Закінчення. Початок в № 49

Культурна діяльність

Великий вплив на збереження українства, крім Української читальні і "Просвіти" мали культурні товариства. У листопаді 1965 року було засновано культурно - мистецьке і просвітнє товариство ім. Тараса Шевченка. Ініціаторами були Микола Каган, Іван Пецюх, Іван Бачинський, Іван Бортник, Петро Бобрек, Прокіп Рибачук і Павло Головчук. Першим головою був обраний Петро Бобрек. З кожним роком чисельність товариства збільшувалась. До 1971 р. при товаристві діяла літературна секція і вокально - музичний, а згодом і танцювальний гурток. У 1971 році до Баня Луки приїхав професор Юрій Шерегій і організував драматичний гурток і гурток вишивальниць, а пізніше ще й танцювальний. Від 1974 р. і до нинішнього дня помінялося 12 голів: Роман Лаврів, Василь Стерхалюк, Євген Павлешин, Борис Гралюк, Степан Гаврилюк (тричі), Петро Стецюк, Вітомір Груїч, Мирослав Бобрек (двічі), Бранко Дюкіч, Івана Брелак і Михайло Присташ. Зараз товариством керує Андрій Сваток.

Голова товариства В. Стерхалюк створив хор з оркестром і солістами, у якому було понад 70 членів. За головування Бориса Гралюка Товариство отримало нагороду міста Баня Лука "Веселін Маслеша" і приміщеня, у якому знаходиться донині. У 1984 р. було створено чоловічу і жіночу вокальні групи. Танцювальний ансамбль брав участь в святочній програмі відкритя Зимових Олімпійских ігор у Сараєві у 1984 р., був змонтований документальний фільм про працю товариства, було видано першу платівку українських пісень. У 1989 р. ансамбль Товариства гастролював по Україні, де дав 5 концертів.

У 1990 р. Товариство брало активну участь у відзначенні 100 - річного ювілею переселення українців до БіГ. В половині 1991 року починається громадянська війна і Товариство існує з короткими перервами. Виконали кілька гуманітарних концертів, а зароблені гроші дали дев'ятьом сім'ям вбитих вояків - членів товариства. В 1994 р. ансамбль знову їде в Україну.

Згідно Закону "Про спілки громадян і фундації Республіки Сербської" Товариство ім. Тараса Шевченка у 1998 році перереєстроване в культурно - просвітню спілку українців ім. Тараса Шевченка. Тоді ж засновують клуб "Червона калина" в Насеобіні Лішні, який згодом переріс в товариство. Спілка організовує перший фестиваль української культури "Червона калина" в українському селі Дев'ятине, який переріс у традиційний огляд української культури. У 2003 р. Спілка видає перший музичний диск українських пісень. Цього ж року починають видавати квартальну газету "Солов'їна Мова". У 2004 році була підписана угода про співпрацю між містами Львовом і Баня Лукою.

На жаль у занепадаючому стані перебуває Українська Асоціація "Світ культури", яку в 1992 році створив о.Петро Овад. Очолював її до самої смерті, видавав разом з донькою Оксаною "Вісник українців БіГ". Зараз товариство очолює син покійного П.Овада Григорій Овад. Проте, на жаль, перестала виходити газета. Майже зруйнований музей в Українському духовному центрі.

Українці Боснії і Герцеговини пережили чимало горя під час громадянської війни. Зацікавлені особи добре розуміли, що роз'єднати українців може відсутність власної церкви і тому у 1992 році була зруйнована церква Преображення Господнього у Прняворі. Напередодні і під час війни о.П.Овад мав кілька парафій, де бракувало священиків. Зокрема у Дервенті, де проживало 72 родини і в Сараєві, де було 86 родин. Богослужіння відправляв раз на місяць. Отця Петра не зупиняла велика відстань, бо він радів, що приносить людям радість. Тим часом війна наближалася до Прнявора. Отець Петро дуже переживав за змішані родини. Підтримував людей морально, адже чоловіків з українських родин теж забрали на війну. Весняний спів пташок заглушив шум військової техніки. У тривозі відзначили Квітну неділю. До Дервенти і Сараєва о.Петро перестав їздити, адже скрізь був військовий контроль і підірвані мости. Ще й чатувала небезпека по дорозі, позаяк треба було їхати через гори і ліси. Сам Прнявор обминула війна, адже лінія фронту була на відстані 15 км., тому тут були втікачі з 30- ти родин різної національності, яким о. Петро дав притулок на 4 місяці.

Найстрашніше українці Прнявора пережили в ніч з суботи на неділю 2 серпня 1992 року. Ночі в той час були темними, адже освітлення не було місяцями. У вікнах палахкотіли свічки, які ще давали ознаки життя. Після 10 години вечора ніхто не смів виходити на вулицю.

