rss
08/25/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#358

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Вибори і вибір

Прийди 7 лютого на вибори і отримай у подарунок нового Президента!

Пародійна реклама.

 

Коли цей номер часопису потрапить до рук читача, головні оперативні новини будуть йому вже відомі. Отже, зосереджу свою увагу передусім на попередньому аналізі й оцінці другого туру виборів, їх підсумках та післявиборчій ситуації, яка складається у нас на очах. І головне - спробуємо у першому наближенні оцінити той вибір електорату, який маємо на сьогодні.

 

 

 

 

 

 

 Головні силуети країни

 

 Title

Підсумки виборів увечері 7 лютого 2010 року в інформагентстві ІМК коментують (зліва направо) проф. О.Гарань, автор статті та І.Когут, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив. 

 

Фіналісти виборів: ще раз питання для осмислення

 

Підсумки першого туру породили чимало суперечок. Давайте ще раз спробуємо відповісти собі на питання - чому фіналістами другого туру стали саме ці політики - Віктор Янукович та Юія Тимошенко? Що вони несли із собою такого, чого не змогли донести інші учасники першого туру виборів? Наскільки закономірно вони перемогли у першому турі і у чому полягали ці законономірності? Чому вирішально не вплинуло на голосування те, що репутація обох була «розбомблена» чорним піаром? «Недобомбили»? Непереконливо «бомбили»? Може, даремно і бомбили? Чи виборці махнули рукою на компромат і вже давно не звертають уваги на нього?

Просте і водночас вкрай складне питання, яке мучить багатьох в Україні і за її межами може бути сформульовано так: чому виборці України вивели у фінал президентських перегонів саме таких двох кандидатів, які найбільше серед усіх були піддані критиці, чий імідж серед усіх був найбільш суперечливим, а репутація - найбільш неоднозначною?

Чи критики були неправі, чи виборці розучилися бачити явне? Чи недоліки кандидатів були не такими вже і страшними, чи тепер вибирають, незважаючи на гріхи та провини?

 

«У всьому винен Ющенко»

Таку фразу можна було часто почути від тих, хто не підтримував обох фіналістів, включно з ними і лівих (вкупі з технічними кандидатами), а натомість симпатизував комусь із чотирьох, хто, на їхню думку, міг би зайняти місце Ющенка у політиці. Пробуючи відповісти собі на питання, чому не пройшов їхній кандидат - чи Тигіпко, чи Яценюк більшою мірою, Тягнибок чи Гриценко меншою мірою, люди приходили до висновку, що за минулі 5 років своєю діяльністю, поведінкою, позицією та риторикою Віктор Ющенко зробив усе можливе, щоб і самому провалитися, і провалити усіх, кого з більшою, чи меншою натяжкою можна було б вважати якщо не національно свідомим, то, принайні, не антиукраїнськи налаштованим політиком. Отож, коли Ющенко розпочав свою рекламну кампанію під вкрай невдалим гаслом «Ми здобули», тут же отримав нищівну оцінку свого основного «здобутку» - виведення у фінал тих, хто ще 5 років тому поступався йому у рейтингу. Ці обоє, яких Ющенко відкрито називає антиукраїнськими проектами, тепер залишили далеко позаду і його,й інших, а головне - були далеко завжди не переконливими у своїх поглядах для багатьох патріотів України. Тепер ці «здобутки» Ющенка розігрують українську корону, а колишній король перетворився на тінь і троном поступився без бою. То чи є його провина перед Україною у такому фіналі?

 

 Title

Два основних «здобутки» Ющенка у доброму гуморі

 

Дороговкази на політичному бездоріжжі

Обидва кандидати вели масовані рекламні кампанії, але їх спрямованість була різною. Янукович сполучав особистісний фактор (гасло «Почую кожного» підкреслювало його персональну увагу до потреб виборців) з соціальним (друге його ключове рекламне гасло «Україна для людей»). Тимошенко ж з її високою самооцінкою акцентувала увагу на собі (гасло «Вона» у різних варіантах), персоніфікуючи усю свою кампанію.

