілком можна зрозуміти: у їхніх руках опинилися чудові носії компромату, скористатися яким вони зможуть як під час розв'язання газового питання, так і втрутившись у політичну ситуацію напередодні парламентських виборів в Україні. Іншими словами, як вважають багато експертів, Москва на прикладі затримання "люксів' прямо дала зрозуміти Ахметову та Януковичу, що ті на гачку. Подальші наслідки для України такої залежності можна легко передбачити. Днями поінформований екс-міністр із надзвичайних ситуацій Давид Жванія повідомив, що Ахметов уже продав росіянам 50 відсотків своїх бізнес-активів. Багато хто схильний розглядати цей факт як перші наслідки кремлівського шантажу майбутнього українського парламентарія від Партії регіонів.

Гіві Немсадзе та його "військо"

Операція правоохоронців із виявлення та затримання активних членів організованої злочинної групи, очолюваної відомим у кримінальних колах Гіві Немсадзе (прізвиська - Папа, Гівчик), триває. Сам Гіві поки що продовжує гуляти на волі. Є всі підстави вважати, що на лаві підсудних він так і не опиниться. Або його переховуватимуть, або Немсадзе чекає доля його ж жертв. За твердженнями правоохоронців, на рахунку угруповання Папи не менш як 57 убивств і безліч інших особливо тяжких злочинів: розбої, рекет, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, викрадання людей.

У столицю Донбасу сім'я Немсадзе перебралася із Сухумі. Батько Гіві та два його брати - звичайні роботяги, мати працювала лікарем. Її чуйність, доброту та лікарський досвід досі з удячністю згадують колишні пацієнти.

Старший з братів - Гурам, 1946 року народження, свого часу чесно й сумлінно працював на шахті, але потім затесався в кримінал і двічі потрапляв у місця не такі далекі. Під час однієї з відсидок він познайомився з Яшкою Самсоном, що, ймовірно, і визначило не лише долю старшого, а й молодшого з братів - Гіві. Гурам, що мав прізвисько Дід, був вельми авторитетною в кримінальному середовищі Донецька особою, і не "коронували" його в злодійську масть лише через пристрасть до наркотиків. Іще один брат - Вахтанг - до криміналу жодного стосунку не мав і не має. Як працював таксистом, так і працює.

Коли настали смутні перебудовні часи, а потім і розвал Союзу, Гіві вирішив, що приспів його час серйозно заявити про себе. Можливості для того були: рішучі бійці-спортсмени, що почали було "губитися" в новому житті, а точніше в хаосі, в переважній більшості стали під бандитське знамено Папи.Спершу Гіві підім'яв під себе весь Пролетарський район. Свого головного конкурента, такого собі Пецика, Гіві нібито докінчив власноруч, чим зажив собі слави рішучого, швидкого на розправу кри-мінального лідера.

До 1992 року бригада Папи була вже остаточно сформована й долучилася до виконання своїх кри-мінальних обов'язків. Поки що тільки на території Пролетарського та Будьоннівського районів Донецька. Базою угруповання став парк ім. Горького.

Комерсанти, обкладені братками Гіві, репетували від обурення, але данину платили справно. Вони добре знали, що трапляється з тими, хто намагається опиратися диктату хлопців Папи. Конкурентів і незговірливих ліквідовували зухвало, часто-густо на очах багатьох свідків. І не обмежувалися вбивством лише конкретних небажаних осіб - "мочили" всіх, хто був поряд із ними, без розбору, навіть жінок. Так здобувався "авторитет" банди, на шляху якої краще не стояти.

У міліцію скаржитися було марно - бандитські гроші й зв'язки вирішували все. Нишпоркам середньої ланки, котрі намагалися бодай трохи протистояти сваволі, яку чинили братки, їхні старші колеги та працівники прокуратури безжально ламали кар'єри, викидали зі служби, а то й узагалі садили. Ще б пак! Адже з рук Гіві та йому подібних харчувався навіть Варака (нині покійний генерал, начальник міського УВС), його заступники та їхнє вище керівництво з обласного апарату.

