Більше десяти років я користуюсь послугами фірми «Міст - Карпати». Так склалася моя доля, що в Америці я другий раз вийшла заміж. З міста Чикаго переїхала у Вісконсин. В Україні мої дорослі діти і внуки. Можливо, для дітей їхня мати має вік, а для матері її дитина на все життя залишається дитиною. Нічим не можна замінити материнську опіку, відчуття вини з тобою лягає спати і зранку прокидається, і тому постійно хочеться дарувати найріднішим тобі людям подарунки. Це не забаганка, а внутрішня потреба. Не злічити тих посилок, які я вислала в Україну через фірму «Міст - Карпати». І важко віднайти найкращі слова вдячності для пана Богдана Бухвака. Саме він впродовж цих років приїжджав у Вісконсин за пакунками. Деколи їх було багато, а деколи невеличкий пакунок терміново потрібно було відправити літаком. Пан Богдан радо відгукувався на кожне моє прохання. Він завжди такий ввічливий, уважний, привітний і щирий заходив в наш будинок. Будучи президентом такої великої фірми і надзвичайно зайнятою людиною, знаходив можливість, щоб поспілкуватись з моїм чоловіком, який останнім часом не виходив з дому. Він вів себе не як президент фірми, а як добрий приятель: розповідав цікаві історії, веселі жарти, привозив нам українські газети. Одного разу він привіз нам український хліб з української пекарні. Під час останньої нашої зустрічі пан Богдан розповів, що їздив до Канади з нагоди двадцятилітнього ювілею корпорації «Міст» і запросив другого лютого відсвяткувати дев'ятнадцяту річницю фірми «Міст - Карпати». Я знайшла змогу і час, щоб приїхати в цей день у Чикаго, адже для мене це була нагода відвідати і своїх давніх приятельок. В дорозі слухала музику, а коли під'їжджала до Чикаго на хвилі 1240 натрапила на російське радіо і випадково почула рекламу, що посилкова фірма «Калина» і «Континенталь» надає послуги, але не співпрацює з «Мостом». Не можу дослівно пригадати зміст реклами, але в ній я відчула великий негатив і антирекламу фірми, якій я так довіряю. Це мене обурило. У Вісконсині я маю свій бізнес. Наскільки мені відомо, американці завжди рекламують ту фірму, яку вони представляють, але не звертаються із закликами не мати справ з іншими фірмами. Я зробила декілька дзвінків до приятельок і відчула занепокоєність. В офісі фірми «Міст - Карпати» було затишно, всі працювали, було багато людей, багато пакунків. На щедрих столах стояли смачні закуски, різні напитки. Всіх так ласкаво пригощали, що і я не відмовилась від запашної кави і тістечок. В атмосферу свята не потрібно було вникати, вона подихом вітру навіювалась з відчинених дверей. Думка про рекламу не виходила з голови. Після привітань, я насмілилась запитати: «Пане Богдане, що за заяви роблять ваші конкуренти на російському радіо? «Ми працюємо, але тільки не з «Мостом».» У відповідь почула: «Це чудово, що вони так стверджують. Корпорація «Міст» на світовому ринку здобула такий авторитет і визнання, що тут не потрібно ніяких виправдань». У розмові президент фірми зізнався, що недавно і він припустився помилки. « Декілька місяців тому, три посилкові фірми об'єдналися, бо мали намір контейнер для відправлення пакунків в Україну формувати в Чикаго. Домовились працювати без посередників, але як виявилося, посередники були в Портленді. Дуже сумно згадувати той короткотривалий час «партнерства», бо навіть собі не можна уявити, з якою непрофесійністю ми зіштовхнулися», - сказав пан Богдан. Ще він сказав, що повністю довірився «партнерам». - В американському бізнесі довіра є основою відносин. Мене поставили до відома, що центральний офіс в Україні розміщується в місті Вінниці. За довідками потрібно було звертатися до Івана, Володимира, Миколи... Прізвищ ніхто ніяких не називав, не відома була й назва фірми й адреса в Україні. Відтак, при потребі неможливо було дізнатися, де перебуває та чи інша посилка. Бандеролі потрібно було забирати в церквах. Раніше офіси розміщувалися в обласних центрах. Для