Відзначення 20-ліття створення Народного руху України дало дві можливості - ще раз осмислити минуле цієї політичної сили та оцінити її політичні перспективи. Щодо історичної ролі НРУ - тут панує доволі єдина думка: Рух відіграв значну (за деякими оцінками - визначальну) роль у відновленні державної незалежності України, формуванні національно-демократичної, патріотичної складової політики незалежної української держави. Щодо політичних перспектив НРУ на найближчий період - тут думки та оцінки суттєво розходяться.

На Урочистих Зборах з нагоди 20-ліття НРУ 6 вересня 2009 року Предстоятель УПЦ КП Його Святість Патріарх Філарет, який перед цим відправив молебен у Володимирському соборі, проголосив для делегатів та гостей Зборів молитву "Отче наш", яку за ним дружно повторила величезна зала, а потім сказав напутнє слово. Патріарх закликав берегти єдність, не допустити ні церковного, ні політичного розколу в національно-демократичному таборі, зберігати українську віру та традиції.

На світлині Софійки Рибаченко автор разом з Борисом Тарасюком перед урочистим молебнем на честь 20-ліття Руху "За Україну, за народ" біля Володимирського собору. Київ, 6 вересня 2009 року

Виступаючи після нього, Голова Борис Тарасюк так сформулював своє бачення перспектив НРУ: "Рух має унікальну можливість продовжити свою діяльність на значно якіснішому рівні, чого і вимагає теперішній час. Тим паче, що такої сили, як Народний Рух, потребують наша держава і українське суспільство". Зі свого боку Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко у своєму виступі на цих Зборах назвала Рух європейською партією і силою, яку визнає і поважає Європа і побажала успішно провести Україну по шляху до Європи, а також впевнено і надійно бути в авангарді цього процесу.

Колишній перший голова Київського руху Володимир Яворівський констатував, правда, що Рух нині є дещо послабленим, але, як польська "Солідарність" та литовський "Саюдіс", ще має виконати свою історичну місію: "Через те Рух буде і він цю місію обов'язково виконає".

Проте маємо відрізняти ювілейний єлей та тверезий політичний аналіз. При усій повазі до історичної ролі НРУ та відданні належного героїчним долям мільйонів рухівців, задамо собі декілька простих питань. Чи лідирує сьогодні НРУ у спектрі національно-демократичних сил? Чи включає він до цього спектру, скажімо, БЮТ?

Віце-спікер ВР Микола Томенко на Зборах підкреслив, що сьогодні панує протистояння, передовсім в патріотичному українському середовищі, адже про участь у президентській виборчій кампанії заявило більше десяти проукраїнських патріотичних кандидатів, тому "головним уроком 20-річчя початку сучасного національно-демократичного руху та створення Народного Руху України є необхідність об'єднання українців в усіх політичних партіях задля національних інтересів України".

Голова НРУ Б.Тарасюк також прагне об'єднання: "Ми повинні все зробити, аби Главою держави, Президентом України став представник національно-демократичних сил. Тим самим ми виконаємо заповіт Вячеслава Чорновола". Він наголосив: "Якщо ж національно-демократичні і патріотичні сили не висунуть єдиного кандидата на Президентські вибори Рух повинен взяти в них участь у виборах самостійно". Ці слова дотично підтверджують, що сам Рух бачить свого основного кандидата у Президенти поза Рухом і може взяти участь у президентських перегонах з власним кандидатом-рухівцем лише вимушено. Крім того, як може вирішитись дилема Ющенка і Тимошенко - адже вони також, напевне, вважають себе національно-демократичними та патріотичними? Якщо це так, то хто з них має стати тим єдиним від вищеназваних сил? І, якщо Ющенко та Тимошенко все-таки підуть на вибори окремо, то Рух також це зробить? Чи Рух вже фактично не вважає Ющенка політичним соратником? Адже на Зборах Б.Тарасюк з гіркотою відзначив, що на представлення Руху щодо нагород заслуженим рухівцям напередодні ювілею Секретаріат Президента не відреагував. Та й сам Ющенко не надіслав на Збори ні свого представника, ні бодай привітання, не кажучи про те, щоб прийти самому. А ось Юлія Тимошенко не тільки прийшла, але й не шкодувала епітетів та компліментів і Рухові і В.Чорноволу і Б.Тарасюку.

