Відбувся ювілейний концерт Михайла ПОПЛАВСЬКОГО з нагоди його 60-ліття

Свій ювілей ректор Київського державного університету Михайло Поплавський зустрів у своєму стилі - на повному ходу, по вуха у роботі, не розслабляючись ні на день. Щодня напружена ректорська робота, наради, вчені ради, прийом відвідувачів. Крім того 20 листопада його було зареєстровано у ЦВК як довірену особу кандидата у Президенти України Віктора Ющенка. А ще через пару днів досить значна група людей отримала запрошення, у якому говорилося, що 24-25 листопада 19:00 відбудеться Ювілейне гранд-шоу Михайла Поплавського "Світ моєї любові", місце проведення - Національний Палац Мистецтв "Україна".

24-го маестро зробив своєрідну «генеральну репетицію» у форматі повноцінного концерту, «прогнавши» програму перший раз. Звісно, він тримав у полі своєї уваги наступний день та очікувану присутність високих гостей. І вже назавтра, 25-го листопада був, так би мовити, концерт «парадний» - з присутністю Президента України та його дружини пані Катерини, інших поважних гостей, викладачів та студентів його рідного вузу - КНУКіМу.

 Мізансцена пісні «Дорогі мої батьки». 25 листопада 2009 року

Квитки запитували на далеких підходах до залу, але їх, як завжди, не було, а запрошення свого ніхто віддавати не бажав.

У фойє глядачів зустрічали шеренги студентів з різною піар-продукцією, а на столиках вишикувались інші «шеренги» - чарочки з фірмовою «поплавською» горілкою «Кропива» та канапки з салом і подібними міні-закусками. Усе це, як зазвичай, було безкоштовним, і гості охоче піднімали свій настрій та чарочки за ювіляра.

Зала зустріла першу пару країни аплодисментами. Почесні гості, яких супроводжували віце-прем'єр Іван Васюник та ряд інших офіційних осіб, розмістилися; був якраз час починати, і дійство стартувало.

 Як завжди на концертах Поплавського, технічне забезпечення концерту було на найвищому рівні. Звук, світло, хореографія, динаміка шоу - все на рівні світових стандартів. А головне - той український зміст, та лірична, сентиментальна тональність, яка завжди властива творчості Поплавського.

До речі, одна цікава деталь. Почавши співати - і це широко відомо - з метою піар-розкрутки свого навчального закладу, постійно підкреслюючи, що він не співак, а ректор, який іноді співає, у підсумку Михайло Поплавський до свого ювілею прийшов з п'ятнадцятилітнім досвідом концертної діяльності, на хвилі офіційного та широкого народного визнання саме як артист. Президент Ющенко присвоїв багаторічному «кадровому» керівнику вищого навчального закладу високі мистецькі звання, а українська електронна головна енциклопедія характеризує його так (цитую): «Михайло Михайлович Поплавський (*28 листопада 1949)- український співак, громадсько-політичний діяч, доктор педагогічних наук (1990), професор (1990), заслужений діяч мистецтв України, народний артист України».

Зверніть увагу - першим у цьому визначенні стоїть «український співак». От тобі і піар-розкрутка, от тобі і «провокація з метою викликати несприйняття співу та особи ректора-співака», як характеризує цей давній задум сам ювіляр. Те, що було піар-інструментом, з роками настільки захопило Михайла Поплавського, набуло такого розголосу, що він останніми роками приділяє своїй сценічній діяльності часу аж ніяк не менше, ніж викладацькій та управлінській.

На початку концерту Михайло Поплавський уже звично, навіть канонічно, розпочав з пісень, присвячених пам'яті своїх батьків. На екрані за співаком з'явилася давня і, можливо, єдино «парадна», як це було прийнято тоді у селах, світлина батька та матері - Михайла Романовича та Меланії Григорівни. Піснею «Дорогі мої батьки» та трихвилинним калейдоскопом сценок, у яких його студенти «розіграли» історію молодості свого ректора, його одруження, народження сина, Поплавський завдав камертон концерту - ностальгійний, задумливий, згадуючий.

У концерті взяли участь також інші виконавці та гурти, серед яких варто виокремити добре відому співачку Ірину Білик, знаменитого та модного танцюриста Влада Яму, колишню киянку, а нині московську поп-зірку Наталю Корольову, популярний російський дует «Білий орел», запальну циганську групу Петра Чорного, якого ювіляр назвав зі сцени «українським циганом».

Особливо щемно прозвучала пісня «Сину мій», присвячена синові, який після дуже важкої автокатастрофи все ще продовжує лікування, і, дай Боже, потроху йде на поправку. Знаючи ситуацію, зала співчутливо зітхала, жінки витирали очі... Великий емоційний відгук, як завжди, викликала класична вже пісня «Росте черешня в мами на городі», під час якої на екрані з'явилися кадри та портрет мами. Як би хто не говорив, що це вже було, це вже бачили і чули, але такого сина, який постійно сам шанує своїх батьків та закликає інших це робити, ще треба пошукати. Недарма ж під час виконання цієї пісні люди у залі сидять з вологими очима, а деякі і плачуть. Значить, будить добрі почуття ця пісня, це виконання, ця синівська невгасима любов. Закінчуючи цю пісню, Михайло Поплавський, як завжди, схилив коліно перед мамою.

Концерт пройшов з великим успіхом і засвідчив, що ювіляр знаходиться у чудовій творчій і навіть фізичній формі. І остання світлина моєї статті свідчить про це дуже красномовно.

Наснаги і натхнення невтомному співцю та діячеві українства Михайлу Поплавському!

З роси йому і води!