Пенсійні проблеми завжди викликають гострі політичні дебати, як у США, Німеччині, Великобританії та Росії, або ж масові вуличні протести, як в Італії та Франції.

В Україні пенсійні питання ще не вийшли "на рівень Італії, чи Франції", однак соціологічні дослідження свідчать, що абсолютна більшість населення не задоволена існуючою пенсійною системою.

Тож не дивно, що ця тема посіла чільне місце у непростих переговорах України з МВФ, є приводом для суперечок між урядом та секретаріатом президента, а також предметом обговорення в ході президентської компанії, що вже розпочалася.

Нинішня ситуація спонукає до комплексного розгляду проблеми стану пенсійного забезпечення в Україні. Тим більше, що днями Кабмін утворив комісію з пенсійного реформування та запланував розглянути концепцію проведення пенсійної реформи.

У 2004 році в Україні за прикладом інших країн була запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового пенсійного страхування. Другий - накопичувальна система загальнообов'язкового пенсійного страхування. Третій рівень - добровільне недержавне пенсійне забезпечення.

Разом ці три рівні складають пенсійну систему України, яку потрібно розглядати як єдине ціле, чого поки-що не було.

У питаннях пенсійної реформи базовим документом визнано звіт Світового банку "Як уникнути кризи похилого віку" від 1994 року.

Відповідно до нього, пенсійна система країни має забезпечити людей достойним, реальним, постійним та надійним доходом в старості відповідно до особистого вкладу кожної людини протягом періоду її економічної активності.

Одночасно на макрорівні пенсійна система покликана сприяти економічному розвитку держави через вклад у фінансову стабільність, рівномірний та адекватний податковий тиск, акумулювання та інвестування "довгих" пенсійних грошей в економіку країни.

Пенсійна система України цим вимогам не відповідає. Вона не забезпечує достойний рівень пенсії, створює проблеми у фінансовій системі країни, надмірно тисне на бізнес, є джерелом шкідливих популістських обіцянок.

Через незавершеність пенсійної реформи, відсутність другого її рівня, слабку розвиненість третього рівня усі пенсійні зобов'язання нині покладаються винятково на державу, хоча їх слід було б рівномірно розподілити між державою, бізнесом та громадянами. На це і має бути спрямований нинішній етап пенсійної реформи.

Негативним наслідком гальмування пенсійної реформи є те, що сьогодні поточні зобов'язання Пенсійного фонду виконуються за рахунок держбюджету, що мінімізує здатність уряду стимулювати економіку за рахунок вільних пенсійних коштів, особливо зараз, в умовах кризи.

І хоча альтернативи пенсійній реформі не існує, останніми роками вона загальмувалася.

Реформа солідарної системи здійснюється дуже повільно. Накопичувальна система пенсійного забезпечення діє, однак без підтримки держави та за відсутності другого рівня, який планувалося ввести ще в 2007 році. А розвиток третього рівня відбувається дуже повільно.

Враховуючи існуючий стан системи пенсійного забезпечення, нинішній етап пенсійної реформи треба було б спрямувати на вирішення наступних завдань.

1. Забезпечити соціальну та фінансову справедливість у солідарній системі шляхом запровадження єдиних для всіх громадян правил пенсійного забезпечення винятково за рахунок страхових внесків.

Існуючі пільгові пенсійні режими відрегулювати окремим законом, де передбачити сплату надбавок до пенсії лише за рахунок роботодавців через професійні та корпоративні пенсійні фонди.

2. З метою відновлення належного рівня солідарності поколінь розпочати поступове збільшення пенсійного віку громадян. Цей захід дуже потрібний. Він не зовсім популярний, тому вимагає серйозної роз'яснювальної роботи.

3. Зміцнити солідарну систему для недопущення фінансових дисбалансів у бюджеті країни, які сьогодні вносить Пенсійний фонд (ПФ).

З цією метою проект бюджету ПФ розробляти разом з проектом держбюджету у рамках балансу фінансових ресурсів країни та затверджувати Верховною Радою одночасно з держбюджетом на відповідний рік. Сьогодні фінансовий план Пенсійного фонду затверджує уряд, до того ж, часто з великим запізненням.

Запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування може стати ключовим заходом, який здатний вивести країну на новий рівень економічного розвитку, оздоровити фінансову ситуацію, дати поштовх до підйому фондового ринку, підвищити соціальний захист людей.

Грамотне запровадження загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи може стати каталізатором наступних позитивних тенденцій.

1. Підвищиться рівень соціального захисту населення завдяки безпосередній участі громадян у накопичувальних пенсійних програмах.

Зараз люди сприймають пенсійну систему як знеособлену сплату податку з надією, що потім їм нарахують пристойну пенсію. Накопичувальне ж пенсійне забезпечення базується на індивідуальних рахунках учасників.

Воно створює умови, які дозволяють людям сприймати внески як особисті персональні заощадження, які будуть їм повернені після досягнення пенсійного віку.

2. Країна накопичує довгострокові інвестиційні ресурси, які будуть використані на розвиток інфраструктури та виведення економіки з фінансової кризи.

