Була холодна і голодна зима, і багато хто не зміг її пережити. Тим, хто вижив, допомогли індіанці, котрі навчили їх, як і які культури можна вирощувати на цій землі. Несподівано багатий урожай восени став винагородою за їх зусилля. Тож колоністи вирішили провести день подяки Господу за підтримку. Вони запросили вождя і ще 90 індіанців, котрі допомагали їм. Протягом трьох днів з молебнями подяки і бенкетом пілігрими вперше відсвяткували це свято.

Поступово і неофіційно свято переросло в загальнонаціональне. Так, під час боротьби за незалежність (Американська революція 1775- 1783 рр.) Континентальний Конгрес проголосив День подяки у зв'язку з перемогою над британськими військами при Саратозі. Через кілька місяців після інавгурації перший президент Сполучених штатів Джордж Вашингтон проголосив у зверненні ¹ 1 «Подяку Богу» і висловив переконання в тому, що «визнати роль провидіння і допомоги Всемогутнього Бога - є обов'язком всього народу». А 26 листопада 1789 знову відсвяткували День подяки після великої історичної події в житті нової держави- ратифікації конституції США.

У мирні часи свято трохи забулося- аж до Американської громадянської війни північних і південних штатів, коли президент Авраам Лінкольн у 1863 знову проголосив День подяки національним святом і вихідним днем і остаточно закріпив стару традицію. Тоді він сказав: «Я запрошую всіх моїх співгромадян в усіх частинах Сполучених штатів, а також тих, хто є на морі, в інших країнах, відкласти всі справи і відзначити останній четвер листопада як День подяки і хвали нашому благословенному Отцю в небесах. І нехай під час подяки Йому за наше незвичайне визволення кожен iз нас, із належним розкаянням за свої непослідовність і непослух, просить Його захисту для всіх тих, хто став вдовами, сиротами, стражденними й засмученими в цій прикрій громадянській війні, в яку ми втягнені, і палко просить Всемогутнього Бога зцілити рани народу і якомога скоріше привести його до щастя, миру, гармонії, спокою і єдності». Тоді- у самому розпалі громадянської війни- метою президента було укріплення єдності та морального рівня громадян, подолання недавнього розколу суспільства.

Як бачимо, День подяки є частиною політичної історії Сполучених штатів. Учені, втім, вказують на ще одне джерело свята, а саме, на старовинний звичай англійських протестантів виділяти спеціальний день для подяки за Господнє благословення їхнього життя. Це робилося не регулярно, найчастіше- в часи кризи або після того, як минала та чи інша суспільна біда. Є також думка, що цей день є відзвуком свят урожаю, які відзначалися багатьма народами світу з давніх язичницьких часів (у неврожайні роки свята скасовувалися). Подібна традиція існувала й на Британських островах, звідки прибули до Північної Америки перші переселенці.

Традиційно американці святкують День подяки вдома, у колі родини та друзів за святковим столом. Житла звичайно прикрашують символами сільськогосподарського достатку. До святкового меню обов'язково входить запечена індичка із соусом із журавлини, різноманітні страви з солодкої картоплі і гарбуза. І звичайно - солодкий гарбузовий пиріг. З часом свято набирало все більш публічного характеру: почали влаштовуватися вуличні видовища, паради в костюмах давніх пілігримів- темний одяг, циліндри, мережені чепчики, взуття з великими срібними застібками тощо.

В 1947 році Гаррі Трумен започаткував ще одну традицію: президент розпочинає свято символічним жестом, врятувавши спеціально вибрану індичку від загрози стати чиїмось обідом. У наші дні ця врятована птиця займає почесне місце, очоливши парад з нагоди Дня подяки у парку Діснея.

А ще для американців День подяки символізує початок гарячого сезону Різдвяних покупок. У п'ятницю після свята багато людей вдосвіта вирушать за покупками, аби скористатися найбільшими в році знижками у магазинах. Це теж свого роду ритуал.

Протягом століть День молитви завжди був об'єднуючою загальнонаціональною подією у Сполучених Штатах. З перших часів Конгресу його офіційні засідання незмінно починалися спільною молитвою, що сприяло національній єдності. Важливо й те, що День подяки Всевишньому відзначали і відзначають всі американці, незалежно від релігії, церкви, конфесії.