(Інтерв'ю з Миколою Слюсаревським)

Здавна відома схильність українців до освіти. Від княжих та козацьких часів дотепер українці бажають вчитися, а їх батьки щовесни ламають голови, як допомогти своїм чадам у такому благородному устремлінні. Бо очевидно - щоб зреалізувати прагнення до навчання, потрібно для початку вступити до вищого навчального закладу (далі скорочено - ВНЗ). Але якщо у сиву давнину Князь Київський Володимир Великий, за словами літописців "почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку", то нині й невизначні батьки бажають навчати дітей своїх. Та звісно, часи наші - не княжі, дітей ніхто просто так «в науку» не бере. Тому батькам їх треба до ВНЗ самотужки підсажувати. Якщо дитя твоє добре вчилося, то це вже трохи легше, може й саме вступить, подолавши вступні іспити. Якщо ж погано вчилося, або конкурс до обраного ВНЗ надто великий, то перед нинішніми батьками вимальовується така альтернатива - або повно форматно сплачувати за навчання своєї дитини-студента, або ж вдатися до традиційних, добре вивчених народом засобів. І серед них найпростіший, найперевіреніший та найпоширеніший - «дати на лапу», тобто, висловлюючись більш коректно - вступити на шлях хабарництва.  

Ось про цю гоcтру проблему сучасної освіти в Україні я й поговорю сьогодні з директором Інституту соціальної та політичної психології, член-кореспондентом Академії педагогічних наук України Миколою Слюсаревським. Думаю, результати, наведені шановним науковцем будуть особливо цікавими для тих читачів, які полюбляють ґрунтовно розбиратися у проблемах, аналізувати та співставляти цифри і факти.

 ВР: Пане Миколо, вітаю Вас на шпальтах нашої газети. Знаю, що обрану тему розмови Ви вивчаєте не тільки теоретично...

М.С.: Дозвольте мені також звернутися з привітанням до значної громади закордонних українців-читачів Вашого часопису. Так, тему хабарництва в освіті ми вивчаємо і теоретично і за допомогою прикладних методів, конкретних соціально-психологічних досліджень. Останнє за часом масове опитування громадян, було проведене Інститутом соціальної та політичної психології АПН України 5 - 12 жовтня 2009 року за квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше. Опитано 2000 респондентів у 238 населених пунктах, з яких 101 - міський, 137 - сільські. Крім того, як і в попередні роки, за скороченим варіантом анкети в усіх регіонах було опитано 405 учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл. Похибка основної вибірки становить 2,2%.

В.Р.: А як враховувалися регіональні відмінності опитаних?

М.С.: Для аналізу регіональних особливостей використано умовний поділ України на такі регіони: Західний Центральний, Східний, Південний. Крім того, результати опитування у міру можливості порівнюються з попередніми "зрізами" відповідних моніторингових циклів.

В.Р.: І наскільки опитані вами, так би мовити, практично виявилися знайомі з темою дослідження?

М.С.: Практично знайомі з темою корупції згідно наших даних майже половина опитаних, але чули про неї ще 40 відсотків. До речі, подаю усі отримані нами результати у формі таблиць для того, щоб читачі могли детально проаналізувати факти та тенденції. Судіть самі:

Розподіл відповідей на запитання "Чи стикалися Ви особисто з фактами хабарництва та корупції в системі освіти?" (у %)

 

 В.Р.: Які тут регіональні відмінності? Нашим читачам буде цікаво - де найбільше в Україні «дають» та «беруть».

М.М.: Чули про хабарництво найбільше в Західній Україні, а стикалися з цим більше в Центрі та на Сході. Конкретніше так:

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

 В.Р.: Знаю, що Ви зробили оригінальний аналіз опитаних в аспекті їх політичних симпатій.

М.С.: Так, якщо вірити відповідям, то найбільше практично знайомі з хабарництвом в освіті прихильники нинішнього Прем'єра, а найменше - симпатики А. Яценюка.

Розподіл відповідей на наведене вище запитання серед прихильників основних претендентів на перемогу у виборчих перегонах (на момент останнього опитування):

 

 В.Р.: Ви цікавилися фактами хабарництва не тільки в освіті?