3. Знизиться вартість грошей, виникне зацікавленість вітчизняних інвесторів у розширенні внутрішніх запозичень через випуск боргових цінних паперів та здійснення ІРО на українському ринку капіталу.

4. Запровадження другого рівня пенсійної системи підштовхне розвиток недержавного пенсійного забезпечення, добровільну участь громадян у формуванні власної пенсії, посилить їх інтерес до інструментів фондового ринку.

Це також дозволить переорієнтувати частину коштів із споживчого ринку на фондовий, зв'яже надлишкову грошову масу та стримає інфляцію.

5. Функціонування другого рівня пенсійної системи зміцнить фінансову стабільність в Україні шляхом зміни співвідношення іноземного та українського капіталу на фондовому ринку на користь вітчизняного.

Як свідчать розрахунки, бюджет ПФ у разі поступового охоплення громадян другим рівнем накопичувальної пенсійної системи втрат не відчує.

Йдеться про варіант, коли обов'язкові платежі до другого рівня в рік запровадження системи будуть здійснюватися лише на користь осіб, яким виповниться 40 років. На це із ПФ буде перерозподілено 700 мільйонів гривень - 0,4% видатків відомства.

Наступного року коло можна розширити за рахунок осіб наступної вікової групи, аж до повного охоплення всього зайнятого населення. Швидкість цього процесу має відповідати економічним можливостям держави.

Для запровадження другого рівня пенсійної системи необхідно прийняти відповідний закон, передбачивши там спрямування частини обов'язкових страхових внесків із солідарної системи до недержавних пенсійних фондів.

У них уже є досвід з недержавного пенсійного забезпечення, як це передбачено проектом концепції подальшого проведення пенсійної реформи в Україні.

Потрібно також розробити комплекс заходів, які мають здійснювати міністерства та відомства для впровадження другого рівня з визначенням терміну запровадження, вікового цензу учасників та розміру страхових внесків.

1. Проведення грамотних державних кампаній з роз'яснення переваг участі громадян та роботодавців у недержавному пенсійному забезпеченні.

2. Прийняти зміни до закону про недержавне пенсійне забезпечення, спрямовані на захист прав його учасників.

3. Покращити доступ громадян до інформації про результати роботи недержавних пенсійних фондів (НПФ) та суб'єктів ринку фінансових послуг НПФ.

4. Завершити перехід до єдиної системи розрахунків та оцінки роботи НПФ за основі чистої вартості одиниці пенсійних внесків.Далі будеВіталій Мельничук, для ЕП

Опитування

Більшість українців не лише підтримують незалежність країни, але й готові її захищати у разі зовнішньої військової загрози. Такими є результати соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова напередодні 18-ї річниці незалежності України.

Якби референдум відбувався сьогодні, то незалежність країни підтримало б 52% українців- стільки ж, скільки й у серпні минулого року. Проти незалежності проголосували б 25% (минулого року- 22%). Решта 23%- або не визначилися, або на референдум не пішли б (у серпні 2008-го- 26%).

Прихильники незалежності складають більшість у кожному регіоні країни. На Заході їх- 86% проти 4% тих, хто не підтримав би незалежність, у Центрі- 52% проти 25%, на Сході- 41% проти 35%, на Півдні- 36% проти 32%.

Готовність захищати країну в разі військової небезпеки виявили 63% громадян- від 65% на Заході (проти 18%, що заявили про неготовність) до 58% на Півдні (проти 20%). При цьому до захисту країни готові 68-70% українців у віці 18-39 років.

При викладі результатів використовувалося наступний регіональний поділ країни: Схід- Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області; Захід- Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька; Центр- Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області; Південь- АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області.

Опитування проведене соціологічною службою Центру Разумкова 20-28 липня 2009 року. Опитано 2006 респондентів у віці від 18 років у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Найвпливовішою людиною України за версією журналу "Кореспондент" залишається прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.

На другому місці в рейтингу - власник групи компанії СКМ, народний депутат Рінат Ахметов, на третьому - лідер Партії регіонів Віктор Янукович. Замикає п'ятірку лідерів найбільш впливових людей України Президент Віктор Ющенко.

Презентуючи топ-100 найвпливовіших українців на прес-конференції в четвер, заступник головного редактора журналу "Кореспондент" Ганна Мороз підкреслила, що Тимошенко вдруге, як і минулого року, лідирує в рейтингу найбільш впливових людей.

Редактор відділу "Країна" журналу "Кореспондент" Андрій Смирнов відзначив, що Тимошенко, на думку як редакції журналу, так і 22 експертів, які допомагали складати рейтинг, є головним ньюз-мейкером всіх політичних подій в країні.

"Фактично будь-яка її дія відбивається у житті країни", - констатував він.

Пояснюючи третю позицію в рейтингу Януковича, Смирнов відзначив, що це "людина, яка отримує бали своєю бездіяльністю".

Четверте місце в рейтингу займає основний акціонер міжнародної інвестиційної консалтингової групи Eastone Віктор Пінчук.

Президент України Віктор Ющенко знаходиться на п'ятій позиції і таким чином, порівняно з минулим роком він спустився на два пункти.