rss
01/23/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Українське Чикаго \ Недуга важка, але треба боротися

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - cтрашне породження ХХ століття. Ця жахлива хвороба забрала вже сотні тисяч, а може вже й мільйони людських життів, а чисельність ВІЛ-інфікованих хворих у світі з кожним роком зростає. Колись нам здавалося, що ця хвороба не може стосуватися громадян колишнього Радянського Союзу, адже нас запевняли, що наркоманів у нас немає, сексуальних збоченців - теж, як, зрештою, й самого сексу. Але Союз розпався, а разом з ним, виявилося, що у кожній з колишніх його республік є дуже багато і наркоманів, і розбещених аморальних людців, та й сам секс, як виявилося, теж є.

Раніше вважалося, що СНІД - це хвороба, яка передається статевим шляхом та що носіями її є виключно любителі одностатевого сексу. Але згодом виявилося, що найбільшими збудниками є також і наркомани, і їх чисельність у світі зростає з кожним роком. На боротьбу з цим злом сучасності витрачаються мільярди доларів, залучаються найкращі фахівці зі світу медицини та фармакології, б'є на сполох церква та інститут сім'ї, але "джина", якого випустили наприкінці ХХ століття, назад загнати у пляшку не вдається. Потерпає від цієї хвороби й Україна, яку ця проблема ось уже понад 15 років теж турбує. Наші фахівці, котрі займаються цими проблемами, постійно перебувають у контакті з американськими спеціалістами, у яких і досвід більший і можливості потужніші. Минулого тижня до Чікаго приїхала українська делегація для вивчення досвіду боротьби з цією хворобою сучасності та передових методів її лікування.

Робочий графік наших делегатів був дуже напруженим. Лише у Чікаго протягом чотирьох днів вони зустрічалися з представниками різноманітних державних та недержавних організацій, щоб ознайомитися з усіма цінними та ефективними методами як лікування, так і профілактики СНІДу та ВІЛ-захворюваннь. Побували українські гості в Департаменті громадського здоров'я міста Чікаго, у СОRE Center, у Центрі здоров'я імені Говарда Брауна, у Юридичному регіональному центрі Середнього Заходу "Ламбда", а також у СНІД Фонді Чікаго. І звичайно, не могли представники української делегації оминути Українську околицю, про яку вони були наслухані ще в Україні.

Минулої п'ятниці гості завітали до головного офісу Українсько-Американської Федеральної Кредитової Спілки "Самопоміч". Після ознайомлювальної екскурсії приміщеннями української фінансової установи відбулася зустріч з працівниками "Самопомочі", під час якої гості розповіли про мету свого приїзду та відповіли на ряд запитань, що цікавили присутніх.

У короткому газетному матеріалі годі переповісти про тематику розмов та спектр питань, яких торкалися українці в розмовах з кваліфікованими американськими фахівцями, але, судячи з позитивних відгуків, приїзд делегації до Сполучених Штатів Америки виявився дуже корисним.

Я попросив стисло розповісти про ці проблеми представників української делегації.

В.П.:Хто був ініціатором приїзду української делегації до Сполучених Штатів Америки та в рамках якої програми відбувається Ваше відрядження?

Наталя Штинко, супроводжувач групи: Ми приїхали до Сполучених Штатів Америки в рамках програми "Відкритий світ". Ця програма фінансується безпосередньо Конгресом США. Вона була започаткована у 1999 році. В Україні ця програма діє з 2004 року. Протягом двох останніх років це вже восьма група, яка приїжджає з України.

В рамках цієї програми до Сполучених Штатів Америки приїжджають журналісти, юристи, представники як державних так і недержавних організацій, котрі займаються соціальними проблемами.

Оксана Суліковська, керівник прес-центру Волинського обласного центру здоров'я: Я належу до державної структури, що займається цією проблемою. Пройшовши конкурсний відбір, я була зарахована у цю групу для вивчення досвіду роботи американських колег, які займаються проблемами ВІЛ-інфікованих хворих та СНІДу. Проблема ВІЛ-інфікованих хворих сьогодні, напевно, належить до найболючишіх на просторах колишнього Радянського Союзу. Тому їй і приділяється така велика увага.

В.П.:Коли в Україні відчули серйозність загрози СНІДу та ВІЛ-інфікованих людей?

Сергій Гладищук, соціальний працівник Хмельницької Асоціації сприяння вирішенню проблем наркоманії та СНІДу "Вікторія": Загрозу СНІДу та ВІЛ-інфікованих в Україні відчули приблизно десять років тому. Тоді ж почалася робота з надання допомоги людям, котрі захворіли на цю страшну недугу. З'явилися недержавні асоціації та державні установи, які почали пропаганду здорового способу життя та навчання у сфері реалізації плану боротьби з цією хворобою. Переважно, цією недугою хворіють особи, що вживають наркотики та схильні до одностатевого сексу.

Сьогодні офіційна статистика вже не приховується. Вона доступна всім, хто цікавиться цим питанням. Однак, я не хотів би втомлювати та лякати читачів статистичними викладками. З ними можна ознайомитися на нашому офіційному веб-сайті Міжнародного альянсу з ВІЛ-СНІДу, а також на сайті нашої благодійної організації. Там ви отримаєте вичерпну інформацію, але навіть не називаючи статистичних даних, повинен сказати, що проблема стоїть дуже гостро в нашій державі. І те, що нарешті в Україні вдарили на сполох, свідчить, що далі замовчувати цю проблему неможливо, бо кожен день приноситиме наступні жертви цієї хвороби.

