У соборі Св. Володимира і Ольги в Чикаго 9-го жовтня 2009 року відбулася жалібна подія - родина та приятелі прощалися з св. п. Люсею Самбірською. 4-го жовтня 2009 р. вервиця долі перенесла у кращі світи велику творчу особистість, що відіграла важливу ролю в житті української діаспори. Завжди усміхнена, невтомна у праці, щира і відкрита, вона долала кам'янисті гостинці еміграції, залишаючи по собі сади добрих справ. Як радіожурналіст, разом зі своїм мужем, св. пам'яті др. Степаном Самбірським створили те, чого в українській історії не вдалося жодному журналістові - від 1949 року і до сьогодні, щонеділі на хвилях 1240АМ, у радіоетері міста о 7-ій вечора передається радіогодина українського мовлення. Більш як 45 років радіохвилі доносили вісті рідною мовою слухачам. Це покликання наклало печать на вразливе сумління доньки щодо обов'язку перед матір'ю Україною. І коли осінь зайшла до їх літньої господи, вони, не вагаючись, передали напрацьоване радіо Самбірських "новоприбулим" емігрантам.

У ці дні скорбота сколихнула душі усіх, хто знали паню Самбірську. Хоч вже життєва стежка повернула на дев'ятий десяток, і тяжка недуга роками точила серце, - до останнього не йняли віри, що така людина може зімкнути очі і вуста.

Ангелина Самбірська народилася 21 лютого 1923 року на Волині в селі Малі Доростаї коло Млинова. В родині отця Терентія Шиманова було четверо дітей, Люся була наймолодшою. Дитинство минуло на приходстві у Млинові, де закінчила народну школу. Навчання в гімназії розпочала у Дубному. Батька часто направляли на службу у різні місцевості, тож і доводилося змінювати школи. В княжому Холмі здала матуру, мріяла про університет. Війна по-своєму розпорядилася над її поколінням. Довічні вигнанці опинилися в Австрії. У Зальцбурґу зустріла Степана, одружилися. 5 квітня 1949 року переїхали до Чикаго. Він почав викладати в американському коледжі. Вона ж поєднувала працю на фабриці з вихованням синів та приготуванням і веденням "радіоавдицій". Знаходила час на працю в 22-ому відділі Союзу Українок Америки, у який вступила у 1954 р., очоливши культурно-освітню референтуру. Впродовж двох років, від 1975 до 1977 р.р. була його головою, належала до Крайової управи СУА. За переліком цих занять лежить велика посвята, покладена на вівтар служіння своїй громаді. Найщасливішу мить життя розділила зі своїми слухачами у серпні 1991-ого, повідомивши про те, що Україна незалежна. За першим промінцем волі з мужем подалися у Львів, а звідти на Волинь, туди, де засіяно в душу здорові зерна християнських чеснот. Після повернення, роками летіли з України листи-подяки, їм, щедрим меценатам, за те що обдаровували стипендіями студентів-журналістів Львівського університету, що відсилали книжки у сільські бібліотеки та дарунки в дитячі будинки. Робили це з глибини свого серця, ніколи не говорячи пишних слів, підфарбованих патріотичними фразами. Прожитий шлях заслуговує поваги і пошани. На жаль радіоархів не зберіг всього, чим жила громада, та навіть невелика кількість прослуханих записів розкривають обрії світогляду цієї надзвичайної жінки.

Нам випало щастя бути знайомими від 1993 року. Одного липневого дня, я, у пошуках роботи, зателефонувала на радіо. І як відрадно було, що зовсім чужі люди не відмахнулися, вислухали і запросили до себе. Ми з чоловіком отримали тимчасову працю ведучих радіопрограм Самбірських, яка триває 16-ий рік. За усі ці роки ми не почули слів докору чи невдоволення. Насамперед, як мати, пані Самбірська, давала настанови як вижити у цьому суспільстві, як мужньо приймати на себе удари долі, як вистояти? Невблаганна смерть забрала молодим її сина, розлучила з мужем. Очі не могли приховати болю, та вона, народжена на землі Лесі Українки, була Вчителькою життя - при зустрічах навчала людяності та доброти. Найголовніше, залишила позитивний заряд енергії українському радіомовленню в Чикаго. Її світла постать, незабутній голос назавжди залишаться в пам'яті вдячних слухачів. Поховано св. пам'яті Люсю Самбірську на цвинтарі св. отця Миколая. Висловлюємо щирі співчуття з приводу втрати дорогої матері синові Юрієві Самбірському з дружиною Лісою, онукам, усій родині, добрій прятельці Дані Стоян.

Вічная пам'ять Ангелині Самбірській.