 

 Title

Згуртовані «люди Януковича» та атлетична самотня Юля на іронічних контрбіллбордах

 

Так вони і відбилися у свідомості виборців - лідер партії регіонів, за яким могутньо суне його солідний фінансово-політичний клан і лідерка БЮТу, за якою нікого так і не розгледіли громадяни - бо серйозні люди її клану не «світилися», а несерйозних відповідно і сприймали. Високопосадові бютівці О.Турчинов, М.Томенко і деякі інші бували на виду, але погоди в умовах одновладдя лідерки зробити не могли.

Тому і вкарбувалося у підсвідомість - обираючи Юлію Тимошенко, люди обирали яскраву самодостатню індивідуальність, яка одноосібно втілює та чітко «шикує» свою політично-бізнесову силу; обираючи Януковича - обирали цілу команду, провідники якої на кшталт М.Азарова, Ю.Бойка, А.Клюєва відчутно підпирали Януковича, а такі, як Р.Ахметов, чи Д.Фірташ багато що й вирішували та визначали, так що про «шикування» відносно подібних постатей мови там не йде, а інколи можна почути, що все навпаки - саме закулісні діячі спонсорують та рухають нагору Януковича. Тому й народилася жартівлива приказка: «ВОНА працює, ВІН відпрацьовує»... Сама ж розгнівана Тимошенко сьогодні заявила: «Це не лідер, не кандидат у президенти, не політик. Це ставленик української олігархії, маріонетка, через яку вони хочуть далі забрати в держави всі стратегічні об`єкти». Справедливості ради треба сказати, що її олігархи хочуть того ж самого Політичним дороговказом Януковича був вектор на стабілізацію економіки та російський фактор - вирівнювання стосунків із північним сусідом, оптимізація газового питання через створення тристороннього газового консорціуму «Росія-Україна-Європа», підтримка російської мови, відхід від українізації по Ющенку у культурі та історії тощо.

Політичний дороговказ Тимошенко видався громадськості більш суперечливим. З одного боку вона довго називала себе продовжувачкою ідей Майдану, а з іншого боку не соромилася на соціально-популістських гасел та обіцянок, у серпні 2008 на противагу Ющенку не підтримала Саакашвілі у війні з Росією, а перед першим туром звернулася до керівника Грузії за двотисячним десантом «спостерігачів» для Сходу і півдня. При цьому вона підкреслено наголошувала на своїх стосунках з Путіним і активно прагнула завоювати позиції серед керівників європейських країн, промовчала стосовно нагородження Бандери, але у Криму відмовилася говорити російською. Тобто електоральне ядро Януковича склало 35% електорату, до якого у другому турі «примкнуло» ще приблизно 14% «ситуативних» прихильників. Електоральне ядро Юлії Тимошенко склало 25%, до якого у другому турі примкнуло ще майже стільки ж - 21%.

 

 Title

Примкнути, чи ні, і до кого?

 

До Януковича примкнули у другому турі переважно ті, хто не стільки підтримав лідера ПР, скільки не хотів лідерки БЮТ. До Тимошенко навпаки - примкнули переважно ті, кому не хотілося перемоги Януковича.

Таким чином, Юлія Тимошенко програла Януковичу передовсім у обсязі свого твердого електорату - на цілих 10%. Ось корені її поразки у другому турі, бо ситуативні прихильники є справою ненадійною - сьогодні вони підтримують, а завтра відвернуться, чи просто полінуються прийти до дільниць.

 

Останні оригінальні спроби переконати чи привернути

Окрім описаних мною у минулому числі тижневика спроб примножити ряди прихильників, зверну увагу читачів на ось такі оригінальні засоби. Так, наприклад, з'явилася «інструкція» для неуважних, чи слабкобачучих виборців - замаскована під оголошення Центрвиборчкому пам'ятка не виборчої, а «виборничої» комісії:

 

Title 

 

Читачі легко здогадаються, що обидві позначки однаково примножують голоси Юлії Тимошенко. Розрахунок на те, що довірливий виборець, який хотів би проголосувати проти Юлії, у підсумку ставить свій хрестик, якого комісія зараховує не «проти», а, звичайно, «за», оскільки тип позначка не обмежується якимось зразком. Став хоч хрестик, хоч «галочку» - ти проголосував тим самим «за». Хто автор цього жарту і чи є це жартом - неважко здогадатися.

