Дані з консульського реєстру загиблих на території Італії громадян України за січень-квітень 2002 року свідчать про тенденцію подальшого збільшення кількості смертельних випадків, більшість яких трагічні загибелі: дорожньо-транспортні події, нещасні випадки на виробництві й інші випадки смерті внаслідок політравматизму.

Єдине, на що сподіваються українські громадяни, які втратили своїх родичів в Італії, - це можливість отримання коштів на переправлення тіл загиблих родичів в Україну. У виняткових випадках вартість транспортування покривається за рахунок посольських фондів. Переважно ж відповідні валютні витрати лягають на плечі українських громадян, а пошуки коштів нерідко затягуються на декілька місяців.

Наші співвітчизники практично безпорадні в питаннях захисту своїх майнових інтересів за кордоном. Незнання власних прав, особливостей місцевого законодавства і мовний бар'єр - лише деякі з чинників, що призводять до того, що українські громадяни стають жертвами місцевих ділків від юриспруденції.

В зв'язку з почастішанням звернень до Укрінюрколегії громадян, родичі яких загинули або отримали каліцтва на території Італії, Іспанії, Португалії, Греції, представники Укрінюрколегії за домовленістю з Департаментом консульської служби МЗС України здійснили робочу поїздку до Італії з метою проведення робочих зустрічей зі співробітниками консульського відділу Посольства України в Італії щодо подальших спільних дій із захисту законних прав і інтересів громадян України в Італії.

За законодавством Італії, родичі загиблих громадян України мають право на відшкодування морального і матеріального збитку з боку фізичних і юридичних осіб, винних в їхній загибелі, а також від страхових компаній - за умови своєчасного і належного оформлення правової претензії. На жаль, зважаючи на надмірну кількість справ про загибель українських громадян в Італії, співробітники консульського відділу посольства не мають можливості оперативно надавати необхідну юридичну допомогу родичам загиблих. Крім того, статус співробітників консульського відділу не дозволяє належним чином забезпечувати складний процес юридичного оформлення майнових прав громадян України: проводити пошук родичів загиблих, готувати всі необхідні юридичні документи і здійснювати регулярний контроль за діяльністю адвокатів, в чиєму виробництві перебуває справа.

Переважна більшість родичів загиблих в Італії громадян України не знають про своє право на отримання відшкодування і не мають можливості ознайомитися з італійським законодавством по даних випадках. Також, зважаючи на відсутність постійного нагляду за діяльністю місцевих адвокатів, існує ризик неналежного (а інколи й недобросовісного) виконання останніми своїх обов'язків, що вже спричиняло випадки грубого порушення законних прав громадян України, які самостійно не в змозі впливати на хід справ.

Як свідчить практика Укрінюрколегії, в деяких справах мова може йти про відшкодування сум на десятки тисяч євро. Проте на час їх фактичної виплати розмір страхових сум зменшується на порядок. Відомий факт, коли італійський адвокат врегулював справу з виплатою родичеві загиблого компенсації у розмірі 5 тисяч євро, отримавши при цьому гонорар у розмірі 25 тисяч євро.

У виробництві Укрінюрколегії на сьогоднішній день перебуває декілька десятків справ про відшкодування збитку родичам громадян України, загиблих на території Італії, напрацьовані механізми ведення вказаної категорії справ і налагоджена співпраці з італійськими адвокатами, з якими укладені відповідні угоди про співпрацю. На жаль, справи про відшкодування збитку практично нерентабельні й супроводжуються багатолітньою судовою тяганиною.

Так, цивільна справа за фактом загибелі в Бельгії в 1995 році громадянина України Ігоря С., почата в січні 1996 року проти бельгійської страхової компанії, завершилася лише в березні поточного року. При цьому, окрім сум, присуджених нашим громадянам, 2500 євро було присуджено Державі Україна як витрати, понесені Посольством при відправленні тіла покійного на Україну. Аналогічна справа щодо загибелі громадянки України Тетяни П. в Бельгії, розпочата в липні 1994 року, досі не завершена.

