Великі поети - вічні супутники свого народу і цілого людства. Таким вірним і благородним супутником на дорогах століть став для України її гордість та слава - Тарас Григорович Шевченко. Важким і тернистим був життєвий шлях народного співця. Дуже бідно жила родина Шевченка:"Невесела зимою та восени хата стоїть край села, як примара, найгірша, мабуть, у всьому селі - кривобока, стара, дірки світять голими латами". А про своє гірке дитинство, про те далеке минуле, про любов дитячих років Т. Г. Шевченко добре описав в автобіографічному вірші "Мені тринадцятий минало", який на святі у школі виконав учень 5-го класу.

А у виконанні учнів 6-го класу прозвучали поеми "Розрита могила" та "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм..." - давно написані, але такі неймовірно сучасні слова, що пробирають до глибини душі, що змушують задуматись: "Хто ми? Чиї діти? Яких батьків?.." Учні швидко змінюють на сцені один одного - от уже і сценка "Дивний сон" - де вдало переплітаються сучасність і далекі часи Т. Г. Шевченка, де ми зустрілись з малим Тарасиком і його вчителем - лихим дяком. З кожним роком учні Школи Українознавства вдосконалюють свою майстерність виступу на сцені. І цього разу шестикласники та восьмикласники порадували присутніх. Справжні маленькі актори, які намагались донести до глядачів ті переживання, які відчував Тарасик... А далі лунала пісня "Україночка" у виконанні маленьких учениць 3-го класу. Ростуть маленькі продовжувачі Тарасових заповітів, є кому гордитися Україною. Порадували, як завжди, усіх присутніх в залі і першокласники, і маленькі дошкільнята: Ми є діти українські - раз, два, три, Не говорим по-англійськи, раз, два, три...

Програма була насичена любов'ю до рідної землі, гордістю за українську націю. Кожен вірш, кожен номер, емоції, з якими виголошувались слова, були тому підтвердженням. Можна перелічувати і перелічувати імена всіх учнів, які виступали, але найбільшою нагородою для кожного з них були оплески, що лунали після кожного номера. І танець другокласників під час виконання пісні на слова Т. Г. Шевченка "Зоре моя вечірняя...", і пісня "Калинонька" у виконанні учнів четвертого класу, і пісня "Кобзарі"(виконували третьокласники) - все заслуговує великої подяки вчителям за підготовку та ще більшої вдячності учням за бажання, за співпереживання, за талант донесення до глядачів. Уривок із поеми "Наймичка" розчулив до сліз матерів, присутніх у залі, а вірш "Лілея" змусив знову повернутись до часів панщини... Віталій Оприско своїм прочитанням твору "Мій Боже милий" змусив ще раз усіх присутніх усвідомити вартісність свого народу: Мій Боже милий, як-то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? Чи не теперішня гірка правда вчувається у кожному рядку?! А далі доводили десятикласники багатство, мелодійність та милозвучність української мови серед інших мов світу у сучасній сценці "У поїзді" - чи можна написати оповідання чи вірш, де всі слова починаються з однакової літери? А українською мовою це можливо, просто зробити: Сипле, стелить сад самотній - Сірий смуток - срібний сніг, Сонно сипляться сніжинки, Струмінь стомлено сичить... Українська мова - це коштовність, це скарб, який потрібно берегти та цінувати, яким потрібно пишатися і не давати нікому його знищити, бо ми українці - горда та сильна нація, нація, якою мав би пишатися славний син землі української - Тарас Григорович Шевченко! І на підтвердження цього прозвучали під час свята вірші про українську мову, про українську націю:

"Українці мої", "Українська мова", були виконані пісні: "Бандуристе, орле сизий", "Я - українець, я - козак", "Я люблю тебе, земле", "Українці". А надзвичайно всіх потішила гра учнів 5, 6, 8, 10-го класів під час виконання уривку із драми"Наталка Полтавка" - ще одне підтвердження талановитості українців. Учні кожного класу взяли участь у святі, ніхто не залишився байдужим, ніхто не стояв осторонь: Твоя наука не погасне, І сам ніколи ти не вмреш. Твоєї величі, Тарасе, Ні в які рами не вбереш! Найбільшою подякою учням та вчителям за їхню важку працю є оплески, підтримка та розуміння батьків, слова вдячності від усіх присутніх - і все це отримали і учні, і вчителі, і батьки. Були і оплески, і підтримка, і слова подяки від глядачів, від голови Парафії церкви Св. Кн. Володимира п. Раїси Братків. А ще було задоволення від виконаної роботи, було розуміння й своєї часточки у творенні України за межами рідної землі, було бажання донести до всіх свою небайдужість; було бажання слідувати словам Великого Кобзаря, співця України!