rss
05/23/2024
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Українське Чикаго \ Чи може Україна повторити “феномен Обами”?

Аналізуючи повідомленнями соціологічних служб про рейтинги кандидатів у президенти України, у рядового виборця автоматично формується думка про те, що реальне змагання відбувається лише між Януковичем та Тимошенко, а тому шанси інших кандидатів є мізерними.

Це є однією з виборчих технологій, спрямованою на мобілізацію тих виборців, які ще не визначилися (так званий ефект аутсайдера). Поміж тим, наскільки дана тенденція відповідає суспільним очікуванням - спробуємо дізнатися з історії.

Нині про результати виборчої кампанії важко говорити заздалегідь. Вона здатна кардинально змінити суспільну думку та настрої виборців, у який бік - цього не можуть з певністю передбачити ані експерти, ані соціологічні служби.

Сьогодні з високою долею імовірності можемо говорити про втому виборців від "старих" політиків та політичних сил, про попит на нові обличчя, які уособлюватимуть сподівання та очікування українського виборця.

Натомість нестабільність і часта зміна політичних сил, представлених у політичному спектрі, - є загальною закономірністю перехідних держав. І не тільки.

Так, до початку офіційного старту президентської кампанії у США про Барака Хусейна Обаму знала лишень купка політичних експертів. Не на користь Обами був його вік, а надто його афроамериканське походження.

Перемогу "політика зі стажем", колишньої "першої леді" США Хілларі Клінтон прогнозували майже усі політичні експерти. Однак Обама таки став першим чорношкірим президентом Америки!

У скептика може скластися враження про "фатальний збіг обставин". Однак історія світового виборчого процесу знає чимало таких "несподіванок". Ось лише деякі з них:

У листопаді 1974 бразильський генерал Гейзел дозволив провести дозовано конкурентні парламентські вибори. Правляча партія - Національний Альянс - сподівалася легко їх виграти. У жовтні більшість добре поінформованих спостерігачів погоджувалися з цим. Результати виборів однак здивували всіх. Опозиційні сили подвоїли своє представництво в нижній палаті парламенту, потроїли в сенаті й збільшили контроль над законодавчими органами штатів в пропорції один до шести.

У січні 1977 у Індії Індіра Ганді, яка керувала державою в умовах військового стану, раптово призначила на березень парламентські вибори. Очолювана нею партія Індійський Конгрес мала домінуючі позиції. Однак правляча партія втратила владу, здобувши підтримку всього 34% виборців. Це був перший випадок в історії Конгресу, коли партія здобула на парламентських виборах менше 40% голосів виборців.

У травні 1980 військовий режим Перу натиснув на опозицію і був ухвалений такий виборчий закон, який створював умови для дальшого домінування правлячої партії. Вибори завершилися "несподіваним результатом". Правляча партія зуміла зібрати на свою користь лише 27% голосів виборців, а опозиційна отримала 45,5%.

У листопаді 1980 військовий уряд Уругваю провів референдум з приводу нової конституції, яка мала запровадити право постійного військового вето відносно урядової політики. На здивування армії, 57% виборців проголосували проти.

Два роки після цього військовий уряд дозволив провідним партіям прийняти участь у парламентських виборах. Противники військового режиму отримали вражаючу перемогу, а колишній президент держави Джорже Ареко здобув прихильність лише 27,8% виборців.

У жовтні 1993 парламентські вибори організував аргентинський військовий режим. Радикальна опозиція, яку очолював багатолітній борець із військовим режимом Рауль Альфонсін, отримала "несподівану" перемогу, завоювавши на свою користь 52% голосів виборців. Інший кандидат, який користувався підтримкою військових, отримав всього 40% голосів.

У листопаді 1983 військовий уряд Туреччини погодився провести вибори щоб перейти до цивільного правління. З цією метою військові організували й всіляко підтримували Народно-Демократичну партію очолювану колишнім генералом.

Народні демократи в парламентських виборах вибороли для себе третє місце прихиливши на свою користь лише 23% голосів. А опозиційна Партія Вітчизни здобула переконливу перемогу отримавши 45% голосів.

У лютому 1985 на парламентських виборах в Кореї "несподівано добрі результати" здобула новостворена опозиційна Демократична партія Нової Кореї, яка завоювала 102 із 276 місць у парламенті. Сталося це в умовах суворо контрольованої урядом виборчої кампанії, до того ж остаточні результати виборів, на думку опозиції, були сфабриковані.

У 1985 військовий лідер Пакистану генерал Зія-уль-Хак організував вибори так, що в них не могли брати участі кандидати опозиційних партій. Багато кандидатів, що обіймали високі військові посади чи були прихильниками генерала, всупереч умовам виборчої кампанії, зазнали поразки.

У жовтні 1988 в Чилі генерал Піночет виніс на референдум питання про своє подальше перебування на чолі держави. Сам генерал був переконаний у власній перемозі - держава перебувала на гребні економічного піднесення. Опозиція виявилася дієвою і 55% проти 43% відкинули наміри Піночета управляти державою наступні 7 років.

У червні 1989 польська "Солідарність" на парламентських виборах отримала "несподівану перемогу", здобувши 99 із 100 місць у сенаті та 160 із 161 місця у сеймі. Отримані результати коментували як "неочікувані".

У лютому 1990 Віолетта Чаморро й очолюваний нею Союз Національної Опозиції в Нікарагуа здобули блискучу та "несподівану" перемогу, незважаючи на те, що сандіністи контролювали уряд і ресурси. Чаморро виграла у 7 із 9 адміністративних округів і отримала 55,2 % підтримки виборців проти 40,8 % у Даніеля Ортеги.

У травні 1990 в Бірмі військова Рада вперше за 30 років дозволила вибори за участю кількох партій. Результати виборів були "несподіваними". Опозиційна Народна Ліга за Демократію отримала 392 із 485 місць в парламенті, а провійськова Партія Національної Єдності - лише 10 мандатів. Під час виборчої кампанії лідер НЛД і ще близько 400 активістів були в ув'язненні, а партія вела свою виборчу кампанію фактично з підпілля.

У червні 1990 вперше за 28 років незалежності Алжиру на багатопартійних виборах перемогу отримала опозиційна ісламська партія. Ісламський фронт отримав контроль над 32 провінціями і 853 місцевими радами. Правляча партія - Фронт Національного Визволення - перемогла у 14 провінціях і 487 місцевих радах.

Чи стане Україна ще одним прикладом у цьому ряду "несподіванок" - покаже час. Однак такий розвиток подій міг би стати способом мирного перезавантаження системи, яка, на жаль, сьогодні не працює на людей!

Юрій Шведа, політолог, Львів, УП

«Окрадена земля»

UCARE дбає про сиріт в Україні. А про кого дбаєте ви!?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - Dropshipping suppliers