B будь-якому медичному підручнику розписана клініка артеріальної гіпертонії: на початку хвороби - підвищена дратівливість, швидка втома, зниження працездатності, слабкість, безсоння, головокружіння. Можуть турбувати головні болі, частіше в ділянці потилиці, по ранкам і в кінці робочого дня - "важка" голова. Болі підсилюються частіше в горизонтальному положенні і проходять під час ходіння. Частіше такі болі пов'язані зі змінами тонусу артеріол та венул. Часто болі супроводжуються головокружінням та шумом в вухах. Турбують також болі у ділянці серця. З'являються вони через те, що підвищення артеріального тиску призводить до збільшення роботи серця і компенсаторно виникає гіпертрофія міокарда. В результаті цього виникають розбіжності між потребами та можливостями серця, що і призводить до ішемії міокарда і болів по типу стенокардії. Крім стенокардитичних болів при артеріальній гіпертонії можуть бути тривалі тупі болі в ділянці верхівки серця, так звані кардіалгії.

Часто зустрічається "миготіння мушок перед очима", пелена, що пов'язано із спазмом сітківки. При злоякісній гіпертензії можуть бути крововиливи у сітківку, які можуть призвести до повної втрати зору.

Гіпертонічна хвороба - це своєрідний судинний невроз. Присутні порушення центральної нервової системи - швидка втома, слабкість, лабільність, перевага тривожних настроїв.

Які симптоми можуть бути при ускладненні артеріальної гіпертензії - гіпертонічному кризу? Це залежить від типу кризу.

При адреналіновому кризі вивільняється в кров адреналін, різко підвищується артеріальний тиск, що продовжується протягом кількох годин, іноді хвилин. Цей тип кризу характерний більше до початкових стадій артеріальної гіпертензії. Клінічно супроводжується тремтінням, головним болем, серцебиттям.

Норадреналіновий криз зустрічається переважно в пізніх стадіях гіпертонічної хвороби, продовжується від кількох годин до кількох діб, артеріальний тиск зростає більш повільно, але досягає високих цифр. Характерна яскрава клініка: вегетативні розлади, порушення зору. Часто криз може бути пов'язаний зі зміною метеорологічних умов, зі зміною функції залоз внутрішньої секреції або з психотравмою. Характерний дуже сильний головний біль, головокружіння, нудота, блювота, іноді втрата свідомості, порушення зору аж до короткочасної сліпоти: психічні порушення, адинамія. Прояви з боку центральної нервової системи зумовлені набряком мозку. Можуть бути вогнищеві порушення мозкового кровообігу, котрі призводять до гемипарезів. На початковій стадії кризу, як правило, короткотермінові. Під час кризу може розвинутися динамічне порушення мозкового кровообігу з перехідною вогнищевою симптоматикою, крововиливи у сітківку та її відслойка, мозковий інсульт, серцева астма, гостра лівошлуночкова недостатність, стенокардія, інфаркт міокарду. Гіпертонічна хвороба - один з найбільш значних факторів ризику ішемічної хвороби серця. Порушення зору пов'язане з ангіо- і ретінопатіями, з крововиливом у сітківку, її відслойкою, з тромбозом центральної артерії сітківки.

Але це все стосується або ж гіпертонічного кризу, або злоякісної гіпертонії. В сучасних посібниках вказується: "артеріальна гіпертензія в своїй переважній більшості має безсимптомний перебіг, поки не виникають ускладнення". І в цьому криється багато причин, чому її люди не вважають за потрібне лікувати. Як вказується в Національній програмі по боротьбі з артеріальною гіпертензією: "Серед осіб з підвищеним артеріальним тиском знають про наявність захворювання 46,9 % сільських і 69,4 % міських мешканців, лікуються - відповідно 12,4 та 28,5 %, ефективність лікування становить 6,2 та 16,1 %".

Можу навести випадки зі своєї клінічної практики.

В інфарктне відділення поступає хворий 42-х років з гострим інфарктом міокарду. Як виявляється, почував себе абсолютно здоровим, та дві години тому не міг закрити ворота свого гаражу, де замок не піддавався, при цьому спішив на роботу, через що нервував. Виник сильний загрудинний біль, різка слабкість. Викликали "Швидку допомогу", зареєстрували електрокардіограму. Діагноз без сумнівів: інфаркт міокарду. При детальному опитуванні з'ясувалося, що протягом 4-х років у хворого підвищувався артеріальний тиск до 140/100 мм рт.ст. Але лікуватися хворий не хотів. А навіщо? Адже практично нічого не турбувало.

Приклад другий, ще яскравіший. Зовсім молода людина, 32-х років. Кремезний красень з вусами. Поступає в інфарктне відділення з обширним інфарктом. Ситуація подібна: півроку тому придбав нову машину, в неділю приїхав додому з дружиною та дітьми, поставив машину біля вікна, всі зайшли в квартиру. Аж тут дружина помітила з вікна, що хтось крутиться біля машини. Чоловік вийшов, побачив, як якийсь злодій металевим предметом намагається відкрити дверцята. Покликав сусіда і вдвох вони побили злодія. Цей випадок дуже схвилював нашого пацієнта. За півгодини - гострий, нестерпний біль за грудиною. "Швидка допомога", інфаркт. У цього хворого протягом 2-х років підвищувався тиск до 130-140/100 мм рт.ст., на який особливо ніхто не звертав уваги.

