Історично склалося так, що на сьогодні Новий рік у нас святкують двічі - за новим і старим стилями або за григоріанським і юліанським календарями. Намагання тодішньої Радянської влади перенести традиційні новорічні розваги з 13-14-го січня на 31грудня та 1 січня успіхом не увінчалися. Надто глибоко вкоренилися вікові традиції в побуті народу.
Разом із святом угодника Божого Василя до хати входив Новий рік (за старим стилем), до якого готувалися цілий вечір.
На ялинці запалювали свічечки і гасили їх щойно внесеною крижаною водою з долонь - щоб морозів лютих не було. До острішка над дверима чіпляли засвічений ліхтар - щоб чиясь зірка цієї ночі не впала і він не вмер.
На свиню накидали широкий міх - щоб добре поросилася і багато поросят мала... І все це робилося заздалегідь, поки під вікнами не затупотіли перші щедрувальники - бо не буде прийнято.
І ось вони, щедрувальники, з новорічною зіркою в руках, закликаючи щастя до господи:
Благослови Боже, ще цей Новий рік,
Аби був щасливий кожнен чоловік!
Думки в стародавніх щедрівках спрямовані на насущні потреби, на великий пошанівок людської гідності. Величальною новорічною щедрівкою в цю ніч була віршована кожна людина в селі, починаючи від газдів, новоспеченого подружжя і, закінчуючи немовлям. Газди величалися такими словами:
Прилетіли ластівочки,
Посідали на клиночки,
Та й зачали щебетати:
«Вийди, вийди, газдо, з хати,
Бо ми знаєм, що ти дома,
Сидиш собі кінець стола.
На ти шапка соболева,
А в тій шапці сто червоних.
Сему, тому - по червоному,
А нам дає по ворон-коню.
По ворон-коню, по ящур-сідлу,
По яшур-сідлу, по калинівці.
По калинівці, по гарній дівці.
По гарній дівці на йм'я Марія,
А за цим словом бувай здоров,
Не сам собою, а з газдинев свойов.
Особливо щедро звеличувалась дівоча краса, юність, тим самим парубки робили дівці гонор:
По горі-торі пава літала,
Гой, дай боже (повторюється
після кожного рядка)
Пава літала, пір'я роняла.
Гречная панна пір'я збирала,
Пір'я збирала, в рукави клала.
З рукавця брала, на столик клала,
З столика брала, віночок плела,
Віночок плела, на голову клала.
На голову клала мамки питала:
- Дивіться, мамко, чи ми файненько?
Дивіться, татку, чи спосібненько?
Дай же вам боже, в городі зілля,
В городі зілля, в хаті весілля.
Ніч, під Новий рік (з 13 на 14-е січня), називають Маланчиним вечором. В цей час селом гуляє своєрідний карнавал, що об'єднує величезний гурт переодягнених людей. Його називають "перебирія" або Маланка.
Свято Маланки - це ритуальне карнавальне дійство з обходом кожної сільської оселі рядженими-перебраними. На відміну від багатьох стародавніх звичаїв та обрядів, які протягом останніх пів-віку зникли з репертуару зимових народних свят, переберія залишається житии і навіть збагачується новими образами та масками. Яких персонажів тільки тут не вздрите! Парубки, дівчата, вояки, офіцери, козаки, гетьмани, жандарми, цигани, князі, ведмеді, кози. Та головним персонажем посеред них є Маланка - хлопець, переодягнений в дівчину. Маланку супроводжують два вояки або парубок Василь.
Згідно з легендою, поганський цар Ірод, що намірився вбити маленького Христа, наказав порізати "діток до двох літок". Після того він послав дівчину - Маланку організувати маскарадне видовище, щоб розвеселити сумних людей. Маланка справилась зі своїм завданням і, перебравшись на Смерть, танцювала, стрибала, глумилася над людським горем. Відтоді маскарадне видовище дістало назву "Маланка". У піснях Маланка нехлюя та невмілиця і помітно відрізняється від скромної, роботящої дівчини. Вона то з парубками гуляє, то Дністром пливе і ноги миє, то качура пасе... Майже в кожній пісні згадується її наречений Васильчик у вигляді запашного зілля в городчику, то в ролі богатиря, що зі Змій-царем стає до боротьби і перемагає.
