rss
10/29/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Подорожі \ Урядовці і бізнесмени Мозамбіку вірять у силу чаклунів

Мозамбік для більшості українців залишається невідомою країною. Як і, зрештою, Україна для мозамбікців. Колишня португальська колонія, Мозамбік, у 1975 році здобула повну незалежність, проте не скоро стала на ноги, адже до влади прийшли комуністи і країна втягнулася в громадянську війну, яка закінчилася аж у 1992 році. Дотепер Мозамбік залишається однією з найбідніших у світі. На сьогодні 99,66 відсотків населення Мозамбіку - африканцi банту, решта - европейцi, iндуси, китайцi та ін. Мало знають в Україні і про те, що українці та мозамбікці мають давні дружні стосунки. Багато мозамбікців були студентами українських вищих та середніх учбових закладів. Багато спеціалістів з України піднімали країну з руїни. Чимало українських дівчат вийшли заміж за мозамбікців і виїхали туди на постійне проживання. Проте, як живе Мозамбік сьогодні та про інше у розмові з головою Української громади в цій країні Дмитром Яцюком, якому, до речі, нещодавно виповнилося 35 років, з чим його вітаємо.

 

 

Сільська архітектура Мозамбіку

 

Пане Дмитре, якими долями Ви опинилися у Мозамбіку?

Моя мама закінчила Правничий факультет Київського Національного (тоді Державного) Університету ім. Т. Шевченка і в 1988 році переїхала жити у Мозамбік. Вона викладала право у Державному Університеті ім. Едуарду Мондляне, а до того працювала начальником відділу кадрів у компанії, що займалася добуттям корисних копалин. Зараз - Прокурор Республіки Вищої Категорії. Коли мама мінімально влаштувала своє життя, до неї з України переїхав я і мій молодший брат.

Якими були перші враження, коли побачили цю країну?

Ми летіли з України до столиці ПАР - Йоганнесбургу, а звідти машиною вітчима, який нас зустрічав, їхали до Мапуту. Південна Африка була красива, як лялечка (в принципі, я цього і чекав), Нелсон Мандела вже вийшов із в'язниці, але перші багатопартійні вибори ще не відбулися. І тут ми в'їжджаємо до Мозамбіку. У мене було почуття, що приїхав у зону бойових дій... Дорога між кордоном з ПАР та містом Мапуту була розбита вщент (90 км. їхали близько чотирьох години, а під кінець спалили мотор машини через набрану дорогою пилюку), поодинокі ліхтарі у селах розбиті, обабіч дороги тинялися голодні та злиденні діти.... По обидва боки дороги я нарахував понад 200 спалених легкових машин, вантажівок та автобусів, які тут залишились з часів громадянської війни. Час від часу дорогою траплялися патрулі військ ООН, ми дарували солдатам цигарки та запальнички. А тут ще моя мама веде з вітчимом "світську" бесіду: "Мені розповідали, що минулої суботи на тому мосту бандити обстріляли туристів з гранатомету".... Можете собі уявити мої почуття.

 

Title

Д. Яцюк зі співаком Еріком Панні - Пенні

 

Чи не важко було влитися у суспільство, адже Вас оточує чорношкіре населення? Чи вже адаптувалися?

Будь-яке чужинське оточення не є легким для адаптації. Але мені змалечку доводилося багато подорожувати: у 4 роки кілька місяців прожив у Магадані, у п'ять переїхав з міської Латвії у селище під Києвом. Такого роду зміни загартовують людину, роблять її менш вразливою для подразників з боку зовнішнього середовища.

Що Вам подобається у рисах корінних мешканців? І що не сподобалося?

Подобається те, що мозамбікці - люди дуже спокійні і мирні (хоча іноді у своїй поведінці схожі на африканського слона - якщо їх сильно роздратувати, вони здатні на агресію). Люди ставляться один до одного з більшою повагою ніж в Україні. Це навіть порівнювати не можна. Всюди чути: "дякую, вибачте, будь ласка". Не кажу, що нема проявів расизму як з одного, так і з іншого боку, чи просто побутового хамства (цим грішить переважно молодь), але знову-таки, щодо поваги один до одного, Києву дуже далеко до Мапуту.

Дратують злидні людей, якісь постійні схеми. Наприклад, людина з тобою говорить про "високі матерії" і тут раптом: "друже, позич декілька монет на автобус" або таке: "а чи можу я купити собі кокосовий горіх за твої гроші". Дивувало невігластво: "А Україна - це де, у Азії"?