Зранку посходилися люди: плакали, бідкалися, проклинали винуватців. Звістка про цю страшну подію облетіла весь світ. Того ж дня почали телефонувати з українських громад світу. Не одна пара тут хрестилася чи брала шлюб, а зараз живуть по всій Європі і за океаном. Зателефонували з Міжнародного Червоного Хреста і поцікавилися чи всі ми живі і уцілілі. Запиталися, чи не хочу виїхати, на що я остаточно відповів, що залишуся з народом.

Голова міста і військові засудили цей вчинок. Спеціалісти зазначили, що потрібно було закласти 300 кілограм вибухівки. Це була найкраща українська церква на території БіГ. Українці її називали "матір'ю на Балканах". Вся громада взялася за розчищення руїни, а до зими того ж року поставили фундамент під нову церкву. Зараз тут височіє прекрасна відбудована церква.

Я розмовляв з багатьма українцями і сербами стосовно цієї страшної події. Одні казали, що це зробили мусульмани, аби пересварити українців із сербами. Інші твердили, що то робота сербів, які не терплять інших національностей. Є факт, що серби проводили етнічні чистки, і не тільки проти мусульман, але інших націй. Кожна думка має право на існування, адже винуватців не знайдено досі і мабуть ніхто й не знайде. То була страшна війна.

Не забувають про українців БіГ і в Європі. У 2006 році, під час святкування 40-річчя створення Культурно - просвітнього Товариства ім. Т.Шевченка в Баня Луці, взяла участь голова президії Європейського Конгресу українців Ярослава Хортяні. Пані Ярослава вручила нагороди заслуженим членам Товариства. Вона також запевнила, що ЄКУ всіляко підтримуватиме українців Боснії, де є чимало українських сіл, розташованих головним чином навколо Баня Луки та Прнявора. В одному з цих сіл побували представники ЄКУ.

Українська діаспора БіГ і надалі продовжує співрацювати з рідним краєм. Наприклад делегація Тернопільської області наприкінці грудня 2008 року відвідала Боснію і Герцеговину. Метою візиту було налагодження співробітництва з українською діаспорою. У будинку Координаційної ради українських товариств та об'єднань.відбулося офіційне підписання Меморандуму про співпрацю між Координаційною радою українських товариств та об'єднань, Культурно -просвітньої спілки українців „Червона Калина", Культурно - просвітньої спілки українців ім. Тараса Шевченка, Спілки національних меншин Республіки Сербії в Боснії і Герцеговині, Культурно - просвітньої спілки „Тарас Шевченко", Тернопільською обласною державною адміністрацією та Тернопільською обласною радою. Сторони домовилися, що Тернопільська обласна державна адміністрація та обласна рада сприятимуть у забезпеченні літературою, аудіо - та відеоматеріалами товариства української культури та українські бібліотеки, щороку організовуватимуть стажування вчителів української мови, журналістів, хореографів, диригентів, режисерів та працівників культури з числа українських громад Боснії і Герцеговини у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах Тернопільщини сприятимуть навчанню у них дітей - українців з БіГ. Також надаватимуть допомогу в організації щорічних літніх шкіл україністики для дітей - українців з БіГ, в організації туристичних поїздок під назвою "Слідами наших предків", по селах та історичних місцях Тернопільщини для старшого покоління української діаспори, організовуватимуть перебування українських дітей під час Різдвяних і Великодніх свят. Планується, що українські колективи з Боснії і Герцеговини братимуть участь в культурно - мистецьких заходах на Тернопільщині, а творчі колективи та естрадні виконавці з України виступатимуть в БіГ на умовах існуючої практики міжнародних культурних обмінів. У зустрічі брав участь і керівник відділення посольства України в Боснії і Герцеговині, радник Надзвичайного та Повноважного посла України в Республіці Хорватія та в Боснії і Герцеговині Василь Івашко. Заступник мера міста Баня Лука з питань національних меншин Владімір Букеліч, заступник Міністра культури та просвітництва Республіки Сербії в Боснії і Герцеговині Мирослав Бобрик та мер міста Прнявор Дарко Томаш.

Українська діаспора в Боснії і Герцеговині свідомо береже пам'ять своїх предків. Минулого року в селі Насеобіна Лішня було відкрито пам'ятник на честь столітнього ювілею заснування першої української хати - читальні. Пам'ятник збудовано у вигляді розгорнутої книги на постаменті, на сторінках якої золотими літерами вписано цитати з творів Т. Шевченка та І. Франка. Він створений зусиллями культурно - просвітнього товариства "Червона калина". У церемонії взяли участь колишній Посол України у Республіці Хорватія та Боснії і Герцеговині Маркіян Лубківський, міністр культури та освіти Республіки Сербської Антон Касупович, керівництво місцевої общини, представники української громади. Маркіян Лубківський сказав, що ця подія має велике значення, вона засвідчує дбайливе ставлення українців у Боснії і Герцеговині до своєї культурно - освітньої спадщини. Посол подякував представникам влади за підтримку зусиль української національної меншини щодо задоволення їхніх культурних потреб та збереження духовних традицій українського народу.