Та попри це можна бути впевненим, що єдиним кандидатом і політичною силою, що реально поведе Україну і у Європу і до усіх інших досягнень, Прем'єр-міністр вважає зовсім не рухівця і не Рух.

Отож, можна припустити, що кінець кінцем з урахуванням політичних реалій НРУ підтримає єдиним кандидатом у Президенти Юлію Тимошенко навіть при умові окремого балотування Ющенка. Адже з моменту створення у 2002 році блоку В.Ющенка "Наша Україна" НРУ втратив статус самостійного політичного гравця на політичній арені України. Соціологи навіть не ставлять Рух окремим пунктом у свої опитувальники і тому на сьогодні без спеціального дослідження навіть неможливо сказати, який рейтинг має власне НРУ. Його рейтинг розчинився з 2002 року спочатку у рейтингу "НУ", потім "НУ-НС" а надалі, ймовірно, у рейтингу БЮТ, до складу якого НРУ, скоріше за все, увійде.

Причиною такого становища Руху є не тільки, як зазначив М.Томенко, зміна часів з романтичних на прагматично-цинічні, але і певна консервативність форм політичної активності Руху. У всіх варіантах Історії НРУ ледь не головним досягненням початку його діяльності вказується Ланцюг Злуки 21 січня 1990 року, велелюдні мітинги тих часів, різноманітні віче та інші грандіозні маніфестації національної єдності.

Вони були, безумовно, дуже потрібними на переламі часів, але нові часи потребували інших форм політичної та державної роботи. Але чи перебудувався за останні роки Рух, чи освоїв ці нові форми?

На сайті НРУ сьогодні можна прочитати захоплений репортах про урочисте віче та не менш урочисту ходу від пам'ятника В.Чорновола до Володимирського собору, яка "розтягнулася на 2,5 км та включала в себе до 5 тисяч осіб".

Один досвідчений державний діяч та політолог, побачивши цю ходу, зітхнув і сказав: "Жалюгідне видовище" і додав: "Хіба такими були мітинги Руху на стадіонах та площах 20 років тому? Там були сотні тисяч, а тут...". Оцінка жорстка, але вона народилася з порівняння минулого та теперішнього стану НРУ і сказана безумовним патріотом України, причому не злорадно, а з сумом.

Звичайно, покладання квітів, віче, хода, молебен, Збори - усі ці традиційні для Руху форми політичної активності під час свят та ювілеїв є природними, проте за останні півтора десятиліття у проміжку між святами Рух не зміг запропонувати українському народу тих ідей, підходів, нарешті лідерів, які сьогодні забезпечили Рухові стійке домінуюче місце у політичному спектрі України. Сьогодні провідні кандидати у Президенти України при усій доброзичливості, чи просто лояльності до Руху не є рухівцями, а лідер Руху при усьому своєму політичному досвіді та міжнародному авторитеті не входить до числа високорейтингових політиків України.

І те, що ряд відомих рухівців, включно з тими, що вітали НРУ на Зборах, нині відійшли від Руху, або стали бютівцями, нашоукраїнцями тощо - свідчить про необхідність радикальної модернізації політичної діяльності НРУ.

Тому, ще раз віддаючи належне Рухові, його лідерам від В.Чорновола до Б.Тарасюка, мільйонам самовідданим патріотам-рухівцям по всіх усюдах, змушені констатувати: на сьогодні у будь-яких виборчих змаганнях Рух може бути тільки компонентом якоїсь більш потужної політичної сили, а не самостійною силою.

Проте це не завадить йому наполегливо відстоювати національно-демократичні, патріотичні цінності та інтереси України, добиватися того, щоб "фірмова" рухівська лінія в українській політиці не послаблялась, а, навпаки, міцніла. Це все, що на сьогодні реально може зробити НРУ. В Європу, а також до перемог на парламентських та президентських виборах нині ведуть інші, не рухівські і навіть антирухівські політичні сили. Чому це так - предмет окремої розмови.

А Рух та національно-демократичні сили України найближчим часом чекає головне випробування - яку форму та ступінь єдності вдасться їм досягти перед суперниками, які також гуртуються. Як би традиційно не запізнитися з цим процесом - таке бувало не раз. Історія Народного Руху України знає розколи, зради, політичний егоїзм провідників. Чи врахують ці уроки сьогоднішні патріоти України найширшого спектру?