Інші «жартівники» придумали прогнозно жорстке оголошення, у стилі торгівельної акції:

 

Title 

 

Були й такі, які не прихилялися до жодного кандидата - виборці із твердих електоральних ядер» Ющенка, Тигіпка, Яценюка, Тягнибока, Гриценка. Вони оформили також у стилі виборчого бюлетеню свою позицію, прочитайте її уважно:

 

 Title

 

І саме цей програмний «бюлетень» логічно притводить нас до теми «відказників», які відмовили у довірі обом кандидатам. Хто ці люди і чому вони проголосували проти всіх?

 

Справжні «противсіхи»

Тут я зовсім не маю на увазі гротескного технічного кандидата Василя Противсіх, який балотувався у першому турі. Він вартий уваги тільки як приклад своєрідної чорної політтехнології, яка певним чином виконала покладену на неї функцію.

Власне мова про серйозних, зрілих, політично та ідейно переконаних виборців, яких не змогли вмовити проголосувати за когось із двох, навіть, як за «менше зло». Не секрет, що з обох сторін згуртувалися групи виборців, які проголосували за свого кандидата, як то кажуть, скріпивши серце, змушено. А дехто відмовився так вчиняти.

Чому не проголосували такі, наприклад, за Януковича? Тому, що не змогли змиритися з тим, що державу очолить людина з кримінальним минулим, (хоча із офіційно знятими судимостями), до того ж з недостатнім освітньо-культурним рівнем.

Чому не проголосували такі за Тимошенко? Тому, що не змогли змиритися з тим, що державу очолить людина, яка також має сумнівні епізоди у минулому, пов'язані з Павлом Лазаренком, ЄЕСУ, кримінальною справою проти неї у Москві, яка надто часто і різко коливалась у своїй позиції і не підтвердила якесь однозначне політичне обличчя на сьогодні.

Це якщо дуже коротко. Для багатьох приведені аргументи є недостатніми, тому вони говорять так: «Ось дивіться, «чистоплюї» і привели до влади Януковича. Їм, бачте, Тимошенко була недостатньо послідовна і надто популістична у неймовірних та нереальних обіцянках. Зате тепер матимете «конкретних пацанів».

Багатьом читачам, напевне, буде цікавою позиція так званої партії ОУН (не плутати з організацією ОУН). 21 січня вони оприлюднили заяву, фрагменти з якої подаю:

«Політична партія "Організації Українських Націоналістів" закликає виборців у другому турі виборів Президента України голосувати "проти всіх". Автори документу застерігають "всю українську патріотичну громадськість, передусім галичан, які вважають себе П`ємонтом українського національного відродження, від того антиукраїнського вибору, який нав`язують нам клановоолігархічні та космополітичні кола". Політпартія "ОУН" відзначає, що, "вивівши у другий тур виборів двох однакових, проросійських кандидатів, українським патріотам нав`язують Юлію ТИМОШЕНКО як "менше зло". Пригадуємо, що під час президентських виборів 1999 року до другого туру було також виведено двох проросійських кандидатів - Петра СИМОНЕНКА і Леоніда КУЧМУ, і тоді Галичани "проковтнули наживку російських політтехнологів" і масово (понад 90%) проголосували за Леоніда КУЧМУ. А вже за рік так само масово виходили на масові акції "Україна без Кучми!". "Чи ми знову проявимо політичну короткозорість, піддамося обману і самообману, "клюнемо" на хитру лисицю у вишиваній сорочці, за душею якої немає нічого українського?". Політпартія "ОУН" зазначає, що "свого часу наш славний попередник, провідник ОУН, Герой України Степан Бандера вів боротьбу проти двох ворогів - нацистів Гітлера і комуно-більшовиків Сталіна. Він не шукав, де менше зло. Тому сьогодні маємо брати з нього приклад і не підтримувати жодного кандидата на виборах, які відбудуться 7 лютого". Як відзначається в документі, "кажуть, якщо голосувати проти двох кандидатів, то Ваш голос піде ЯНУКОВИЧУ. Це нахабна брехня, яка втокмачується в голови українців надісланими ПУТІНИМ в Україну політтехнологами". На думку голови політичної партії "ОУН" Віталія ЦАПОВИЧА, "голосуючи проти обох кандидатів у другому турі виборів, ви голосуєте за справді самостійну і соборну Українську державу, проти всіх її ворогів, запроданців і українофобів. Це єдино правильна, бандерівська позиція".