М.С.: Так, ми хотіли подивитися на цю проблему і в більш широкому контексті. Якщо людина змушена, чи звикла давати хабарі, то кому саме? Адже не тільки освітяни замішані у цих гріхах. Ось результат, в тому числі і у регіональному розрізі:

Розподіл відповідей на запитання "Пригадайте, будь ласка, яким з перелічених нижче категорій працівників протягом останнього року Вам доводилося давати хабарі?" (у %)

Примітка. Сума перевищує 100%, тому що кількість варіантів відповіді, які міг обирати респондент, не обмежувалася.

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

Як бачите, освітяни тут зовсім не ведуть перед, значно поступаючись працівникам ДАІ та особливо лікарям. Проте і їх «результати» надто великі, вони набагато перевершують факти хабарництва іншим категоріям працюючих.

В.Р,: А може те, що так суворо називають хабарництвом людиною сприймається, як проста вдячність?

М.С.: Дослідили ми і так звану «вдячність і ось які результати отримали:

Розподіл відповідей на запитання "Як Ви ставитеся до традиції виявлення вдячності вчителям (викладачам, вихователям, керівникам освітніх закладів тощо) у вигляді подарунків чи грошей?" (у %)

 

Розподіл відповідей на наведене вище запитання серед прихильників основних претендентів на перемогу у виборчих перегонах (на момент останнього опитування):

 

 

 

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

 

 

В.Р.: Але ж вдячність буває різною. Якщо я подарував букет квітів, або книгу, скажімо, на День знань вчительці мого сина, то невже я одразу потрапив до розряду хабарників?

М.С.: Давайте для початку усвідомимо, наскільки є розповсюдженою така практика, причому не обмежимося тими досить невинними формами вдячності, про які Ви говорите, а розширимо їх перелік:

Розподіли відповідей на запитання "Чи доводилося Вам, Вашим батькам або дітям вдаватися до переліченого нижче?" (у %) купувати для педагогів (учителів, викладачів) квіти

 

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

дарувати педагогам цукерки чи інші солодощі

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

дарувати педагогам книги

У регіональному розрізі:

 

 

купувати для педагогів спиртні напої

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

робити педагогам цінні подарунки (дарувати годинник, вироби із золота чи срібла, інші коштовні речі)

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

давати педагогам гроші, щоб поставили потрібну оцінку

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

платити педагогам за додаткові заняття чи консультації

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

безоплатно надавати навчальним закладам чи окремим педагогам послуги, за які зазвичай слід платити

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

надавати навчальному або дошкільному дитячому закладу вимушену спонсорську допомогу, вносити гроші на ремонт школи, дитсадка тощо

 

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

платити за прийняття дитини до тієї чи іншої школи, дошкільного закладу

 

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

платити за вступ до вищого навчального закладу

У регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

В.Р.: Ви надзвичайно ґрунтовно дослідили різноманітні форми розповсюджених «подяк» у сфері освіти, але, дивлячись на деякі результати, мені щось не завжди віриться у щирість тих, хто відповідав. Може люди не хотіли бути надмірно відвертими, спрацювала віковічна українська обережність, адже, хоча й анонімно, людині фактично пропонували зізнатися у власних гріхах?

М.С. : Науковці спираються на ті дані, які отримують у відповідях на свої питання. Поки іншого не доведено, мусимо вірити наведеним цифрам.

В.Р.: А чи дослідили Ви нинішню вступну кампанію до ВНЗ?

М.С.: Так, по гарячих слідах, одразу після завершення кампанії вступних іспитів до вітчизняних ВНЗ, ми вияснили наступне:

Розподіл відповідей на запитання "Чи є у Вашій сім'ї (в сім'ях Ваших батьків чи дітей) хлопець або дівчина, які цього року проходили зовнішнє незалежне оцінювання і вступали до ВНЗ?" (у %):

• так, є ...............................18,5
• ні, немає ....................... 81,5

Розподіл відповідей на запитання "Чи пощастило йому (їй) вступити до ВНЗ?" (у % до кількості респондентів, у сім'ях яких були цього року абітурієнти):

• так, вступив(-ла), куди й хотів(-ла), на бюджетну форму навчання 31,6
• так, вступив(-ла) на бюджетну форму навчання, але не зовсім туди, куди хотів(-ла) 16,5
• так, вступив(-ла), куди хотів(-ла), але за контрактом (платитиме за навчання) 30,1
• так, вступив(-ла), але не зовсім туди, куди хотів(-ла), і вчитиметься за контрактом (платитиме за навчання) 15,3
• ні, вступити до ВНЗ не пощастило 6,6

