Ювілей Ліни Костенко пройшов 19 березня цього року без офіційних заходів. Таким було бажання самої пані Ліни, яка терпіти не може церемоній і уникає будь-яких варіантів свого урочистого віншування. Проте через 3 дні після ювілею, 22 березня в столичному "Українському домі" публічна подія за участю вельмишановної ювілярки все-таки відбулася. Приводом для неї послужила презентація перевидання класичного вже історичного роману у віршах Ліни Костенко "Берестечко".

Роман про поразку?

Роман було написано у 1966-67 роках минулого століття і присвячено найстрашнішій поразці усього періоду Хмельниччини - поразці козацького війська від польського під Берестечком на Волині. Прийнято вважати, що роман цей - про поразку, і часто цитують слова Хмельницького, з чийого монологу і починається роман: "Моя поразка зветься Берестечком... Я вже не я. Мене вже улелекали. Уже рука не вдержить булави...". Але якщо книга ця про поразку, то чому її так часто читають, цитують, нарешті люблять?

І ось книгу перевидали. Здавалося б, справа хороша, але не більше. Проте кожен, хто цього вечора вирішив прийти на презентацію, були вражені тим, що до зали - а це був великий зал "Українського Дому" - потрапити було неможливо. Чому?

Що, українці є мазохістами і поразка, чи розповідь про неї приносить їм задоволення?

Справа, звичайно, тут значно глибша.

Ліна Костенко та портрет Б.Хмельницького роботи С.Якутовича з книги "Берестечко"

Цікаво, що широких оголошень про презентацію не було. Навіть у інформрозсилках, які я щоденно отримую і де повідомляють про все цікаве, жодного слова про презентацію не було. Той, хто день і ніч "пасеться" в Інтернеті міг випадково натрапити на маловідомий сайт "Сумно" (оцініть назву! - В.Р.) і прочитати там короткий анонс. Під ним було декілька красномовних коментарів відвідувачів (навожу їх повністю):

1. Оксана Яблонська каже: Березень 20th, 2010 @ 01:47 Прошу сказати, як отримати запрошення?

2. # 2 Марина каже: Березень 21st, 2010 @ 02:15 Підтримую попереднє запитання.І взагалі, скажіть, будь ласка, реально потрапити на презентацію, будучи пересічним громадянином, чи запрошення може отримати лише представник української літературної еліти?

3. # 3 Мирослава каже: Березень 22nd, 2010 @ 11:16 Думаю, що наші коментарі ніхто не читає, адже ми пересічні промадяни. Можливо, на презентації буде пан "президент" чи його тінь Ганна? Тому нам усім - зась?

4. # 4 UkrChas каже: Березень 22nd, 2010 @ 13:24 Будь ласка, з питань отримання запрошень звертайтеся до організаторів. Телефони вказані.

5. # 5 Святослав каже: Березень 22nd, 2010 @ 16:47 Нажаль телефони не відповідають. чи буде можливість потрапити на презентацію, будучи пересічним громадянином без запрошення?

Без запрошень, дійсно не пускали. Для тих, хто не потрапив до зали, подію транслювали на великому екрані у передпокої, але сам факт, що зала, яка вільно вміщала безліч розрекламованих заходів, з'їзди політичних сил тощо - не вмістила й половини бажаючих, говорить тільки про одне: люди люблять Ліну Костенко, дорожать кожною можливістю почути її та побачити вживу, люди відчувають духовний голод і сподіваються, що у непевні часи Слово Ліни втамує і голод, і спрагу. Цього вечора Народ зустрічався зі своїм Поетом. Поетом-пророком, поетом-філософом, який уміє, має моральну силу, силу духу на те, щоб тему поразки перевести у тему перемоги над поразкою. А тема поразки тепер в Україні для пів країни дуже актуальна.

Саме цьогорічне видання "Берестечка" є справжнім поліграфічним і художнім шедевром. Геніальні ілюстрації Сергія Якутовича, видатного художника-графіка у другому поколінні (Батько - знаменитий Георгій Якутович), лауреата Шевченківської премії, члена-кореспондента Академії мистецтв України, а також бездоганна робота колективу видавництва "Либідь", якому вже 170 років, у підсумку дали цю перлину - і зовні подарункову і, звичайно, передусім, за змістом.