Підкреслю, що івано-франківська організація партії «Свобода» назвала Цаповича провокатором і заперечила його, як і партії ОУН (вУ) «бандерівськість». Як би то не було, значення має не стільки авторство Цаповича, скільки те, що подібно думали багато хто, у тому числі і прихильники Ющенка, Тигіпка, Яценюка, Грищенка, та й самого Тягнибока, тому і принципово не голосували у другому турі ні за кого.

Чи спрацювали подібні на Януковича? Якщо врахувати, що Юлії Тимошенко не вистачило тих самих п'яти відсотків, які проголосували проти всіх, то так, спрацювали.

Чи повинні були вони, незважаючи ні на які незгоди з Юлією Тимошенко, проголосувати за неї. Повинні? Тільки заради того, щоб при владі виявився не Янукович, а вона?

Ось тут і постає болюча для багатьох проблема ідейно-політичної безвідповідальності українського політика. Якщо б кожен раз ось такі «5 чи більше відсотків» голосували «за» непослідовного політика, той (чи та) могли б завжди вчиняти будь-які зигзаги своєї поведінки та позиції, твердо знаючи: нікуди виборці не дінуться, проголосують за мене, хоча б і як за «менше зло».

А коли знаходяться такі, які принципово не хочуть голосувати за політика, що підірвав до себе довіру, то може така відмова у підтримці стане цьому політику гірким уроком?

Чесно кажучи, сумніваюсь. Щось не віриться мені, що Юлія Тимошенко, наприклад, хоча б у чомусь вважатиме себе неправою і перегляне свою поведінку. Вона відноситься до тих особистостей, які вважають, що то всі інші йдуть не в ногу з нею. Визнати, що це вона йде не в ногу - подібного психотипу люди ніколи не згодяться.

З іншого боку якийсь національно-демократичний читач може спитати - чи не завелика ціна такого «уроку» - коли через не підтримку п'яти відсотків отих самих принципових виборців прийшов до влади - і, можливо, надовго, - Янукович з усією ПР - хіба це краще?

І тут передовсім мова піде про головного такого «чистоплюйського» чи, навпаки - принципового - політика Віктора Ющенка.

 

Зрадник чи порадник?

 

 Title

На тлі картини «Поцілунок Іуди»

 

Історія стосунків Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко ще чекає свого детального аналізу та оприлюднення багатьох фактів. Маючи свою думку на цей рахунок, зазначу, що хотів би знати деякі принципово важливі відповіді на ключові питання їхніх політичних та людських стосунків. Але не буду зараз їх перераховувати, не час.

Важливим є фінал цих стосунків станом на лютий 2010 року. А фінал цей вкрай драматичний і для них обох, і для їх політичних команд і для усього колишнього та теперішнього помаранчевого електорату, до якого належить переважна більшість наших читачів. Він порадив своїм виборцям голосувати проти обох. Вона сказала, що це зрада.

Хто кого зрадив насправді, коли і в чому саме?

Послухаєш Віктора Ющенка - Тимошенко винна в усьому. Послухаєш Юлію Тимошенко - винен в усьому Ющенко. Переконаний, що провина лежить на них обох, бо у вирішальний момент новітньої історії України вони виявилися не на висоті своєї історичної відповідальності перед народом і Україною, тією демократичною, соборною, незалежною, справжньою, яку у 2004 році на Майдані перед лицем країни та світу обіцяли побудувати.