"Італійський напрям" діяльності Укрінюрколегії дозволяє надати українським громадянам необхідний правовий супровід і забезпечити контроль за ходом судочинства на території Італії. Конституцією Італійської Республіки передбачено рівне право для громадян Італії та іноземних громадян. Окрім знання цього основоположного принципу сучасного міжнародного права, не менш важливим є також правильне правове розуміння вказаної категорії справ: страхових - з погляду українського юриста, але спадкових - з погляду італійського права.

Так, на відміну від українського законодавства, яке розглядає відшкодування в разі смерті як інститут страхового права (страхування життя), італійським законодавством цей інститут віднесений до спадкового права і детально регламентований в Книзі ІІ Цивільного кодексу Італійської Республіки "Про спадкоємство", в Титулі ІІ "Про спадкоємство згідно із законом". У Італії природа спадкового права розуміється ширше, оскільки воно фактично увібрало в себе і інститут страхування життя в звичайному для українських юристів трактуванні.

На противагу українському законодавству, яке визначає дві черги спадкоємців згідно із законом, в Італії існує єдиночергове спадкоємство згідно із законом, що спирається на доктринальне положення про природне право членів сім'ї, "визнане перш за все соціально, ніж юридично". У цій країні до безумовного спадкоємства згідно із законом долучаються разом з дітьми (у тому числі й усиновленими), чоловіком або дружиною і батьками також рідні брати і сестри померлого. Буквально стаття 565 Цивільного кодексу Італії визначає це так: "В разі спадкоємства згідно із законом право спадкоємства належить чоловікові або дружині, родичам по низхідній лінії - що народився в шлюбі й поза шлюбом, законним родичам по висхідній лінії, родичам по боковій лінії, іншим родичам, державі - в порядку і за правилами, визначеними Титулом ІІ Книги ІІ".

При цьому встановлюються спадкові квоти для кожного із спадкоємців - як в "чистих позиціях", так і в разі "конкуренції між родичами". Наприклад, у випадку, якщо серед законних спадкоємців померлого живими залишилися тільки його діти, то спадкова маса розподіляється між ними в рівних частках (стаття 566 Цивільного кодексу Італії).

При спадкоємстві, разом з дітьми, дружина або подружжя спадкові частки кожного розподіляються за такою схемою: "Чоловік або дружина має право на половину спадкової маси - при конкуренції з однією дитиною, і на безумовну третину в решті всіх випадків. Залишок спадкової маси розподіляється між дітьми в рівних частках" (стаття 581 Цивільного кодексу Італії).

Разом з тим за наявності окрім чоловіка або дружини законних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер спадкоємство відбувається так: "Чоловікові або дружині належить дві третини спадкової маси, а залишок розподіляється між родичами по висхідній лінії, братами і сестрами в рівних частках, але у будь-якому випадку родичі по висхідній лінії мають право на отримання однієї чверті від спадкової маси" (стаття 582 Цивільного кодексу Італії).

Характерною межею Цивільного кодексу Італії є надзвичайно детальна регламентація щодо спадкових часток і відповідно множинність можливих комбінацій у складі законних спадкоємців. Це полегшує роботу юриста і мінімізує потребу в регулярних виданнях коментарів до Кодексу.

Варто також мати на увазі, що окрім отримання відшкодування за смерть родича, судочинство у справі практично завжди супроводжується вимогами відшкодування морального збитку. Кожен судовий округ Італії в рамках рекомендованих Касаційним судом Республіки меж затверджує шкалу допустимих розмірів відшкодування морального збитку. Такі розміри варіюються, виходячи з обставин справи, складу сім'ї померлого, віку, психічного стану родичів тощо.

