Коли ми намагаємося розумом осягти суть і велич Тараса Шевченка, то щоразу з подивом констатуємо - яка дивна доля випала цьому чоловікові. Доля Світоча і Пророка. Не міг і снити, мережачи геніальні у своїй простоті вірші, ні на пасовищі, ні в академії, ні в засланні, що так багато прихильників та поціновувачів здобуде його вогнисте слово, і що звучатиме воно на всіх континентах!

Вираз «іти до Шевченка» - для українця не порожній звук. Ми йдемо до нього, ми чуємо його через століття, сприймаємо як сучасника. У нього питаємо поради. Йому звіряємося. У його творчості, житті шукаємо необхідних нам відповідей та пояснень.

Любов до Шевченка плекаємо з діда-прадіда. Даємо її своїм дітям, онукам. І маємо надію, що й наші праправнуки будуть жити, горіти цим іменем пророчим.

Весняної пори березня 2010 Школа Українознавства «Рідна школа» міста Чикаго шістдесятий раз гостинно відчинила двері, щоб запросити своїх учнів, батьків, громаду на розмову про Кобзаря, на свято Шевченкового слова.

Це слово приходить до нас у ранньому дитинстві. Завдання вчителя - перетворити шкільні роки на світлу радість зустрічі з творами Генія. Зацікавлення має супроводжувати все: розповідь про життя поета, боротьбу і віру, читання творів, визначення його ролі у світовій літературі. Бо Шевченко - це не тільки те, що вивчається, а й те, чим живуть.

Словом про Тараса Шевченка свято розпочала директор школи, пані Люба Маркевич. Вона побажала учням шанувати, любити й вивчати Шевченка, сприймати його як сучасника і надихатися його багатогранною творчістю.

Щирі напутні слова прозвучали у зверненні до присутніх пані Надії Хойнацької, котра багато років керувала нашою школою. Вона закликала учнів прислухатися душею до віщих Кобзаревих слів.

Виступ школярів розпочали найменші - учні 1-2 класів (учителі п. Надія Ільків, п. Наталія Бонковська, п. Світлана Питель). Заквітчані віночками голівоньки, вишиті сорочечки - ці маленьку артисти біля портрету Кобзаря й самі виглядали живим барвистим віночком! Їх талановитий виступ зустрів у залі щиру підтримку та захоплення.

Наступними читали вірші та виконували пісні на слова Т. Шевченка учні 3-4 класів (учителі п. Галина Сивак, п. Марія Щербюк, п. Михайло Климчак). Треба зазначити, що окрім великих художніх талантів, нашим юним артистам властиве органічне почуття сцени, вони здатні захопити глядачів, зацікавити й отримати нагороду - схвальні оплески.

Виступ учнів 5-6 класів особливо сподобався глядачам (вчителі п. Галина Собешкевич, п. Люба Ковалюк). Знову звучало талановито прочитане слово Кобзаря, а майстерне виконання пісень Настею Бакун та Соломією Фурдас було винагороджене шквалом аплодисментів!

Над музичним супроводом свята працювали учителі музики п. Оксана Чуйко та п. Віра Лесик-Клим. Прозвучало багато пісень на слова Тараса Шевченка. Усі присутні мали ще одніу чудову нагоду переконатися, що учні нашої школи талановиті не лише у слові, а й у пісні.

Другу частину свята розпочали учні 7-8 класів (учитель української літератури п. Богданна Наливайко). Присутні вслухалися в натхненне Шевченкове слово. Магія його незбагненна - ніби не він писав, а сам час водив його рукою. Шевченко врятував народ від німоти, палке слово його підтримувало волю, національне небо! Юні декламатори продемонстрували неабиякі здібності, вкладаючи душу, майстерно передаючи своє розуміння та прочитання безсмертного Кобзаревого слова. І були винагороджені щедрими оплесками вдячних глядачів.

Завершували виступ найстарші учасники свята - учні 9-10 класів (учитель української літератури п. Романа Лабазевич). Глядачам було цікаво довідатися про те, що серед усіх творів, написаних Тарасом Шевченком, є один, перекладений на десятки мов народів світу, пісня-пісень, послання нащадкам. Це - «Заповіт»!

Вірш написаний 25 грудня 1845 року. Шевченко не знав тоді, що ця поезія стане найпопулярнішою та найріднішою піснею, народним гімном. Не думав тоді Тарас ні про славу, ні про почесті, ні про можливу кару за свої сміливі думки. Він просто хотів сказати своєму народові про те, що думав, що відчував. То був його заповіт усім нам! Зразу ж після написання твір блискавично став відомим. Ще не видрукуваний - він поширювався у переписах від руки. Цей геніальний твір Тараса Шевченка перекладено більш ніж на сто мов народів світу. Навіть є таке прислів'я - «Шевченків «Заповіт» облетів цілий світ».У виконанні учнів десятого класу «Заповіт» лунав англійською, французькою, іспанською мовами.

Мелодію «Заповіту», що її знає кожен з нас, написав простий полтавський учитель Гордій Гладкий.

На закінчення свята, за давньою українською традицією, присутні стоячи слухали і співали цей Заповіт Великого Сина Великому Народові!

Приємно, що Школа Українознавства «Рідна школа» м. Чикаго, відколи існує, а минуло майже шість десятків років, не порушує своїх традицій, у її стінах звучить рідне слово, дане нам батьком-матірю, заповідане безсмертним Кобзарем!

Нехай це слово стане посланням любові до наших братів і побратимів, які мають українську землю за свою Вітчизну, люблять і шанують саму пам'ять про неї - і в цьому запорука великої єдності та спільності нашої.