Святом Хрещення закінчуються Різдвяні свята, які тривають з 7 по 19 січня. Згідно з біблійною розповіддю Христос був охрещений у водах річки Йордан, що і дало другу, народну, назву свята.

Завершальним акордом різдвяно-новорічних свят є Голодна кутя, голодний Святвечір чи друга Вілія, що припадає на 18 січня. Ввечері в церквах робили відправу і святили "вечірню воду", яка вважалася значно кориснішою ніж "йорданська". Хрещенською водою лікують рани, вона допомагає відвернути будь-яке лихо. Повернувшись з відправи, господар робив з кількох колосків чи цілющих трав кропило, наповнював миску свяченою водою і окропляв разом з сином все господарство, хату: двері, віконці, мисник. Тоді у Вашому домі буде лад та спокій.

Вся родина, як і перед Різдвом збирається за столом. До столу подаються лише пісні страви і готується голодна, або ж Бідна кутя. Як і годилося, вечірню трапезу починали і завершували кутею.

Весь день напередодні Водохреща не можна нічого їсти, бо суворий піст.

Що стосується обрядів, то в різних регіонах України вони дещо відрізняються один від одного. Так в одних випадках Дідуха спалювали на Маланку, або вночі чи вранці Нового року - в інших - частину обрядового снопа тримали до Голодної куті, і як тільки темніло, виносили надвір і спалювали, "щоб тамний дух накликав весну".

Декуди на Голодну кутю виконували цікавий обряд, який має назву "Вигнання куті". Суть його полягає в тому, що потрібно взяти горщик де варилась кутя і розбити його об ворота, при цьому примовляючи: "Геть, кутя, з покутя!". В деяких регіонах України, в основному на Заході, в цей день щедрували.

В ніч на Водохрещі тварини можуть розмовляти людською мовою, але прислухатись до їх розмови не потрібно, бо як правило це не віщує нічого доброго.

Кажуть що вода, сніг у цю ніч дуже помічні, зцілюють різні недуги, а вода зберігається в посудині роками. А ще спостерігали: якщо блищать зірки - на врожай зернових; якщо повний місяць - до весняного паводку; якщо вітер з півдня - літо з грозами.

Очищену пшеницю варять на маленькому вогні до готовності. Розтирають мак з цукром, додають подрібнених горіхів, мед і все це перемішують.

1 склянка пшениці, 1 склянка маку, 1 склянка горіхів, 1-2 столові ложки меду, 1-2 столові ложки цукру.

Горох замочити на ніч, відварити і протерти через сито. Перемішати із густою манною кашею. Додати підсмажену цибулю, пропустити через м'ясорубку. Заправити сирими яйцями, посолити, поперчити. Робити котлети, обкачувати у сухарях і смажити до золотистого кольору. Перед подачею на стіл полити теплою олією.

2 склянки гороху, 4 ст.ложки манної крупи, 2,5 ст. ложки олії, 2 яйця, 3 ст. ложки сухарів, 1 цибулина.

Запарити у великій кількості води 250 г рису (на одну мірку рису дати 2,5 мірки води). П'ятдесят грамів сухих грибів попередньо замочити і зварити. Вийняти з відвару і дрібно посікти. Відвар зберегти. Дві середні цибулини дрібно порізати і легко підсмажити. Коли цибуля стане прозорою, додати посічені гриби. (Можна готувати і з свіжих печериць. Тоді до підсмаженої цибульки додаємо 300 - 500г свіжих дрібно порізаних печериць і обсмажуємо їх до того часу поки гриби почнуть пускати сік). Всі компоненти: рис, гриби і цибулю змішуємо, за смаком солимо і перчимо.

Капусту розібрати на листя і запарити. З кожного листка вирізати прожилки. На середину листка кладемо фарш і завиваємо голубець. Голубці тісно складаємо в баняк з товстим дном, заливаємо підсоленим грибним відваром. Якщо його не вистачить (голубці повинні бути майже прикриті рідиною), доливаємо кип'ятку. Закриваємо голубці покришкою і ставимо в духовку на 1,5 години. До голубців можна зробити грибну підливку.

