Найбагатшою орнаментальною прикрасою, в якій проста сільська жінка проявила геніальну артистичність народного мистецтва, безумовно є вишита сорочка. До вишитої сорочки українці ставились з особливою пошаною. Із душі вишивальниці на полотно переливались ніжність, теплота і любов серця жіночого. Сорочка є найціннішим скарбом, який передавався з рук в руки від покоління до покоління...

В давнину для вишивання використовували конопляні та лляні нитки домашнього виробництва, фарбовані природними барвниками. Існували родинні рецепти добування барвників із квітів, листя та кори різних рослин. Ці рецепти, як і родові орнаменти, береглися і передавалися із покоління до покоління як цінні реліквії. Рецепти основних барв, які використовували буковинці для фарбування ниток, подає у своїй праці австрійський дослідник буковинської вишивки, інженер Е.Кольбенгаєр, (див. в наступних номерах). Пізніше стали використовувати бавовняні нитки фабричного виробництва („заполоч"), від чого буковинська вишивка втратила перлину неповторності кольорової гами. Кольорова гама буковинських вишивок насичена барвами бордового, оранжевого, жовтого, зеленого, чорного, синього кольорів з незначними вкрапленнями голубого, фіолетового, малинового, коричневого. Висота поликів сягала від 14 до 20 сантиметрів. Полик по всій площині суцільно, без пробілів, вкритий орнаментом. Орнамент полика складався із поперечних смуг (від 2 до 9) в залежності від ширини орнаменту кожної із них. В основу орнаменту закладено дрібні геометричні мотиви у поєднанні з геометризованим рослинним орнаментом. Зокрема зустрічаються зображення сильно стилізованого мотиву всесвітньо відомої моделі Дерева життя та жіночої фігури „берегині", стилізованих птахів, які періодично повторюються по всій довжині смуги. В деяких вишивках в основу орнаменту закладено зображення крилатих коней. Для надання вишивці святковості та неповторності, окремі елементи вишивки підкреслювали металізованою золотою та срібною нитками, які буковинці називали „хір", використовуючи при цьому техніку„ланцюжок", відмінну від технік основної вишивки. Як акцент в орнаменті, стримано і розважливо використовували круглі металеві пластинки „лелітки", з бісеринкою в отворі. Окремі елементи основного орнаменту вишивали вкрапленням бісеру іншого кольору. В особливо вишуканих сорочках полики суцільно оздоблені дрібненьким бісером. Основний орнамент поперечних смуг вишивали поєднанням технік: хрестик, ланцюжок (тамбурний шов), кіска (плетінка), кучер-за-кучер (кучерявий шов), штапівка (стебнівка), поверхневий шов. Широкі поперечні орнаментальні смуги полика відокремлені між собою вузькими (1 - 1.5 см.) смугами, виконаними металізованими золотими та срібними нитками, лелітками чи бісером. Навкруги полика з трьох боків вишивали обрамлення із аналогічних вузьких смуг, які відділяли конструкцію полика від уставки. Уставка виконує плавний перехід від полика до нижньої частини рукава, пом'якшуючи контраст між багатим композицією, кольором та техніками поликом і рукавом.

Уставка являє собою смугу (від 5 до 15 см.) геометричного орнаменту поєднаних між собою ромбів в різних варіантах. Вишивали уставку технікою „штрих" (кафасор), вживаючи нитки жовто-лимонного кольору, за винятком сіл, що лежали над Дністром.

В цих селах використовували нитки нейтральних тонів зеленого кольору, рідше чорного, синього, білого, сірого та червоного кольорів. В деяких, особливо вишуканих заставнівських сорочках, уставку вишивали, поєднуючи між собою декілька технік.

За уставкою іде нижня частина рукава - стовбур із композиційним розміщенням орнаментів трьох видів:

І - (композиція прямого рукава) - розміщення елементів вишивки у вигляді трьох вертикальних смуг, направлених перпендикулярно до уставки;

ІІ - (композиція скісного рукава) - розміщення елементів вишивки у вигляді косих смуг одинакових або різних за орнаментальною будовою;

ІІІ - (композиція рукава у шаховому порядку) - розміщення одинакових за формою та кольором елементів орнаменту, вписаних у ромбічну сітку, по всьому полю нижньої частини рукава.

Композицію п р я м о г о рукава за будовою можна розділити на три типи:

1 - всі три смуги були одинакові за розміром та композицією орнаменту. В основному це мотиви геометричного чи рослинного походження, розміщені в ритмічнім повторі.