Видряпування на кримінальний олімп

Одним із перших від рук нукерів Гіві поліг не-покірний 34-річний директор МПП "Тимур", більше відомий як директор Пролетарського ринку, він же злочинний авторитет Казах - Кархан Толебаєв. Уранці 18 травня 1994 року його розстріляли з автоматів. Розкрили це вбивство тільки влітку 2005 року.

На той час "бригада" Гіві працювала під пильним контролем Євгена Минайлука, скарбника в співтоваристві злодія в законі Фролова на прізвисько Культяпий. Виходець із Маріуполя, що проживав у Донецьку, Культяпий контролював від блатних виходи до Азовського моря, порти й сам Маріуполь. Проте 1994 року Фролова та його товариша, особливо небезпечного рецидивіста Фурсова (Фурсик), розстріляли з автоматичної зброї в одному з дворів Калінінського району Донецька. За всіма оперськими припущеннями, вбивство злодія виконали бійці "бригади" Морозова з Ясинуватої, який "ходив" під Аликом Греком. Проте припущення припущеннями, а до жодного суду ця справа не дійшла, вона й досі належить до нерозкритих.

Після розстрілу Культяпого виконувати його обов'язки спробував було Євген Минайлук, але не зумів порозумітися з Греком, котрий підминав на той час під себе основні кримінальні угруповання регіону. Пропозицію Брагіна-Грека приєднатися до його співтовариства Минайлук відкинув без зволікань. А розумніший Гіві, що вмів реально оцінити ситуацію, прийняв пропозицію Аліка Грека й присягнув йому на вірність. Доказом відданості новому господареві стало вбивство колишнього куратора-наставника Минайлука.

Слід відзначити, що "бригада" Гіві була чудово організована й споряджена. У них було навіть щось на кшталт мобільних патрулів постової служби. Кілька екіпажів із двох осіб із посвідченнями охоронної фірми постійно патрулювали район за розробленими маршрутами, стежили, щоб чужі не лізли на територію, дань із комерсантів збирали, та й узагалі - за порядком стежили. У разі якоїсь небезпеки патрульні по радіостанції подавали диспетчерові угруповання умовний сигнал: "На лінії штрихи". Після чого залежно від ситуації їм висилали підкріплення або з бази вмить зникало все, що могло хоч якось скомпрометувати бандитів, а самі вони "розтікалися" хто куди.

Так от, оці патрульні "наслідили" під час розбійного нападу на автостоянку біля радгоспу декоративних агрокультур "Тепличний", коли звідти викрали дві машини, зокрема й "Жигулі", що належать 16-й міськлікарні. На місці злочину "бійці" Гіві загубили одну дрібничку, що прямо вказувала на те, чиїх це рук справа. Проте незабаром цей доказ безслідно зник із міліції...

Уранці 25 жовтня Минайлука та Маріна Померляна (прізвище ж бо яке - з явним фатальним духом) розстріляли з автоматів на автостоянці біля площі Будьонного. Свідків події було багато. Прапорщик однієї з макіївських колоній, що випадково опинився поруч, кинувся було до таксофону, але шлях йому перегородили двоє парубків вельми рішучого вигляду, руки яких щось стискали під приполами курток. Подзвонити не вдалося. Після цього вкрадену біля "Тепличного" машину знайшли згорілою поблизу терикона старої шахти "Майка", що в Пролетарському районі. У машині виявили й обгорілі автомати, з яких розстрілювали Минайлука.

Кримінальна "імперія" братів Долідзе (Орделі) - Єнакієве та довколишні міста. Брати були відомі крутою вдачею та численним угрупованням, а також непомірними амбіціями, що поширювалися навіть на донецький бізнес. Немсадзе рішуче взявся за усунення нових конкурентів, що заважали не тільки його бізнес-інтересам, а й справам фірми "Люкс" - самому Ринатові Ахметову, "коронованому" спад-коємцеві Алика Грека після загибелі останнього. У підсумку 3 лютого 1998 року одного з братів - Гри-горія - розстріляли в машині неподалік від кафе "Центральне" в Єнакієвому. Другий Долідзе - Геннадій - відразу після цього втік у Тбілісі, та його дістали й там. Але головною причиною вбивства братів Долідзе, як кажуть деякі оперативники, стало те, що вони володіли компроматом на Рината Ахметова й мали намір ці матеріали оприлюднити.

