Ученим вдалося довести, що масове вимирання видів в Північній Америці приблизно 12900 років тому було викликане падінням метеорита. Серед вимерлих видів були і карликові мамонти, а також предки сучасних коней. Про це повідомляється в прес-релізі Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, співробітники якого брали участь в роботі. Стаття дослідників з'явилася в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Вперше гіпотеза про метеорит була висловлена в 2007 році. Тоді дослідники припустили, що майже одночасне вимирання 35 видів ссавців і 19 видів птахів в Північній Америці приблизно 13 тисяч років тому, було викликано падінням небесного тіла. В рамках нового дослідження ученим вдалося знайти переконливі докази цього факту.

Дослідників цікавили геологічні відкладення того періоду. Розкопки проводилися на території острова Санта-Роза, розташованого недалеко від побережжя Каліфорнії. У зразках, узятих на глибині близько 3 метрів, дослідникам вдалося виявити зразки гексагонального алмазу або лонсдейліту - аллотропної модифікації вуглецю, яка утворюється в результаті падіння метеоритів.

Окрім цього, було знайдено велику кількість сажі. Дослідники вважають, що падіння метеорита (або навіть декількох небесних тіл) могло викликати сильні лісові пожежі, які "допомогли" багатьом видам зникнути. За словами дослідників, особливості відкладень багато в чому нагадують особливості геологічних відкладень віком 65 мільйонів років, коли, ймовірно, в результаті падіння метеорита вимерли динозаври.

Учасники Київської археологічної експедиції розкопали на березі Стиру культову споруду готського племені.

Германські племена готів з'явилися на теренах нинішньої Волині у третьому столітті нашої ери. Вони перейшли безкраї поліські болота і підкорили венедів, переорієнтувавши їх із набігів на римські провінції на торгівлю з Римом, який тоді потребував зерно і продукти тваринництва.

Знахідки археологів засвідчили - готи привнесли на територію нинішньої України прогрес у землеробстві.

Жертовник готського племені на території розкопаного поселення - знахідка унікальна, але очікувана, сказав керівник експедиції, заступник директора Інституту археології Національної академії наук України Денис Козак.

"Як правило, рядове готське поселення - це три-чотири будиночки, а тут їх більше півсотні, - зазначає науковець. - У наших готів були найвідомішими два боги - Вотан і Тор. А це жертовник - тут розкладали величезне вогнище, є спеціальні місця для розробки туші після спалення, бо рештки після пожертвування доїдали люди - це як причастя. Збереглося місце, куди клали кістки тварин, і чаші, в яких зливали їхню кров".

Знахідки готського періоду з'явилися завдяки пошукам венедів - давнього праслав'янського народу, численні сліди культури якого масово були віднайдені в Україні.

"Мабуть, не знайдеться на території Волині, і, ймовірно, України, пам'ятки, яка за насиченістю культурними шарами і масштабами могла б зрівнятися з цією територією, - наголошує науковець. - Тут, по суті, відображена вся історія України - від початку землеробства в 4-5 тисячолітті до нашої ери - і аж до 12 століття нашої ери. Кожного року при розкопках ми знаходимо щось надзвичайно цікаве".

Серед знахідок археологів - із поселення рибальського племені неврів - кістковий гарпун у формі тризуба, а також амфора із зображенням найдавнішого на території Європи рала.

"Такі речі не змінювалися впродовж тисячоліть. Якщо людина зробила такий посуд із відхиленням від традицій, вважалося, що вона наводить на свій рід біду. Тож ми побачили - це була посудина, зроблена місцевими людьми, за притаманними їм традиціями. Адже амфора була властива місцевим племенам пізньо-трипільської культури, і вона була віднайдена в півземлянці - традиційному житлі місцевого населення, і ми маємо цілковиті підстави, що це місцева людина зробила, і вона настільки прекрасно зобразила це рало, що коли ми піддали амфору комп'ютерній обробці, то змогли визначити кут полоза до чепіг. Виявилося, що цей кут був найбільш ефективним для того, щоб розпушувати землю. Відтак можна говорити, що землеробство в Україні розпочалося в ІІІ тисячолітті до нашої ери", - зауважив Козак.

Серед найновіших знахідок також скульптура божка, яка відноситься до 4 століття нашої ери. Очевидно, хтось із місцевих готів, який побував на території Риму, привіз із собою скульптуру Сарапіса, припускають дослідники.

"Готи були язичниками. Боги в них не мали обличчя, і жили невідомо де, - каже Денис Козак. - А тут - віднайшли божество на ім'я Сарапіс, яке створили в Єгипті греки - для того, щоб наблизити до себе в духовному сенсі єгиптян. Воно має грецькі риси обличчя. Єгиптяни його не прийняли, а римляни - перейняли від греків. І в них воно було дуже поширене. У римлян він вважався покровителем жіноцтва і війни, плавання"

Денис Козак запевняє: на території України досі лишається більше археологічних пам'яток, ніж у Європі в цілому, однак їх активно знищують.

"В Україні ще існують близько 150-200 тисяч пам'яток, - наголошує науковець. - Але щороку їх меншає - на десятки, а то й сотні. Лише тут, довкола Хрінницького водоймища усі землі - пам'ятка археології. Ми, археологи, домоглися рішення обласної ради у 2003 році про визнання цих земель землями історико-культурного призначення".

