В неділю в церкві св. Андрія Первозванного в Блумінгдейл відбулось урочисте прийняття з нагоди призначення Святішим Патріархом Київським і всієї України Філаретом Митрофорного Протоієрея отця Віктора Полярного настоятелем церкви.

Цій події передувало багато інших, саме тому мені б хотілося познайомити наших читачів з історією цією православної святині. Почалась вона ще наприкінці 60-х років минулого століття. Багато українських сімей почали виїжджати у передмістя. Підростали діти, нове покоління українців, народжених вже в Америці. Тож, цілком природно, що батьки шукали для них хороші школи, безпечні вулиці. В той час Українське село в Чикаго було оточене районами з, м'яко кажучи, неспокійними сусідами. Небезпека часом підстерігала мирних українців не тільки на вулицях, а й у власних оселях. Саме тому багато молодих сімей подались на передмістя мегаполісу. Здавалось, що цей процес розпорошення українців приведе до втрати традицій та здобутків української громади. Побоювались,, що процес асиміляції просто неминучий. Але, на щастя, серед тих, хто поселився на Заході, знайшлись кілька відважних однодумців, котрі вирішили збудувати новий паросток українства там. Почали, звичайно, з церкви. Адже саме храм Божий завжди об'єднував наших людей. Саме тут люди не тільки складали молитву всевишньому, але й ділились радощами і печалями, мріяли про майбутнє та допомагали один одному.

Одним з перших, хто заговорив про створення нового українського осередку, був Петро Драпало - простий чоловік, чия патріотична душа приваблювала інших. Пан Петро мав невеликий бізнес, і багато українців приходили до нього по справах. Тож в розмовах часто згадували про те, що важко доїжджати в Українську околицю до церкви, і добре б мати хоча б маленьку каплицю тут, на заході. Після довгих роздумів Петро Драпало запросив до розмови групу людей. Відгукнулись всього 7 сімей. Це було 6 вересня 1970 року. Тож на перших сходинах постановили заснувати нову парафію в Довнерс Гроу. Найперше отримали дозвіл від декана о. Білецького і знайшли приміщення в місцевій Єпископальній церкві. Небесним покровителем нової парафії було обрано Святого Апостола Андрія Первозванного. Вже 15 листопада 1970 року отець Євстахій Писар відправив першу службу Божу. Чутка про нову парафію швидко поширювалась, і до неї приєднувались все більше і більше сімей. Тож на їхні пожертви невдовзі змогли придбати будинок, в якому і правили службу. Умілі руки українських господарів упорядкували цю будівлю до належного стану, а через 3 роки вирішили її продати і придбати 3 акри землі в Довнерс Гроу під будівництво нової церкви. Проте, згодом парафіяни надумали перемістити цей осередок більш на північ. В 1976 році вони придбали 15 акрів землі для постійної осідлості парафії Св. Андрія в Блюмінгдейл. Фінанси на цю купівлю прийшли з пожертв парафіян та від продажу попередніх приміщень. На цих 15-ти акрах була тільки конюшня. Тож спочатку взялися до її упорядкування. Всі дружньо працювали, адже кожен хотів якнайшвидшого відкриття нової церкви, хоча б і тимчасової. Адже найголовнішим планом було зведення нового православного храму. При новій парафії були організовані сестринство святої Софії та братство святого Андрія. Ці прицерковні організації доклали колосальних зусиль, щоб здобути гроші на будівництво.

Сестриці облаштували невеличку кухню, варили обіди та продавали їх парафіянам та прихожанам. Вже в 1979-му році сестринство збудувало нову комерційну кухню, в якій готували вареники, пекли солодощі і продавали американським сусідам, яким сподобалась українські страви. За суботній день сестриці могли заробляли до 1 000 доларів. Погодьтесь, що така сума за вареники й випічку є значною. Коли о.Бутринський одного разу завітав сюди на храмове свято, він захоплено сказав: "Ви дійсно творите тут чудеса". Кожного року сестринство жертвувало на мортгичі та будову великі суми - 20-30 тисяч доларів.

