Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав. От раз і випав йому з неба камінь - у пудів вісім. Він було все грається тим каменем: причепить до батога та як кине угору, а сам спати ляже на цілий день: прокинеться - аж і камінь летить, та як упаде, то так було в землю і вгрузне. А то візьме покине серед степу сіряк, тим каменем навалить, то хай там три чоловіки або і більше, а не візьмуть. Мати було його лає:

- Що ти ото тягаєшся з тою каменюкою? Ще підірвешся!

А йому й байдуже: котить собі та й котить той камінь. От до того царя, що в його царстві той чабанець був, та став підступати змій: пудів по тридцять каміння перевертає, кидає та палац собі будує і вимагає, щоб той цар за його свою дочку оддав. Цар перелякавсь, давай засилати гінців по царству, чи не найдеться де такий богатир, щоб того змія знищив. Шукали-шукали, не знаходиться. А той чабанець почув та й похваливсь:

- Я б того змія, - каже, - батогом забив.

Люди взяли й донесли те цареві у вуха, той і звелів, щоб чабанець прийшов. От приступив він до царя, цар подививсь, що він такий малий, та й каже:

- Що ти кажеш! Ти ще такий малий! А він, звісно, хлоп'я:

- Нічого, - каже. То й дає йому цар два полки солдатів (полк співаків і полк музик). Чабанець вийшов до тих солдатів та як скомандував, то неначе він років двадцять у війську служив. Тоді цар тільки руками сплеснув. От, не доходячи трохи до того змія, кидає чабанець свої полки.

- Дивіться ж,- каже, - як із змієвого палацу дим піде, то я його побив, а як піде полум'я, то він мене. Покинув те військо, а сам і пішов. А змій та такий був дужий, що за гони до себе не підпускає, так усе вогнем і спопеляє. От як забачив змій чабанця, зараз дмухнув. Аж ні, той і не зворухнеться.

- Ну, - питає, - за чим, хлопче-молодче, прийшов? Чи будемо битися, чи миритися?

- Не з тим іду, щоб миритися, а з тим, щоб битися. Змій йому й каже:

- Та ти ще три роки погуляй, а тоді й приходь.

- Ні, - каже, - я вже гуляв.

- А чим ти, - питає змій, - мене будеш бити?

- А оцим батогом.

А в його до батога та камінь на кінці прив'язаний.

- Ну, - каже змій, - бий мене!

- Ні, бий ти мене попереду. А в змія меч на три сажні залізний, як ударить він чабанця ним, так меч на шматки і розскочивсь.

- Держись же, - каже чабанець, - тепер я тебе ударю.

Як шмагоне його тим камінцем, - змій тут і розпластавсь, і дим пішов.

Тут військо таке раде, музики грають, співаки співають, цар чабанця стрічає, бере зараз під руку, веде до себе. За скільки там літ оддав цар за нього дочку, побудував їм палац, живуть вони собі. А інші царі почали казати, що як так свою рідну дочку та оддати за чабана! Цар уже і сам жалкує і засилає скрізь гінців, чи не знайдеться де такий богатир, щоб того чабанця міг убити. Скоро й знайшлось двоє. От спорядили їх, і пішли вони до того чабанця, а він сидить за столом, книжку читає і зачув уже, що це до його битися йдуть. Прийшли, він і питає:

- З чим прийшли? Чи будемо битися, чи миритися?

- Авжеж, - кажуть, - що битися.

От один як ударить через ліве плече, так меч і розскочивсь. А другий як ударить навхрест через праве плече - тільки сорочку перерубав. Тоді чабанець устав, узяв їх обох, як здавив докупи, так кістки з них і посипались. І так йому досадно на царя стало, пішов він до нього і не величає, а прямо каже: - Таке і тобі буде! Тоді і годі цар його чіпати.

ВІРШОВАНІ ЗАГАДКИ

Швидкий, як вітер. Взимку - білий.

Живе в лісах та на ланах.

Як сніг зійде, так стане - сірий.

Не їсть ні звірів, ні комах.

Боїться він вовків, лисиць,

Собак мисливських та рушниць.

Задовгі вуха, хвостик куций...

Очима косить, накінець...

То хто ж це? ........ - стрибунець!

З тобою поруч я весь час.

Береш мене у двір і в клас.

Зі мною можеш ти пограти,

а можеш щось порахувати,

як хочеш - сфотографувати,

із ким завгодно розмовляти...