Коли я з величезним трудом пробився крізь щільний, вибачте, натовп (навіть язик не повертається назвати натовпом цих спраглих любителів поезії), то побачив, що зала повністю забита людьми, люди стояли також у проходах, в кулісах, сиділи на сходах великої сцени - словом скрізь, де була хоча б крихта простору. Декілька місць пустувало і я почув шепіт одного з організаторів до сивого чоловіка: "Сідайте тут, віце-прем'єр не прийде". Представників влади, дійсно, не було видно, зате можна було помітити Героя України поета Бориса Олійника, Леся Танюка з дружиною Неллі Корнієнко, директора Інституту філософії академіка Мирослава Поповича, деяких інших відомих особистостей.

Навколо перемовлялися: "А як же пройде до зали Ліна Василівна"? Уявити собі, що вона змушена буде пробиватися і протискуватися так, як ми усі, було неможливим. Але господарі здогадалися провести її через службовий вхід, і ось Поет на сцені.

Зала стоячи довгою овацією зустріла пані Ліну. Люди не хотіли сідати, відбивали долоні. А вона махала нам руками - мовляв, досить, досить, сідайте. Нарешті всі вгомонилися і ведучий, професор НаУКМА, Володимир Панченко розпочав вечір.

Перше слово про ювілярку сказав Герой України, академік Іван Дзюба, її соратник по шістдесятництву, автор вступної статті у книзі. Він високо оцінив постать Ліни Костенко в поезії і духовному розвитку України, щиро і проникливо, хоча і в своєму стриманому стилі, охарактеризував "Берестечко", як видатний історико-поетичний твір.

Відчувалося, що оратор глибоко шанує пані Ліну, надзвичайно цінує її творчість і особистість.

Другою запросили на сцену Ольгу Богомолець, відомого медика і барда. Вона надзвичайно лірично проспівала свою знамениту пісню на слова Ліни Василівни "Осінній день" і ще одну - "Гіацинтовим сонцем" та повідомила, що 28 березня тут же, в "Українському домі" відбудеться презентація нового диску співачки на слова Ліни Костенко. Але при цих словах пані Ольги вийшла пані Ліна і сказала: "При чому тут презентація, при чому тут усе - у людини день народження. Вітаю тебе, Олю і дякую, що ти прийшла у такий свій день!" Так присутні дізналися, що цього вечора іменинницею є і Ольга Богомолець, та привітали її палкими оплесками.

Далі виявилася ще одна особливість цього видання - до нього додався диск, на якому колишній актор і диктор, а тепер священнослужитель Петро Бойко читає роман. Петро Бойко дещо прочитав і тут, вживу, а Сергій Якутович розповів про свою роботу над ілюстраціями для книги.

Блискучу вітальну промову виголосив колишній посол України у США і Канаді Юрій Щербак, пов'язавши ситуацію поразки часів Хмельниччини з нинішнім часом, назвавши при цьому "головного конструктора нашої поразки". І хоча імені його Щербак не назвав, зала усе зрозуміла і зааплодувала, очевидно, погоджуючись з цим визначенням.

Запрошена до слова народна артистка України Лариса Кадирова надзвичайно емоційно прочитала поезію Ліни Костенко і була винагороджена палкими аплодисментами.

А потім настав момент урочистості. Член Шевченківського комітету Марія Матіос вручила диплом та відзнаку лауреата Національної премії ім. Т.Шевченка доньці Ліни Костенко професору римського університету "Ла Сап'єнца" Оксані Пахльовській за книгу "Аве, Європа", про презентацію якої я минулого року давав репортаж в нашій газеті.

Пані Оксана схвильовано розповіла, як навчилася від матері цінувати культуру свободи і свободу культури, згадала про ті трагічні роки, коли поетесі прийшлося примусово покинути літературне публічне життя і замовкнути на довгі роки під наглядом і пресом комуністичного режиму.

Головний редактор газети "День" Лариса Івашина розповіла про багаторічну творчу дружбу газети з поетесою, про спецвипуск "Дня", присвячений ювілею і подарувала ювілярці її портрет, зроблений в редакції "Дня".

Особливі почуття Ліни Василівни викликало колективне вітання її улюбленого наукового колективу - експедиції під проводом Ростислава Омеляшка - з яким Ліна Василівна багато років відшукувала і рятувала скарби чорнобильського Полісся.

Виступили ще декілька осіб. Присутня у залі речниця Януковича, заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман на сцену так і не вийшла. Наскільки можна було зрозуміти, слова їй не дали. Вона вручила свого букета Ларисі Кадровій і швидко відійшла.

Серед багатьох привітань, зачитаних на вечорі, були зокрема привітання Ліні Костенко від Кардинала Гузара та Папи Римського Бенедикта. Судячи з вкрай здивованого виразу обличчя пані Ліни, це стало для неї повним сюрпризом.

