До альбому під назвою «Лебеді материнства» увійшло 17 записів авторського виконання поетом власних творів. Аудіозаписи шукали в приватних колекціях, оскільки в державних архівах не виявилося жодного.

"Симоненка забороняли. Це людина, яка абсолютно не вписувалася в рамки того часу", - розповів член громадського комітету з підготовки та відзначення ювілею Василя Симоненка, президент Національної радіокомпанії України Віктор Набруско.

Крім виходу диска, у зв'язку з ювілеєм поета у Полтавській, Черкаській областях та місті Києві пройдуть урочисті заходи.

Зокрема, у рідній школі поета в селі Тарандинці Лубенського району Полтавської області відбудеться вручення обласної літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка, а біля хати, де він жив, у селі Біївці, відбудеться покладання квітів, повідомляє Укрінформ.

Буде відкрито меморіальну дошку на будинку редакції в місті Черкаси, де свого часу працював Василь Симоненко, а в Черкаському національному університеті відбудуться Симоненківські читання.

11 січня творчий вечір пам'яті поета відбудеться в Національній філармонії у Києві.

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській родині у с. Біївці Лубенського району Полтавської області. Виховувався без батька, однієї лише матір'ю, Ганною Федорівною, і дідом по материнській лінії.

Отримав журналістську освіту в Київському університеті, а працювати поїхав у Черкаську область. Журналістську діяльність з літературною поєднував ще зі студентських років - однак за життя поета вийшла друком лише одна його збірка «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).

Зате вже в ті роки набули великої популярності самвидавські вірші Симоненка. Тематично вони були сатирою на радянський лад (Некролог кукурудзяному качанові, Злодій, Суд, Балада про зайшлого чоловіка), опис тяжкого життя радянських людей, особливо селянства (Дума про щастя, Одинока матір), викриття жорстокості радянської деспотії (Брама, Гранітні обеліски, як медузи...), таврування російського великодержавного шовінізму (Курдському братові) і т. д. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України (Задивляюсь у твої зіниці, Є тисячі доріг, Український лев, Лебеді материнства, Україні і ін).

Самвидавською творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, вказаний Тарасом Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини 20 ст.

Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавська поезія, в радянській Україні в незначній частині опублікована в спотвореному вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом фрагментами щоденника поета «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973).

В УРСР після смерті Симоненка з його спадщини видано казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірник віршів «Земне тяжіння» (1964) і вибране із творчості «Поезії» (1966), збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли до другого видання збірки «Берег чекань» за кордоном).

Василь Симоненко помер у 28 років. За офіційною версією - від раку. За іншою версією, яку підтримують його сучасники, Симоненко просто "багато знав".

У 1962 році Василь Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Після цього його було кілька разів жорстоко побито невідомими. Результатом цього, впевнені друзі поета, і стала його смерть у 1963 році.

Режисер і письменник Лесь Танюк згадує, що тоді, за рік до смерті, життя Василя Симоненка кардинально змінилося. Побачене у Биківні вразило його настільки, що він навіть почав вести щоденник. "Весь його щоденник, думаю, написано для того, щоб навести лад в душі, але ніяк не повірити в те, що трапилося", - сказав Лесь Танюк.

Василь Симоненко не дожив навіть до 30. Незважаючи на це, його поезію досі вивчають у школах, а його ім'я намертво закарбувалося на сторінках української літератури в розділі «Шістдесятники».