Як чорношкірі мозамбікці ставляться до білого населення? Чи не відчутна дискримінація? Чи виникало у Вас бажання повернутися в Україну?

Ставлення мозамбікців буває різним, в залежності від власного досвіду кожної окремої людини. Хтось залишив своє кохання, скажімо, у Полтаві, і для нього Україна -спогади про щастя. Когось відлупцювали неонацисти у Волгограді чи Москві, така людина з недовірою ставиться до вихідців з колишнього СССР.

Питання про повернення - важке. Бажання повернутися виникало, але в останню чергу через колір шкіри оточуючих. Але я завжди намагаюсь оцінювати особисті якості людей, а не расу чи національність. Маю добрих знайомих африканців, а знаю деяких "земячків - хохлів", від яких волію триматися подалі.

 

Title

Дитячі розваги

 

Цікаво також знати, яким є сьогодні політичне життя Мозамбіку?

На сьогоднішній день у мозамбікському парламенті представлені всього три політичні сили: правляча партія ФРЕЛІМО (Фронт Визволення Мозамбіку), колишня антикомуністична партизанка- РЕНАМО (Мозамбікський Національний Опір) та Мозамбікський Демократичний Рух (МДМ), який можна назвати демократично-ліберальним уламком від РЕНАМО. Інші партії помітної ролі у політичному житті країни не відіграють. Президентом країни на другий термін був обраний кандидат від ФРЕЛІМО- Арманду Еміліу ¥ебуза, який у середині 60-х років навчався військової справи в Україні. Це відбувалося у 165-му Учбовому центрі з підготовки іноземних військових, який знаходився у селищі Перевальне, у 20-ти кілометрах від Сімферополя. Пан ¥ебуза доброзичливо згадує часи свого навчання в Україні, не відкидає можливості відвідати Україну, а також свій колишній учбовий центр, який зараз частково використовується підрозділом 3-ї окремої бригади берегової охорони ВМС України.

Якою мовою спілкуються у Мозамбіку?

Державною мовою Мозамбіку є португальська, якою ведеться офіційна та ділова документація, видаються газети, транслюється державне та приватне телебачення. Африканці спілкуються рідними мовами переважно у неформальному середовищі, у колі своєї родини чи друзів, або коли їдуть у рідне село. Дуже часто впливові політики, бізнесмени, урядовці їздять на батьківщину, до "свого" чаклуна, який, як вони вірять, має контакт з духами їхніх предків, для того, аби отримати допомогу у кар'єрі, бізнесі чи коханні.

У Мозамбіку приблизно 25 "національних мов". У північних провінціях Мозамбіку, Мапуту та Газа, люди переважно розмовляють мовою шангане (шангаан). Я вивчав шангане, але мої знання цієї мови є посередніми. Мозамбікські національні мови - це мови групи банту (хоча сьогодні точиться багато суперечок серед лінгвістів, чи взагалі існує така мовна група). У шангане є слова запозичені з англійської та інших європейських мов: щіпун (виделка - spoon), щітімела (паровик - stummer), мабуку (книги - books) тощо. Запас слів досить великий, хоча у народі часто використовують португальські слова для складних понять, як, наприклад, всесвіт чи комп'ютер, але існують відповідні слова і в шангане.

Ситуація навколо національних мов є такою, що їх життєвий простір суттєво зменшується (молодь здебільшого говорить португальською) і часто, буває, діди для спілкування з онуками потребують допомоги батьків у якості перекладачів, але до вимирання їм далеко. Абетка шангане є португальською з використанням англійських літер k, w, y.

А яку релігію переважно сповідують? Чи дотримуються рідної віри?

За статистикою, близько 30% населення країни є католиками (великі міста та узбережжя півдня країни), 30% є мусульманами (північ країни) та 40% є анімістами, тобто сповідують культ духів предків (центр та сільські райони Мозамбіку).

Який вид мистецтва найбільше поширений у Мозамбіку?

Театр, де через сатиру, гумор, буфонаду актори намагаються донести до глядача дуже серйозні та глибокі речі. Окрім того, у країні роблять плетені вироби з очерету, майстерно вирізають фігурки з дерева, зі слонової кістки, з рога буйвола. На півночі роблять сувеніри зі срібла у афро - арабському стилі. Малюють абстракні картини та батіки. Деякі відомі мозамбікські художники, наприклад Жемусі, навчалися у Київській Художній Академії.

Чи доводилось Вам бути учасником традиційних обрядів мозамбікців?