Розподіл відповідей на запитання "Чи довелося заради його (її) вступу Вам (Вашим батькам або дітям) вдаватися до якихось неофіційних дій?" (у % до кількості респондентів, у сім'ях яких є молоді люди, що цього року вступали до ВНЗ і стали студентами)

Розподіл відповідей на запитання "За що саме довелося платити або вдаватися до інших неофіційних дій, перелічених у попередньому запитанні?" (у %)

 

В.Р.: Отже і цього року багатьом довелося давати хабара. А як же антикорупційна кампанія в освіті, яку держава оголосила саме цього року? Вона якось вплинула на ситуацію?

М.С.: Ми виясняли і це, але результати не надто обнадійливі. Принаймні, чимало людей не помітили наслідків такої кампанії у практиці:

Розподіл відповідей на запитання "Чи згодні Ви з тим, що завдяки заходам, які вживалися державою, нинішній рік став роком без корупції на вступних іспитах до вищих навчальних закладів?" (у %)

 

 

Розподіл відповідей на наведене вище запитання серед прихильників основних претендентів на перемогу у виборчих перегонах (на момент останнього опитування):

Розподіл відповідей на наведене вище запитання серед окремих категорій респондентів (на момент останнього опитування):

 

 

Розподіл відповідей на наведене вище запитання у регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

 

 

В.Р.: А як опитані вважають - чому таке продовжується в системі освіти, чому не вдається поки що подолати хабарництво?

М.С.: Люди звинувачують і освітян, але водночас самокритично розуміють, що самі не бажають відмовлятися віж такого перевіреного засобу вирішення своїх проблем, як хабар:

Розподіл відповідей на запитання "Як Ви думаєте, що більше заважає подолати хабарництво та корупцію в системі освіти - відсутність політичної волі в керівників освітньої галузі чи небажання самих людей відмовитися від давання хабарів?" (у %)

 

 

 

Розподіл відповідей на наведене вище запитання у регіональному розрізі (на момент останнього опитування):

 

 

 

Розподіл відповідей на наведене вище запитання у віковому розрізі (на момент останнього опитування):

 

 

 

В.Р. Пане Миколо, Ви навели надзвичайно цікаві та ґрунтовно досліджені висновки з такої пекучої для України проблеми, як хабарництво в освіті. Воно надзвичайно шкодить іміджу вітчизняної освіти, проте поки-що не подолано. Які ж висновки з проведеного Вашим колективом опитування Ви насамкінець зробили б?

М.С. Опитування засвідчує, що в громадській думці не сходить з порядку денного проблема хабарництва в освіті. Частка респондентів, які ніколи не зустрічалися з фактами освітянського хабарництва і не можуть достовірно стверджувати, що вони є, залишається значно меншою, ніж тих, у чиєму житті траплялися випадки, коли без хабара справи в освіті не вирішувались (13,3 % проти 31,5 %). А 5,4 % респондентів зізнаються, що давали хабарі освітянам часто. Думка про те, що хабарництво в освіті існує, є усталеною, поширеною навіть серед тих, хто сам особисто з такими фактами не стикався. З року в рік трохи менше чи трохи більше 40 % респондентів заявляють, що особисто з такими фактами не стикалися, але знають, що вони є.

Підкреслю, що на момент останнього опитування найбільшу частку респондентів, яким траплялися випадки, коли без хабара справи в освіті не вирішувалися, зафіксовано в Центральному регіоні (39,8 % проти 31,5 % по вибірці в цілому). А тих, кому часто доводилося давати хабарі освітянам, найбільше виявилося на Сході (8 % проти 5,4 % серед загалу респондентів у цілому по країні). Прикро, але найбільшою мірою у корупційні стосунки втягнуто молодь віком 18-29 років (39,4 % молодих респондентів проти 29,9 % в цілому по вибірці стикалися з випадками, коли без хабара справи в освіті не вирішувалися). Більшою, ніж по масиву опитаних у цілому, виявилася частка молоді віком 18-29 років і серед тих, кому часто доводилося давати хабарі освітянам. Найбільшу частку респондентів, які стикалися з випадками хабарництва, зафіксовано серед опитаних з повною вищою освітою (41,2 %). Достовірної залежності причетності до корупційних схем вирішення питань у системі освіти чи принаймні обізнаності з фактами хабарництва від політичної заангажованості та статі опитаних не встановлено.