Голубці найсмачніші, коли їх приготувати за день до споживання. На другий день в тому самому посуді, в якому вони випікалися, підігріти їх в духовці і на рум'яно обсмажити в маслі.

Це свято символізує, за церковними канонами, зародження християнства, початок проповідницької місії Ісуса Христа. Воно відзначається 19 січня. В основі свята лежить євангельське сказання про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан Іваном (Іоанном) Хрестителем. Ось як розповідається про цю подію в церковному журналі "Православний вісник": "Коли перед пришестям у світ Сина Божого на берегах ріки Йордану з'явився пророк Предтеча Іоанн, то швидко всюди розійшлася звістка про нього по всій Ізраїльській землі. Юрби людей поспішали до пророка, щоб почути його правдиві повчання, які до глибини душі зворушували тих, хто чекав свого спасіння і заповіданого Царства Божого. "Готуйте дорогу Господові, рівняйте стежки Йому!" (Мф. 3,3),- заповідав святий Іоанн своїм слухачам. Тільки добрими ділами праведного життя і покаянням слухачі Предтечі мали засвідчити щирість свого навернення до Господа і непохитну волю готувати Йому дорогу до свого серця.

І дійсно, невдовзі до берега священної ріки смиренно прийшов Син Божий і занурився Безгрішний у води йорданські, де омивали свої гріхи люди- грішники. Починаючи Свою божественну місію, Господь ваш Ісус Христос, подібний людям у всьому, крім гріха, з'єднався в Йордані з грішниками, торкнувся нечистоти гріхів людських, щоб очистити людей від неї, спасти душі їх і повернути людям утрачене через гріх блаженство...".

Після хрещення, як зазначають євангелісти, Ісус пішов у пустелю, де 40 днів не їв, а лише молився. Затим він повернувся до активного життя, творячи на благо людям справжні чудеса, і повчаючи їх.

Свято хрещення тісно пов'язане з однойменним обрядом, який є одним з найголовніших в християнстві. Якраз із нього починається духовне відродження, очищення від гріхів кожної людини і залучення її До "світла Господнього і вічного життя". З цього обряду, як відомо з Історії, почалося і масове навернення древніх слов'ян до християнства.

Під час свята Хрещення Господнього необхідним атрибутом стало так зване освячення на Йордані. Воду святили у храмі або біля річкової ополонки, до якої влаштовувався хресний хід.

В день Водохреща вся громада, як правило, збиралась поблизу водоймищ де відбувались церковні відправи. Вони відбуваються, звичайно, і зараз, але той колорит, та пишність та містична загадковість, на жаль, втрачені. Зараз важко уявити, що весь церковний реманент для водосвяток, зокрема царські врата, робились з льоду. Особливо цьому дню раділи діти, адже на них чекало стільки цікавих дійств. Одне із них випускання голубів. Ці птахи символізують свята, що закінчуються і, отже, їх треба випустити на волю.

Як це не прикро, але саме Водохрещі закінчують цілу низку різдвяно-новорічних свят, отже настав час працювати.

Якщо на Водохреща дерева вкриваються інеєм - весною того самого дня тижня треба сіяти озиму пшеницю, врожай буде багатим.

Якщо на Водохрещу день ясний - хліба будуть чисті, а якщо похмурий - буде у хлібі багато "сажки".

Йде лапатий сніг - на врожай.

Якщо зоряна ніч - вродяться горіхи і ягоди.

Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.

Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.

Підчас освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба

Акт возз'єднання, злуки двох Україн був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій,- писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко.- Україна, затиснута між двома потужними силами- Антантою з півдня і більшовизмом з півночі,- не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР... Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо».

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України- Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна- в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу»,- пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка) постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об'єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація- тридцять шість чоловік- Західної області УНР.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі- Наддніпрянщина вийшла з Російської, а Західна Україна- з Австоро-Угорської імперій- і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.