Не відставало і братство святого Андрія. Адже старе приміщення потребувало ремонту. Мужчини дружно взялись переобладнувати конюшню під тимчасову церкву. В даху та стінах були такі діри, що крізь них залітали птахи. Підлоги теж не було. Тож чоловічі руки були потрібні в кожному кутку. Члени братства також виготовили власноручно та встановили іконостас. І хоча взимку в цьому приміщенні було досить таки холодно, але парафіяни тішились своїми здобутками і, не покладаючи рук, наближали справжнє свято. І воно прийшло. 8 листопада 1981 року Митрополит Мстислав з великими урочистостями освятив новозбудований храм. Радості парафіян не було меж, адже це була їхня найзаповітніша мрія. Тепер ця славна церква тішить око своїми золотими банями всіх, хто проїжджає на захід чи на схід. Справжньою гордістю церкви є хор, який заснований ще в 1970 році. Керував ним відомий професор Іван Трухлий. Коли він відійшов у вічність, його місце заступив син - доктор Василь Трухлий. Своїми успішними виступами хор уславився не тільки в Чикаго, а й далеко за межами мегаполісу.

Не можу не згадати про дім для Українських емеритів - 3-поверховий будинок, що має 23 помешкання, в якому живуть пенсіонери-українці.

4 грудня 1993 року на подвір'ї церкви посвячено пам'ятник жертвам голодомору. Автор пам'ятника - скульптор Анатолій Кущ з України. Парафія виділила землю, а вся діаспора, на чолі з Іваном Деркачем, живим свідком цієї трагедії українського народу, доклала зусиль для встановлення монументу у Блумінгдейл.

А ще при православній церкві св. Андрія є український цвинтар, де знаходять останній притулок не тільки парафіяни. Тут поховані також українські католики і представники інших конфесій. Є окремо виділені місця для захоронення бійців УПА.

Від початку заснування парафія св. Андрія працює на об'єднання всіх українських емігрантів, незалежно від віросповідання, приналежності до конфесії чи, до так званих, еміграційних хвиль.

Саме тому, ця українська церква та її громада і запрошує всіх, в чиїх грудях б'ється українське серце, хто шанує українські звичаї та традиції, хто пам'ятає своє славне коріння і любить ту державу, яка знедолена і сплюндрована, але гордо зветься Україною.

Цей почин продовжуватиме і новий настоятель церкви Митрофорний Протоієреяй отець Віктор Полярний. На урочисту подію зібрались численні парафіяни церкви та гості. З привітаннями виступили Генеральний Консул України в Чикаго Костянтин Кудрик, член Ради директорів кредитівки "Самопоміч" п. Олег Караван, Архимандрит о. Питирим від катедри св. Покрови, п. Микола Міщенко, голова Фундації Голодомор. Ведуча п. Ірина Міщенко також зачитала привітання від "Приятелів Київського Патріархату Української Православної Церкви в Канаді", "Об'єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України ім. Оксани Мешко у Чикаго", о. Анатолія Ситника від "Комітету За Рідний Київський Патріархат". Надіслали свої привіти також колишні парафіяни, котрі не змогли прибути на свято др. Юрій Трухлий та п. Василь Кушнір.

Всі щиро побажали успіхів парафії та новому настоятелю Митрофорному Протоієрею отцю Віктору Полярному.

До всіх побажань приєднується і редакція газети "Час і Події".

31-го жовтня 1935 року у місті Золочів, Харківської області у родині розкуркулених селян народився син Віктор.

В 1943 році Друга Світова Війна примусила покинути рідний Золочів і податись на захід у незнані місця та краї.

У таборі переселенців ім. Лисенка в Гановері, Німеччина перший раз сів за шкільну парту і вже в червні 1947-го року закінчив народну школу (4-и класи на відмінно), а митрополит Української Автокефальної Православної Церкви Полікарп нагородив відмінника Святим Письмом Старого і Нового Завіту.

Родина Полярних в листопаді 1948-ім році переселяється до Бразилії, і Віктора приймають до семінарії святого Йосипа в Прудентополосі, де Віктор продовжує свою науку.

В 1958 році родина Полярних переїжджає до Америки, і в 1959 році протопресвітер Федір Білецький вінчає Віктора з Валентиною Дмитренко в храмі Святого Володимира в Чикаго. В 1959-ому році Віктор іде до американського війська.

Після звільнення з військової служби в 1964-ому році Віктора вступає до Коледжу,а в 1968-му - отримує диплом Інженера-Електрика. Незабаром розпочинає свою трудову діяльність у фірмі "Моторола".

В 1972 році"Моторола" закриває свою фабрику в місті Чикаго і переміщується до Флориди.