Як схочеш музику послухать -

Надінь навушники на вуха,

І я тоді тобі заграю і навіть

дещо заспіваю.

До тебе голосом звертаюсь,

а зветься голос мій - "рінгтон".

Хто я? ......... телефон.

Живе на вулиці чи в хаті.

Уміє він охороняти.

Уміє гратися, дружити,

Хазяїна довік любити.

Вологий ніс, чотири лапи.

Котів він любить поганяти.

Веселий, добрий, забіяка.

Хто кращий друг людей?

.............!

Покривало біле-біле

Землю геть усю укрило.

В біле всі дерева вбрані,

Віз замінено на сані.

На святого Миколая вже чекає дітвора.

Люди радісні, веселі

Його стрінуть у оселі.

Як же зветься ця пора?

Холодно і білий сніг,

І Різдво, і Новий рік...

Вже здогадуюсь сама -

Це прийшла до нас ...!

Уночі він блискавично

Виникає на подвір'ї.

На курей полює звично -

Залишає тільки пір'я.

Невеличкий, і стрункий,

Витончений і швидкий,

Захищаючись, одразу

Запах видає бридкий.

Відгадайте, що за звір?

То підступний, хижий ...!

ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ВЧИТЕЛІВ

1. По-перше поясніть діткам, що соборність - це єдність. Тобто свято соборності - це свято єдиної України, яка є зараз. Розкажіть, що Україна складається з 24-ох областей та Автономної Республіки Крим. І все це - наша рідна земля, на якій ми живемо і маємо дякувати за це Богу. Пам'ятайте, що патріотичне виховання важливо починати з наймолодшого віку.

2. Потрібно пояснити діткам, що "разом" краще, ніж "окремо" чи "самому". Спробуємо пояснити їм це на прикладах! Перший з них - конкурс "перетягування канату". Попросіть вийти до канату спершу одного учня і нехай він перетягує канат. Звичайно він цього зробити не зможе. Отже навіть для цієї нехитрої справи потрібно принаймні двоє. Нехай вийде другий учень і розпочнеться конкурс. Неважливо хто виграє - головне показати ще одну істину - чим більше тим краще! Отже після того, як двоє закінчать конкурс, попросіть приєднатися до конкурсу весь клас. Цим прикладом ви дасте діткам фізично відчути перевагу більшості і згуртованості.

3. Візьміть два однакових по об'єму відра. Одне наповніть водою та поставте в один куток класу, а інше, порожнє, в протилежний куток. Дайте одному учневі одну чашечку і попросіть якомога швидше заповнити порожнє відро водою, зачерпуючи воду з повного відра. За командою засікайте час. Звичайно після 1єї-2ох хвилин зупиніть учасника. Після цього почніть конкурс з початку, але іншим чином. Нехай той учень, що вже набігався, стоїть біля порожнього відра. До повного ж - вибудуйте ланцюг з інших учнів. Поставте потрібну кількість чашок біля повного відра і за командою почніть конкурс. Але тепер чашку наповнюватиме учень біля повного відра і передаватиме чашки по ланцюжку з дітей до того, хто стоїть біля порожнього. Чекати поки до останнього дійде одна чашка не потрібно. Нехай чашки наповнюються постійно і постійно передаються. Як пройдуть одна чи дві хвилини зупиніть дітей. Дайте подивитись скільки води їм разом вдалося набрати за той самий час, що робив один.

4. На останок цікавий конкурс-фокус. Він покаже, що разом можна створювати навіть дива! Для цього потрібно 4 стільці і 4 учні. Поставте стільці квадратом (так, щоб спинки стільців були ззовні). Нехай учні сядуть на стільці так, щоб спинка стільця у кожного була праворуч. Тримаючи ніжки разом, нехай учні ляжуть - вийде так, що голова кожного лежатиме на колінах іншого. Потім попросіть, щоб учні тримали ноги зігнутими (такими, як зараз, коли знаходяться на стільці) і прибирайте стільці по одному. Фокус полягає в тому, що прибравши всі стільці, дітки не впадуть, а триматимуться у такому ж положенні без стільців! Якщо ви зрозумієте принцип - можна зробити таке коло з усіх дітей класу. Головне, щоб голова одного лежала на колінах того, що позаду. І так по колу. Проста фізика і фокус водночас!!! А головне і це покаже діткам, що соборність - це те, чим дійсно варто пишатися і шанувати.

КОМІКСИ