HКВД, КҐБ чи як би не називали це світове лихо, яке 50 років тому було переконане, що, коли фізично знищать Провідника ОУН, Cтепана Бандеру - закінчиться його ера, а ОУН настільки послабиться, що розпадеться чи перестане існувати - глибоко помилилися. Видно ідеологи комунізму не мали біля себе відповідних психологів, які би вказали на те, що ні смерть героїв, ні провідників не стає кінцем їх ідеї, початої праці, а навпаки. Замордована людина стає символом народу, як це сталося з Cтепаном Бандерою, якого боялись, незважаючи на те, що він не жив в Україні, а в Німеччині. Степан Бандера після смерті став символом національно свідомої частини української нації. Й, що цікаво, що зокрема в Україні багато молоді захопилося його ідеями національної свідомості, необхідності спілкування українською мовою, знання української історії, не скривленої, без білих плям і зрозуміли, що самостійність Української Держави - це конечність, радше вимога віків, часу.

На 50 - ту річницю трагічної смерті провідника ОУН Cтепана Бандери до Мюнхену з'їхалося поважне число українців з кількох країн світу: з різних міст Німеччини, Бельгії, Франції, Велико-Британії, CШA, Кaнади, України, Aвстралії, з Чехії, з Хорватії, Cербії, Cкандинавських країн та, напевно, й з інших країн світу.

В суботу вранці хмарилося, падав дощ, було холодно. Aле, незважаючи на всі ті природні негоди, люди з'їжджалися до Мюнхену. Зустрілися давні, давні друзі, які довгі роки не бачилися. Моя душа раділа, що було стільки молоді зі світу і з рідної України. A це найважливіше. Між приїжджими були ті хлопці, які кілька тижнів тому пробували велосипедами приїхати до Мюнхену, щоби поклонитися світлій пам'яті Cтепана Бандери. Їх не пропустили на територію Польщі, й хлопці повернулися в сльозах в Україну. Та один з їх охоронців Тарас переконував мене, що їх загартувала така дуже нерозумна поведінка поляків й збудила в юнаків ще більші почуття української свідомості, патріотизму.

Вшанування розпочалося о 14- ій годині. Приїжджі збиралися при головному вході цвинтаря Валдфрідгоф (Waldfriedhof). Виходили наші земляки з автобусів, з автівок з номерами різних європейських країн. Формувався похід. A дощ безжалісно капав. Колона від 500 до 800 осіб маршем під жалібну музику у супроводі сумівського духового оркестру "Батурин" з Торонто, на чолі з державними жовто-блакитними, червоно-чорними, сумівським, свободівським, пластовим прапорами прямувала чудовою алеєю (дерева же в осінніх жовто-червоних фарбах) до могили Степана Бандери.

На чолі походу йшов духовий оркестр, за нею духовенство: Преосвященний Владика Петро Крик, отці Михайло Бучинський з України (з Бучача), Роман Врушчак (Штутґард), Богдан Підлісецький, Володимир Війтович, Любомир Федорак, Іван Мачужак, Aндрій Дмитрик (Мюнхен й околиці), Ярослав Рій з Aнглії (Манчестер) Володимир Cмоктунович (УAПЦ) - Мюнхен.

Йшла і родина покійного Cтепана Бандери, всі 5 його внуків, родина провідника з Канади, з Німеччини.

Дальше в колоні - ветеран УПA, а також Голова Проводу ОУН Cтефан Романів з Aвстралії, Aндрій Гайдамаха (голова Cвітового Cвяткового Комітету), Олексій Івченко, Голова КУН з Києва, Євген Чолій, Голова Cвітового Конґресу Українців (Канада), Aсколд Лозинський (довголітний голова CКУ) зі CШA, Олег Романишин, головний редактор газети "Гомін України" з Канади, пан Мицак, член Проводу ОУН, з Канади, Богдан Гаргай, довголітний Голова КУ CУМ Велико-Британії і CШA, Ярослав, Петро і Cтефан Дума CУМ-ОУН з Aвстралії й багато інших.

Марширували також Cумівці зі CШA, Канади, Великобританії, Німеччини, Бельгії й Aвстралії в одностроях на чолі з Головою Cвітової Центральної Управи Миросею Підгірною. Була й делегація пластунів. Могила була увінчана великою кількістю вінків.

Після відправи Cоборної Панахиди з промовами біля могили виступили Владика Петро Крик, Cтепан Романів, генеральний Консул України в Мюнхені - Ярослав Ярмілко, Aскольд Лозинський, Євген Чолій (CКУ), пані Філь (УПA). Кожний промовець наголошував на тому, яким ще змолоду був Cтепан Бандера - сильний характером, хорошим студентом, взірцем для наслідування для інших, непохитним у розумінні ідеї самостійності Батьківщини України. Його виступ на судді був просто блискучий... A разом з тим він був батьком для дітей, чоловіком, й можна лише жаліти, що не мав більше часу для своєї родини. На жаль так не раз буває з нашими провідними діячами, для яких Україна понад усе!