В.П.:Що робиться на загальнодержавному рівні, щоб призупинити загрозливий рівень цих жахливих хворіб та як фінансуються подібні програми?

Костянтин Саутенко, генеральний директор Бізнес-центру "Лідер-клас", заступник голови Харківської обласної Ради: Фінансування таких програм здійснюється за рахунок грантів Локального фонду боротьби з ВІЛ-СНІДом, Міжнародного альянсу з ВІЛ-СНІДом в Україні та USAID. Не стоїть тепер осторонь і держава. Міністерство охорони здоров'я виділяє кошти, які скеровуються до державних установ - лікарень та поліклінік, при яких діють відповідні центри, що займаються обстеженням та лікуванням хворих на цю недугу. Світова організація з проблем ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дуже багато допомагає організаціям, що діють в Україні, але треба зазначити, що останніми роками з'явилося багато потужних вітчизняних фірм, яким не байдужа ця проблема і вони намагаються максимально допомагати хворим, котрі лікуються у подібних закладах.

Оксана Суліковська: Я хочу додати, що, окрім міжнародних грантів, існують і регіональні програми, покликані вирішити цю проблему ХХІ століття. Майже у кожній області створені подібні реабілітаційні центри та клініки, в яких проходять обстеження, а потім і лікуються хворі. Ці програми діють за погодженням з Координаційною радою протягом певного періоду часу.

В.П.:Коли людина дізнається про те, що вона ВІЛ-інфікована, або ж хвора СНІДом, вона переживає великий шок, адже вилікуватися від цієї біди неможливо. Але є ще й інша сторона проблеми - етична. Хворому загрожує суспільна ізоляція. Навколишнє середовище може виявитися теж не готовим до потенційного збудника хвороби, а медично-просвітній нігілізм лишень підсилює цю проблему. Як Ви намагаєтеся їй зарадити?

Олексій Одинець: Перед проходженням тесту на ВІЛ-інфекцію з потенційним хворим в спеціалізованих центрах обов'язково працюють психологи. Вони проводять дотестове та післятестове консультування хворих. Ця процедура є обов'язковою для всіх, хто хоче здати і здає аналізи на ВІЛ-інфекцію. Потужно розвивається мережа таких центрів, про які я щойно згадував. У таких центрах людина може отримати повний спектр послуг, які вона потребує, тобто потребує її психологічний стан. У випадку погіршення психологічної рівноваги їй будуть надані консультації і психолога, і медичного працівника, чи навіть проконсультують за принципом "рівний рівному", тобто, теж ВІЛ-інфікованого хворого, який перейшов через усі ці стадії захворювання.

В.П.:Чи намається держава створювати адаптаційно-психологічні Центри, які б допомагали хворим пристосуватися та призвичаїтися до нового способу життя, яке ніби розпочинається спочатку?

Костянтин Саутенко: Безперечно, адже проблема вимагає активного втручання держави, без її допомоги процес може вийти з-під контролю, а це призведе до трагедії нечуваних наслідків.

В.П.:Чи зберігається конфіденційність при виявленні у людини СНІДу чи ВІЛ-інфекції?

Сергій Гладищук: Всі організації, що задіяні в цьому процесі, гарантують хворим абсолютну конфіденційність. Хворим у жодному випадку ніколи не повідомляють їхні аналізи телефоном. Також інформація про хворих, котрі перебувають на обліку у подібних центрах, не повідомляється органам Міністерства внутрішніх справ чи іншим державним установам.

В.П.:Чи подібні Центри функціонують у всіх областях України? І скільки за це доводиться платити пацієнтам?

Олексій Одинець: Усі послуги, які надаються хворим на СНІД чи ВІЛ-інфікованим, в Україні безкоштовні. Але, на мою думку, вони й так заплатили страшну ціну за свої життєві помилки. І кому, як не їм, є зрозумілою справжня ціна здорового способу життя.

В.П.:Чи при лікуванні цих хворіб використовуються лише традиційні методи лікування, а чи застосовують якісь нетрадиційні підходи?

Оксана Суліковська: При лікуванні цих захворювань застосовуються методи традиційної медицини. На мою думку, ми не можемо експериментувати у цій галузі, адже здоров'я хворих і так перебуває під страшною загрозою, тому ми намагаємося максимально використовувати всі ті прогресивні методи лікування, які у нас вже напрацьовані.

Пані Донна Садлицька, оперативний директор International Visitors Center of Chicago, промовисто поглядаючи на годинник, давала зрозуміти, що настав час прощатися. На українську делегацію чекали інші зустрічі в нашому місті. На закінчення необхідно зазначити, що ця організація дуже багато робить, щоб наблизити Україну до Сполучених Штатів Америки та надавати нашим представникам максимальну допомогу у всіх питаннях пов'язаних з відвідуванням міста Чікаго.

Святкує парафія Собору святих Володимира і Ольги

Пам’ятаймо заради майбутнього!

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com