2 - середня смуга мала багатше оздоблення порівнеяно із боковими;

3 - середня смуга зображувалась у вигладі стовбура, по обидва боки від якого ритмічно відходили галузки із стилізованим листям та квітами. По обох боках стовбура розміщували дві вузенькі смуги. В Заставнівських сорочках гілки центрального стовбура направлені вверх до неба. Ця конструкція являє собою стилізовану модель Дерева життя, виконану нитками темнобордового або оранжевого кольорів з незначним вкрапленням зеленого, синього та фіолетового. Техніки виконання - лиштва, ланцюжок, косичка (ретязь), зерновий вивід, штапівка, кучер-за-кучер. У вільні проміжки між гілками вписувались дрібні геометричні та стилізовані рослинні мотиви, виконані техніками хрестик та штапівка. Для вишивання цих мотивів використовували нитки чорного, бордового, червоного, синього та зеленого кольорів. По обох боках від центрального стовбура вишивались тоненькі вертикальні стовбці геометричного або рослинного орнаменту у вигляді гірлянди. Структура цих смуг була набагато простішою, а колір відповідав основним кольорам центрального стовбура. Для вишивки рукава буковинської морщанки використовували понад 10 технік.

Композиція с к і с н о г о рукава являє собою орнамент у вигляді скісних смуг, розміщених під кутом 45 градусів до уставки, що ритмічно повторюються через одинаковий проміжок. При цьому полик і уставка вишивались суцільними поперечними смугами геометричного орнаменту. Такі типи сорочок характерні для сіл (Звеняччин, Хрещатик, Кострижівка), які межують із сусідньою, Тернопільською областю. В вишивках цих сіл відслідковується вплив традиційної вишивки Тернопільщини. Весь рукав вишивали вовняними нитками темних тонів - чорного і бордового кольору з незначним вкрапленням яскравих (жовтого, рожевого, червоного, фіолетового). Густий орнамент суцільно лягає на весь рукав. При допомозі поверхневих швів на темному тлі нитками світлих тонів виділяються окремі елементи орнаменту.

Композиція рукава у ш а х о в о м у порядку явлала собою ромбічну сітку, яка встеляла всю поверхню нижньої частини рукава. Кожен ромб заповнювався окремими мотивами елементів геометричного або стилізованого рослинного орнаменту. Також орнаментальні мотиви могли розміщуватись в ритмічному повторі паралельно або перпендикулярно до уставки.

Нагрудна частина святкових сорочок мала простіше оздоблення, так як вона закривалася іншими елементами комплексу буковинського костюма (кептарем або цурканкою). Оздоблення нагрудної частини складалося із 2-3 вертикальних пасем, вишитих по обох боках пазухи, два із них (погрудки) переходили через плече на спину. Орнаментація нагрудних смуг складалася із стилізованих рослинних композицій у вигляді листя та квітів. В декотрих вишивках посеред квітів зображували фігурки птахів. В окремих селах прикрашали вишивкою нижній край подолу сорочки. Кінці рукавів та подолів а також пазуху прикрашали смугами мережки „цирки" або гачкували нитками жовтого, зеленого та синього кольорів. Кінці рукавів та пазуху в сорочках-морщанках зарублювали обміточним швом „увиваночка" і стягували на шнурівку. Для зшивання окремих частин сорочки використовували з'єднувальні шви а також мережку „прутик". Сорочки з прямим та скісним рукавом характерні для Буковинського Поділля.

Вишивки Буковинської Гуцульщини багато густіші. Скісні пасма розміщені близько одне до одного, або рукав заповнявся суцільною вишивкою у вигляді сітки. Такі рукави називалися „писаними" і були великою рідкістю. В основному їхніми власниками були заможні люди.

На початку ХХ століття для оздоблення сорочок-хлоп'янок набула популярності вільна композиція орнаментальних мотивів, в основу якої закладено рослинний, здебільшого квітковий, орнамент. Основним елементом виступає „ружа" із листям. Елементи узору складаються із окремих букетів, розміщених вертикальним рядом один над одному, або із одного великого букета, який встеляє рукав та нагрудну частину сорочки. В деяких сорочках нагрудна частина складається із вузьких вертикальних смуг (заплічників), рослинного орнаменту, розміщених по оба боки пазухи, що тягнуться вінком аж на спину. Вишивка в цих сорочках виконана нитками широкої кольорової гами в основному технікою „гладь з настилом", яка побутувала на Буковині. Для надання орнаменту об'ємності для вишивки використовували товсті нитки.