Ющенко загрався у церемоніальні ритуали, випустивши із рук державне кермо. Тимошенко загралась у перебирання на себе влади, випустивши з поля зору національні інтереси. Їм треба було зупинитися ще у 2005, у крайньому випадку - в 2007 році на останніх за рахунком дострокових виборах до Верховної Ради. Тоді виборці та доля дали їм останній шанс на об'єднання та повернення довіри людей. Якби Президент Ющенко з такою енергією будував державу, викривав та знешкоджував антидержавників та корупціонерів, як він викривав останні 2 роки висунуту ним самим свою Прем'єрку, то політичне поле на сьогодні було б значно розчищене. Якби Тимошенко з такою ж залізною наполегливістю будувала українську економіку та підривала позиції антиукраїнських олігархів, як вона підривала позиції чинного глави держави -поле було очищене вдвічі.

Самолюбування Ющенка та самореклама Тимошенко зіграли з ними дуже злий жарт.

А миритися перед другим туром їм не дозволили справжні льодові тороси взаємних образ та непорозумінь, які настільки виросли останніми роками, що утворили льодовики взаємної ненависті та презирства. Як тут помиришся, тим більше - протягнеш руку підтримки?

 

Title 

 

Поки вони з останніх сил чубилися, політичне сонце 7 лютого зійшло для іншого.

 

День голосування 7 лютого 2010 року

В цілому цей день пройшов, як зазвичай на всіх вітчизняних виборах. Спочатку активніше голосували Схід та Південь, під вечір, повернувшись з церков та попоравши вдома, підтягнувся і Захід з Центром. Явка виборців, ОСОБЛИВО З УРАХУВАННЯМ ХОЛОДУ, СНІГУ ТА ОЖЕЛЕДИЦІ НА ДОРОГАХ, була хорошою - під 70%. Поодинокі повідомлення свідчили, що то там, то тут відбуваються якісь порушення, проте серйозних скандалів не було. О 20-й годині оголосили підсумки шести екзит-полів (сьомий в останній момент вирішили чомусь не проводити). Їх результати були ось такими:

 

 Title

Цього вечора я з донькою Лесею, студенткою-третьокурсницею Інституту журналістики, їздив, як завжди по прес-центрах кандидатів. У розкішному готелі, де містився штаб Януковича, усе було жвавим, щопівгодини проводилися брифінги, на екрани постійно виводилася відеоінформація - і цифри і сюжети. У не менш розкішному готелі через площу, де містився прес-центр Тимошенко було вражаюче нудно. Просидівши там годину(!), ми бачили перед собою тільки порожню сцену, на екрани була виведена тільки заставка про вибори 2010 із гаслом «Юлія Тимошенко наш Президент». Ніхто нічого не оголошував, ніхто нічого не знав. Так що нам відносно пощастило, коли перед самим відходом раптом у залі з'явилася Прем'єрка. Вона стрімко зійшла на сцену коротко повідомила, що буде боротися за кожен протокол на кожній дільниці, за кожен голос і, не відповідаючи на жодне питання, швидко покинула сцену.

 

 Title

Ю.Тимошенко 7 лютого 2010 року,21 година, прес-центр

 

Той, хто пам'ятає вибори-2004, коли пустому прес-центру Януковича контрастував киплячий прес-центр Ющенка, зрозуміє, що і без оголошення підсумків видно було - хто виграє, а хто програє.

Поки опрацьовувалися протоколи і виводилися попередні підрахунки, стали поступово наростати голоси спостерігачів, які один за одним говорили, що у цілому вибори пройшли демократично. Цю оцінку разом з неостаточними цифрами помістили навіть і у іронічний колаж, який оперативно вийшов на тему знаменитої репліки Юлії Володимирівни в телестудії.

 

Title 

 

 

Оцінка США

Оскільки наш часопис видається у Америці, читачам, напевне, буде цікаво ознайомитися із заявою Посольства США в Україні:

Заява Посольства США щодо президентських виборів в Україні

Сполучені Штати схвально ставляться до того, як український народ провів 7 лютого другий тур президентських виборів, які за попередніми висновками отримали позитивну оцінку міжнародних спостерігачів.