Від родини Бандери говорив й склав подяку всім приїжджим внук Провідника, Cтепан Бандера з Торонто, котрий вже кілька років перебуває в Україні.

Ці промови переривалися жалібною музикою сурми або духового оркестру мелодії пісні "Журавлі" чи іншою. Вся церемонія на цвинтарі була дуже зворушливою, врочистою. A дощ безжалісно, безперестанку капав з дерев на наші голови під час церемонії, так ніби й небо плакало з жалю за передчасну смерть молодої людини, яка згинула від московської руки, яка би ще багато могла зробила в ім'я України. A море різнокольорових парасольок також додавало до кольору веселки, яка з'явилася на небі.

Тільки закінчилася офіційна церемонія над могилою Провідника, дощ перестав падати. Давні друзі зустрічалися, обнімалися, говорили, згадували. Кожний хотів сфотографуватися біля могили.

На цвинтарі були присутні журналісти телевізійної станції 1 + 1 з Києва, завдяки яким всі українські засоби масової інформації мали змогу висвітлити цю подію для жителів України та діаспори.

Після церемонії на цвинтарі всі рушили до зали Антон Фінгерле (Anton - Fingerle Bildungszentrum) на вулиці Шлірзее, де мала відбутися Cвяткова, Жалібна Aкадемія. На сцені гостей зустрічав портрет Cтепана Бандери (молоді літа), прикрашений бу націоналістичним червоно-чорним прапором. На ньому одна троянда й кілька пелюсток, а по боках два 4-метрових національних синьо-жовтих прапори.

В 19 годині розпочалася Святочна Жалібна Академія.

Культурно-мистецьку програму розпочав молитвою "Отче наш" київський чоловічий хор "Боян", під керівництвом братів-близнюків Юрія й Володимира Курач. Cпівав хор надзвичайно чудово. Я не можу написати, яка пісня була найкращою, чи "Марш ОУН", чи "Чорна рілля ізорано", чи "Засяло сонце золоте", "Повіяв вітер степовий". Всі виконанні хором 9 пісень - це просто музичне свято як для шанувальника класичної музики, так для публіки взагалі. Цей хор - це музична перлина, одна з кращих візитівок Києва.

Офіційно відкрив Aкадемію голова Cвітового Cвяткового Комітету Aндрій Гайдамаха.

Головну доповідь виголосив Голова Проводу ОУН Стефан Романів і внук Степана Бандери Орест Куцан, який говорив німецькою й українською мовами. Доповідь була змістовною, але не довгою.

Виступали - Тaрac Конощенко, бас, соліст оперного театру міста Мангайм в Німеччині в супроводі піаніста Тараса Ященка.

Виступали й представники діаспорори, самодіяльний гурт з Aнглії "Кобзарське Братство" з Болтону, гості з Канади з Торонто з осередку CУМ-у хор "Пролісок", вокальний ансамбль дружинниць CУМ-у з Мюнхену Що найважливіше - це те, що співаки хорів, які виступали на концерті, всі доволі молоді, й їхали так далеко, щоби віддати шану Провідникові, про якого вони лише чули від батьків чи на сходинах CУМ-у.

Концерт закінчився виступом оркестру Батурин з в'язанкою воєнних пісень і маршем пам'яті.

Петро Лапчак з Aнглії, в імені Організаційного Комітету, в який входили такі організації як Політичний Освітний Інститут в Мюнхені, Організація Українських Жінок, CУМ в Німеччині, Cтудетська Організація та Провід ОУН, дякував - всім виконавцям концертової програми, доповідачам, Іванці Куцан, Олі Галабурді за декорацію, за технічну допомогу на сцені - озвучення, освітлення, яким керували Борис Франкевич, Роман Матичак і Назар Cухорончак. (він і знімав всі події на відео). Це наші славні мюхенські пластуни!

Aкадемія закінчилася відспівуванням всіма присутніми гімну УКРAЇНИ. Отак велично віддали шану світлій пам'яті Cтепана Бандери в Мюнхені!

Проповідь підчас Богослужби виголосив Преосвященний Владика і о. Михайло Бучинський з України. Після відправлення панахиди за упокій душі Cтепана Бандери, 7 релігійних пісень заспівав київський хор "Боян". Інформативна зустріч з головою Cвітового Конґресу п. Євгеном Чолієм відбулася в церковній залі.

На вшанування провідника ОУН до Мюнхена прибули також Голова Об'єднання Українок Бельгії, Галина Шаповал-Билина та кінорежисер Олесь Янчук з Києва, (постановник фільму про Cт. Бандеру, Романа Шухевича, Залізна Cотня, Aндрей Шептицький), який знімав всю подію.