Мій приятель із Сербії Джордж Десіч був надто здивований, коли дізнався, що нам вдалося отримати візу до БіГ у Белграді. Раніше він запитував у поліції, на моє прохання, чи це можливо, але йому відповіли, що нереально. Не менш здивованим був і від того, що ми удвох наважилися поїхати до цієї країни, адже БіГ вважають найбільш небезпечною на Балканському півострові. І не тільки через недавні воєнні події і різню, а ще й через те, що там часто викрадають людей, особливо молодих жінок, яких переправляють до Туреччини для нічних клубів. Мабуть тому в БіГ жорсткі вимоги до реєстрації іноземців. Згідно закону іноземець, який прибув до країни, повинен стати на облік у поліції протягом 24 годин з часу перетину кордону.

Не вщухли проблеми і на релігійному грунті, особливо у стосунках мусульман і християн (сербів). Під час громадянської війни мусульмани підривали церкви, а серби - мечеті. Це робилося з метою залякування. Тому ця проблема дотепер під особливим наглядом. Якось у Прняворі я фотографував мечеть. Мій приятель Мілован чекав на мене в автомобілі. Зробивши кілька фотографій у різних ракурсах, повертався до автомобіля. До мене підійшов міліціонер і попросив документи. Я показав паспорт, а приятель Мілован тим часом захищав мене, що, мовляв, то мій гість з України, не бачив мечеті і т. д. Міліціонер на те сказав: "Ви пам'ятаєте, що в нас діялося кілька років тому. Можливо це приїхав терорист, який щось замислив і фотографує для подальшої дії". Але Міловану вдалося переконати служителя закону, що я не маю злих намірів і тоді він повернув паспорт, але сказав більше такого не робити.

Мій приятель із Сербії порекомендував поки що утриматися від поїздки до БіГ, принаймні поодинці, бо колективом трохи безпечніше.

Мусульмани і хорвати, які населяють територію БіГ вважають себе окремою нацією - боснійцями або босняками. Їх думку не поділяють боснійські серби. Відмінністю між ними, насамперед, є релігія - боснійці сповідують іслам, серби - православне християнство, більшість хорватів - католики. Якраз релігія і громадянська війна розділила ці народи на три ворожі табори. Але хорвати більш лояльні до мусульман, бо мають спільного ворога - сербів. Ще однією відмінністю є риси обличчя. Воно є смугляве і видовжене. Але говорити про окрему націю за генетичними ознаками не можна, а тільки за громадянством, бо ж виникає запитання, чому боснійці, а не герцеговинці. Тим більше, що це федерація. Існує також так звана боснійська мова. Насправді, це є сербська мова, перемішана з турецькими та арабськими словами і з м'якою вимовою (у Сербії з твердою), але такою мовою розмовляють мусульмани, а серби намагаються бути лояльними зі своїми співвітчизниками з Великої Сербії. Хорвати і боснійці викоритовують латинський алфавіт, а серби - кирилицю. Також на території БіГ існує майже 30 діалектів, які відображені і на письмі.

Серби з Великої Сербії дуже не люблять боснійців, навіть самих сербів, хоча останні намагаються інтегруватися в сербське суспільство. Складають про них багато анекдотів, зрозуміло - негативних і насмішкуватих. Щось на зразок, як росіяни складають анекдоти про чукчів та якутів.

Не зважаючи на мою негативну уяву про БіГ, можливу небезпеку і небажання приймати іноземців, ця країна милує око своєю природою та архітектурою. Це гірська країна, частина Динарських Альп, з вапняковими ущелинами. Понад дві третини території БіГ займають гірські хребти, найважливіші з них- Боснійські Рудні гори (найвища точка гора Враниця 2107 м.) та Динарське нагір'я (до 1913 м.). В західних гірських районах поширений карст. На півночі вузька смуга низовини річки Сави. Клімат помірно­понтинентальний. Головні ріки- Дріна, Босна, Врбас (праві притоки Сави), Неретва. На півночі (Боснія) поширені ліси з ялини, сосни; для півдня (Герцеґовина) характерні вічнозелені чагарники.