А далі відбулося довгоочікуване - на трибуну піднялася ювілярка. У своїй промові, а, точніше, своєму слові Ліна Костенко була сама собою - водночас проста і глибока, щира й іронічна. Вона сказала, що сьогодні у неї не презентація книги - презентація життя і розповіла, як пішла у внутрішню еміграцію двічі - за комуністичних часів, коли душили свободу і в період Незалежності, коли молоде літературне покоління почало принижувати шістдесятників і свою літературну свободу вбачати у нецензурщині та похабщині. Тоді, в компартійні часи, вона писала у стіл, потім або ж знову-таки писала, сидячи за комп'ютером, або ж їздила у Чорнобильські експедиції.

"Коли нас на початку Незалежності закликали встати з колін, я не розуміла - як це? Що, мені спочатку треба стати на коліна, щоб потім за цим закликом з них підвестися? Але ж я ніколи не стояла на колінах і ті, для кого я пишу - також. То як же це нам з них вставати? - сказала пані Ліна під бурхливі аплодисменти. - Коли нам говорили: Просніться! - я теж цього не розуміла. Я і ті, для кого я писала, моя читацька публіка, мій народ, ніколи не спали. Вони працювали" - додала вона під ще більш гарячі оплески.

Ліна Василівна розповіла, що мала колись такий план - написати історію України у віршах і "Берестечко" якраз народилося із цього наміру. Тепер вона пише прозу.

Наостанок своєї надзвичайно цікавої оповіді Ліна Костенко прочитала декілька своїх віршів - гострих, глибоких, патріотичних, без пафосу, чим викликала велике задоволення публіки.

Після довгих овацій вечір закінчився. Але публіка ще більше години брала автографи у геніальної поетеси нашого часу. Кільце людей навколо поетеси було настільки щільним, що академік Попович бродив навколо нього десь близько години, без надії сподіваючись все-таки вручити свої квіти ювілярці.

Ця презентація вийшла далеко за рамки свого жанру, стала видатною літературно-суспільною подією, яку ще будуть довго осмислювати. Хоча не всі так вважають. Ось з моменту початку презентації - 17 год. 22 березня по 01.30 уже 23 березня, коли я це пишу, пройшло уже 8 годин. Я закінчую цю статтю, а на сайті щохвилинних новин "Укр.нет" ось так виглядає колонка новин культури:

1:30 Мариса Миллер в бикини-фотосессии пляжного сезона 2010 (ФОТО (SiteUA)

1:30 Чому та коли ми маємо соборуватись? (Униан)

1:30 З 23 по 27 березня в ДК "Арсенал" відбудеться виставка "Вербна неділя" (Униан)

1:24 Скончалась вдова легендарного командира еврейских боевиков (MIGnews.com)

1:00 10 вещей от которых мужчины сходят с ума (NeBoley.com.ua)

0:44 Одесская "Юморина" в этом году будет безалкогольной (2 источника)

0:38 Новые начальники милиции представлены в ряде областей Украины (ЛIГАБiзнесIнформ)

0:24 Ким Кардашьян в бикини на яхте (ФОТО) (SiteUA)

0:15 Камасутра отдыхает (NeBoley.com.ua)

0:09 Василий Иванчук побеждает быстро и не глядя (Экономические известия)

0:09 Корпоративная этика подстегивает прибыль (Экономические известия)

0:09 Погазуют вхолостую (Экономические известия)

0:09 Молодой мэрской команде придется поделиться со старшими (Экономические известия)

0:09 Село не сплотит страховщиков (Экономические известия)

0:09 Сильные духом обошли здоровых телом (Экономические известия)

0:09 Гленн Хьюз: "Я исполняю музыку Deep Purple исключительно для украинцев" (Экономические известия)

Ви знайшли у цій з дозволу сказати "культурі" щось про видатну культурну подію цього вечора? Ви бачите, як нас одурманюють? Бачите, що примушують вважати культурою?

Але усім розумним, не схибленим псевдокультурою, ця подія показала, що Ліна Костенко є дійсно народний Поет, і що духовність в Україні не вмирає - бо її підживлюють гіганти Духу. Згадуючи думку Ліни Костенко, що нема епохи для поетів, зате є поети для епох, можемо сказати: Ліна Костенко - Поет нашого Часу і на усі часи.

А щодо поразки, то згадаймо широко цитовані останні слова роману "Берестечко":

"Не допускай такої мислі, що Бог покаже нам неласку. Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку".