Ця програма, яка розпочалась з 2005 року в суботній школі українознавства осередку СУМ НьюЙорку, вже переросла її межі та вийшла далеко за кордони штату НьюЙорк і допомагає всій американській молоді, яка бажає використати літній час для вивчення української мови, літератури, історії, культури в школі україністики КиєвоМогилянської Академії.

З самого початку свого створення ця молодіжна програма отримала схвалення Президента України, Ієрархів Українських Церков. Значну підтримку організаційному комітету надало Генеральне Консульство України в особі Генерального Консула Миколи Миколайовича Кириченка, консула Андрія Володимировича Олефірова та працівників консульства. Організаційний комітет програми вдячний Секретаріату Президента України, Міністерству Закордонних Справ України за увагу до освітнього, культурного рівня діаспорної молоді та зміцненню дружніх зв'язків між молодою генерацією двох великих країн, а також новопризначеному Генеральному Консулу України в НьюЙорку Сергію Олексійовичу Погорельцеву за бажання продовжувати співпрацю в цій галузі та надавати підтримку діяльності Інституту, спрямованій на зміцнення Українсько­Американських культурно­освітніх зв'язків.

Разом з тим неможливо не зазначити що створення та розвиток програми "Навчання української молоді Америки в Україні", як і діяльність самого Інституту Суспільного Розвитку, були би неможливими без підтримки спонсорів програми. Тих, хто від початку, безперервно, не зважаючи на всі складнощі і навіть протидію з боку деяких членів громади, зуміли не піддатись стороннім впливам і зважити велику корись програми, як для Американської та к і для Української спільноти. За що велика подяка всім, хто своєю пожертвою чи працею долучились до формування майбутньої української громади США та виховання прихильного ставлення до України серед Американської молоді.

Організаційний комітет програми, студенти літньої школи всіх років навчання висловлюють щиру вдячність за довіру і підтримку, в особі:

- колишнього голови п.Богдана Кекіша та нинішнього голови п.Богдана Курчака -Федеральної Кредитової Кооперативи "Самопоміч" в НьюЙорку;

- колишнього голови п.Віктора Бабанського та нинішнього голови п.Сергія Гошовського - Української Національної Федеральної Кредитової Кооперативи;

- членів дорадчого комітету філій Нюарку, Парсиппані, Джерзі Сіті п. Ярослава Завійського, п.Ореста Цяпки, п. Ігоря Ляшка, п. Михайло Козюпи - Українсько­Американської Федеральної Кредитової Спілки "Самопоміч";

- генерального менеджера в США п. Наталі Брандафі - компанії "МістАмерика";

- колишніх генеральних менеджерів п. Миколи Кравця, п. Костадіна Ботева та нинішнього генерального менеджера п. Влади Аустрін - компанії "АероСвіт";

- президента п. Теодора Воляника - Фундації Українського Вільного Університету в США;

- президента п. Ігоря Вислоцького - КиєвоМогилянської Фундації Америки;

- п. Марійкє Тершаковеч, п. Александре Завадівськой, п. Ані Томко - Фундації ім. Василя Тершаковеча; та багатьом іншим особам і установам.

Персональна подяка адвокату п. Сергію Гошовському та фінансовому експерту п. Єлізаветі Шаустюк­Альфред за благодійну допомогу в реєстрації корпорації Social Development Institute Inc. та отримання "tax exempt" статусу.

Проте головна наша подяка батькам, для яких є найважливішим приорітетом розвиток світогляду власних дітей, створення умов для усвідомлення ними обсягів історичної спадщини нації, можливості пишатися своїм українським походженням, величну мову та культуру народу, його великим цивилізаційним потенціалом.

Знайомлячись з діяльністю Інституту Суспільного Розвитку Генеральний КонсулУкраїни п. Погорєльцев висловив згоду з доцільністю подальшого розвитку молодіжних програм.

Він схвалив те, що з 2009 року в межах програми "Навчання української молоді Америки в Україні" створений курс для українських школярів, які прагнуть поглибити свої знання з англійської мови. Так п'ять українських школярів цього року разом з американською молоддю відбули літній семестр в КиєвоМогилянській Академії. Спілкування під час програмних екскурсій, подорожей, в побуті (проживаючи разом в кімнатах), допомогло як американським, так і українським дітям. Кожен намагався вивчити щось нове сам та навчити іншого. Пан Погорєльцев із зацікавленістю поставився до ініціативи Інституту під час зимових канікул організувати візит до США учнів українських шкіл зі сходу України. Ми сподіваємося, що такі візити збільшать зацікавлення як в більш глибокому вивченні англійської мови, норм життя західного суспільства, так і в навчанні державною мовою в Україні, особливо в тих регіонах, де українці зазнають культурної і освітньої дискримінації та утисків за мовною ознакою з боку проросійської місцевої влади, російських шовіністів в Україні.

