Існують методи, які дозволяють знизити вплив побічної дії препаратів і захистити печінку від можливих негативних впливів. Для очищення організму існує метод ентеросорбції. Цей метод був давно відомим: для того, щоб позбутися різних токсичних станів, використовували попіл, деревневе вугілля. Офіційним препаратом, який почав застосовуватися у якості сорбента в медичній практиці, стало активоване вугілля. Пізніше почали широко використовувати в медицині метод гемосорбції: кров пацієнта пропускають через активні сорбенти, де вона очищається і повертається у кров'яне русло. Цей метод доцільно використовувати для ліквідації гострих і хронічних токсичних станів при отруєннях, уремії, захворюваннях печінки, гепатитах, цирозах, різних септичних станах, опіковій хворобі. Він використовується також при лікуванні атеросклерозу, в тому числі - при артеріальній гіпертензії, при цьому знижується рівень ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності (поганий холестерин), які сприяють розвитку атеросклерозу.

Після того, як почав впроваджуватися метод ентеросорбції, він почав конкурувати з гемосорбцією. Це пов'язано з тим, що не потрібно проводити травматичне втручання на судинах, відсутній хірургічний контакт з кров'ю, лімфою, можливість широкого застосування в домашніх умовах. Ідеальний сорбент повинен відповідати наступним вимогам:

1. Має бути повністю нешкідливим та нетоксичним.

2. Має бути біосумісним з тканинами, кров'ю та іншими біосубстратами організму.

3. Має мати непошкоджувальну дію на слизові оболонки порожнини роту, стравоходу, шлунково-кишкового тракту, вибіркову сорбцію середньомолекулярних токсичних метаболітів, високу адсорбційну ємкість.

Такими властивостями відповідає ентеросорбент Ентеросгель. Крім того, він за величиною сорбційної ємкості в 2,0-2,5 рази перевищує інші типи сорбентів, які використовуються в клінічній практиці. У зв'язку з широким впровадженням сорбційних матеріалів, почала розповсюджуватися думка, що тривалий прийом ентеросорбенту призводить до виведення не тільки токсичних речовин, але й вітамінів, ферментів, імуноглобулінів. На сьогоднішний день доведено, що ентеросгель характеризується вибірковою дією: так він найбільш активно сорбує середньомолекулярні токсичні метаболіти з молекулярною вагою від 70 до 1000 (сечовина, білірубин, холестерин, середньомолекулярні пептиди) і практично не зв'язує речовини, які мають молекулярну масу меньше ніж 70 (іони металів, мінеральні солі, електроліти). Речовини з молекулярною масою більше 10000 (білки, імуноглобуліни) також не зв'язуються ентеросгелем.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією є дуже важливою необхідність нормалізації метаболізму холестерину в організмі. Зокрема, вживання ентеросорбету Eнтеросгель, який не має побічної дії, по 15 г 3 рази на день протягом 2 тижнів 3-4 рази на рік (а можна і частіше), дозволяє, як кажуть пацієнти, "почистити печінку" при тривалому лікуванні артеріальної гіпертензії. Особливо це корисно при супутніх захворюваннях печінки, холециститах, гепатохолециститах, колітах, цукровому діабеті, ожирінні, атеросклерозі, при різних інтоксикаціях, в тому числі - інфекційних.

Важливими також є випадки, коли люди вимушені приймати препарати через наявність інших захворювань, наприклад, неспецифічні нестероїдні препарати (індометацин, ібупрофен, анальгетики) з приводу ревматичних захворювань. Тривалий час прийому цих препаратів може підвищувати артеріальний тиск. Добре, коли від них можна відмовитися. Але іноді цього не можна робити, і тоді просто потрібно коригувати гіпотензивну терапію. Іноді при комбінації вони можуть повністю нейтралізувати понижувальну дію гіпотензивних препаратів. До цих препаратів можна також віднести кортикостероїди, такі як преднізолон, холестирамін, деякі антидепресанти, ріфампіцин. Але знову ж, якщо грамотно приймати гіпотензивні та інші препарати, то вони одне одному заважати не будуть.