Зверніть увагу - про загальний рівень корумпованості суспільства і місце, яке посідає в цьому процесі освіта, дають уявлення відповіді респондентів на запитання "Пригадайте, будь ласка, яким з перелічених нижче категорій працівників протягом останнього року Вам доводилося давати хабарі?". Передусім варто зазначити, що цього року давали хабарі 46,6 % опитаних громадян, що менше, ніж торік (53,4 %). Серед різних категорій працівників, яким у поточному році доводилося давати хабарі, респонденти найчастіше називають лікарів (27,8 %), на друге місце ставлять працівників ДАІ (13,6%), на третє - освітян (12,4%). Тобто рейтинг лідерів хабарництва і їхні абсолютні показники дещо змінилися: минулого року на першому місці були ті ж самі лікарі (36,8%), на другому - освітяни (16,4%), на третьому - працівники ДАІ (15%). При цьому вперше за роки спостережень зафіксовано достовірне зниження частки респондентів, яким доводилося давати хабарі лікарям і освітянам (відповідно на 9% і 4% порівняно з 2008 р.). Працівникам органів державної влади протягом останнього року давали хабарі 5,4% опитаних, працівникам міліції - 4,6%, працівникам ЖЕКів - 4,5%, податківцям - 2,5%, суддям і митникам - по 1,5%, пожежникам - 1,4%.

Не можна не відзначити, що певною мірою зменшується лояльність громадян до традиції виявляти вдячність учителям, викладачам, вихователям, керівникам освітніх закладів подарунками чи грошима. Не вважають за можливе миритись із цією ганебною практикою 14,9 % респондентів (торік таких було 10,6 %). Але ця практика разом з тим демонструє неабияку живучість: 11,7 % опитаних усе ще вважають її доброю традицією, оскільки праця педагога, мовляв, варта додаткової винагороди, а 40,9 % не проти таких виявів вдячності, якщо це робиться не дуже часто і не в занадто великих розмірах.

Викликає, однак, тривогу велика частка респондентів (26,7 %), яким, за даними останнього опитування, доводилося давати педагогам гроші, щоб поставили потрібну оцінку. Ця частка попри здійснювані антикорупційні заходи не зменшується. Ще більше опитаних (40,5 %) багато чи кілька разів або хоча б один раз платили педагогам за додаткові заняття чи консультації. Ця частка теж демонструє дивовижну стійкість. Щодалі більше людей заявляють про випадки вимушеної спонсорської допомоги навчальним закладам, внесення грошей на ремонт школи, дитсадка тощо (67,3 % в жовтні 2009 р. проти 59,3 % у 2008 р.). Багатьом громадянам доводиться платити за прийняття дитини до школи чи дошкільного закладу. Під час останнього опитування на це вказали 17 % респондентів, тоді як рік тому таких було 12,5 %. У Південному регіоні ситуація є ще гіршою: тут за прийняття дитини до тієї чи іншої школи, дошкільного закладу платили майже вдвоє більше респондентів (23,4 %). На Заході становище краще (9,5 %).

Громадськість виявляє великий інтерес до нинішньої практики набору випускників ЗОШ у вищі навчальні заклади. У сім'ях 18 % респондентів, їхніх батьків чи дітей були хлопець чи дівчина, які цього року проходили зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) і вступали до вищого навчального закладу. Вступили туди, куди хотіли, на бюджетну форму навчання (у відсотках до кількості респондентів, у сім'ях яких були абітурієнти) - 31,6 %, вступили, куди хотіли, але за контрактом - 30,1 %. Отже, 6 із 10 абітурієнтів здобуватимуть спеціальність, яку свідомо обрали, до якої прагнули. Такий результат вступної кампанії можна вважати загалом позитивним. Однак його певною мірою затьмарює те, що на бюджетну форму навчання, але не зовсім туди, куди хотіли, вступили 16,5 % абітурієнтів, на контрактну форму і не зовсім туди, куди хотіли - 15,3 %. Вступити до ВНЗ не вдалося 6,6 % абітурієнтів.