Таким чином, на фоні підвищеного тиску стрес викликав перевантаження серця, нестачу кисню, спазм або тромб коронарних артерій і призвів до інфаркту. Чи ці пацієнти могли передбачити ці стресові ситуації і запобігти їм? Напевне, ні. А лікувати гіпертонію? Без сумніву, так. А що ж їм заважало це робити? Нерозуміння серйозності проблеми. Або, як і самі вказують більшість опитаних в анкеті: "Неуважно ставлюся до себе ".

Побутує така думка, що з віком артеріальний тиск має ставати дедалі вищим. Дійсно, така закономірність існує. Чим вищий вік, тим вищий і тиск, особливо систолічний (верхній). Це пов'язано із атеросклеротичним процесом, і взагалі накопичуються хвороби із віком. Але, незважаючи на це, тиск треба старатися тримати нормальним або ж близьким до нормального. Часто пацієнти скаржаться на те, що препарати, котрі їм призначають, є неефективними і деякі лікарі просто кажуть: "А що ви хотіли? Це у вас вікове. Не молоденька!" Тут, мабуть, просто не враховуються особливості лікування людей похилого віку. І складається ситуація, що коли ти на пенсії, то нікому вже непотрібний, живи із своїм тиском, нічого тобою перейматися. Тут є і молодші, також високий тиск мають і нічого! Треба запам'ятати, якщо навіть Вам за 70 чи 80 років, старайтеся, щоб тиск був нормальним. Тоді не будете лежати в ліжку після перенесеного інсульту, інфаркту, завдаючи і собі і родичам чимало турбот.

Чи може сама пройти артеріальна гіпертонія? Як правило ні. Таку інформацію дуже боляче усвідомлювати хворим. У декого навіть з'являється відчуття приреченості. У мене, мовляв, невиліковна хвороба! Активні люди з таким становищем змиритися не можуть. Деякі з них шукають порятунку в нетрадиційній медицині. Вдаються до голкотерапії, наприклад. Тиск, дійсно, знижується. Та після курсу лікування - припустимо, місячного, знову підвищується. Більш тривалий ефект може бути тільки на початкових стадіях або при вегето-судинній дистонії за гіпертонічним типом.

Потрібно провести такі дослідження:

- вимірювання артеріального тиску на обох руках;

- вимірювання тиску на ногах (в осіб до 45 років);

- аускультація серця, судин шиї, точок проекції ниркових артерій;

- аналіз сечі за методом Нечипоренка (Амбурже);

- визначення рівню калію в плазмі крові;

- визначення рівню цукру в плазмі крові;

- визначення рівню холестерину в плазмі крові;

- визначення протромбіну;

- реєстрація електрокардіограми;

- офтальмоскопія очного дна;

- ультразвукове дослідження серця та нирок.

Цікавим є факт, що у багатьох пацієнтів і обстеження є, і діагноз правильний, і лікування проводиться, навіть сучасними препаратами, але, або тільки короткотермінове, або просто ця терапія не забезпечує нормальних показників артеріального тиску, тобто - 130/85 мм рт.ст., часто ходять з тиском 150/100 і вищим, дуже часто взагалі не призначається дослідження на холестерин, протромбін або ж не враховують результати цього дослідження і не проводиться нормалізація цих показників. Рекомендації по дієті зводяться до загальної фрази: "менше потрібно їсти масного", маючи на увазі тільки сало та масло. Пацієнтам не пояснюють можливості високого ризику розвитку ішемічної хвороби серця і її грізного ускладнення інфаркта міокарду. А якщо хворобу не лікувати, або ж лікувати неефективно, не буде бажаного результату. Я пригадую, як у відділення серцевої недостатності інституту кардіології ім. М.Д.Стражеска кожних 4-5 місяці поступала жінка 50-и років з тяжкою серцевою недостатністю. Близько 20-и років тому в неї почав підніматися артеріальний тиск. Причому вона уважно ставилася до свого здоров'я. Перебувала на диспансерному обліку. Але тоді ще не було рекомендацій лікуватися постійно. Вважалося: треба лягати в стаціонар 2-3 рази на рік. При виписці рекомендували попити валеріану, не нервувати. Пацієнтка під час значних підйомів артеріального тиску приймала гіпотензивну терапію. А постійно тиск не нормалізувався. В лікарню вона лягала рідко - значних погіршень не було. Диспансерні огляди проходила регулярно. А останні роки з'явилася задишка, набряки на ногах. Розвилася серцева недостатність. При дослідженні - гіпертензивне серце і значно розширені його порожнини. Тепер лікувати цю хвору стало важко. От до чого призвело мало ефективне лікування. Щоправда, раніше були відсутні такі ефективні препарати, котрі є тепер.