На цих виборах була можливість обирати серед чималої кількості кандидатів у спокійній атмосфері, і ЗМІ вільно могли висвітлювати вибори. Ми вітаємо той факт, що явка виборців була високою. Проведення і першого і другого турів виборів засвідчило, що зроблено ще один крок у напрямку зміцнення української демократії.

Якщо врахувати, що перед цим Держсекретар США Гілларі Клінтон виступила у Парижі з промовою про європейську безпеку і сказала: "Ми - з народом України, який наступного тижня обиратиме свого нового президента, що є важливим кроком на шляху України до демократії, стабільності й інтеграції в Європу", то можна резюмувати - у цілому США, а також Європа і світ українські вибори визнали і тим значною мірою допомогли легітимізувати їх підсумки.

Вітчизняні ж гумористи «прийняли пас» від Америки і миттєво відповіли їй ще одним колажем:

 

 Title

 

Нашим американським читачам легше судити, наскільки Янукович-старший є схожим на Буша-молодшого, але, принаймні, свою серію «бушизмів» Віктор Федорович розпочав уже давно. Бушу це не завадило увійти у історію. Чи завадить Януковичу?

Якщо ж серйозно, то відзначимо і привітання від Росії. Президент Д.Медведєв був обережним і телефоном привітав Януковича не з перемогою, а «з завершенням виборчої кампанії, яка отримала високу оцінку міжнародних спостерігачів та успіхом на виборах Президента». Спеціальним посланням привітав Януковича також Патріарх Московський і всія Руси Кирилл.

Тут же народився анекдот: пам'ятаючи про своє передчасне вітання Януковичу з перемогою у 2004 році, цього разу Путін проявив обережність і надіслав йому зашифровану вітальну телеграму: «Шахтар - чемпіон»! (Сподіваюся, усі читачі знають, що «Шахтар» є донецькою командою, яку очолює президент клубу Р.Ахметов).

Іншим анекдотом меланхолійно було зафіксовано факт: «Цікаво, що згідно календаря Масляна для всіх 7 лютого тільки почалася, а у Тимошенко закінчилася».

І, хоча Тимошенко продовжує наполягати, що подасть до суду, загальна думка така: це їй мало що дасть. Країна починає звикати до факту обрання нового Президента, що й зафіксували ще одним анекдотом: «Льоня, Льоня, Вітя, Вітя... Історія України стає передбачуваною».

Хтось із читачів може дорікнути - тут такі серйозні справи, не до анекдотів і пародійних колажів. А я на це відповім давнім афоризмом: «Світ вижив тому, що сміявся».

Ми ще не раз матимемо нагоду серйозно проаналізувати підсумки президентської кампанії та поствиборчу ситуацію в Україні. Думати є про що. Проте і забувати, що за переможця віддали свої голоси 12,5 мільйонів громадян України - не варто.

Ось результат на момент відсилки статті у редакцію:

 

Результати голосування
по Україні

Повторне голосування виборів Президента  України 07 лютого 2010 року

 

Повторне голосування виборів Президента України 07.02.2010

 Title

В Україні перевага Януковича зафіксована. За кордоном - навпаки, помітна перевага Тимошенко:

 

Результати голосування
по закордонному виборчому округу

Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року

Повторне голосування виборів Президента України 07.02.2010

Title

Це означає, окрім іншого, таке: закордонним українцям треба буде вирішувати для себе питання прийняття нової влади та налагоджування стосунків з новим Президентом України, а йому - відповідно зі світовою українською діаспорою. Досі обидві сторони у гарячій дружбі помічені не були.

А поки що Янукович уже вмостився у потязі, який несе його та Україну у майбутнє. Суперниця ще пробує наздогнати та розвернути потяг у протилежному напрямку.

 

Title 

Потяг пішов?...

 

Київ, 9 лютого 2010 року. Світлина автора.

 Адреса для відгуків та спілкування: [email protected]

 

Фото Лесі Рибаченко

Демократія побудована на бідності

Як царя вибирають

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com