Здивувало мене те, що БіГ чиста і акуратна країна. Скрізь добра асфальтова дорога, прибрані подвір'я, будинки покриті червоною черепицею.

Приятель Обрад, в якого ми гостювали, мешкає біля Прнявора у селі Парамія, що за 10 кілометрів від міста на північний захід. Колись у цьому селі проходив кордон між двома імперіями: Туреччиною і Австро - Угорщиною. Зараз на місці колишнього кордону проходить сільська вулиця, біля якої мешкає пан Обрад.

Незабутнім залишилося враження від цілоденної прогулянки столицею Республіки Сербської - Баня Лукою. Це одне з найкращих міст республіки, розташоване на рівнині, з боків оточене високими горами, а в центрі тече річка Врбас. У місті проживає 200 тисяч населення, в основному серби. На початку 1990 х років про це місто дізнався світ через постійні сутички громадянської війни. Хоча місто не було сильно зруйнованим, але знищено багато пам'ятків історії та архітектури. Сербські ополченці у 1993 році зірвали 16 мечетей, побудованих кілька століть тому. Зараз відбудовують тільки одну з них- "Ферхадіджа".

У перекладі із сербської мови Баня Лука означає "купальня Святого Луки". Це пояснюється розташуванням міста на околиці термальних джерел, які вважаються одними з найкращих на Балканах. Містові уже понад 500 років. 400 з них панували турки, які крім панування прикрасили місто будівлями, зокрема, мечетями. У місті багато православних святинь. Найбільш відомими є церкви Христа Спасителя і Святої Трійці. Центр міста прикрашає Президентський палац. Цінною історичною пам'яткою міста є Турецька фортеця з 16 століття на березі річки Врбас.

Баня Лука більше адміністративне і промислове місто. В економічному розвитку на першому місці стоїть текстильна промисловість, електроніка, шкірно­взуттєва, целюлозно­паперова. Добре розвинено мисливство і риболовля.

В 1969 році місто постраждало від сильного землетрусу. Але після катастрофи було докладено багато зусиль для відбудови і воно знову засяяло в усій красі.

Затишним є містечко Прнявор, яке знаходиться на північний схід від Баня Луки. Його називають "Європа в малому". З найближчими околицями в місті мешкає близько 15000 жителів. Лежить у гарній долині, оточеній невисокими горами. У місті проживає багато різних народів, зокрема, українці. Обличчя цього міста формувалися під впливом багатьох культур, які населяють це місто. Цікаво, що поблизу міста протікає річка Укріна.

БіГ має багато цікавих древніх пам'яток, про які навіть не знають усі її громадяни. Нам пощастило побувати у монастирі "Ступлє", який знаходиться далеко серед гір в селі Віячани на північ від Прнявора. Його побудували православні монахи, ховаючись від турків. Згодом довелося ховатися від комуністів. Вперше згадується у другій половині XV століття як монастир Ліплє. Засновник монастиря невідомий. У монастирі Ступлє (названому на честь святого архангела Михаїла), від середини XV до кінця XVII століття тривало активне монаше життя. До 1994 року про цей монастир знали тільки з історичних джерел. У 17 столітті він був зруйнований під час турецькоавстрійської війни. Лише у 1994 році був віднайдений фундамент і з того часу триває його відновлення.

Монастир Ступлє зареєстрований як пам'ятка культури ІІ категорії у 1994 році і захищений як культурна цінність РС. Поблизу монастиря протікає річка Монастириця, яка вражає свою красою. У середні віки із монастирів Ступлє і Ліплє поширювався релігійний, культурний і просвітницький впливи.

Найбільш важливим для історії є місто Мостар, яке розташоване на річці Неретва. Воно є центром жупанії Герцеговина - Неретва. Назва походить від старого моста (Старимост), яке мало при вході вежі. Вранці 9 листопада 1993 року міст був зруйнований хорватськими підрозділами військової ради під час боснійської війни. Через рік був відновлений.

Добре відоме у БіГ чотирьохтисячне паломницьке місто Міжгір'я, що знаходиться в південнозахідній частині країни, недалеко від кордону з Хорватією. У 1981 році тут об'явилася Богородиця кільком дітям. Її поява повторюється дотепер. На цьому місці зараз є Помісна церква. На честь Діви Марії регулярно проводяться богослужіння. Міжгір'я щорічно відвідує сотні тисяч мирян.

