Фундація Омеляна і Тетяни Антоновичів, яка уже майже тридцять років відома своїми добрими справами і активною підтримкою української літератури та українознавства, отримала визнання від керівництва нашої держави. Указом президента України відомому українському громадському діячеві, меценатові Омеляну Антоновичу за вагомий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня Соборності України було присуджено Орден Ярослава Мудрого п‘ятого ступеня. Сам Омелян Антонович не дожив до цього світлого дня, він помер через місяць після виходу указу про нагороду.

На урочистій церемонії у приміщенні посольства України у Сполучених Штатах Америки посол Олег Шамшур вручив Орден президентові фундації Ігореві Воєвідці. «Наша радість сьогодні із дуже серйозним присмаком гіркоти, адже ця видатна людина нещодавно пішла з життя. Однак, маємо нагоду ще раз згадати його добрим словом, як справжнього українця й щирого патріота, що пройшов важке життя, проте завжди брав активну участь у діяльності громади. Думаю, що найкращим пам'ятником для Омеляна Антоновича є його фундація, яка відома добрими справами як в Україні, так і на території США», наголосив український дипломат у своїй промові.

Цьогорічної премії самої благодійної організації були удостоєні сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець і публіцист Оксана Забужко та відомий вчений, дослідник козацької доби, професор Кентського університету (штат Огайо) Любомир Винар.

Історик, доктор наук Марта Богачевська-Хомяк так представила першого лауреата: «Вона - відважний голос на сторінках преси та сайтах Інтернету. Її поетичні та прозові твори перекладаються на десятки мов. Вміє вона твердо вдарити словом, поставивши на місце тих, хто ображає український народ та її саму. В той же час може змалювати сцени кохання настільки ніжно, що з них пишуть п'єси та знімають кіно». Вона нагадала, що Оксана Забужко - не лише письменниця, а ще й «донька батьків, які розуміли і патріотизм, і науку». «Вони самі, власними силами змогли виховати обдаровану доньку, створивши їй клаптик культурної Європи у радянському заповіднику. В той же час не дали їй, відчуваючи свою особливість у сірому загалі, відокремитися від народ», наголосила Марта Богачевська-Хомяк.

Фундація нагородила письменницю за книгу «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», якої автор завершила свій цикл наукових праць про розвиток української ідентичності в європейській культурі. Цю фундаментальну працю автор присвятила дослідженню й осмисленню світогляду та творчості Лесі Українки.

Сама ж Оксана Забужко вважає символічним те, що книга, значною мірою присвячена занепадові шляхетських традицій у ХХ столітті як загалом у світі, так і українській культурі, отримала відзнаку від «найшляхетнішої української фундації», яка уже багато років підтримує високоякісний український інтелектуальний продукт. «Це якраз в дусі й традиції героїв «Notre Dame d'Ukraine», це - в традиціях саме тієї громади, яка пустила Україну у мандрівку століть із печаттю свого духа. Для мене це стало відгуком від моїх героїв через століття і доказом того, що не все іще втрачено у шляхетних традиціях української культури», поділилася з гостями лауреат премії.

Професор Любомир Винар одержав премію за «заснування та 45-ти річну редакцію журналу «Український історик», що став форумом для науковців в Америці та Україні». Сам лауреат не зміг приїхати до Вашингтону через хворобу, однак прислав листа зі словами вдячності за визнання своєї багаторічної праці.

Любомира Винара, не лише редактора, а й президента Українського історичного товариства, голову Історичної секції та Видавничої комісії УВАН в Америці, Світової наукової ради СКУ характеризували як провідного представника української історіографії та визначного організатора українського наукового життя на межі ХХ-ХХІ століть. Колеги відзначили і його праці, присвячені методології історії й інших суспільних наук, літературознавства, історії культури, мистецтвознавства, історії книжки тощо. Досліди вченого хронологічно й тематично охоплюють майже всі періоди української історії, починаючи від середніх віків до ХХ ст. Він є автором понад 1600 публікацій і 60 монографій. Серед найвизначніших такі: «Проблеми періодизації козацької доби», «Початки реєстрового українського козацтва», «Михайло Грушевський: історик і будівничий нації», «Найвидатніший історик М. Грушевський (1866-1934)», «Історія українського раннього друкарства 1491-1600» та багато інших.

Фундація Омеляна та Тетяни Антоновичів - приватний благодійний фонд, заснований подружжям 30 грудня 1980 року. Діяльність доброчинної організації полягає з одного боку у присудженні щорічної премії, і з іншого - у наданні коштів для реалізації українознавчих проектів. Фундація допомагала в реконструкції нового корпусу Бакалаврської бібліотеки Києво-Могилянської академії, оновленні Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, створенні регіонального музею "Бойківщина". Організація у перші роки проголошення незалежності України надала підтримку у передачі в користування працівникам українського посольства власного будинку у Вашингтоні, фінансувала реставрацію виставкової зали в Українському музеї в Нью-Йорку. За поширення знань про Україну в історії, літературі й релігії з 1980 року було нагороджено 56 лауреатів. Серед них - Василь Барка, Василь Стус, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Збіґнєв Бжезинський та інші.