В 1981 році за порадою прот. Михайла Михайлюка, настоятеля парафії св. Миколая в Маямі, Віктор записується на заочні пастирські курси.

Коли розпався Радянський Союз, керівництво "Мотороли" запропонували інженеру Віктору посаду Директора по Розповсюдженню Бізнесу на всій колишній радянській території.

В жовтні 1998 році Святійший Патріарх Філарет рукоположив Віктора у сан ієрея,а через рік Святійший Патріарх Філарет призначив о. Віктора настоятелем парафії св. Миколая в Купер Ситі, Флорида.

Вже на початку 1999-го року о. Віктор почав видавати дуже скромний обіжник церковного життя, який на протязі першого року свого існування був іменований Інформаційний Бюлетень Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату в США. В листопаді 1999-го року Святійший Патріарх Київський і всієї України Філарет підвищив ієрея Віктора до сану протоієрея, а в травні 2002 році за ревну працю для Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату нагородив митрою.

29-го жовтня 2006 року Святійший Патріарх Філарет видав УКАЗ №1626 де сказано: "За заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви Київського Патріархату в США - нагородити протоієрея Віктора Полярного, настоятеля храму святителя Миколая в м. Купер Ситі (штат Флорида) Орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня".

В кінці 2007-го року Святійший доручив йому переклад Історико-канонічної декларації "Київський Патріархат - Помісна Українська Православна Церква" на англійську мову (102 сторінки) і з цієї нагоди 11-го березня 2008 року нагородив протоієрея Віктора Полярного Орденом Святого Миколая Чудотворця "за заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви".

2-го липня 2008 року Святійший Патріарх Філарет УКАЗОМ №69 призначив протоієрея Віктора Полярного секретарем Вікаріату Української Православної Церкви Київського Патріархату в США.

29-го жовтня 2006 року Святійший Патріарх Філарет видав УКАЗ №1626 де сказано: "За заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви Київського Патріархату в США - нагородити протоієрея Віктора Полярного, настоятеля храму святителя Миколая в м. Купер Ситі (штат Флорида) Орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня".

В кінці 2007-го року Святійший доручив йому переклад Історико-канонічної декларації "Київський Патріархат - Помісна Українська Православна Церква" на англійську мову (102 сторінки) і з цієї нагоди 11-го березня 2008 року нагородив протоієрея Віктора Полярного Орденом Святого Миколая Чудотворця "за заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви".

2-го липня 2008 року Святійший Патріарх Філарет УКАЗОМ №69 призначив протоієрея Віктора Полярного секретарем Вікаріату Української Православної Церкви Київського Патріархату в США.

29-го жовтня 2006 року Святійший Патріарх Філарет видав УКАЗ №1626 де сказано: "За заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви Київського Патріархату в США - нагородити протоієрея Віктора Полярного, настоятеля храму святителя Миколая в м. Купер Ситі (штат Флорида) Орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня".

В кінці 2007-го року Святійший доручив йому переклад Історико-канонічної декларації "Київський Патріархат - Помісна Українська Православна Церква" на англійську мову (102 сторінки) і з цієї нагоди 11-го березня 2008 року нагородив протоієрея Віктора Полярного Орденом Святого Миколая Чудотворця "за заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви".

2-го липня 2008 року Святійший Патріарх Філарет УКАЗОМ №69 призначив протоієрея Віктора Полярного секретарем Вікаріату Української Православної Церкви Київського Патріархату в США.

29-го жовтня 2006 року Святійший Патріарх Філарет видав УКАЗ №1626 де сказано: "За заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви Київського Патріархату в США - нагородити протоієрея Віктора Полярного, настоятеля храму святителя Миколая в м. Купер Ситі (штат Флорида) Орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня".

В кінці 2007-го року Святійший доручив йому переклад Історико-канонічної декларації "Київський Патріархат - Помісна Українська Православна Церква" на англійську мову (102 сторінки) і з цієї нагоди 11-го березня 2008 року нагородив протоієрея Віктора Полярного Орденом Святого Миколая Чудотворця "за заслуги з відродження духовності та утвердження Української Православної Церкви".

2-го липня 2008 року Святійший Патріарх Філарет УКАЗОМ №69 призначив протоієрея Віктора Полярного секретарем Вікаріату Української Православної Церкви Київського Патріархату в США.