Коли кілька років тому російське телебачення знімало фільм про мою маму (народилася у Сан-Петербурзі, але є непрямою родичкою поета Павла Тичини), відтак я водив знімальну групу до чаклуна. Той обіцяв, що за 1.000 доларів покаже нам, як люди літають. Зійшлися на тому, що за 200 доларів він просто зробить маленьку "церемонію" для того, аби його власний син краще навчався у школі. У кіно це виглядало дуже автентично.

Цікаво дізнатися, чим живе економіка Мозамбіку? Яка середня зарплата мозамбікця?

До 60% державного бюджету складається з економiчної допомоги, яку надають країни-донори, здебiльшого Європейського Союзу. Останніми роками ця цифра зменшується. Мозамбiк експортує електричну енергiю (з ГЕС Кабора Басса), природний газ (у ПАР), алюмiнiй у брусках (фабрика МОЗАЛ), горiхи кещ'ю, морепродукти. Зараз ведуться переговори з ЄС про експорт до Євросоюзу сiльськогосподарської продукцiї. Мiнiмальна зарплата становить близько 50 доларiв, середня зарплата спецiалiста коливається вiд 300 до до 1500 доларiв.

А чим займається сільське населення?

Сiльським господарством - "виживання", тобто тi продукти, якi люди вирощують гарантують лише те, що їх родини не голодуватимуть.

Де Ви працюєте?

Працюю менеджером у видавництвi, яке спецiалiзується на навчальній лiтературi: шкiльнi пiдручники, словники тощо. Крiм того, читаю лекцiї студентам-"вечiрникам" в одному з приватних унiверситетiв на факультетi туризму. Адже я за освiтою менеджер з туризму. Сьогоднi туризм у Мозамбiку, не зважаючи на свiтову кризу, переживає своєрiдний бум.

 

Title

На березі Індійського океану в столиці країни - Мапуту

 

Де познайомилися з дружиною?

У Мозамбіку. Її батьки жили тут ще до незалежності. Мати- донька колоністів, тато під час колоніальної війни був офіцером у парашутних військах. Моя дружина лише народилася у Лісабоні, але коли їй виповнилось кілька місяців, разом з мамою повернулася у Мозамбік. Спочатку жили у родинному місті Щімойо (колишня Вілла Пері, на кордоні із Зімбабве), на початку 80-х, з розпалом громадянської війни, родина перебралася у Мапуту.

Наскільки широким є знання мозамбікців про державу Україна?

Середній міський житель Мозамбіка знає про Україну небагато, але завжди зможе згадати Андрія Шевченка чи Валерія Лобановського, хтось більш допитливий пригадає братів Кличків чи Руслану. Назагал, Україна стала дійсно відомою завдяки Помаранчевій Революції, люди згадують В. Ющенка (через отруєння), Юлію Тимошенко (через косу), російське "викручування рук" у газових питаннях тощо.

Що б Ви порадили українським дівчатам і жінкам, котрі збираються виходити заміж за мозамбікця і їхати жити до цієї країни?

Дуже добре подумати і зважити всі "за" та "проти". У будь-якому разі перші п'ять років буде дуже важко, кожен день буде хотітися повернутися додому. Потім доля складеться у кого як: хтось звикне до Мозамбіка, когось тут назавжди затримають діти...

 

Title

Д. Яцюк з дружиною на крокодилячій фермі

 

У Ваших спогадах про Україну прочитав, що вже у зрілому віці Ви стали націоналістом. А що Вас до цього спонукало, адже Ви дуже мало мешкали в Україні і навіть тут не народилися?

Назва спогадів: "Як я став українським націоналістом" до певної міри є пародією, жартом, книпами з тих "добродіїв", які знання української мови та повагу до України прирівнюють до українського націоналізму. Добре, що хоч слово "буржуазний" при цьому вже не вживається. Сам себе я вважаю поміркованим патріотом України, просто сучасний стан нашої країни є таким, що декому моя поміркованість здається занадто радикальною. У Мозамбіку є люди, які вважають мене "найбільш націоналістичним українським націоналістом". В Україні націоналісти здебільшого вважають мене "лібералом". Все залежить від того, звідки починати вимірювати патріотизм. Мій особистий взірець патріотизму - це генерал Роман Шухевич, людина, яка цінувала життя українців більше ніж власне і яка загинула, аби не потрапити до рук московського окупанта.

Боснія і Герцеговина: держава контрастів

Три дні у Вірджинії

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com