Вже 10 днів Україна охоплена... Ось написав - охоплена і почав підшукувати найбільш підходяще, точне слово. Охоплена чим - епідемією? Інформаційним цунамі? Панікою? Нападом безшабашного гумору? Напевне і тим, і тим, і тим, і тим - усім потроху.

Але по порядку і сухо: з 30 жовтня наша країна вступила в особливу і дуже цікаву для політичного психолога фазу - фазу розгортання нечуваної інформаційно-психологічної кампанії впливу на населення великої багатомільйонної країни. І країна ця знаходиться не десь там у Африці, а у самісінькому у центрі Європи і вважає себе достатньо розвиненою, демократичною і вартою світового визнання як не на рівні "великої вісімки", то, принаймні, "великої двадцятки".

І ось у цій країна вільно чи невільно, свідомо, чи випадково відбувається грандіозний експеримент над такими масами людей, з такими масштабами, який ніякому науковцю і не снився. Адже у всьому світі науковці проводять свої експерименти, зокрема і соціально-психологічні - над невеликими групами, але результати таких експериментів потім входять до підручників і визнаються науковими закономірностями.

А тут така велетенська група - цілий народ! Можна тільки мріяти про таке накове "поле". Але поки науковці мріють, політики у цьому "полі" працюють, не покладаючи рук. Вони "працюють", а наш народ реагує, як завжди: від відчаю чи навпаки - від душевного здоров'я - новим вибухом гумору.

Давайте ж спробуємо осмислити цю "працю" та її наслідки для України.

Почалося з повідомлень, що до нашої країни наближається вірус грипу, причому серед звичних штамів там присутній один для нас новий - так званий грип А/H1N1. Його ще називають каліфорнійським, або свинячим, хоча проскочила інформація, що цей вірус вперше виявили не у Каліфорнії, а у Айові і не у свині, а у кота (за повідомленнями Американської ветеринарної асоціації).

Як жартують у нас, коли перша каліфорнійська свиня захворіла на грип, вона і не підозрювала, що у далекій Україні інші свині будуть на повну потужність піаритися на темі її хвороби. Отож для українського вуха звичніше звучить - "свинячий", оскільки і свиня нам рідна і свиноподібна поведінка наших політиків нам звична. Так його і називатимемо.

Ці перші повідомлення щодо грипу українці пропустили мимо вух і продовжували займатися своїми справами. Нічого дивного, адже грипуємо щороку і до сезонних приходів цієї інфекції звикли. Але хтось дуже не хотів, щоб ми і надалі продовжували нехтувати цією інформацією.

За лічені дні згадування у пресі про свинячий грип переросли з поодиноких до постійних, а потім уже масованих. Поріг інформаційної насиченості було перейдено, коли померла перша жертва. З тих пір і щодня з усіх радіо- та телевізійних каналів на голову ошелешених українців лавиноподібно наростали і сипалися повідомлення про все нові і нові смерті від грипу, про все нові і нові області, де, за твердженням влади і медиків, було перейдено епідеміологічний поріг і встановлено карантин. Через декілька днів ми почули, що вже дев'ять західноукраїнських областей у карантині, в'їзди та виїзди звідти чи то душе утруднені, чи то взагалі заборонені і епідемія "марширує" на Київ і далі на схід країни.

Однак і гумористи не дрімали. Повідомлялося, що до лікарні було терміново доставлено громадянина Н. Діагноз: закрита черепно-мозкова травма, перелом руки, гематома лівого ока, численні синяки на тілі та обличчі. Коментар хворого: Я лише кашлянув у автобусі.

Особливістю цієї наростаючої інформаційної кампанії було те, що з екранів телевізорів лікарів потіснили політики. Звичайно, лікарі також не злазили з екранів і терапевта міняв педіатр, того - вірусолог, усі вони давали свої поради, але центральне місце у інформповідомленням раптом зайняли політики і серед них явно лідирувала по часу присутності на телеекранах Прем'єрка.