Зазначу, що під час набору студентів на перші курси вищих навчальних закладів корупцію цього року вдалося потіснити, але про її цілковите викорінення, як засвідчують результати опитування, говорити ще рано. Без грошей і сторонньої допомоги студентами стали 57,2% абітурієнтів до кількості респондентів, у сім'ях яких є молоді люди, що цього року вступили до ВНЗ. Це набагато більше, ніж торік (38,9%). Істотно зменшилася частка абітурієнтів, яким допомогли зв'язки з впливовими людьми, що зазвичай називають блатом (14,1% проти 20,5% у 2008 р.). Проте серед опитаних є, на жаль, і такі, кому вступ обійшовся у чималу суму грошей (12,9%) або хто розплатився за нього послугою, яка варта великих грошей (5,1%). Для довідки: минулого року ці показники становили відповідно 21,6% і 7,4%.

Із усієї сукупності респондентів, що заради вступу дітей до ВНЗ вдавалися до неофіційних дій (130 опитаних), платили: за "поліпшений" сертифікат ЗНО - 13,8%, за довідку, яка давала право на вступ на пільгових умовах - 10%, безпосередньо за саме зарахування до ВНЗ (крім внесення офіційної плати за контрактом) - 56,2%. Отже, корупційні схеми вступної кампанії повністю не зникають, а ускладнюються, виходячи за межі системи вищої освіти, утім, центральним у цих схемах усе ж залишається вищий навчальний заклад. Водночас треба наголосити, що наведені дані відображають лише схильність пересічних громадян давати хабарі і нічого не говорять про те, чи справді вплинули їхні дії на результати ЗНО і вступної кампанії. Цілком можливо, що в нових умовах прийому до ВНЗ ті особи, які брали традиційні хабарі, у багатьох випадках тільки робили вигляд, що впливають на долю абітурієнта.

Змушений констатувати: на тлі наведених вище даних закономірно, що більше половини респондентів (54,2%) вважають: нинішня вступна кампанія теж не обійшлася без корупції, і лише 16% згодні з тим, що корупції вдалося позбутися. Причому зменшилася частка респондентів, які оцінюють ситуацію позитивно, і збільшилася частка тих, хто заперечує поліпшення. Ці частки складали відповідно у 2008 р. - 18,3% і 51,1%, у 2009 р. - 16% і 54,2%. Вірогідність результатів опитування підсилює й те, що тезу про відсутність корупції при прийомі до ВНЗ частіше заперечують ті респонденти, чиї члени родини цього року стали студентами (52,5%), ніж ті, чиї рідні до ВНЗ не потрапили (40%). Найбільш високої думки про цьогорічну вступну кампанію дотримуються жителі Західного регіону, де про відсутність корупції заявили 24,2% опитаних. У Східному регіоні таких респондентів удвічі менше (12,8%). У цьому співвідношенні, ймовірно, певною мірою відбивається різне ставлення опитаних до діючої влади.

Показово, що респонденти не схильні цілком перекладати відповідальність за живучість хабарництва в освіті на керівництво галузі. Відповіді на запитання "Як Ви думаєте, що більше заважає подолати хабарництво та корупцію в системі освіти - відсутність політичної волі в керівників галузі чи небажання самих людей відмовитися від давання хабарів?" розподілилися так: відсутність політичної волі в керівників галузі - 22%; небажання самих людей відмовитися від давання хабарів - 22,1%; однаковою мірою і те, й те - 42,8%. Утримались од відповіді 12,4%. І лише 0,8% відповіли: "ні те, ні те, бо хабарництва та корупції в українській освіті немає".

І насамкінець скажу - науковці досліджують таку стійку хронічну хворобу. Як хабарництво в освіті. Долати ж її потрібно усім миром, усім нам разом - владі, громадськості, освітянам, батькам. Сподіваюся. Що позитивні зрушення. Які тут намітилися, будуть зміцнюватися.

В.Ф.: Дякую, пане Миколо, за дуже ґрунтовне і глибоке інтерв'ю і бажаю Вам та очолюваному Вами колективу подальших наукових звершень.

М.С.: Дякую і я газеті, яка піднімає на своїх шпальтах такі серйозні проблеми, зичу її колективу та читачам усіляких гараздів.

Київ, 7 грудня 2009 року. Світлина автора.