Маланчині пісні парубки співають під кожною хатою. По закінчені віншують, а тоді виходить з хати дівчина, вручає Маланці гроші і запрошує всіх до хати.
Грають музики і дівчата танцюють з рядженими. Одні танцюють, а інші в цей час показують свої витівки.
Там за горами, за долинами,
Пила Маланка із козаками. (2)
Ой прийшов ненько, тай став казати:
Іди, Маланко, додому спати. (2)
- Ой я не піду бо я ся бою,
Бо-м така п'яна, що ледве стою. (2)
Там за горами, за долинами,
Пила Маланка із козаками. (2)
Ой прийшла мамка, стала казати:
- Годі, Маланко, тобі гуляти (2)
Годі, Маланко, тобі гуляти,
Іди, Маланко, додому спати. (2)
- Ой не піду я, бо я ся бою,
Бо-м така п'яна, що ледве стою. (2)
Там за горами, за долинами,
Пила Маланка із козаками. (2)
Ой прийшов братчик та й став казати:
- Годі, Маланко, тобі гуляти. (2)
Годі, Маланко, тобі гуляти,
Іди, Маланко, додому спати. (2)
- Ой я не піду, бо я ся бою,
Бо-м така п'яна, що ледве стою. (2)
Там, за горами, за долинами,
Пила Маланка із козаками. (2)
Ой прийшла сестра, стала казати,
- Годі, Маланко, тобі гуляти. (2)
Годі, Маланко, тобі гуляти,
Ходи, Маланко, до хати спати. (2).
- Ой я не піду, бо я ся бою,
Бо-м така п'яна, що ледве стою. (2)
Там, за горами, за долинами,
Пила Маланка із козаками. (2)
Ой прийшов милий та й став казати:
- Годі, Маланко, тобі гуляти. (2)
Годі, Маланко, тобі гуляти,
Ходи, Маланко, до хати спати. (2).
- Ой я вже піду, бо ся не бою,
Бо я із миллим та й добре стою. (2)
Найкраще збереглася традиція святкування Маланки у містечку Вашківці, Вижницького району. Як стверджують старожили, традиція "переберії" у Вашківцях тягнеться ще з язичеських часів і передавалась від покоління до покоління.
Фантазія «перебиріянтів» безмежна. Щороку готуються нові маски та змінюються сценки. Для дійових осіб Маланки ніхто не пише сценаріїв. Все вирішується спонтанно і на диво не так вже й погано виходить.
Ой скаче, скаче коза-небога,
Посіяв наш пан пшениці много.
Прийшлося тоту пшеницю жати,
Нема чим козу дозимувати.
Пішла козонька на круті гори,
Винесла відтів лиш одні роги.
Йа в однім ріжку пивце варила,
Йа в другім ріжку гостей садила.
- Ой ви, гостоньки, та й попивайте,
За нашу козу не забувайте.
Маланкують всю ніч, поки не обійдуть все село. Зібрані гроші дають на церкву, або якусь доброчинну акцію. На ранок, як тільки починає розвиднюватись, розпалюють багаття і палять маски.
У Сторожинецькому районі після Маланчиної ночі забавляються ще цілий день аж до вечора. Веселять людей різними витівками, влаштовують боротьбу ряджених ведмедів...
Переберія закінчується традиційними купаннями у річці, не залежно від погоди чи морозу. Для цього у річці вирубують ополонку і учасники близько двох годин, у одязі, пустують в крижаній воді. Вважається, що така новорічна купіль - запорука здоров'я на весь рік. Бувають випадки, коли таку ванну приймають до 300 людей, при чому наступного ранку ніхто із них не хворіє.