З питань надання допомоги чи пропозицій про співпрацю прохання звертатись

за телефоном: 1 (718) 372 - 0235 на сайт: www.sdinstitute.org

або за адресою:

Користуючись нагодою повідомляємо, що для здійснення цього проекту Інститут Суспільного Розвитку потребує волонтерів, які мають можливість і бажання прийняти до себе дитину з України на час зимових канікул в першій половині січня 2010 року.

Всі пожертви та витрати на благодійну мету звільняються від оподаткування.

Михайло Казаренко

Пісня, музика, як і живопис, миттєво долають будь-які мовні, культурні, ментальні, психологічні лінії поділу поміж людей. Кращого й ефективнішого комунікатора людство не придумає, попри будь-які технологічні й інформаційні поступовування. Бо цей комунікатор активізує мову сутностей, єдино універсальну й абсолютно щиру. Саме тому народний спів як репрезентатор національної культури українців і був представлений організаторами Літньої школи україністики та Українсько­американського літнього табору для молоді при КиєвоМогилянській академії до уваги учасників цього проекту. Простоту форми й глибину змісту народного мелосу юним американцям та українцям розкрила українська співачка Ірина Шинкарук. Саме її майстер­клас у рамках проекту "Глибокий колодязь" за якусь годинудві долучив молодь із різних країн, з різним соціальним досвідом та музичними смаками до народної пісні.

Ірина Шинкарук- це унікальна співачка, особистість, митець, поет. На музичних просторах України її творчість- це оазис справжності, вкрай дефіцитної за нинішніх наших грошоцентричних реалій. Вона є авторкою двох поетичних збірок "Народження голосу" та "Відчуваю". Вона ж восени 2004 розпочала новаторський акапельний проект "Глибокий колодязь". На дні "глибокого колодязя" накопичуються народні солоспіви, записані співачкою та її командою у найрізноманітніших легендарних і сакральних місцях України: храмах, музеях, печерах, палацах, на великих підприємствах та у горах. Пані Ірина виконує стародавні пісні, деяким із них понад дві тисячі років. Прикладом такого древнього шедевру є пісні "Поміж двома дорогами", яку співачка виконала для учасників Українського­американського табору.

Ірина Шинкарук розповіла, яким чином відбувався запис пісень на Божій горі в Почаєві та в київському храмі Життєдайного джерела в Києві, на заводі "Авіант" та в кримській печері Карані-Хоба. Учасники майстер­класу мали змогу послухати записи й почути цікаві історії про дива, які творить пісня. Так, після запису солоспівів у соляній шахті на Донеччині співачка отримала о четвертій ранку від журналістів з обласного телебачення смс­повідомлення. У ньому вони зізнавалися: їх настільки сильно вразило почуте й побаченого, що вони цілу ніч переглядали записане відео в студії. А між іншим, до того втомлена знімальна група не мала особливого ентузіазму затримуватися надовго в соляній шахті, щоб спостерігати за самим процесом запису. Проте пісня все змінила й всіх змінила... Принаймні на якусь життєву мить. "За піснями народу можна зрозуміти, чи він розвивається чи починає деградувати. Колись казали, що в Україні 10 відсотків пісень для скакання, а 90 - для духу Тепер усе навпаки", - зазначила Ірина Шинкарук.

"Я дуже сильно відчула силу української народної пісні, коли почала багато співати в місцях запису, і побачила, як люди змінюються. Які вони на початку зустрічі, напружені, нашорошені, і як вони змінюються після того, як стали безпосередніми учасниками цього дійства, - розповідає Ірина Шинкарук, - їм раптом самим хочеться переповісти, які вони пісні чули від своїх бабць. А ці спогади, ці почуті пісні оживають у найскладніші моменти життя".

Деякі з американських учасників табору, взявши участь у майстер­класі, взагалі, вперше почули український народний солоспів наживо. Таким чином, і вони отримали свої перші спогади й пісенні враження, які мають таку довготермінову й потужну силу дії. Хоча в насиченому графіку табору, що тривав цілий місяць, майстер­клас був лише однією із багатьох інших подій, екскурсій та зустрічей, він добре запам'ятався учасникам. "Мені дуже сподобалося, як звучать ці пісні. До того я такого не чув", - переповів свої враження Микола, що приїхав до табору з НьюЙорку.

Учасникам Літньої школи україністики та Українсько­Американського табору при КиєвоМогилянській академії варто побажати успіхів в освоєнні української мови та вивченні української культури. Хотілося б, щоб візити американських учасників до України, яка для більшості з них є історичною Батьківщиною, були регулярними, а проект "Глибокий колодязь" Ірини Шинкарук був успішно завершений. Співачка планує випуск цих записів у мультимедійному форматі. Погожої серпневої днини вони потрапили до Школи україністики, щоб відкрити для когось вперше українську пісню й культуру. Так само вони мають потрапити до кожного українського посольства, до бібліотек, шкіл та університетів. Проте до цього ще вкрай далеко. Співачка прийняла вольове рішення: проект української пісні реалізовується силами самих лишень українців. За участі іноземців справа могла б просуватися швидше й легше... На жаль, для нас і для України. А Пісня невмируща, вона й не таке переживе. У неї за плечима тисячоліття.