Взагалі, що стосується серцевих захворювань і особливо ішемічної хвороби серця, яка призводить до інфаркту міокарда, то відомо, що до клімактеричного періоду жінки більш захищені від неї. Це пов'язано з тим, що естрогени - жіночі статеві гормони - захищають від атеросклерозу. Але, після того як настане менопауза, шанси однакові. Щодо артеріальної гіпертензії, то наводяться дані, що після 59 років у жінок збільшується вірогідність її виникнення. І цей ризик продовжує наростати набагато швидше, ніж у чоловіків. Відтак, й інсульти літнім жінкам загрожують частіше.

Контрацептивні препарати у більшості жінок певною мірою підвищують артеріальний тиск. У результаті цього в групі жінок, які приймають пероральні контрацептиви гіпертонія зустрічається частіше. Цей ризик збільшується відповідно з віком, часом прийому контрацептивних засобів, збільшенням маси тіла. А тому жінкам, в яких артеріальний тиск підвищений, до пероральних контрацептивних препаратів потрібно відноситися дуже обережно.

Часто жінки починають звертати увагу на підвищення артеріального тиску саме під час клімактеричного періоду. І якщо ж він раніше не перевищував 130/85 мм рт.ст., швидко нормалізувався самостійно або ж під впливом заспокійливих засобів, то з початком клімаксу ситуація міняється. Наявність гіпертонічної хвороби погіршує перебіг клімактеричного періоду і навпаки, клімактеричні гормональні та невротичні порушення сприяють кризовому перебігу гіпертонії, розвитку кардіалгії, сприяють спазмам коронарних судин, порушенням ритму серця. Тут просто потрібно грамотне лікування.

У вагітних артеріальний тиск може бути підвищеним з причин, які зумовлені вагітністю і з причин незумовлених нею. До перших належить гіпертензія, котра мала місце до вагітності або була діагностована до 20-го тижня після вагітності. У жінок з незначно підвищеним артеріальним тиском він може знижуватися в першій половині вагітності. Це сама вагітність впливає на нього.

Гіпертензія вагітних (гестаційна гіпертензія) - це підвищення артеріального тиску понад 140/90 мм рт.ст. після 20-го тижня вагітності. Коли ж таке підвищення супроводжується наявністю білка у сечі та/або набряками, то цей стан називається прееклампсією. Він може перейти в еклампсію - напади епілептиформних судом, зумовлених гіпертензивною енцефалопатією, що потребує реанімаційного втручання.

Вважається, що вагітність протипоказана при наявності хронічної гіпертензії, коли артеріальний тиск перевищує 180/110 мм рт.ст., тому що у таких ситуаціях часто приєднується прееклампсія, можуть виникати інсульти, ниркова недостатність, відшарування сітківки, передчасні пологи, гіпотрофія та загибель плода.

При лікуванні артеріальної гіпертензії у вагітних використовують, насамперед, немедикаментозні заходи та засоби не такі, як у звичайних умовах, а саме: фізична активність зменшується, в тяжких випадках - постільний режим з метою зниження артеріального тиску та поліпшення плацентарного кровообігу; кухонну сіль значно зменшувати не можна, тому що це може зумовлювати зниження внутрішньосудинного об'єму із погіршенням плацентарного кровообігу; необхідна повна відмова від тютюну та алкоголю; вагу тіла зменшувати не потрібно. Якщо діастолічний тиск переважає 95-100 мм рт.ст., слід застосувати медикаментозне лікування. Це потрібно робити тільки під контролем лікаря, тому що деякі протигіпертензивні препарати можуть затримувати розвиток плоду та сприяти перериванню вагітності.

Більшість препаратів, що активно знижують артеріальний тиск, при різкому його зменшенні можуть знижувати потенцію у чоловіків. І цей факт часто стає шокуючим для них, вони взагалі відмовляються від лікування, причому роблять це мовчки, просто не приходячи на повторний прийом і не зізнаються у причині відмови. Це особливо стосується таких препаратів як адельфан, клофелін. Якщо ж правильно підібрати лікування з найменшими побічними ефектами і врахуванням добової динаміки артеріального тиску, початку та кінця дії препарату, часу заняття сексом, то побічних ефектів можна запобігти. Потрібно заспокоїти чоловіків, потенція знижується тільки під час активної дії препарату і відновлюється після того, як препарат припиняє свою дію. Крім того, якщо ефективно лікувати гіпертонію, запобігати прогресуванню розвитку атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфарктів, інсультів, серцевої недостатності, то, звичайно, цілком нормальне повноцінне гармонічне статеве життя. А якщо її не лікувати, то за деякий час можлива імпотенція.

У деяких людей секс, навпаки, може знижувати артеріальний тиск. Одна жінка, в якої давно загинув чоловік, розповідала, що інтимні стосунки в неї були не частими і після кожного разу тиск ставав нормальним. Це логічно, тому що вона при цьому, розслаблювалася, відчуваючи певне задоволення, і зменшувалася нервова напруга.