Враховуючи значну активізацію трудової міграції українських громадян в згадані країни Західної Європи, Укрінюрколегія вважає за необхідне розробити комплексний підхід в справі забезпечення правового захисту громадян України, що перебувають за кордоном. Приклад розгляду справ, зокрема, по Італії, переконує у важливості підвищення уваги до соціально-правового аспекту даної категорії справ на державному рівні з тим, щоб виробити відповідну концепцію юридичної роботи на додаток до консульських методів захисту.

В цілому треба вказати, що функції консула щодо захисту інтересів громадян і статутні завдання Укрінюрколегії багато в чому тотожні. Відмінність полягає в тому, що консул покликаний відстежувати випадки порушення прав українських громадян і реагувати методами політичного і дипломатичного впливу, тоді як Укрінюрколегія в цілях захисту прав і інтересів наших громадян у конкретних справах діє адвокатськими методами.

Скільки обходяться і що приносять заробітки за кордоном?

- Мені подруги знайшли пенсіонера, якому потрібний був догляд, і його родичі зробили офіційний запит, - позповіла Катерина. - Спочатку зарплата була невеликою, але сьогодні я отримую інколи трохи більше 1000 євро, залежить від кількості робочого часу. Зазвичай у мене один вихідний на тиждень. Стала в нагоді моя освіта медсестри, адже інколи треба робити ін'єкції, в мої обов'язки входить також приготування їжі, дрібне прибирання. Режим роботи - до 6 вечора, але часто я затримуюся до 7-8 години, і мені доплачують за них.

Оренда трикімнатної квартири, яку вона знімає ще з двома такими ж колегами-доглядальницями з України, обходиться в 500 євро щомісяця. Ціни демократичні, бо мова йде про невелике містечко Жіроне. У велику суму обходиться харчування - 200 євро на місяць, якщо жити дуже скромно. Купувати одяг і взуття доводиться тільки на розпродажах, пара туфель коштує близько 30 євро. Тариф на проїзд в міському транспорті - 1,2 євро. В принципі, зарплати Катерині вистачає на те, щоб висилати в Україну для дочки з сім'єю близько 300-400 євро щомісячно.

І все ж історія Юлії - приклад вдалого працевлаштування в РФ. На Батьківщині вона була адміністратором одного з мережевих кафе. Але через чоловіка переїхала до Москви. Сергій працював у одному з інтернет-видань, квартиру винаймав у передмісті за 22 тисячі рублів. Отримував 30 тисяч рублів. Перші три місяці Юлія ніяк не могла влаштуватися на роботу і жити парі доводилося на 8 тисяч, тоді як один похід у магазин за найнеобхіднішим - 500 рублів мінімум. Це не враховуючи побутової хімії та ін. Одяг навіть на розпродажі коштував 2-3 тисячі - пара брюк або туфель.

Юлії буквально пощастило, вона почула від знайомих про конкурс на місце одного з продюсерів на телебаченні, і пройшла його.

Тепер пара знімає однокімнатну в Москві і платить за неї 30 тисяч рублів. На оренду витрачається цілком одна зарплата, а решти грошей вистачає на прожиток, одяг і навіть невелику допомогу Юліним батькам у Києві.

- Вихідні не в пошані, - розповідає Валентина. - Маю лише півдня у вівторок і стільки ж у четвер. Робота в суботу і неділю оплачується за подвійним тарифом.

Отримує вона близько 2 тис. євро. За словами Валентини, українці прагнуть селитися в невеликих містах, знімати біля роботи - не витрачатися на проїзд. Живуть по двоє-троє в кімнаті. Оренда забирає близько 300 євро від заробітку, харчування з супермаркетів - 100-150 євро, проїзд - 3 євро. Одягатися на розпродажах, "секонд-хенду" там немає. Половину заробленої суми можна посилати родичам в Україну. Валентина змогла сплатити навчання єдиного сина і складає йому на житло - всі ці роки сім'я жила в трикімнатній квартирі з Валіною сестрою і чоловіком.

Польща - 100 євро; Іспанія - $51