Україна... Скільки любові і ніжності, ласки й тепла, болю і страждання, зневіри й розчарування в цьому одному слові... Але, як кажуть, Батьківщину, як батька і матір, не вибирають. І «любов до України» - це не тільки патріотичні гасла, мітинги і збори. «Любов до України» - це коли ти поділився шматком хліба з голодним, підтримав матеріально хворого, допоміг немічному пенсіонеру чи подарував краплину щастя бідній сирітці. «Любов'ю до України» переповнені ті, що живуть її радостями і болями, відчувають відповідальність за її майбутнє, яке відображається в дітях. Не зважаючи на те, чи ми з вами живемо в Україні, чи за її межами, роль батьків у вихованні підростаючого покоління залишається незмінною. Бо хто ж, як не ми заспіваємо немовляті колискову, одягнемо сина чи донечку у вишиванку, навчимо молитви, приведемо за руку до української школи. Саме це і є свідченням любові до рідного батьківського краю.
У суботу, 6 березня, учні школи українознавства в Палатайн відзначили 196-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, славного сина України. Діти підготували чудову програму. У цьому велика заслуга учительського колективу, котрий доклав чимало зусиль, щоб свято пройшло на високому рівні. Звичайно ж, не меншим був вклад батьків, бабусь і дідусів. Адже завдяки їх наполегливості й терпінню ми всі слухали прочитані напам'ять невмирущі твори Шевченка «Мені 13-ий минало..», «Думи мої», «Якби мені, мамо, намисто» та інші. А коли учні першого класу декламували вірш «Ми - Тарасові онуки», сльози з'явились на очах багатьох гостей. Всіх порадувала своїм професійним виступом пані Леся Клімченко, що виконала пісні великого Кобзаря акомпануючи собі на бандурі.
о. Михайло Кузьма
Надзвичайно приємно було бачити на святі настоятеля церкви Непорочного Зачаття (м. Палатайн) о. Михайла Кузьму. Хочеться висловити найщиріші слова подяки нашому духовному наставнику за ті безцінні уроки любові до Господа й до ближнього, які школярі запам'ятають на все життя.
Завершилось свято виконанням безсмертного «Заповіту» Шевченка, який співали всі разом - діти, вчителі, батьки і гості. Безумовно, цей день залишиться в пам'яті дітей надовго, і допоможе зберегти зерно любові до рідного краю в душах маленьких українців.
Колектив вчителів Школи українознавства м. Палатайн
Наймолодші школярики
Після закінчення зі словами подяки «за свято» підійшла пані Голяш. Вона та багато її товаришів боролись за волю і незалежність України. І саме завдяки їм ми тут в Америці маємо часточку збереженої і відродженої ними України. Вони знають ціну справжньому патріотизму. І саме тому слова їхньої подяки мають особливу вагу.
І як би не було сьогодні важко на серці від того, що відбувається на Україні, потрібно надіятись, вірити і молитись за світле майбутнє нашої Батьківщини.