А на другий день, на Василія (Новий рік), не встигне сонечко протерти свої очі, як до хати заходять посівальники. Наші далекі предки свій Новий рік зустрічали навесні, тому і не дивно, що 14 січня галаслива малеча бродить селом від хати до хати.
Із перекинутої через плечі торбини вибирається жменя зерна і розкидається по хаті.
«Сійся-родися, жито-пшениця
Й усіляка пашниця,
Рости рясно, роди красно,
Шедра від Бога, велика від людей!» -
прорікав посівальник, стискав зароблені гроші і чимчикував далі.
Якщо першим в хату увійде хлопчик, то цілий рік в домі пануватимуть щастя, радість і достаток:
Госпідь Бог мене післав,
Цю пашницю мені дав,
Би вам поле родило,
Би в ногах булла сила,
Голова не боліла,
Не марнілося тіло,
Худобина си вела,
Би минала сила зла,
А в душі би цвив вогонь,
Тільки з Божих долонь.
На щастя, на здоровля,
З НОВИМ РОКОМ!!!
Старшому посівальнику відплату клали в торбину, яких в нього було дві: одна через плече, що звисала на груди - для пшениці, добро із душі несе. Друга, через плече на плечі - для заробку посівальника.
Старожили говорили: " посівальники, як горобчики, най прийдуть перший раз файні хлопчики, би грошей було - кури не клювали, достатку, як весняної води".
Господиня рано-вранці кидала монету через поріг, на той випадок, коли до хати посівальницею першою увійде дівчинка. Зло принесе - бо на ній знак Євиного гріха стоїть.
А матері, що мають дочок, дивилися: "Вже до Прокопчуків хлопець сіяти пішов, то і ти, Марічко, можеш вирушати". Люди щедро приймали малих посівальників. А малеча добре знала свої посівальницькі обов'язки: ще на світанку виходить з дому, щоб встигнути заглянути в кожну хату, бо засівати годиться лише до початку Святої Літургії.
На ранок, 14 січня, разом із святом Василія Великого, на землю ступав Новий рік.
Василій при житті був архієпископом Кесарії Кепадокійської. Приживаючи в Римській імперії, яка тоді ще була християнською, він був зразковим громадянином - чесним, добрим, милосердним. Всі ці його чесноти сприяли поширенню християнства, і це не подобалось тодішнім правителям, особливо безбожному вчителеві Арію. Не маючи сили перемогти святого в словесному двобої - Арій обмовив його перед імператором. Однак провидіння Боже уберегло святого від несправедливої розправи.
Свято Василія Великого є одним із улюблених народних свят. На Буковині ім'я Василь одне із найпоширеніших. В одній із найпопулярніших колядок "Добрий вечір тобі, пане господарю" співається:
А ЩО ДРУГИЙ ПРАЗНИК СВЯТОГО ВАСИЛЯ...
А я хочу привітати усіх читачів газети "Час і Події" з Різдвом Христовим та Новим роком!
Щастя і радості Вам, жити і радіти до ста літ і з кожним роком молодіти!
Щиро запрошуємо усіх бажаючих, особливо буковинців, зібратися разом і відсвяткувати старий Новий рік по-буковинськи, з традиційними обрядами та традиційними буковинськими стравами.
Дійство відбудеться в суботу, 16 січня, в бенкетному залі Української Православної Церкви Св. Покрови, Київського Патріархату, що знаходиться в Українській Околиці за адресою:
2710 W. Iowa St. Chicago
Вартість квитка - $30;
При вході - $35.
Квитки можна замовити по тел.: 773-875-9016
630-306-4106
(* у підготовці матеріалу використані праці: Авксентія Яківчука "Традиційні народні свята зимового циклу" - Чернівці,1993; та Гарафини Маковій "Затоптаний цвіт" - Київ, 1993)
лист до редактора
версія для друку