Коли українці з лавини повідомлень зрозуміли, що на країну насувається такий грип, від якого у вітчизняної медицини поки що немає ліків, у масі інформацій а потім і у їх свідомості викристалізувалася перша тема - тема марлевої пов'язки. Усі "телеголови" на чолі з Прем'єркою наполегливо повторювали, що без марлевої пов'язки з дому не потрібно виходити, що саме ця пов'язка є тим першим бар'єром, об який може "спіткнутися" вірус.

Переконаний цими порадниками народ ломанувся в аптеки і за лічені години по всій країні марлеві пов'язки щезли з аптек. Адже диригували цим процесом з єдиного центру, зі столиці, з центральних загальноукраїнських каналів, тому усі новини та поради в одну ж ту саму мить взнавали і жителі елітного столичного Печерська і мешканці невеликих містечок та найглухіших сіл.

Коли звичайні марлеві маски, які роками лежали по аптеках, коштували копійки і нікому не були потрібні, змело лавиною панічного попиту, до населення довели нову інформацію: Караул! Народ у небезпеці! Марлевих пов'язок ніде немає, їх треба терміново десь відшукувати, щоб врятувати незахищених людей від смертельної загрози. І тут знову безсилих лікарів на екранах різко витіснили політики та посадовці, а серед них впевнено вела соло Прем'єрка.

Постійно наголошуючи на величезній ролі марлевої пов'язки у боротьбі з грипом, вона грізно покивала на попередників, які загубили виробництво марлевих масок в країні, але ніжно заспокоїла народ: любі мої, я, мовляв, не дам вам пропасти. Я вже розпорядилася везти з Держрезерву 6 мільйонів метрів марлі і ми негайно і по всій країні налагодимо пошиття цих пов'язок. Вистачить усім, нема чого хвилюватися, завтра-післязавтра маски знову будуть стосами лежати по всіх аптеках.

У розвиток теми масок зарясніли телесюжети її термінового виробництва. Ось пов'язки дружно та весело шиють швейні цехи та фабрики, ось їм на допомогу прийшли вчителі та вихователі дитсадків, ось підключили і "зеків" по численних колоніях - нехай працюють бандити, нема чого штани протирати в неволі.

Більше того, з'явилися повідомлення, що величезну партію масок закуплять за кордоном. Одразу ж виник жарт, що вітчизняні дизайнери ніяк не можуть розробити фасон пов'язки, який би підходив до численних нарядів Прем'єрки, тому й закупляють імпортні. Після цього поповзли чутки, що хтось вперто лобіює такі закупки і на цих поставках добре заробить.

Проте дні йшли за днями, масок в аптеках не з'являлося, і увага населення була вміло переключена на нову тему.

Поки народ перед дверима тисяч аптек по усій країні тупо роздивлявся стандартні оголошення "Масок у продажу немає", Прем'єрка з екранів радісно повідомила, що єдиними ліками від цього капосного свинячого грипу є такі собі таблетки "таміфлю". Виявляється, що їх виробляє єдина у світі фірма, але не переживайте, любі мої, я вже домовилася і до нас летить літак з супердорогоцінним вантажем - 300 тисяч упаковок цього самого чудодійного "таміфлю". Щоб підкреслити доленосність цього рятівного вантажу, провели нечувану досі акцію. Із вечірніх новин країна взнала, що вантаж прибуває до аеропорту "Бориспіль" пізно вночі, але він настільки важливий, що Прем'єрка зустріне його особисто.

На ранок ми, ледве продравши очі і увімкнувши телевізори, побачили неймовірну картину нічної зустрічі. До літака, який прибув до летовища, прямує високоповажне тріо - Прем'єрка у новому чудовому пальто, поряд з нею очільниця Секретаріату Президента України Віра Ульянченко, а з ними і міністр закордонних справ Петро Порошенко. Уся ця група густо обліплена телеоператорами, фотографами, супроводжуючими особами, охороною та різноманітною челяддю. І Прем'єрка, тримаючи перед собою упаковку, на якій глядачі могли чітко прочитати назву ліків, ще і ще раз з щасливою посмішкою на вустах заспокоювала любих нас: ось вони, рятівні чудодійні ліки, ми купили їх по спеціальній низькій ціні усього 67 гривень за упаковку, і цим зекономили для бюджету понад 140 млн., вони будуть роздані по лікарнях і всі хворі зможуть безкоштовно їх отримувати

Із-за плеча Прем'єрки у телекамери зазирали і щосили бадьоро усміхалися інші учасники цієї неймовірної події.