Країна багата на родючі землі. В основному вирощують цитрусові, овочі, виноград, тютюн, подекуди бавовну, видобувають залізну руду, текстиль. В сільському господарстві північних районів важливе значення має тваринництво. В долинах рік вирощують зернові (пшениця, кукурудза, овес, ячмінь) і технічні культури (цукрові буряки, льон). Добре розвинуте садівництво. Щодо виробництва, то за власними спостереженнями можу сказати, що воно перебуває в незадовільному стані. Багато продукції завозиться з Сербії і Хорватії. Принаймні так є в РС. Та водночас в країні відчутна стабільність і добробут. Їх національна валюта "конвертована марка" з часів незалежності є стабільною і утримує один курс. Дві марки дорівнюють приблизно одному американському долару. Проте в Баня Луці я не побачив жодного пункту обміну валют.Поміняти гроші можна тільки в банку, маючи при собі паспорт, вистоюючи у довгій черзі. Щодо зарплат, то вони набагато вищі за українські. Наприклад, вчитель у звичайній школі заробляє майже 400 євро.

Багатою є боснійська національна кухня, яка ввібрала в себе колорит Сходу і Заходу, зокрема, грецької, італійської, турецької, німецької і, зрозуміло, південнослов'янської. У боснійських стравах дуже мало використовується гострих приправ. Зате використовують багато м'яса (яловичина, баранина і свинина), овочів, фруктів, молочних виробів. Можна вважати, що м'ясо і овочі складають основу цієї кухні. М'ясо переважно смажать на відкритому вогні або тушкують. У м'ясних стравах відчувається турецький вплив, а в молочних і зернових - слов'янський. Варення чи смажені страви в основному легкі, адже їх готують не за допомогою смаження, а на воді чи бульйоні. Найбільш поширеною є страва "Чєвапі", яку готують з овечого меленого м'яса з цибулею і запікають в тісті. Подають з помідорами і кислим молоком. Популярною також є страви "боснійський лонас" - печеня з м'яса з добавлянням червоного перцю, капусти, овочів і петрушки, голубці "жапрак", знаменитий шашлик "шиш", печене м'ясо з овочами "хаджийський чевап", тушковане з рисом і овочами м'ясо "джювеч" ("гювеч"), смажене м'ясо на на грилі "гайдук", бурек з м'ясом чи сиром. У БіГ п'ють багато чорної кави, а також чай, молоко і соки.

Рибу і морські продукти їдять менше, оскільки БіГ має невеличкий вихід до Адріатичного моря. Але часто можна зустріти смажену рибу, особливо річкову, гуляш із риби, пироги з рибою і салати. Їдять багато хліба і булок, а також прісний хліб "сомун", схожий на лаваш.

Дуже смачні місцеві десерти, які також мають турецькі впливи: "баклава", "халва", "локум" ("лукум"), "гурабе" із розсипчастого тіста, "суджук" з лісовими горіхами і печиво зі слойоного тіста. Часто зустрічається і слов'янська випічка. Наприклад, пиріг із сиром "гібаница", млинці з різною начинкою, яблучний пиріг з вершками, рулети і різне печиво.

Із алкогольних напоїв популярним є пиво. У БіГ я бачив тільки один сорт боснійського пива "Нектар". Решта привозять із Сербії та інших країн. Улюбленим є легко хмільний напій із проса "буза", "салеп" із диких орхідей (п'ють гарячим), а також традиційні міцні напої ракія - виноградна і фруктова. Смачним є місцеве вино. Найбільш відомі герцеговинські вина "Гангаш" і "Жилавка".

В боснійській музиці відчуваються впливи різних культур, зокрема, турецької, італійської і південнослов'янської. Змішання різних націй і культур утворило своєрідну окрему хвилю цієї музики, яка є дуже мелодійною. Популярними є співак Кемал Монтено (від змішаного італійського і мусульманського подружжя) і естрадна група "Хара мата Харі". Народився у БіГ відомий сербський співак Здравко Чоліч.