У листопаді 1998 року "бійці" Гіві в офісі біля заводу "Тібо" в Пролетарському районі Донецька зустрілися зі своїми колишніми побратимами по відважному життю - братами Мишаковими, Олегом Шаталовим (Філон), Юрієм Максимовим (Макс) і Сергієм Фінкельштейном (Філя). Після нетривалої розмови їм під переконливим приводом зап-ропонували проїхатися в домовлене місце, де всіх п'ятьох розстріляли з пістолета ТТ, а потім закопали просто в їхньому BMW у посадці біля селища Чулківка. Причин розстрілу своїх своїми називають кілька. За однією версією, убиті приховали від Папи чимало грошей, за іншою - вони не прислухалися до заклику нових господарів регіону припинити кро-вопролиття й займатися легальним бізнесом.

15 грудня 1998 року на проспекті Металургів у Маріуполі було розстріляно Івана Ханча. Ваня-хан - так називали його в кримінальному середовищі - контролював половину портового міста. Зовсім незадовго до вбивства він звільнився з 97-ї колонії суворого режиму.

10 жовтня 2001 року в офісі МП "Попутник" люди Немсадзе задушили Володимира Шевельова та Сергія Власова. Трупи вивезли в селище Новий Світ і скинули в старий шурф.

Тіла розстріляних

4 квітня 2002 року в Пролетарському районі братів Андрія та Сергія Асланових, а також Ігоря Кравця та Валерія Зиманова так само виявили в шурфі поблизу Нового Світу. І список цей далеко не повний.

Як зараз уже встановлено, угруповання Гіві було розділено на дві частини. Одна займалася легальним бізнесом, друга - "мокрухами" та іншими злочинами. Завдяки своїй жорстокості та нещадності, угруповання обзавелося підприємствами в різних галузях госпдіяльності у кількості 200 штук. І не тільки в Донецьку та області. Інтереси бандитів поширювалися на торгівлю, гральний бізнес, виробництво фальсифікованих лікеро-горілчаних виробів, ринки металу й пальномастильних матеріалів, вони курирували фінансово-економічну діяльність низки комерційних структур. Гіві також мав цілий ряд спортивних комплексів.

Розірвані нитки

Оперативники 6-го та оперативно-пошукового відділів управління кримінального розшуку обласного УВС зачепили тонюсіньку ниточку інформації про злочинні діяння угруповання Гіві й зараз намагаються розмотати величезний клубок жорстоких злочинів, чутки про які не давали спокою громадськості ще з початку 90-х років минулого століття. Уже виявлено кілька поховань ряду осіб, яких вважали зниклими безвісти. Так, у покинутих шурфах біля селища Новий Світ Старобешівського району на глибині 15 метрів знайшли тіла 17 вбитих, у лісопосадці поблизу селища Чулківка - 5 трупів, похованих у спільній могилі просто в машині. Тепер уже можна стверджувати, що всі вони стали жертвами учасників угруповання Немсадзе, що здобував собі території кримінального впливу в Донецьку й області, убиваючи впливових бізнесменів на замовлення їхніх конкурентів.

Не виключено, що "бригада" Гіві за жорстокістю й кількістю вбитих опонентів вважатиметься безумовним лідером у масштабах усієї України.

Слідство має виявити всі факти злочинів, скоєних угрупованням Немсадзе. Ось тільки навряд чи за окремі нитки вдасться витягнути на світло справжніх прабатьків породженого в Донбасі та всій країні бандитизму. На захисті новоявлених парламентаріїв стоятиме їхня депутатська недоторканність.