Але тема "таміфлю" раптом отримала новий поворот. Коли Прем'єрка прийшла до Верховної Ради і доповідала депутатам про свої та загалом Уряду зусилля по боротьбі з епідемією, депутат-регіонал Я.Сухий єхидно поцікавився, а чи не має відношення до доставки швейцарських ліків депутат її фракції Богдан Губський. Той негайно взяв слово і обурено відкинув усі звинувачення. Прем'єрка з камінним виразом обличчя теж різко поставило "нахабу" на місце.

Однак тут же поповзли чутки, що єдиним монопольним дилером "таміфлю" в Україні є одна лише фірма і її директором, начебто, є такий собі Андрій Губський, родич бютівського депутата.

Але пільгова ціна швейцарських ліків аж ніяк не відобразилася на українцях. Зарясніли повідомлення про те, що "таміфлю" з'явився в деяких аптеках і за нього правлять і 600 і 700 і 800 гривень, а на чорному ринку, зокрема в Криму, ціна на цей препарат доходила, начебто, до 2,5 тисяч грн.

Сам Порошенко здивовано повідомив, що особисто купив у аптеці "таміфлю" по ціні більше шестисот гривень.

Виникають питання - якщо весь вантаж "таміфлю" за словами Прем'єрки було передано лише лікарням для безкоштовного їх там використання для хворих, то звідкіля швейцарські таблетки "випірнули" у аптеках? То може їх ще завозять і вже зовсім не для аптек? І чи дійсно причетна до цього Прем'єрка та її політична сила? І чи правду кажуть ті її опоненти, які стверджують, що цими таблетками вирішили заробити на вибори?

У підсумку цих розвінчань, тема чудодійних таблеток якось згасла, ентузіазм населення помітно зів'яв. Люди якось почали відчувати, що тут щось не зовсім те, у чому їх наполегливо переконують.

Щоб підтримати тонус теми, Прем'єрка повідомила про нові вантажі у 700 тисяч упаковок і більше, які вже замовлені, куплені та незабаром мають прибути до України.

Проте ці меседжі уже не зустріли очікуваного радісного прийому громадської думки. Ставало ясно, що тема рятівних таблеток услід за темою рятівних марлевих пов'язок свої "відіграла" і більше не спрацює на імідж Головної Рятівниці країни.

Минулий тиждень показав, що масова поведінка людей в Україні щодо грипу містить явні ознаки паніки. На вулиці та у метро з'явилися багато людей у масках. Як жартують, за їх кількістю вираховують прихильників Юлії Тимошенко, оскільки це вона першою сказала, щоб люди одягали маски. Аптеки були взяті в осаду, з них не виводилися черги. Але практично жодних ліків там не було, їх розмели у перші ж дні "телевізійного керівництва" подоланням епідемії. Цінність працівників аптек та знайомства з ними різко зросли і породили анекдот: "Я вчора дуже вдало одружився. - На доньці мільйонера? - Ні, на аптекарші".

В Україні почала ширитися думка, що ця паніка не стихійна. Навіть Литвин на засіданні ВР спересердя звернувся до бютівців зі словами, що ця епідемія, мовляв. Вами організована от тепер ви і працюйте зі своїм урядом. А вже потім ЗМІ все частіше почали піднімати цю тему. Загальна думка формується така: епідемія свинячого грипу, звичайно, проявилася у всьому світі, але тільки в Україні вона була супроводжена організованою інформкампанією нагнітання ситуації - щоб потім хтось - а переважно вказують на Прем'єрку - виступив у ролі рятівника. Навіть придумали знущальне звання для політиків у період епідемії - гриппенфюрер.

 Закохані у період епідемії

Трохи згодом, коли дим розсіється стане ясно, наскільки ця інформкампанія є правильною (а ВОЗ похвалив Прем'єрку за енергійні дії по подоланню епідемії), чи надмірною, що переходить уже в статус виборчої технології.

У всякому випадку імідж рятівниці спробували побудувати. Чи вдалося?