прикладу, офіс знаходився в Тернополі, а тут чомусь треба було їхати до Збаражу. Деякий час не можна було знайти приміщення в Івано-Франківську. Друзі вже самі пропонували послуги, а «партнери» два чи три тижні не могли знайти офіс в такому славнозвісному місті. Коли почали приходити люди зі скаргами в «Міст - Карпати», то вже не важко було зрозуміти, що ми зв'язалися з аматорами, з людьми, які не мають ніякого поняття в цьому бізнесі. Був такий безлад, який важко було б собі уявити і в страшному сні. Ми просили людей звертатися зі скаргами у письмовому вигляді. Не можна було дивитись в очі клієнтам, від сорому не знали куди подітись. Подібних нарікань ніколи не було, а тут посилку не доставили до адресата, викинули на вулиці і старша людина сама змушена була заносити її в будинок. Не дивно, що замість радості - отримала обурення. Було й таке, що пакунки доставляли не за тими адресами, які були написані на них, і випадки, що в посилках замінювали нові речі на вживані. Люди приносили фотографії, на яких було видно пошкоджені речі. Все це задокументовано і зберігається в офісі. За дев'ятнадцять років співпраці з корпорацією «Міст» таких нарікань ніколи не було. Думка, розійтися з «партнерами» була блискавичною. Не обійшлось тут і без погроз та шантажу. Багато посилок було затримано в Україні, і їх спеціально не доставляли до адресатів. Не можна було дізнатися і місця їхнього знаходження. Вийти з цієї неприємної ситуації допомогли працівники українсько-канадського підприємства «Росан» (базової структури корпорації «Міст»). Я особисто дуже вдячний головному митнику «Росану» пану Мирославу Табачину. Фірми «Калина» і «Контенинталь» несли рівно таку ж відповідальність, як і ми, навіть ще більшу, тому що вони безпосередньо контролювали доставку посилок в Україні. Ми з такою радістю повернулися в корпорацію «Міст»! Нам тут теж були дуже раді. Мабуть треба було пройти такий шлях, щоб ще раз зрозуміти, що корпорація «Міст» найнадійніший партнер, і її працівники - надзвичайно кваліфіковані спеціалісти».

Я піймала себе на думці, що для пана Богдана не дуже приємні ці спогади. Він ввічливо відповідав на мої запитання, бо здогадався, що це не просто розмова, і що я беру у нього інтерв'ю. Мені хотілось змінити тему нашої розмови, але і наступне моя запитання стосувалося бізнесу: «Як економічна криза вплинула на роботу фірми?» Мій співрозмовник відповів, що в Америці не помітні якісь суттєві зміни, а в Україні виникають нові проблеми: банкрутують фірми, що займаються авіаперевезеннями, дорожчає пальне... Працівники корпорації роблять все для того, щоб покращити сервіс доставки посилок в Україну. Люди хочуть чути про гарантії, але через світові економічні проблеми їх часом важко давати. Ведуться щоденно нові переговори, підписуються нові договори, все робиться для того, щоб кожний клієнт був задоволений. За плечима довголітній досвід в роботі і найкращий світовий авторитет. Мене зацікавили ціни за фунт ваги, і чи вони покривають видатки в бізнесі. В пана Богдана знову ж таки була своя думка: «Економічна криза сама продиктувала зниження цін, а от конкуренти знижують їх непрофесійно. Це якісь дитячі забавки. Вони знижують ціну на п'ять центів. На посилці людина може заощадити два, три долари. Це звичайно гроші, але, на мою думку, невеликі. І це не може бути причиною, щоб бути роками клієнтом фірми «Міст - Карпати», а потім ставати клієнтом іншої фірми. Кожна людина має право на свій вибір. Але так приємно, коли люди приходять до нас і говорять про вдячність і відданість, про те, що роками висилали пакунки через фірму «Міст - Карпати», і ні за яких обставин ніколи нас не зрадять. Від таких слів хочеться ще краще працювати. Хочу запевнити, що мої працівники надзвичайно відповідальні і що дуже добре знаю про їхні переживання. Думаю, що двадцятилітній ювілей фірми «Міст - Карпати» ми зустрінемо без жодних проблем, єдиною українською родиною».