На таких землях забороняються будь-яке будівництво та сільгоспроботи, відводи землі, оренда приватної власності. Незважаючи на це, біля Хрінницького водоймища височіє чимало приватних дач.

Група дослідників з університету Сарагоси змогла прочитати стародавню географічну карту одного з іспанських районів Піренєїв. Карта датується 14 тисячами років, і на її розшифровку було потрібно майже 10 років, повідомляє New Scientist.

Карта є відполірованим шматком пісковика величиною з долоню. Його знайшли в одній з печер Наварри. Камінь щільно покреслений незліченними лініями, але дослідникам вдалося спочатку вичленувати зображення двох видів оленів і гірського козла, а потім і елементи навколишнього пейзажу. На камені видно контури сусідніх гір, річки і два її приток, а також броди або мости.

Лоуренс Строс (Lawrence Straus) з університету Нью-Мексіко в Альбукерці згоден з варіантом прочитання ліній на карті, запропонованим університетом Сарагоси. На думку Строса, розселення людей після зледеніння,як сталося 17-20 тисяч років тому, вимагало маркування територій між окремими групами. Пол Бан (Paul Bahn), британський археолог, вважає інтерпретацію Пілар Утрілла "чистою спекуляцією", але при цьому не заперечує того, що в ту епоху люди цілком були здатні малювати карти, тим більше що вони їх дуже потребували.

Археологи виявили біля піраміди в Лахуні, Єгипет, декілька мумій. Мумії знаходилися усередині яскраво розфарбованих дерев'яних саркофагів.

Поховання було знайдене ще більш століття тому назад і вважалося повністю дослідженим. Гробниці були споруджені поверх поховань ранішого періоду.

Археологами було виявлено декілька десятків мумій часів правління фараона 12-ої династії Сенусерта II, зокрема близько 30 - добре збереглися. Деякі мумії були покриті молитовними текстами про захист покійних.

Розташовані поблизу Фаюмського оазису десятки поховань дозволяють детально представити розвиток єгипетської похоронної архітектури і традицій від Середнього Царства до римського панування.

Незабаром буде офіційно оголошено про ще одну значну знахідку, колись приховану під товщею вапняку. Вона показує, що знахідка насправді на тисячу років старша, ніж спочатку вважалося.

"Раніше вважалося, що поховання засноване Сенсуретом II, четвертим фараоном 12-ої династії. Але в світлі нового відкриття, нам доведеться змінити теорію. Скоро ми оголосимо про цю знахідку", - сказав керівник розкопок Абдул Рахман Аль Аєді.

Аєді розповів, що до розкопок в районі Лахуна його привела незадоволеність результатами археологічних досліджень, проведених в XIX столітті. За його словами, ці результати не відповідали значущості гробниць. "Розмір поховання величезний. І я подумав, що ми можемо розкопати багато ділянок тут. На початку розкопок я думав, що ми зможемо переписати історію цієї області, і я був правий", - сказав він.

Археологи знайшли головний вхід в піраміду минулого року в 16-метровому колодязі. Пізніше вони виявили склад посуду і іншого начиння усередині, і лише в останні декілька місяців вдалося знайти мумії в кам'яних могилах.

В ході розкопок однієї з похоронних камер Верхнесалтівського могильника у Вовчанському районі Харківської області українські археологи виявили тисячолітню шаблю і незвичайні поховання.

Про це повідомив керівник археологічної експедиції, завідувач відділу археології Харківського історичного музею Віктор Аксьонов.

"Шабля, в принципі типова для Салтівської археологічної культури, була знайдена в поховальній камері, де були поховані чоловік і хлопчик близько трьох років. Крім шаблі, там же виявлено досить цікавий інвентар - бронзові язичницькі амулети сусідять із бронзовим хрестиком. Це дозволяє припустити, що ще в період VIII-X століть на цій території зароджувалося християнство", - розповів Аксьонов.

За словами експерта, християнський хрестик - досить рідкісна знахідка, тому що за останні 30 років було знайдено всього чотири таких хреста. Серед інших цікавих і незвичайних знахідок - поховання останнього чоловіка в роду.

"Ми виявили невелику гробову камеру висотою 90 см, ширина - 80 см і довжиною - всього 1 метр 5 см. У цій маленькій камері були поховані відразу три людини - підліток, імовірно дівчина, і двоє дітей. Ми припускаємо, що один з дітей був останнім хлопчиком у всьому роду. Справа в тому, що гробову камеру було закладена жорна. Саме такими жорнами закладали поховання древні жителі Кавказу, коли на загиблих припинявся рід ".

Археологи також припускають, що всі поховані в цій камері померли від якоїсь хвороби.

Важливо зазначити, що археологічну культуру в селі Верхній Салтів прийнято називати Салтівською, за назвою села, де вона була виявлена в 1900 році місцевим вчителем Василем Бабенком.

З тих пір дослідження цього пам'ятника практично не припинялися. За словами учасників розкопок, 1000 років тому на цьому місці розташовувалося середньовічне місто з населенням кілька тисяч чоловік.

Два тижні тому харківські археологи також знайшли в Салтівських катакомбах срібний перстень VIII-X століть.