Сумніву немає, що Америка продовжує перебувати в рецесійному стані. А рецесія - непересічна, масштабна. Прийнято називати її Великою рецесією, бо за розмірами дошкульності вона ледь не дорівнює Великій депресії початку 30-их років минулого століття. Оскільки в сьогоднішньому світі економічні стосунки відбуваються в глобальному зіткненні, рецесія "заразила" майже всі країни світу на зразок грипу - захворіє одна людина, і можна бути певним, що від неї заразяться інші. Деякі країни зі слаборозвиненою економікою переносять цю рецесію навіть важче ніж Америка. Серед них - Україна.

Рецесія почалася ще в грудні 2007 і вже триває цілих два роки. Турбує те, що ніхто не бачить її кінця. Дехто думає, хоча таких небагато, що вона вже закінчилася. Можливо. Однак, ще жодне з компетентних джерел офіційної заяви з цього питання не зробило. Кожного тижня публікуються різні економічні показники, і є тільки натяки на те, що, як недавно висловився президент Барак Обама, "ми є на добрій дорозі виходу з кризи". Однак, він не сказав, що рецесія закінчилася. З глибокої кризи нелегко вийти. Пригадаймо, що економіка перебувала чотири квартали підряд в стані негативного ВВП, і щойно у третьому кварталі 2009 року показник був позитивним. У першому повідомленні - становив 2,8 відсотків. Проте згодом і він був відкорегований до 2,4 %, а 22 грудня, за даними Міністерства внутрішньої торгівлі (Commerce Department) - зафіксований на рівні 2,24 %. А такий ріст ВВП в економіці вважається незадовільним.

Звичайно, економісти застановляються над питанням: хто і що виведе американську економіку з рецесійного стану. Останні два місяці 2009 року всі, а особливо різні міністерства уряду Президента Обами, дивилися в бік американського покупця-споживача. Адже відомо, що саме на покупцеві-споживачеві "лежить тягар" викупити 70 % (у річному відношенні) собівартості всіх товарів і послуг, що економіка продукує. У всіх виникало запитання: наскільки він - покупець - готовий і спроможний робити закупи в цей передріздвяний час. Адже за нормальних обставин продовольчі центри здійснювали від 35 до 40 відсотків річної внутрішньої торгівлі в такий сезон.

Колись нормальний "передріздвяний торгівельний" період починався в п'ятницю, в перший день після Дня подяки, і тягнувся до 24 грудня включно, зазвичай тривав 29 днів. У давні часи навіть в цей період відчувався святковий настрій: у продовольчих крамницях не тільки звучали колядки, але навіть можна було побачити різдвяні символи. Згодом щораз рідше було чути колядки, різдвяні символи почали зникати, а їх місце в крамницях "замінили" розписані великими буквами рекламні вивіски: "Big Sale", "70 % Discount", "Everything must go", "Must sell - going out of business" і таке інше. Правда, сьогодні ще збереглися прикрашені ялинки, але вони тепер виконують функцію "цяцьок" поруч з іншими орнаментними прикрасами секулярного змісту. Тепер передріздвяний період набув атмосфери комерційної динаміки. Покупці "тьопаються" в товарах, а торгівці придумують різні підходи, щоб найбільше продати. Мотив очевидний - досягнення прибутків. А щоб добитися мети, тепер передріздвяний торгово-продовольчий період починається вже не після Дня подяки, як колись, а багато швидше - у багатьох "молах" (malls) після "Halloween". Зайшовши тепер в "молл", було якось дивно побачити прикрашену ялинку вже на 1 листопада.

Цього року я запримітив, що в різних продовольчих центрах можна було почути різдвяні колядки частіше, ніж у попередні роки. І мені здавалося, що наш "Щедрик", в його музичній обробці під назвою "Carol of the Bells", і зокрема - в інструментальному виконанні, можна було почути частіше від всіх інших колядок. Відомий магазин "Wal-Mart " навіть використав його на рекламний жаргон. Цікаво, як реагував би на це Леонтович, якщо б сьогодні жив і це почув. Може вважав би за зневагу?

Повернімося до основної теми цього репортажу. Тому, що країна ще й далі перебуває в обіймах різкої рецесії, цього року більше, як коли-небудь, покладалася велика надія на американського покупця. Говорячи щоденною мовою, всім хотілося, щоб він відкрив гаманець і купував товар. У економістів було питання не тільки, чи він готовий, але й чи спроможний. Стояло ще й питання, чи купуватиме в кредит, беручи до уваги, що він тоне у великих боргах з минулого. Репортери інформували, що крамниці все одно радо приймали кредитні картки в межах визначеного кредиту. Я зустрів цікаву інформацію в газетах, що деякі крамниці ще в літню пору вдавалися до давньої практики, відомої, як "lay away plan" та "Christmas fund". Ця практика добре відома повоєнним емігрантам. Можете їх розпитати.

Різдвяний період торгівлі закінчився. А який був результат? З'явилася інформація, що відвідувачів крамниць було більше, як минулого року. Були повідомлення про те, яким товарам покупець надавав перевагу, та що він звертав увагу на ціни та ужитковість товарів, менше на не необхідні (discretionary) товари. В загальному, рівень торгівлі був на кілька відсотків вищий в порівнянні з минулим 2008 роком. Але пригадаймо, 2008 рік був більше, як на 3 відсотки, понижений в порівнянні з 2007-им роком - тоді де ріст? За даними Інтернаціональної Ради Продовольчих Центрів рівень продовольчої активності в останній тиждень передріздвяного періоду був на 2,3 % вищий за відповідний тиждень в минулому році. Закупи через інтернет-мережу були набагато більші в порівнянні з минулим роком. Також цього року була дуже поширена практика купівлі карток (gift cards). Хоч це гарантує продаж, але належить до прийдешньої реалізації, а це означає - споживання відкладене на пізніше.

Загальна оцінка - стримане задоволення. Могло бути й гірше. А кращого було важко сподіватися. Проблема в тому, що американський покупець "переляканий". Він обережний з грішми - переживає за завтрашній день, не певен, чи матиме роботу. Він боїться втратити місце праці. І хоча рівень щотижневих звільнень понизився (колись сягав цифри понад 600 000), він все одно високий і турбує країну. Я зібрав дані за місяць грудень на базі зголошень на отримання компенсації за безробіття. Дані оголошуються кожного четверга вранці за минулий тиждень, що закінчився в суботу.

Деякі звільнення є наслідком тимчасових скорочень операцій на підприємствах, і якась кількість робітників повернеться назад на свої робочі місця (звільнення - це не те саме, що втрата робочих місць в економіці, яка подається до відома першої п'ятниці кожного місяця). Сьогодні загальний рівень безробіття стоїть на висоті 10 %. Біля 7 % затруднених працюють понижену кількість годин, що зменшує їхню заробітну платню. Є мільйони людей, що випали зі списків про отримання компенсації за безробіття, бо вичерпали ставку, а переставши шукати працю не є зачислені до списків безробітних. Ці дані психологічно впливають на поведінку покупця, надщерблюють його впевненість щодо завтрашнього дня. Це все має вплив на покупця-консумента і спонукає його до раціональної поведінки на ринку, часто провокує обмеження до купівлі тільки необхідних речей та предметів. Тож з огляду на такий стан чи можна було сподіватися чуда від американського покупця, хоч знаємо - він любить витрачати кошти?

Недавно Міністр фінансів пан Ґайтнер, коментуючи, що "кращі часи надходять" висловився так: "Ми перебували в глибокій пропасті (deep hole). Потрібно багато часу, щоб виправити шкоду, яка була завдана нашим почуттям впевненості."