Як правило, такі хворі постійно вимушені приймати препарати для корекції підвищеного рівня цукру в крові. Оскільки при діабеті можуть вражатися нирки, то артеріальний тиск підвищується. Також порушення обмінних процесів призводить до швидшого прогресування атеросклерозу. А тому потрібно у таких пацієнтів обов'язково підтримувати нормальним артеріальний тиск, і, навіть, не тільки нормальний - менший 130/85 мм рт.ст., а потрібно намагатися, щоб він був 120/80 мм. рт.ст. і менше. І якщо деякі пацієнти не мають нормального артеріального тиску, і для них цукровий діабет є просто виправданням для того, щоб тиск не лікувати, то це неправильна точка зору. Доведено, що нормалізація артеріального тиску у таких випадках уповільнює прогресування враження нирок - діабетичної нефропатії, зменшуються атеросклеротичний процес у судинах і легше протікає сам діабет. При тривалому діабеті, коли тиск не знижувався вчасно, настає склерозування ниркових судин і тиск нормалізувати дуже важко.

Як правило вважається, що хворим з артеріальною гіпертензією в першій стадії та ІІ без ускладнень та супутніх захворювань рекомендується відпочивати на бальнеологічних курортах з вуглекислими, радоновими, сірководними, азотними, термальними, йодобромними, хлоридними, натрієвими мінеральними ваннами. Розширюючи периферичні судини і знижуючи периферичний опір, ванни знижують артеріальний тиск. Крім того, ванни (особливо вуглекислі і сірководневі) покращують гемодинаміку нирок та мозку, активують гормональну функцію наднирників, знижують підвищену активність симпато-адреналової системи, збільшують натрійурез. Але дуже часто пацієнти прибувають на курорт, і в них виникає гіпертонічний криз. Це може бути пов'язано з тим, що втомлює дорога, яка є стресорним фактором. Крім того, при переїзді змінюються кліматичні умови, виникає перепад атмосферного тиску. У таких пацієнтів, як правило, артеріальний тиск вже і так був підвищений - 130/95-140/100 мм рт.ст. Вони його не лікували зовсім, або ж - нерегулярно. І в результаті, після прибуття на курорт, у відпочиваючого виникає гіпертонічний криз. Процедури із значнішим підвищенням температури прискорюють пульс, посилюється робота серця, підвищується артеріальний тиск. При високому артеріальному тиску противопоказані більшість ванн, фізіотерапевтичних процедур. Потрібно його нормалізувати. Аналогічна картина дуже часто виникає з проведенням масажу, особливо, шийно-грудного відділу при супутньому остеохондрозі з явищами вертебробазилярної недостатності. При активному масажі, або, популярній сьогодні мануальній терапії, у людей з підвищеним артеріальним тиском часто виникають гіпертонічні кризи. Якщо раніше відбір і обстеження на курорті проводилося старанніше, то зараз, за ринкових умов конкуренції, санаторії часто приймають відпочиваючих без санаторно-курортних карток і без обстеження. Виходить так, що людина, яка приїхала відпочити, не може цього зробити через гіпертонічний криз і проводить більшість часу в ліжку з головними і серцевими болями, а путівку ж оплачено. Вчасно підібрана відповідна терапія може цього не допустити, і відпочинок буде продуктивним. Пацієнтам з постійним підвищеним артеріальним тиском, коли нижній (діастолічний) тиск більше 105 мм рт.ст. при ІІ стадії гіпертонічної хвороби, а також, при ІІІ стадії гіпертонічної хвороби (після перенесених інфарктів та інсультів, розвитку серцевої недостатності) рекомендується відпочивати тільки на місцевих курортах і то, якщо недостатність кровообігу не перевищує І стадії. Але, знову ж, все це повинно супроводжуватися грамотно підібраною відповідною терапією. В мене були також випадки, коли у пацієнтів, яких я спостерігав вже по кілька років, і які раніше мали тиск до 200/100, потім тиск нормалізувався до нормальних показників (коливався від 110/70 до 130/80 протягом двох-трьох років); вони телефонували і повідомляли, що їм дають путівки на море відпочити, а дільничний лікар не рекомендує, мотивуючи тим, що вони гіпертоніки. Фактично, вони вже - "колишні гіпертоніки". Я їм дозволив відпочивати. Відпочинок проходив відмінно. Артеріальний тиск був нормальним. І у гіпертоніка, фактично, міняється якість життя. Він може подорожувати, відпочивати, жити повноцінним життям.